Постанова

від 20.04.2010 по справі 2-а-2450/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2450/10

20 квітня 2010 року м . Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі судді Митрофанової Є.Г., при секретарі - Довгої С.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати його право на державну соціальну допомогу, встановлену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , її отримання та виплату, визнати неправомірними дії відповідача у зв'язку з із невиплатою такої допомоги, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Маріуполі Донецької області нарахувати та виплатити недоотриману з вини відповідача соціальну допомогу.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, будучи повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи до суду не з'явився, надавши заперечення проти позову та просив справу розглянути за його відсутності. У задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що в 2006-2007 роках відповідними Законами України „Про державний бюджет» видатків на підвищення пенсій особам, які мають статус дитини війни, не передбачалось, а постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року були встановлені тверді розміри надбавки до пенсії цій категорії осіб, якою й керувалось управління ПФУ при нарахуванні та виплаті пенсії позивачеві.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни » (надалі по тексту - Закон) від 18 листопада 2004 року, який встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народився 1940 року та відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону має статус дитини війни.

За ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, який набрав чинності з 1 січня 2006с року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті та статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни»

Законом України „Про внесення змін до Закону України „про державний бюджет України на 2006 рік»» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: „Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6,- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету» При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

З огляду на те, що положення статті 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, суд дійшов висновку, дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсій в розмірі 30 %; мінімальної пенсії за віком, є правомірними, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням ,Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа соціальні гарантії громадян) був визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни»

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , при цьому зміни.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року. У вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що положення Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом-України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення доля судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» , визнаних неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому, суд визнає, виходячи з рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за часовим критерієм - з дня прийняття Конституційним Судом України рішень про неконституційність положень деяких законів, якими зупинялось дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , а позивач має право на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в 2007 році: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року. Тому у зазначений період неправомірність дій відповідача є очевидною, а порушене право позивача на отримання підвищення до пенсії в цей період підлягає поновленню.

Окрім того, суд не приймає доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки частиною 1 статті 2 Закону України „Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з Конституції України та Законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України „Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держав відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Прийшовши до висновку щодо часткового задоволення позову, та враховуючи, що відповідач - орган управління ПФУ за статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито» звільнений від сплати державного мита, суд не стягує з відповідача відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 70,161-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_2 на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: