Рішення

від 05.11.2015 по справі 6/129-62/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №6/129-62/179

За позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі 1)Міністерства аграрної політики та продовольства України,

2)Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До 1) Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Берчиллз Бортничі»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1) Державне підприємство «Агроспецсервіс»

2) ОСОБА_1

Про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 та витребування майна

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Виробничий кооператив «ЖБК «Орбіта»

про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Лимонченко М.С. (посвідчення № 027408 від 22.07.2014),

від позивача 1: Дорофеєв М.Ю. (дов.№31-4/14 від 21.07.2015),

від позивача 2: Літвінов О.А. ( дов. № 35 від 07.08.2015),

від відповідача 1: не з'явились,

від відповідача 2: Щербак С.О. (дов.№1 від 29.01.2015),

від третьої особи 1: Кукін Д.Б. (дов.№9 від 02.11.2015),

від третьої особи 2: не з'явився,

від третьої особи із самостійними вимогами: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" про визнання недійсним з моменту укладання договору від 03.07.2006 купівлі-продажу нерухомого майна - будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", загальною площею 2395,00 кв.м., за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, та про зобов'язання повернути другій стороні у натурі все, що одержане за цим договором.

Водночас, ВК "ЖБК "Орбіта", як третя особа, звернувся до господарського суду міста Києва із самостійними позовними вимогами на предмет спору, у яких просив господарський суд визнати ВК "ЖБК "Орбіта" добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", літ. "А", "Б", "В", "К", загальною площею 1207,9 кв.м., за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, та визнати за ним право спільної часткової власності на спірне майно - нежитлові приміщення, літ. "А", "Б", "В", "К", загальною площею 1207,9 кв.м., частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, у наступних частках: літ. "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100, літ. "К" - 46/100.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2011 позов ВК "ЖБК "Орбіта" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Прокурора.

Після скасування прийнятих у справі судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014, направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015, у задоволенні позову Прокурора до ДКТП "Хрещатик", відмовлено, а в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ "МТБ Компани", провадження у справі припинено. Цими ж судовими рішеннями відмовлено у задоволенні позову ВК "ЖБК "Орбіта" про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно.

09.06.2015 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 6/129-62/179 у частині відмови у задоволенні позову Прокурора до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" та відмови у задоволенні позову Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта", а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у даній справі залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 справа № 6/129-62/179 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 14.07.2015.

10.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшли письмові пояснення по суті справи.

14.07.2015 від прокуратури через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла заява про зміну підстав позову та залучення іншого відповідача у справі.

За наслідками розгляду справи 14.07.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.08.2015.

Ухвалою суду від 18.08.2015 суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання прокуратури, та відклав розгляд справи на 27.08.2015.

За наслідками розгляду справи 27.08.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.09.2015.

02.09.2015 за наслідками розгляду справи судом винесено ухвалу про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ "Берчиллз Бортничі", задоволено заяву прокуратури від 14.07.2015 про зміну підстав позову та призначено наступне судове засідання на 23.09.2015.

22.09.2015 від прокуратури через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та 23.09.2015 від позивача1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи 23.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.10.2015.

У судовому засіданні 22.10.2015 представник прокуратури наголосив на наданих до початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяві про забезпечення позову, клопотанні про припинення провадження у частині позовних вимог до ВК "ЖБК "Орбіта", а також запереченнях проти призначення судової експертизи у справі.

Позивач 1, відповідач 1, третя особа 2, а також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, уповноважених представників у судове засідання 22.10.2015 не направили, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача 2 надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та зауважив на клопотанні про призначення судової експертизи у справі, просив його задовольнити.

Представники прокуратури, позивача 2 та третьої особи 3 проти задоволення даного клопотання заперечували.

Суд, розглянувши клопотання прокуратури про припинення провадження, зауважив, що його вирішення можливе після завершення розгляду справи по суті. Щодо інших заявлених клопотань, а саме клопотання відповідача 2 від 18.08.2015 про призначення судової експертизи у справі, клопотання третьої особи 1 від 01.09.2015 про призначення колегіального розгляду справи та заяви прокуратури від 22.10.2015 про забезпечення позову, то суд зауважив, що їх розгляд відкладено на наступне судове засідання.

Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи судами неодноразово призначались судові експертизи у справі, а відтак відповідачем 2 не доведено, які обставини, досліджувані під час судових експертиз, не є встановленими та мають бути досліджені ще раз.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, ухвалами суду від 22.10.2015 та від 29.10.2015 розгляд справи відкладався до 29.10.2015 та 03.11.2015 відповідно.

03.11.2015 відділом діловодства суду отримано від прокуратури пояснення по суті позовних вимог, а також заяву про забезпечення позову. При цьому, остання обґрунтована існуванням можливості відчуження ТОВ «Берчиллз Бортничі» спірного майна (як власником такого майна станом на 03.11.2015) на користь інших осіб до моменту вирішення справи судом чи у ході виконання судового рішення. З огляду на вищенаведене, прокуратура просить суд на підставі ст. 67 ГПК України накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме комплекс будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» (літ. А, Б, В, К) загальною площею 1942,6 кв.м, (адміністративна будівля літ. «А» площею 554,70 кв.м.; будівля охорони літ. «Б» площею 12,30 кв.м.; будівля їдальні літ. «В» площею 774,90 кв.м.; адміністративна будівля «К» площею 600,70 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; а також заборонити ТОВ «Берчиллз Бортничі» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з комплексом будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» (літ. А, Б, В, К) загальною площею 1942,6 кв.м. (адміністративна будівля літ. «А» площею 554,70 кв.м.; будівля охорони літ. «Б» площею 12,30 кв.м.; будівля ідальні літ. «В» площею 774,90 кв.м.; адміністративна будівля «К» площею 600,70 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, у тому числі зносити, знищувати, реконструювати, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно зазначеного комплексу будівель.

Розглянувши у судовому засіданні 03.11.2015 клопотання третьої особи 1 від 01.09.2015 про призначення колегіального розгляду справи, що обґрунтоване значною тривалістю розгляду справи, скасуванням судових рішень, прийнятих в цей період, а також існуванням державних інтересів стосовно повернення майна до державної власності, суд відмовляє в його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд відзначає, що доводи третьої особи 1 про існування державного інтересу стосовно спірних правовідносин, а також твердження про скасування судових рішень у даній справі самі по собі жодним чином не вказують на наявність прямо передбачених у ч. 1 ст. 4-6 ГПК України підстав для колегіального розгляду даного спору. Отже, в задоволенні клопотання третьої особи 1 відмовлено.

При цьому, судом відкладено розгляд клопотань про забезпечення позову та про призначення у справі судової експертизи до наступного судового засідання, у судовому засіданні 03.11.2015 оголошено перерву до 05.11.2015.

Представники відповідача 1, 3-ої особи 2 без самостійних вимог та 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у судове засідання 05.11.2015 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 05.11.2015 за відсутності представників відповідача 1, 3-ої особи 2 без самостійних вимог та 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача 2 від 18.08.2015 про призначення судової експертизи у справі, суд відмовляє в його задоволенні з підстав недоведеності реальної необхідності проведення ще однієї судової експертизи в той час, коли судом в даній справі неодноразово призначались судові експертизи стосовно предмету спору, а матеріали справи містять висновки за результатами проведених судових експертиз.

Також розглянувши заяву прокуратури про забезпечення позову, подану 22.10.2015, а також заяву про забезпечення позову, подану 03.11.2015, враховуючи, що остання фактично доповнює та уточнює вимоги заяви, поданої 22.10.2015, суд відмовляє в їх задоволенні з підстав, наведених в мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Прокурора Шевченківського району м. Києва, а також вимоги третьої особи, Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта», суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2002 Дарницького районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано Державне підприємство "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", яке в наступному, наказом Міністерства аграрної політики України № 64 від 17.03.2003 приєднано на правах структурного підрозділу до ДКТП "Хрещатик".

Наказом останнього № 60 від 17.03.2003 створено філію №16 Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" та затверджено Положення про цю філію, згідно п. 3.2. якого, Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" веде бухгалтерський баланс, фінансову та податкову звітність, має розрахунковий рахунок, печатку зі своїм найменуванням.

Крім того, 01.12.2005 Мінагрополітики своїм листом за № 37-24-1-13/18708 надало згоду на реалізацію на конкурсних засадах наступного майна: нежитлового приміщення, літ. "А", медичного пункту, літ. "Б", вбиральні, літ. "В", їдальні, літ. "Д", трьох спальних корпусів, літ. "Г", "Е", "І", котельні, двох побутових корпусів, літ. "Ж" та "З", умивальників, літ. "Л", котельні, літ. "К".

08.06.2006 відбулись прилюдні торги з продажу вказаного державного майна, що знаходилось у господарському віданні Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик".

За результатами вказаних торгів, 03.07.2006 між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" (надалі - Договір купівлі-продажу), предметом якого є прийняття на себе продавцем зобов'язань передати комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", у власність покупця, та зобов'язання останнього прийняти комплекс і сплатити продавцю грошову суму.

Так, продавцем за вказаним договором продано комплекс будівель та споруд комплексу будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 до складу якого входить: медичний пункт літ. А, туалет Літ. Б, їдальня Літ. В., адмінбудинок Літ. Г, 2 спальні корпуси Літ. Д, та К, котельня Літ. Е, вмивальники Літ. Ж, овочесховище Літ З, господарча будівля Літ. И, кінозал Літ. Л.

Зі змісту преамбули укладеного договору вбачається, що Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" діяло на підставі статуту (нова редакція), що затверджений розпорядженням №67 від 22.12.2005 Мінагрополітики та зареєстрований 26.12.2005 Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією, наказу №92-п від 05.09.2005 Мінагрополітики та згоди на продаж майна, яка надана Мінагрополітики 01.12.2005 за №37-24-1-13/18708.

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору нерухоме майно, що входить до складу об'єкту належить продавцю на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №567753, що видане 19.05.2006 Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 3.2 договору право власності на нерухомість покупець набуває з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість, але не раніше нотаріального посвідчення даного договору, перерахування покупцем на рахунок продавця коштів за нерухомість в повному обсязі, передачі нерухомості продавцем покупцю і підписання акту прийому-передачі нерухомості.

У п. 2.1 укладеного договору ДКТП «Хрещатик» та ТОВ «МТБ Компани» визначили, що ціна реалізації нерухомості складає 1 604 167 грн., крім того податок на додану вартість 20% 320 833 грн. а разом 1 925 000 грн.

03.07.2006 Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани", посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим №2157 та проведено його державну реєстрацію за номером 1409562, що підтверджується витягом №2580755 від 03.07.2006 про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи право власності на спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1, неодноразово передавалось, зокрема від ТОВ "МТБ Компани" на користь ТОВ «С.І.-ФЕЛЬДМАНС. ЮРИДИЧНЕ БЮРО»; від ТОВ «С.І.-ФЕЛЬДМАНС. ЮРИДИЧНЕ БЮРО» на користь Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта» (на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель від 30.08.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., зареєстрований в реєстрі за № 3904), що підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27315213. Згодом на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2011 зареєстровано за гр. ОСОБА_1 право спільної часткової власності на нерухоме майно - 72/100 частини від літ. Б заг. пл. 12,70 кв.м., 54/100 частини від літ. К заг.пл. 303,10 кв.м., 46/100 частин від літ. В заг.пл. 561,50 кв.м., 65/100 частин від літ. А заг.пл. 330, 60 кв.м.

Як вбачається з Довідки БТІ «Про показники об'єкта нерухомого майна» від 20.02.2012 НЖ-2012 № 1859, копія якої наявна в матеріалах справи, відповідно до проведеної інвентаризації загальна площа будівель за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, становить 1207,9 кв.м. Крім цього зазначено, що літери "Г" - площею 54,8 кв. м., "Д" - площею 378,1 кв. м., "Е" - площею 86,3 кв. м., "Ж" - площею 52,7 кв. м., "З" - площею 172, 5 кв. м., "И" - площею 34,0 кв. м., "Л" - площею 408,70 кв. м., - знесені, в зв'язку за тим, що знаходились в стані руйнування.

Станом на час розгляду справи нерухоме майно (комплекс будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" (літ.А, Б, В, К), що знаходиться за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі", відповідно до укладеного 13.03.2012 між Виробничим кооперативом ЖБК "Орбіта" та ОСОБА_1 з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" з іншого боку договору купівлі-продажу комплексу будівель, за змістом якого ВК ЖБК "Орбіта" спільно з ОСОБА_1 відчужено на користь ТОВ "Берчиллз Бортничі" комплекс будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" (літ.А, Б, В, К), загальною площею 1207,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_1. Вказане підтверджується й відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно - дата прийняття рішення про державну реєстрацію 23.03.2012 , дата внесення запису 23.03.2012 (індексний номер інформаційної довідки 25619544).

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку прокуратури, підстав для визнання Договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що укладення спірного договору відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.66, 67, 75, 136, 145, 146 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", без проведення приватизаційної процедури та з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

З огляду на вищенаведене прокуратура просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу та витребувати передане за недійсним Договором купівлі-продажу майно з володіння відповідача 2 («Берчиллз Бортничі»).

Водночас, ВК "ЖБК "Орбіта" у своїх позовних вимогах про визнання за ним права спільної часткової власності на частину спірного нерухомого майна дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" - нежитлові приміщення, літ. "А", "Б", "В" та "К", загальною площею 1207,9 кв.м., у частках: літ. "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100 і літ. "К" - 46/100, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, з посиланням на положення ст.ст. 328, 330, 334, 386, 392 ЦК України, вказує на те, що ВК "ЖБК "Орбіта" являється добросовісним набувачем вказаного майна, на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2010, реєстраційний № 3904, укладеного між ТОВ "С.І.-Фельдманс. Юридичне Бюро" і ВК "ЖБК "Орбіта".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за позовом Прокурора Шевченківського району м. Києва є обґрунтованими, однак такими, що підлягають задоволенню частково, а провадження з розгляду вимог третьої особи - Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта» слід припинити, з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 03.07.2006 між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", предметом якого є прийняття на себе продавцем зобов'язань передати комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", у власність покупця, та зобов'язання останнього прийняти комплекс і сплатити продавцю грошову суму (Договір купівлі-продажу).

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора).

Пунктом 2.1 Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

На основі повного та всебічного аналізу наданих доказів, суд відзначає, що укладений між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 є недійсним з огляду на наступне.

Положеннями ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу визначено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Згідно з ч. 6 ст. 75 Господарського кодексу України кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Згідно з п. 4.4. Статуту ДКТП «Хрещатик», майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

За змістом ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ГК України, зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону (ч. 3 ст. 145 ГК України).

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Органом приватизації, відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Отже, сукупний аналіз наведених положень ГК та іншого законодавства дає підстави для висновку про нетотожність повноважень та правового статусу органу, до сфери управління якого входить підприємство, та власника державного майна.

Власне, такий висновок знаходить своє підтвердження і в Законі України «Про управління об'єктами державної власності», відповідно до ст. 4 якого суб'єктами управління об'єктами державної власності (повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними) є ряд державних органів, серед яких Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади тощо.

За таких обставин, попередня згода Мінагрополітики України на відчуження майнового об'єкту ДКТП «Хрещатик» має юридичне значення лише за умов дотримання інших вимог чинного законодавства, що регламентує відчуження державного майна.

Згідно Статуту ДП "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", це державне підприємство створено на підставі Наказу Міністерства аграрної політики України від 06.09.2002 № 258 шляхом перейменування оздоровчого табору "Орбіта" та являлось правонаступником останнього; дане підприємство засновано на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Відповідно до пункту 2.1. Статуту ДП "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", дане підприємство створено саме з метою забезпечення оздоровлення та відпочинку дітей, виконання різних послуг, відповідно до Статуту та законодавства.

Для цього п. 2.2. Статуту ДП "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" передбачалось, що основними напрямками діяльності підприємства, є організація оздоровлення та відпочинку дітей; забезпечення побутового обслуговування відпочиваючих; організація внутрішнього туризму та дозвілля; екскурсійна діяльність; організація і забезпечення послуг у сфері громадського харчування, забезпечення роботи кафе, барів, буфетів; роздрібна торгівля продовольчими товарами; здійснення інших видів діяльності, що не суперечить законодавству України.

В наступному, Наказом Мінагрополітики України № 64 від 17.03.2003 Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" приєднано до ДКТП "Хрещатик" на правах структурного підрозділу, а наказом останнього № 60 від 17.03.2003 створено філію № 16 Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" та затверджено Положення про цю філію, згідно якого основними напрямками діяльності такої є, зокрема, санаторно-курортне лікування, оздоровлення та організація відпочинку дітей дошкільного віку, підлітків та учнівської молоді, у тому числі іноземців; організація спортивно-оздоровчих, видовищних заходів, відпочинку громадян, тощо.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2015, якою дану справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, на момент відчуження спірне нерухоме майно відносилось до санаторно-курортних закладів, на яке розповсюджується дія Законів України "Про курорти", "Про позашкільну освіту" та "Про державну програму приватизації".

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що підтвердженням наявності у спірного нерухомого майна в момент відчуження правового статусу санаторно-курортного закладу слугує також відповідь Міністерства охорони здоров'я України від 11.01.2012 № 14.02-05/01 на запит суду від 21.12.2011, відповідно до якої МОЗ України зазначено, що до санаторно-курортних закладів відносяться зокрема дитячі оздоровчі центри (п. 1.4. Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого Наказом МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я»).

Відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації"від 18.05.2000 № 1723-ІІІ, що діяла у спірний період, об'єкти санаторно-курортних закладів (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, віднесено до об'єктів приватизації групи "Ж".

За змістом п.п. 95, 96 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 № 1723-ІІІ з метою збереження профілю діяльності зазначених об'єктів продаж їх здійснюється переважно за некомерційним конкурсом. Продаж об'єктів групи Ж здійснюється у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

На виконання Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації", та з метою впорядкування процесу приватизації об'єктів групи «Ж», наказом Фонду державного майна України № 1693 від 14.08.2000 затверджено Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, відповідно до п. 1.5. якого Приватизація об'єктів групи Ж здійснюється регіональним відділенням тієї області, на території якої розташований об'єкт, Фондом майна АРК (щодо об'єктів, які розташовані на території Автономної Республіки Крим) або відповідно до наказів Фонду державного майна України центральним апаратом.

Згідно з п. 1.7. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, приватизація майна об'єктів групи Ж здійснюється переважно конкурентними способами. Об'єкти групи Ж, для забезпечення діяльності яких згідно з їх цільовим призначенням необхідна реконструкція, модернізація і т. ін., що вимагає внесення інвестицій, підлягають приватизації шляхом продажу за некомерційним конкурсом.

Судом враховано, що відповідно до п. 1.6. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, приватизація об'єктів групи Ж здійснюється шляхом: продажу за некомерційним конкурсом, продажу на аукціоні, викупу.

Викуп об'єктів групи Ж та порядок проведення аукціонів з продажу об'єктів групи Ж здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 № 1511 з урахуванням такої особливості: інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, не менш як за 50 днів до дати проведення аукціону (п. 1.9. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж).

За змістом ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції, чинній станом на дату укладення спірного Договору купівлі-продажу, об'єктами малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.

Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" також визначені виключні способи приватизації (викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом), та регламентована приватизаційна процедура, яка включає порядок підготовки до приватизації, визначення способу приватизації, продажу за обраним способом.

У той же час, оскаржуваний Договір купівлі-продажу укладений всупереч визначеному Законами України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» механізму приватизації, зокрема укладений не регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як органом приватизації, уповноваженим відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації; іншим, ніж визначено вказаними законами, способом, що свідчить про невідповідність змісту Договору купівлі-продажу вимогам Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1693 від 14.08.2000.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки зміст укладеного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 суперечить приписам наведеного законодавства, відтак вказаний договір згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 правомірними та обґрунтованими.

Щодо висновків судів у справі № 17/29 стосовно обставин про правомірність та обґрунтованість набуття ТОВ "МТБ Компани" права власності на нерухоме майно, яке придбано за договором купівлі-продажу від 03.07.2006, то суд враховує висновки Верховного Суду України у даній справі від 28.10.2009 про те, що суди, відмовляючи в задоволенні позову прокурора у справі № 17/29, виходили лише з того, що останнім невірно визначено позивача у цій справі та не доведено тих обставин, що укладенням спірного договору порушені права та законні інтереси позивача у справі, тоді як питання законності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 (спірний договір у даній справі) судами не досліджувалось.

Відтак, доводи учасників про відсутність необхідності повторного доведення законності укладення Договору купівлі-продажу за умов існування судового рішення, яким такі обставини встановлено, судом не приймаються.

Крім цього, направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 09.06.2015 звернув увагу на необхідність з'ясування питання щодо фактичного не передання майна, яке знаходилось на балансі ДП "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", до складу майна ДКТП "Хрещатик (лист Міністерства аграрної політики України від 30.01.2007 № 37-17-1-11/1314).

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 № 1482 в редакції, чинній на час укладення Договору купівлі-продажу, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Разом з тим, акта приймання-передачі стосовно прийняття майна ДП «Дитячий оздоровчий комплекс «Орбіта» на баланс ДКТП «Хрещатик» до матеріалів справи сторонами не надано.

Водночас, у постанові від 09.06.2015 Вищий господарський суд України вказав на необхідність з'ясування питання правильності обраного прокуратурою способу захисту порушених прав з урахуванням того, що частина майна на сьогодні знаходиться у володінні третіх осіб.

З урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну підстав позову, прокуратурою заявлено вимогу про витребування на підставі ст. 388 ЦК України у ТОВ «Берчиллз Бортничі» як власника майна, переданого за спірним Договором купівлі-продажу, на користь Держави України в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України нерухомого майна - комплексу будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» загальною площею 2395 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, до складу якого входить: медичний пункт, туалет, їдальня, адмінбудинок, спальний корпус, котельня, вмивальники, овочесховище, господарча будівля, спальний корпус, кінозал.

За змістом ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за II півріччя 2012 року від 01.03.2013 права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Як зазначено у постанові пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

За змістом ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК (Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013, здійснений Верховним судом України).

Судом враховано, що відповідно до Висновку №16-11/200-10 експертного будівельно-технічного дослідження від 08.12.2010 Державного підприємства "Київська обласна багатопрофільна лабораторія Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру" та довідкою НЖ-2010 № 21116 Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", від 18.01.2011 підтверджено фактичне існування тільки 4 інвентарних об'єктів (медпункт - літера А, спальний корпус - літера К, їдальня - літера В, будівля - літера Б), а також те, що вартість виконаних робіт з ремонту будівель по АДРЕСА_1 новими власниками становить 645.45% у порівнянні із вартістю майна станом на момент укладення спірного договору. Відповідно до Довідки НЖ-2010 №21116 Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", від 18.01.2011, підтверджено, що згідно проведеної інвентаризації від 18.01.2011, загальна площа будівель за адресою АДРЕСА_1 становить 1207.9 кв. метри, (а не 2395 кв.м, як на момент укладення спірного договору купівлі-продажу), а будівлі під літерами Г (пл. 54.8 кв.м), Д (пл. 378.1 кв.м), Е (пл. 86,3 кв. м), Ж (пл. 52.7 кв. м), 3 (пл. 172.5 кв. м), И (пл. 34 кв.м), Л ( пл. 408.7 кв. м) - знесені у зв'язку із тим, що знаходилися у стані руйнування.

Зазначена інформація підтверджується також Довідкою БТІ "Про показники об'єкта нерухомого майна" від 20.02.2012 НЖ-2012 № 1859, відповідно до якої за наслідками проведеної інвентаризації, загальна площа будівель за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, становить 1207,9 кв.м. Крім цього зазначено, що літери "Г" - площею 54,8 кв. м., "Д" - площею 378,1 кв. м., "Е" - площею 86,3 кв. м., "Ж" - площею 52,7 кв. м., "З" - площею 172, 5 кв. м., "И" - площею 34,0 кв. м., "Л" - площею 408,70 кв. м., - знесені, в зв'язку за тим, що знаходились в стані руйнування.

Тобто, станом на час розгляду справи спірного майна у заявлених Прокурором характеристиках (стані) та кількості не існує, що, відповідно, виключає можливість застосування судом обраного способу захисту права власності на майно, як-то віндикація.

З огляду на вищенаведене, в задоволенні позову в цій частині судом відмовлено.

Суд також зазначає, що за наслідками розгляду у судовому засіданні 05.11.2015 заяв прокуратури про забезпечення позову, поданих 22.10.2015 та 03.11.2015, в їх задоволенні відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 за № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінивши розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, взявши до уваги встановлені обставини щодо відсутності станом на час розгляду справи та прийняття рішення спірного майна у заявлених прокуратурою характеристиках (стані) та кількості, що зумовлено здійсненням значних поліпшень такого майна та знесення його частини, суд приходить до висновку, що вказані обставини виключають можливість накладення арешту на майно/заборони вчинення дій щодо майна, яке вже не є тим майном, витребувати яке просила прокуратура. За таких обставин, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, судом відмовлено в задоволенні клопотань прокуратури про забезпечення позову, поданих 22.10.2015 та 03.11.2015.

Стосовно позовних вимог третьої особи, Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта», суд зазначає таке.

Згідно з п.6 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За змістом п.4.7 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до ч.7 ст.59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки згідно з витягом від 20.10.2015 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.02.2014 внесено запис про припинення юридичної особи Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта», господарський суд вважає за необхідне припинити провадження в частині позовних вимог 3-ої особи - Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта».

За таких обставин, судом задовольняється клопотання прокуратури про припинення провадження у справі в частині позовних вимог Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта» про визнання його добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» літ «А», «Б», «В», «К», загальною площею 1207,9 кв.м. за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, та визнання за ним права спільної часткової власності на майно - нежитлові приміщення літ «А», «Б», «В», «К», загальною площею 1207,9 кв.м. будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 у таких частках: літ «А» - 35/100, літ. «Б» - 28/100, літ. «В» - 54/100, літ. «К» - 46/100.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов прокуратури підлягає задоволенню частково, а саме частині вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, в іншій частині вимог судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судовий збір) покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення їх до Державного бюджету України.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на направлення даної справи на новий розгляд постановами Вищого господарського суду України від 03.06.2014 та від 09.06.2015 за наслідками розгляду касаційних скарг, поданих прокуратурою, суми судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг прокуратури, від сплати яких остання в силу п. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена, підлягають стягненню з відповідача 1 до Державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог (2 887, 70 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006, зареєстрований в реєстрі за № 2157, укладений між державним комплексним торговельним підприємством «Хрещатик» та товариством з обмеженою відповідальністю «МТБ Компани» визнати недійсним .

Стягнути з Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 24, ідентифікаційний код 21583968) до Державного бюджету 42 (сорок дві) гривні 05 копійок державного мита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також суму судового збору у розмірі 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 70 копійок.

У іншій частині у позові відмовити.

Провадження у справі № 6/129-62/179 в частині позовних вимог третьої особи - Виробничого кооперативу «ЖБК «Орбіта» про визнання його добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» літ «А», «Б», «В», «К», загальною площею 1207,9 кв.м. за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, та визнання за ним права спільної часткової власності на майно - нежитлові приміщення літ «А», «Б», «В», «К», загальною площею 1207,9 кв.м. будівель дитячого оздоровчого комплексу «Орбіта» за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 у таких частках: літ «А» - 35/100, літ. «Б» - 28/100, літ. «В» - 54/100, літ. «К» - 46/100 припинити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.11.2015 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 10.11.2015 року.

Суддя К.В. Полякова