Рішення

від 14.12.2011 по справі 19/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/209 14.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммед.ua»

Про стягнення заборгованості 70 920,00 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - директор

ОСОБА_2 за дов. № 1 від 01.04.2011 року

від відповідача ОСОБА_3 за дов. № 5 від 12.12.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммед.ua» про стягнення суми збитків в розмірі 70 920,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.11р. порушено провадження у справі № 19/209 та призначено розгляд справи на 21.11.2011 р.

21.11.2011 року по справі оголошено перерву до 14.12.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2009 року між сторонами була укладена угода у формі Заявки, згідно якої позивач зобов'язався перевезти хімічну сировину вагою 2 500 кг за маршрутом Німеччина, м. Ліліетхаль до України, м. Київ.

02.11.2009 року між ТОВ «ВВ Імекс»та ТОВ «Шик-ГРУПП»було укладено договір зберігання вантажу, згідно якого вартість одного квадратного метра займаної площі складає 36 грн у т. ч ПДВ - 20% за добу. Вантаж займає 5 к.м., що становить 180 грн., за добу зберігання.

Згідно рахунку-фактури № 06-21 від 21.06.2010 року за послуги схову, згідно договору від 02.11.2009 року за період з 02.11.2009 року по 30.06.2010 р. ТОВ «ВВ Імекс»був виставлений рахунок за 241 добу зберігання вантажу в розмірі 43 380,00 грн.; згідно рахунку-фактури № ШГ - 0002112 від 22.11.2010 року за послуги схову, згідно договору від 02.11.2009 року за період з 01.07.2010 року по 30.11.2010 р. ТОВ «ВВ Імекс»був виставлений рахунок за 153 добу зберігання вантажу в розмірі 27 540,00 грн.

Факт оплати послуг оренди, підтверджують платіжні доручення № 1419 від 22.06.2010 року та № 2071 від 08.02.2011 року.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Конвенції «Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів /КДПВ/»та з метою зменшення витрат по зберіганню вантажу та ризиків псуванню вантажу при зберіганні його у машині, позивачем було укладено Договір зберігання вантажу з ТОВ «Шик-ГРУПП»від 02.11.2009 року, згідно якого вартість одного квадратного метра займаної площі складає 36 грн, у т.ч ПДВ - 20% за добу.

Відповідно до ст.. 16 Конвенції перевізник має право на відшкодування витрат, які виникли на виконання наданих інструкцій стосовно вантажу так, як вони виникли не з його власної вини.

Частиною 3 ст. 16 Конвенції встановлено, що перевізник може продати вантаж, не очікуючи інструкцій від особи, що має право розпоряджатися ним, якщо вантаж є швидкопсувним або якщо того вимагає його стан, чи якщо витрати по збереженню вантажу будуть занадто високі в порівнянні з його вартістю. В інших випадках перевізник також може продати вантаж, якщо в належний термін ним не отримано від особи, що має право розпоряджатися вантажем, протилежних інструкцій, виконання яких може справедливо від нього вимагатися.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував проти стягнення з відповідача витрат за послуги за зберігання, посилаючись на те, що вартість вантажу становить 5 294,00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ дорівнює 42 392,23 грн..

З попередньої митної декларації № 100000014/9/242980, вбачається, що вартість вантажу -бензилхлорид (бензил хлористий) визначена у розмірі 14 376,48 курс валюти 7,998 доларів США, що дорівнює 114 983,08 грн.

Отже позивачем надано суду докази, які підтверджують, що вартість вантажу вище ніж понесені витрати по збереженню вантажу, тому вимоги позивача про стягнення збитків понесених за Договором зберігання вантажу обґрунтовані та підлягають до задоволення.

На підставі частини 4 ст. 916 Цивільного Кодексу України перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 594 Цивільного Кодексу України, встановлено що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До матеріалів справи долучені копії Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2011 року по справі № 31/17, за позовом ТОВ «ВВ Імекс»до ТОВ ««Хіммед.ua» про стягнення 84 820,90 грн. заборгованості, штрафу, витрат на послуги митного терміналу та витрат за послуги зберігання вантажу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2011 року по справі № 31/17 позовні вимоги ТОВ «ВВ Імекс»задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Хіммед. ua» заборгованість у розмірі 37,35 грн., штраф у розмірі - 11910,50 грн., витрати за послуги митного терміналу у розмірі 942,00 грн. та витрати за послуги зберігання вантажу у розмірі - 70 740,00 грн., копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року, якою рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2011 року по справі № 31/17 скасовано частково, викладеного резолютивну частину в наступній редакції: стягнуто з ТОВ «Хіммед. ua» заборгованість у розмірі 37,35 грн., штраф у розмірі - 11910,50 грн., витрати за послуги митного терміналу у розмірі 942,00 грн. Позов в частині стягнення витрат за послуги зберігання вантажу в сумі 70 740,00 грн залишено без розгляду, в зв'язку із тим, що сторонами без будь-яки поважних причин не подано витребувані судом належним чином завірені документи, що підтверджують вартість вантажу, який перевозився відповідно до договору -заявки від 09.10.2009 року, копія постанови Вищого господарського суду України від 12.09.2011 року, якою Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджувалися всі обставини на які посилаються сторони у даній справі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог та свідчили про відсутність його вини у спричиненні збитків.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Хіммед.ua»(04136, м. Київ, вул.. Північно-Сирецька, 3; код ЄДРПОУ 32161600, р\р НОМЕР_1 в ОСОБА_4 ОСОБА_3 м. Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»(02093, м. Київ, вул.. Бориспільська, 11-а, оф. 905; р/р 26007004072701 в ВАТ «Сведбанк»м. Київ, код ЄДРПОУ 32156999, МФО 300164) суму боргу в розмірі 70 920 (сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп., 709 (сімсот дев'ять) грн. 20 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 16.12.11 р.