Рішення

від 10.11.2015 по справі 911/4863/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/4863/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик», Київська область, м. Вишгород

про стягнення 18064435,67 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» (далі - відповідач) про стягнення 18064435,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» умов кредитного договору №8-2012 від 7 травня 2012 року, а саме, відповідач не повернув позивачеві основну суму кредиту в розмірі 10770000,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 4845687,38 грн. та пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1202109,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 477008,47 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 538500,00 грн., штраф за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 231130,78 грн. Зазначені позовні вимоги позивач просить задовольнити шляхом звернення стягнення на заставлене майно (згідно іпотечного договору від 7 травня 2012 року), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик», а саме, шляхом проведення прилюдних торгів.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 14 листопада 2014 року та призначено справу до розгляду на 26 листопада 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 26 листопада 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 16 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 16 грудня 2014 року провадження у справі №911/4863/14 зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи №910/27071/14.

Ухвалою суду від 12 травня 2015 року провадження у справі №911/4863/14 поновлено та призначено розгляд справи на 3 червня 2015 року.

Ухвалою суду від 3 червня 2015 року у справі №911/4863/14 призначено судову експертизу, на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинено.

Проведення судової експертизи доручено Українському центру судових експертиз.

На розгляд судової експертизи винесено наступне питання: яка ринкова вартість предмету іпотеки відповідно до договору іпотеки від 7 травня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» станом на момент проведення експертизи?

Супровідним листом №911/4683/14 від 26 серпня 2015 року матеріали справи надіслано до Українського центру судових експертиз.

26 жовтня 2015 року на адресу суду надійшло повідомлення від Українського центру судових експертиз про неможливість надати висновок судової оціночно-будівельної експертизи у справі №911/4863/14.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2015 року провадження у справі №911/4863/14 поновлено та призначено розгляд справи на 10 листопада 2015 року.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

10 листопада 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (за договором - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» (за договором - позичальник) укладено кредитний договір №8-2012.

Згідно пункту 1.1 договору, кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 10770000,00 гривень на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для ведення статутної діяльності, а позичальник зобов'язується використати його у відповідності до цільового призначення та повернути кредитору кредит, відсотки по ньому а також сплатити інші платежі за надані супутні послуги на умовах та в строк, передбачений цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, кредит надається позичальнику з кінцевим терміном погашення 6 травня 2014 року (включно) або в інший термін, визначений у заяві клієнта про повне дострокове погашення кредиту або у достроковій вимозі банку відповідно до вимог, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 18% річних.

Згідно пункту 2.1 договору, надання позичальнику кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитором суми кредиту з позичкового (кредитного) рахунку на поточний рахунок позичальника №260083015024, відкритий в ПАТ «Старокиївський банк», МФО 321477.

Відповідно до пункту 3.1 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються від суми фактичної заборгованості по кредиту з дня його зарахування на поточний рахунок позичальника до повного погашення заборгованості по кредиту.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відсотки за користування кредитними ресурсами сплачуються позичальником одночасно з поверненням кредиту у строк, вказаний в п. 1.2 даного договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору, при порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від суми неповернутого кредиту.

Згідно пункту 5.3 договору, при порушенні строку сплати відсотків згідно пункту 3.2 договору, нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5% від неповернутої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків.

Судом встановлено, а матеріалами справи, зокрема, меморіальним ордером №108 від 7 травня 2012 року підтверджується, що на виконання умов договору позивач надав кредит у розмірі 10770000,00 грн.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за кредитом у розмірі 10770000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 4845687,38 грн. залишились непогашеними. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Отже, позовні вимоги в цій частині судом визнано обґрунтованими.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та вірним, отже, суд дійшов висновку, що визначена позивачем пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1202109,04 грн. (за період з 7 травня 2014 року по 2 листопада 2014 року) та пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 477008,47 грн. (за період з 7 травня 2014 року по 2 листопада 2014 року) є обґрунтованою та доведеною.

Також, до стягнення з відповідача підлягає штраф за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 538500,00 грн., штраф за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 231130,78 грн., який передбачений пунктом 5.4 договору.

Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №8-2012 від 7 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (за договором - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» (за договором - іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 7 травня 2015 року (далі - іпотечний договір).

Згідно пункту 1.1 іпотечного договору, цей договір забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик», податковий номер 20620532, надалі за текстом - «Позичальник», основного зобов'язання перед іпотекодержателем, що виникає з кредитного договору №8-2012 від 7 травня 2012 року, надалі за текстом - «Кредитний договір», а саме: повернути іпотекодержателю основну суму боргу за кредитом, сплатити відсотки за його користування, а також штрафні санкції, в разі їх виникнення, та відшкодувати збитки іпотекодержателя, які можуть бути завдані порушенням основного зобов'язання, в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.1.1 іпотечного договору, відповідно до умов кредитного договору позичальник отримав кредит в сумі 10770000,00 грн., надалі за текстом - «Кредит», з кінцевим терміном погашення 6 травня 2014 року включно та з виплатою на користь іпотекодержателя за користування кредитними коштами 18 відсотків річних від суми фактичної заборгованості за кредитом.

У відповідності до пункту 1.3 іпотечного договору, для забезпечення виконання зобов'язань, зазначених в п. 1.1. цього договору, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - деревообробне підприємство, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна, 16-В, надалі за текстом - «Майно» (згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 16 лютого 2012 року, номер витягу 33191997), а саме: будівля тарного цеху (столярний цех), літера А, загальна площа 310,4м 2 ; заглиблена будівля складу (овочесховище), літера Б, загальна площа 780,3 м 2 ; будівля модульного типу (пилорама), літера В, загальна площа 198,5 м 2 ; модуль для природного сушіння деревини незавершений будівництвом (готовність складає 74%), літера Д, загальна площа 445,1 м 2 ; виробничий корпус незавершений будівництвом (готовність. складає 69%), літера Е, загальна площа 2605,8 м 2 ; адміністративно-побутовий корпус незавершений будівництвом (готовність складає 64%), літера Є, загальна площа 1538,3 м 2 ; лісосушильна камера незавершена будівництвом (готовність складає 89%), літера Ж, загальна площа 620,9 м 2 ; котельня з автостоянкою незавершена будівництвом (готовність складає 57%), літера З, загальна площа 1063,6 м 2 ; навіс, літера І; убиральня, літера Ї; убиральня, літера Й; убиральня, літера К; альтанка, літера Л; огорожа, 1-4.

Пунктом 2.5 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на майно, в разі, якщо в момент настання строку виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, воно не буде виконано, а саме: при повному або частковому неповерненні основної суми боргу; та/або при несплаті або частковій несплаті суми процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №8-2012 від 7 травня 2012 року не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 18064435,67 грн., що складається з суми кредиту в розмірі 10770000,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 4845687,38 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1202109,04 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 477008,47 грн., штрафу за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 538500,00 грн., штрафу за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 231130,78 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи..

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки..

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами..

У відповідності з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 19 закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» не виконало взяті на себе зобов'язання на умовах кредитного договору за №8-2012 від 7 травня 2012 року, позивач на підставі договору іпотеки від 7 травня 2012 року має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення існуючої заборгованості. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до пункту 4.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року за №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи. У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 3 червня 2015 року було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо ринкової вартості предмету іпотеки відповідно до договору іпотеки від 7 травня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» станом на момент проведення експертизи.

Однак, на адресу суду 26 жовтня 2015 року надійшло повідомлення Українського центру судових експертиз від 21 жовтня 2015 року про неможливість надання висновку судової експертизи щодо визначення вартості предмета іпотеки, через відсутність оплати рахунку від 3 вересня 2015 року, виставленого Українським центром судових експертиз за проведення судової експертизи.

Враховуючи, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки судом визнано обґрунтованими, та те, що проведення експертизи у даній справі не виявляється можливим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а звернення стягнення на предмет іпотеки має бути реалізоване шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалою суду від 3 червня 2015 року було зобов'язано позивача здійснити оплату витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Однак, за повідомленням Українського центру судових експертиз, позивачем не було оплачено виставлений експертною установою рахунок за проведення судової експертизи у справі №911/4863/14.

Отже, позивач ухилився від вчинення дій, покладених на нього господарським судом Київської області.

Крім того, позивач без поважних причин не направив свого представника у судове засідання 10 листопада 2015 року, хоча явка представників сторін ухвалою суду визнавалась обов'язковою.

Враховуючи викладене та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд накладає на Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» штраф за невиконання вимог ухвал господарського суду та нез'явлення у судове засідання у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, код 19024948) згідно іпотечного договору від 7 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П., за №667, а саме: деревообробне підприємство, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна, 16-В, надалі за текстом - «Майно» (згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 16 лютого 2012 року, номер витягу 33191997), а саме: будівля тарного цеху (столярний цех), літера А, загальна площа 310,4м 2 ; заглиблена будівля складу (овочесховище), літера Б, загальна площа 780,3 м 2 ; будівля модульного типу (пилорама), літера В, загальна площа 198,5 м 2 ; модуль для природного сушіння деревини незавершений будівництвом (готовність складає 74%), літера Д, загальна площа 445,1 м 2 ; виробничий корпус незавершений будівництвом (готовність. складає 69%), літера Е, загальна площа 2605,8 м 2 ; адміністративно-побутовий корпус незавершений будівництвом (готовність складає 64%), літера Є, загальна площа 1538,3 м 2 ; лісосушильна камера незавершена будівництвом (готовність складає 89%), літера Ж, загальна площа 620,9 м 2 ; котельня з автостоянкою незавершена будівництвом (готовність складає 57%), літера З, загальна площа 1063,6 м 2 ; навіс, літера І; убиральня, літера Ї; убиральня, літера Й; убиральня, літера К; альтанка, літера Л; огорожа, 1-4, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6-в, приміщення 13, код 20620532) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, код 19024948) за кредитним договором №8-2012 від 7 травня 2012 року в сумі 18064435 (вісімнадцять мільйонів шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 67 коп., з яких: 10770000 (десять мільйонів сімсот сімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 4845687 (чотири мільйони вісімсот сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 38 коп. заборгованості за процентами, 1202109 (один мільйон двісті дві тисячі сто дев'ять) грн. 04 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 477008 (чотириста сімдесят сім тисяч вісім) грн. 47 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 538500 (п'ятсот тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 231130 (двісті тридцять одна тисяча сто тридцять) грн. 78 коп. штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки - на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лісозаводчик» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6-в, приміщення 13, код 20620532) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, код 19024948) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання рішення - 16 листопада 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць