Рішення

від 09.07.2010 по справі 2-7574/10

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-7574/10

Провадження № 2-7574/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Гайдук Л.П.

при секретарі Дєтлінг О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених законом -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними, про зобов'язання здійснення перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених законом, та нарахування і виплату недоплачених пенсій, в якому просить визнати діяльність відповідача незаконною та винною та зобов'язати його з 01.04.2007 р. провести позивачу перерахунок пенсій відповідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та виплату недоплачених пенсій, посилаючись на те, що рішенням МСЭК він є інвалідом 3-ої групи та віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За цих підстав згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного закону повинен бути не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж закону, повинен складати 50 % мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області при призначенні та нарахуванні належних йому пенсійних виплат нараховує йому державну пенсію і додаткову пенсію в набагато меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На його звернення до відповідача йому було відмовлено в належному призначенні державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених законом.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав заперечення, згідно яких відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області отримує пенсію згідно Закону України»Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби,та деяких інших осіб».Відповідно до ст.11 вищевказаного Закону умови,норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців ,осіб які мають право на пенсію за цим законом ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються законом України»Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цим законом.Пенсія позивачу обчислена з грошового забезпечення ,пенсію позивач одержує по інвалідності як інвалід третьої групи, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС а згідно із ст. 54 Закону України « Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЄС» обчислення пенсії можливе тільки з заробітної плати.Таким чином,відповідач вважає що положення ст..54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»якими передбачено,що розмір державної пенсії для інвалідів,щодо яких встановлено зв,язок з Чорнобильською катастрофою віднесеним до 1 категорії не може бути нижчим по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком не поширюється на позивача.

Щодо посилань позивача на призначення йому пенсії до 01.01.2008 року у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, то відповідач повідомив, що на той час діяла Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002 року, що встановила мінімальний розмір пенсії за віком 19.91 грн. Управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку додаткової пенсії величини мінімальної пенсії за віком встановленої законами України про Державний бюджет України, оскільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Норми ст. 49 Закону № 796 щодо застосування розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обмеження максимального розміру пенсій, призначених за цим Законом, законодавцем на інші статті цього Закону, у тому числі і на частину 4 статті 54 Закону № 796 поширені не були.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача визнано інвалідом ІІІ групи безстроково . Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням. та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на ч.5 статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був становити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

З положень статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Положення ч.3 ст.28 цього ж Закону, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, окрім передбаченого ч.1 цієї статті. Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

З огляду на викладене суд вважає, що положення ч.3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Частиною 7 ст. 48 Закону №796-ХІІ зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено: з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» N 489-V від 19.12.2006 дію абз. 3 ч. 1 ст 48 Закону №796-XII зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» (справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії абз. 3 ч. 1 ст. 48 на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V було визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за 2008 рік з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ (далі Закон №107-VІ) до статей 50 і 54 Закону №796-ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС у 1987-1990 роках: по ІІІ групі інвалідності - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі: 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до нової редакції Закону України №796-ХІІ з 01.01.2008 року вихідним критерієм розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі ст.58 Закону №107-VІ прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-VІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Таким чином, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу виплату додаткової пенсії .

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІІ групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, але не з 01.01.2008 року, а з 22.05.2008 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Розрахунок пенсії позивачу УПФУ в Харківській області з 01.07.2008 року проводило на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654, згідно якої для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ, з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи.

Суд не погоджується з таким розрахунком. Як зазначалось вище, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Крім того, у ч.1 ст.67 Закону №796-ХІІ встановлено, що розміри доплат, пенсій і компенсацій, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за 2009 та 2010 роки, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось.

Тобто, протягом 2009 та 2010 років Закон №796-ХІІ діяв без будь-яких обмежень.

Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

З огляду на вищевикладене, дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують законне право позивача на отримання додаткової щомісячної пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, в належних розмірах.

Відносно вимог позивача про перерахунок пенсії за віком суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині оскільки позивач отримує пенсію згідно Закону України» Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від грошового забезпечення із збільшенням пенсії як інваліду війни згідно ст..3 Закону України» Про статус ветеранів війни ,гарантії іх соціального захисту « урозмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров,ю на підставі Закону України»Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської кактсрофи».Оскільки позивач отримує пенсію згідно Закону України» Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби та деяких інших осіб» тому не має права на призначення пенсії для інвалідів щодо яких встановлено зв,язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до ч.4ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання за ним права на отримання у подальшому основної пенсії згідно до ст.49,54 Закону України»Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»то вони не підлягають задоволенню.

На момент звернення до суду зазначена пенсія нарахована та виплачена не була, тому позивач не має підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині, немає.

Керуючись статтями 8, 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2007» №489-V від 19.12.2006 року, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених законом задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров*ю особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності ІІІ групи 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та здійснити виплату позивачу заборгованості додаткової пенсії відповідно до положень статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи В» яка становить 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010р.,стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській области на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 15,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Харківської області.

Головуючий-суддя :