Постанова

від 13.12.2010 по справі 2/18-247

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р. Справа № 2/18-247

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Гусятинської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010 року.

у справі № 2/18-247

за позовом: ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат»

до: Гусятинської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ДП «Укрриба»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_2

про: скасування розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації

З участю представників :

від позивача - ОСОБА_3 - представник (довіреність №22 від 09.03.2010р.)

від відповідача - ОСОБА_4 - представник (довіреність №01-1612/01-14 від 09.12.2010р.)

від третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 - представник (довіреність №07-13/515 від 21.07.2010р.)

від третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 - адвокат., ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р., суддя Колубаєва В.О., було визнано недійсним з дня його винесення розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації №160 від 20.03.2009р. "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 грудня 2007р. №927а "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду" та від 29 грудня 2007р. №958 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду". Стягнуто з Гусятинської районної державної адміністрації на користь ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" 85 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - Гусятинська районна державна адміністрація і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та судом порушено норми матеріального права і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. у справі №2/18-247 скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Укрриба", керуючись спільним наказом Міністерства аграрної політики та Фонду Державного майна №126/752 від 06.05.2003р. "Про оренду гідротехнічних споруд", передало в користування ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" до 2013р. гідротехнічні споруди на підставі договору оренди майна №4 від 01.08.2003р.

01.01.2009р. ДП "Укрриба" (замовник) заключило з підприємцем ОСОБА_2 (зберігач) договір зберігання з правом користування №1/09.

Згідно умов даного договору замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування до 01.01.2019р. нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів (п. 1.1. договору).

Розпорядженням голови Гусятинської райдержадміністрації №748 від 23.10.2007р. було припинено право користування позивачем земельними ділянками водного фонду. Позивач звернувся в суд про визнання даного розпорядження незаконним. Постановою Львівського апеляційного суду від 14.08.2008р. йому в позові було відмовлено.

Розпорядженням голови Гусятинської райдержадміністрації №160 від 20.03.2009р. були внесені зміни до розпорядженням №927а від 26.12.2007р. та №958 від 29.12.2007р., якими уточнюються площі та цільове призначення земельної ділянки, на яку надано дозвіл.

Позивач - ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" звернувся в суд з вимогою визнати розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації №160 від 20.03.2009р. недійсним з тих підстав, що спірні землі водного фонду належать до земель державної власності та згідно п. 5.4. Плану приватизації державного майна цілісного майнового комплексу, ставки перебувають на балансі ДП "Укрриба", з яким позивачем 01.08.2003р. заключено договір оренди на гідроспоруди на 10 років.

Суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» з тих підстав, що позивач є власником гідроспоруд та належним землекористувачем.

Однак апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі за позовом ВАТ «Тернопільський облрибкомбінат» до Гусятинської районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови Густинської РДА №748 від 23.10.2007 року було встановлено, що ВАТ «Тернопільський рибокомбінат» засновано відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 12.10.1998р. №1009, шляхом перетворення державного підприємства Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату у відкрите акціонерне товариство. Державне підприємство Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату в користуванні мало спірні земельні ділянки якими воно користувалось на підставі відповідних державних актів. Згідно п.8 наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 12.10.1998р. №1009, з моменту державної реєстрації товариства діяльність державного підприємства Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату припинена. Тому адміністративний суд визнав, що з врахуванням вимог ст.. 141 ЗК України право користування земельними ділянками припинено, бо припинена діяльність державного підприємства. Протягом всього періоду з 1998р. позивач жодних дій які би свідчили про належне оформлення землекористування не вчинив. А у відповідності до вимог ст.. 125 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, до одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. З огляду на це адміністративний суд встановив, що у позивача - ВАТ «Тернопільський облрибкомбінат» не має жодних правових підстав для користування спірними земельними ділянками, а вище зазначені покликання суду першої інстанції є необґрунтованими, бо земельні ділянки позивачу в користування не надавались. Вказівки наказу що підприємства рибного господарства повинні зберігати виробничу спеціалізацію не менше 10 років та заборони скорочувати або припиняти реалізацію їх продукції, жодним чином не пов'язані з питанням землекористування (а.с.160-162).

Відповідно до ст.. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №22-а-10186/08 є чинною, то вищенаведені факти та висновки адміністративного суду про відсутність у позивача правових підстав для користування спірними земельними ділянками є обов'язковими для господарського суду при розгляді даного спору.

У позовній заяві позивач безпідставно зазначив, що він користується земельними ділянками водного фонду та вони надані йому у постійне користування. На підтвердження зазначеного позивач наводить цілий ряд нормативно-правових та відомчих актів, які фактично не підтверджують факту правомірного користування землями. Окрім того, позивач не подав на вимогу апеляційного суду жодних правовстановлюючих документів щодо прав на користування земельними ділянками, які, у відповідності до ст.124, 125 Земельного кодексу України підтверджують право користування, а саме - договір оренди земельної ділянки, Державний акт на право постійного користування землею. Надана позивачем копія Державного акту від 01.01.1960р. на право постійного користування землею Копичинському рибгоспу Тернопільського облрибтресту засвідчує право землекористування зовсім іншої юридичної особи, якої не існує на даний час.

Більше того, з пояснень, наданих представником Управління Держкомзему у Гусятинському районі в судовому засіданні, вбачається, що ні державному підприємству «Укрриба», ні ВАТ «Тернопільоблрибкомбінат» зазначені земельні ділянки водного фонду не надавались ні у постійне користування, ні в оренду. Зазначені суб'єкти господарювання навіть не звертались до відповідача із відповідними клопотаннями щодо розроблення землевпорядної документації для набуття такого права. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги вказаних обставин при винесенні рішення.

Питання права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на зазначені земельні ділянці місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось. Документи щодо відсутності об'єктів нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельні ділянці, подані відповідачем до суду, останнім також проігноровані.

Суд першої інстанції абстрагувався від фактів щодо систематичної несплати земельного податку (факт встановлений Господарським судом Тернопільської області у справі за позовом ДПІ у Гусятинського району до ВАТ «Тернопільський облрибкомбінат» про стягнення заборгованості по земельному податку);-систематичної несплата орендної плати за користування державним майном та гідроспорудами (встановлено позивачем - зазначені вище акти від 12.11.2008 р., від 29.12.2008 р.); грубих порушень щодо експлуатації та утримання державного майна, (встановлено позивачем, - акти від 12.1 1.2008 р., від 29.12.2008 р.); грубих порушень екологічних вимог та земельного законодавства, зокрема щодо користування землями без правовстановлюючих документів (акти відповідних інспекцій, у тому числі і Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, - приписи та постанови є в матеріалах справи) та не дав їм правової оцінки.

Місцевим судом проігноровано той факт, що позивач, як і ДП «Укрриба», не є власником чи користувачем спірних земельних ділянок, в тому числі і земельних ділянок, на яких розташовані гідроспоруди. Позивач не є також власником даних гідротехнічних споруд.

Як вбачається із довідки Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації №646 від 26.11.2008р. за ВАТ «Тернопільоблрибкомбінат» в с. Чагарі та с. Коцюбинці права власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Судом першої інстанції помилково встановлено, що ДП «Укрриба» користується нерухомим майном на основі права оперативного використання та оперативного управління майном. Оскільки дані права відрізняються за своїм змістом (ст.. 136, 137 ГК України) та згідно п. 5.2. Статуту - майно підприємства є державною власністю і належить підприємству на правах повного господарського відання.

Відповідно висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право користування землями водного фонду на підставі ст.. 796 ЦК України є помилковим з огляду на ч. 3 даної статті, згідно якої, якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки. Отже, даною нормою передбачено наявність певного договору, якого не існує, між ДП «Укрриба» (наймодавець за договором оренди гідроспоруд №4 від 01.08.2003р.) та Гусятинською районною державною адміністрацією (власником відповідних земель водного фонду). Як встановлено апеляційним судом, відповідач - Гусятинська районна державна адміністрація не знала про існування орендних відносин між позивачем і ДП «Укрриба» та відповідно не погоджувалась на надання наймачеві права користування земельною ділянкою. Також, місцевий господарський суд проігнорував ту обставину, що право користування землями водного фонду набувається виключно за підставами передбаченими нормами ЗК України.

Суд першої інстанції безпідставно визнав, що договір зберігання №1/09 від 01.01.2009р., який укладений між ДП «Укрриба» та СПД ОСОБА_2 підписаний з порушенням чинного законодавства. Даний договір чинний та не визнаний судом недійсним. Даний факт підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. у справі №45/58 та рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2010р. у справі №46/402. Відповідно місцевий суд знову не взяв до уваги вимоги ст.. 35 ГПК України.

Суд першої інстанції також безпідставно визнав, що договір оренди гідроспоруд чи договір зберігання впливають на підстави та повноваження для прийняття оскаржуваних розпоряджень. Не врахував, що підстави та повноваження для прийняття даних розпоряджень передбачені у зазначених вище нормах ЗК України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, позивач - ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат», який не є власником або ж належним користувачем спірних земельних ділянок, не має права вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю відповідно до ст.. 152 ЗК України.

Позивач, всупереч вимог ст..ст. 33, 34 ГПК України, не довів суду обставин порушення його прав або ж майнових інтересів з боку відповідача, а тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене без належного дослідження обставин справи, з грубим порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення яким в позові ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» відмовляє повністю за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Гусятинської районної державної адміністрації задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010 року у справі №2/18-247 скасувати.

Постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» на користь Гусятинської районної державної адміністрації 42,50 грн. - в повернення сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Тернопільської області.

ОСОБА_7 Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

ОСОБА_1

«Повний текст постанови виготовлено 15.12.2010р.»