Постанова

від 09.12.2010 по справі 2-а-2450/10

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-2450/2010 р.

ПОСТАНОВА Іменем України

09 грудня 2010 року Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Слурденко О.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язати управління Пенсійного фонду в Чугуївському районі Харківської області нарахувати та користь позивачки недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала наступним.

Позивачка є пенсіонеркою за віком та має статус «Дитина війни» у відповідності до ст. 1 Закону України №-2195-іV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2008-2009 років така допомога не виплачувалася.

В судове засідання позивачка не прибула, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, направивши до суду заперечення до адміністративного позову, де просить суд в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обгрунтування своїх доводів зазначив наступне.

Відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірним через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив, що необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 народилася 01.07.1936 року.

Згідно із стЛ Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення №-122284 виданої на її ім'я управлінням праці та соціального захисту населення 28.08.1992 року.

Відповідач не заперечує того факту, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи зазначений статус позивачки, суд зазначає, що її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці підвищення до пенсії з 22.05.2008 року, суд вважає такими, що - піддлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячно грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішення Конституційного Суду України №-10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнанні такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного Суду України є остаточним, обов'язковим до виконання на всій території УкраТнн. і таким, що має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.

Таким чином, з 22 травня 2008 року діяла ст.6 Закону №-2195-1V, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в мешах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону №-2195-ІУ застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки - є Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачки, тому суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачки у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Чугуївському районі Харківської області, по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 22.05.2008 року і припинилось лише після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни ". Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни "

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.З ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за№ 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ії О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області по не виконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року без зазначення кінцевої дати та здійснити відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум.

3.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 22.05.2008 року без зазначення кінцевої дати.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 проживаючої по ?ул. Леніна, буд.110 с.Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського адміністративного апеляційного суду шляхом подачі через суд першої нстанціїу 10-ти денний строк з дня складення постанови або прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна

Суддя -