Постанова

від 10.11.2015 по справі 922/2939/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 922/2939/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Тандем плюс" на постановувід 28.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/2939/15 господарського суду Харківської області за позовомФОП ОСОБА_4 доТОВ "Тандем плюс" простягнення 315211,96 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Сукачова В.О., дов. від 04.05.2015 №18/1;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2015 (суддя Д. Доленчук), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (судді В. Сіверін, О. Терещенко, В. Бондаренко) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Тандем плюс" на користь ФОП ОСОБА_4 92553,27 грн. пені, інфляційні втрати у розмірі 128346,89 грн., 3% річних у розмірі 16250,29 грн. та судовий збір у розмірі 4743,01 грн. В задоволенні позову про стягнення 56871,59 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Тандем плюс" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015, справу направити на новий розгляд до місцевого суду. Вважає, що Харківським апеляційним господарським судом недотримано вимог ст.ст.4 2 ,4 3 ,22 ГПК України та безпідставно відмовлено у відкладенні розгляду апеляційної скарги на іншу дату. Також, судами неправильно застосовано ст.ст. 215,526,654 ЦК України та ст.ст. 179,180,181 ГК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

08.04.2013р. між ТОВ "Тандем плюс" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір на надання послуг з автомобільного перевезення та транспортної експедиції № 26-ТЭО, згідно умов якого виконавець зобов'язався за заявкою замовника, яка є невід'ємною частиною даного договору, забезпечувати організацію перевезення вантажу за рахунок засобів замовника із залученням третьої сторони. Замовник в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги виконавцю (експедитору).

20.12.2013р. між сторонами до договору була укладена додаткова угода № 1, а 14.01.2014р. між сторонами до договору була укладена додаткова угода № 2.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту фактичного надання послуги.

Сторонами у п. 5.8. договору було погоджено, що за порушення умов оплати замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочки.

Згідно п. 9.1. договору усі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише за умови, що вони виконані у письмовій формі та підписані обома сторонами.

14.11.2014 р. між сторонами був погоджений графік погашення заборгованості за договором згідно якого відповідач зобов'язався сплатити існуючу заборгованість за договором у розмірі 300000,00 грн. не пізніше 25.12.2014 р. та існуючу заборгованість за договором у розмірі 292650,00 грн. не пізніше 25.12.2014 р.

В обґрунтування звернення до господарського суду Харківської області з позовом, позивач вказував на порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг за актами надання послуг та просив стягнути з відповідача на його користь 113743,19 грн. - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (п. 5.8. договору); 128346,89 грн. - суми інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань; 16250,29 грн. - 3% річних від суми заборгованості (ст. 625 ЦК України); 56871,59 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Розглядаючи справу, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом невірно виконано розрахунок суми пені заявленої до стягнення без урахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Проте, в процесі розгляду справи позивачем був наданий до суду розрахунок пені з урахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відповідно до якого сума пені становить 92553,27 грн.

Судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони є вірними, оскільки дані розрахунки складені відповідно до умов договору та діючого законодавства України.

За встановлених обставин справи, та враховуючи, що відповідачем послуги за договором були оплачені зі значною затримкою, що підтверджується платіжними дорученнями копії яких містяться в матеріалах справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 92553,27 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 128346,89 грн. та суми 3% річних у розмірі 16250,29 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що звертаючись із позовом ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що в порушення п. 4.4 договору, відповідачем вчасно не було проведено оплату наданих позивачем послуг.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, приписами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч.2 ст. 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що судами встановлено факт прострочки виконання зобов'язання з оплати послуг по договору від 08.04.2013 №26-ТЭО, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 92553,27 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 128346,89 грн. та суми 3% річних у розмірі 16250,29 грн.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів встановила, що відповідач не заперечує існування боргу та те, що оплата наданих послуг по договору від 08.04.2013 №26-ТЭО була здійснена зі значною прострочкою. Скаржник вказує на те, що уклавши графік погашення заборгованості від 14.11.2014 сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надання послуг з автомобільного перевезення та транспортної експедиції за договором від 08.04.2013 №26-ТЭО. Скаржник також не заперечує той факт, що відповідачем не було виконано вказаний графік погашення заборгованості. Відтак, прострочка виконання зобов'язання по оплаті боргу має обраховуватися з дат, вказаних у графіку, а не на підставі п.4.4 договору.

Слід зазначити, що відхиляючи зазначені доводи скаржника, судами було встановлено, що графік погашення заборгованості за договором, на який посилається відповідач є способом досудового врегулювання спору , і вже після відсутності можливості в досудовому порядку врегулювати спір щодо сплати заборгованості за отримані послуги, позивачем нараховано штрафні санкції за порушення зобов'язання за договором.

Судами також було зауважено, що вказаний графік не є додатковою угодою до договору, як помилково вважає відповідач, оскільки в ньому не міститься посилання на те, що він є невід'ємною частиною договору. Графік був укладений у іншій формі ніж додаткова угода № 1 та додаткова угода № 2 до договору.

Судами також було наголошено на тому, що сам по собі вказаний графік погашення заборгованості є лише підтвердженням прострочення боржником грошового зобов'язання за договором.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Так, в силу вимог ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір , що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судами встановлено, що п. 4.4. договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту фактичного надання послуги .

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами вносилися будь-які зміни до п. 4.4 договору. Укладений між сторонами графік погашення заборгованості не визначає новий порядок і строк здійснення розрахунків по договору. Підписуючи графік відповідач лише підтвердив наявність боргу. Висновки судів з цього приводу є обґрунтованими.

Водночас, доводи скаржника про те, що графік погашення заборгованості від 14.11.2014 є додатковою угодою до договору є такими, що не відповідають приписам ст.ст. 651,654 ЦК України та ґрунтується на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 179 (загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання), 180 (істотні умови господарського договору), 181 (загальний порядок укладання господарських договорів) ГК України як такі, що не регулюють спірні правовідносини.

Незрозумілим є посилання скаржника на ст. 215 ЦК України, якою врегульовано підстави недійсності правочину. Дійсність договору від 08.04.2013 №26-ТЭО сторонами не оскаржується, відтак, це не є предметом розгляду даного спору.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Застосовуючи вказану статтю, судами встановлено неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань по договору від 08.04.2013 №26-ТЭО. Що і стало підставою для стягнення з відповідача пені у розмірі 92553,27 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 128346,89 грн. та суми 3% річних у розмірі 16250,29 грн.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що судами правильно застосовано приписи ст.ст. 526,654 ЦК України. Доводи касаційної скарги і в цій частині є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Тандем плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун