Рішення

від 18.03.2010 по справі 2-718/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-718/09 18.03.2010 18.03.2010 18.03.2010

Провадження №22ц-675/10

Справа №22ц-675/10 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 44 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, та його представника ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2009 р., ухвалене по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

22 жовтня 2008 р. ОСОБА_5 подала в суд позов про зміну договору житлового найму та визначення порядку користування квартирою.

Зазначала, що рішенням Ленінського районного суду від 14 липня 2005 р., яке набрало законної сили в січні 2006 р., її було вселено до трикімнатної квартири АДРЕСА_1, де також проживають відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Посилаючись на те, що в спірній квартирі є можливість виділити для неї окрему ізольовану кімнату, площею 12,7 кв. м, залишивши в спільному користування сторін допоміжні приміщення, позивачка просила суд визначити порядок користування цією квартирою та зобов'язати ЖКП ,,Південь" укласти з нею окремий договір житлового найму.

19 лютого 2009 р. відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали до суду зустрічний позов про визнання позивачки такою, що втратила право користуватись спірною квартирою, посилаючись на те, що вона не проживає в спірній квартирі більше 6 місяців без поважних причин,

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2009 р. первісний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (через повторну неявку позивачки в судове засідання).

В той же день заочним рішенням місцевого суду зустрічний позов було задоволено. ОСОБА_5 визнана такою, що втратила право користуватись спірною квартирою.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову .

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що ОСОБА_5 не проживає в спірній квартирі без поважних причин більше 6 місяців, а тому втратила право користуватись цим житлом.

Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до них без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають значення для справи, та, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а у окремих випадках, передбачених цією нормою понад цей строк.

У разі поважності причин відсутності осіб понад встановлені законом строки (перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) цей строк може бути продовжено судом (ч. 2 ст. 71, ст. 72 ЖК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1985 року ,,Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу УкраїниВ» ).

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира належить до державного житлового фонду і перебуває на балансі ЖКП ,,Південь". Вона складається з трьох жилих кімнат, означених на плані цифрами 4,5 і 8, з відповідною площею - 20,1, 11, та 12,7 кв. м, кухні - 5,5 кв. м, коридору - 3 кв. м і ванної кімнати з туалетом - 3 кв. м.

В цій квартирі сторони,зареєстровані як колишні члени сім'ї ОСОБА_9, покійного дідуся позивачки. Починаючи з 1998 р. спори між ними, з приводу права користування спірною квартирою, неодноразово вирішувались судами. Зокрема:

- рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2001 р. було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_9 і ОСОБА_3 до ОСОБА_10 (матері позивачки) і ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користуватись спірною квартирою;

- рішенням того ж суду від 14 липня 2005 р. було визнано право позивачки користування спірною квартирою і вселено її до цього житла;

- наступним рішенням цього ж суду від 18 вересня 2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 3 грудня 2007 р., у задоволенні позову цих же відповідачів про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користуватись спірною квартирою було відмовлено.

Як указаними судовими рішеннями, які в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, так і матеріалами справи підтверджено, що починаючи з 2000-го року позивачка неодноразово через суди доводила своє право користування спірною квартирою, а також те, що відповідачі перешкоджають їй в цьому.

Її тимчасова відсутність у спірній квартирі пояснюється неприязними стосунками з відповідачами та перепонами, які вони їй створюють у користуванні цим житлом (зміна запорів на вхідних дверях, небажання виділити їй окрему кімнату, тощо).

З 2004 р. позивачка намагається вирішити питання користування спірною квартирою, шляхом проведення її перепланування, для чого зверталась до компетентних державних органів з цього приводу та провела судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 5-11).

Однак, ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані вимоги житлового права та викладені обставини справи, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують поважність причин, з яких позивачка тимчасово не проживає в указаній квартирі. А тому дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_5 втратила право користуватись спірним житлом.

За таких обставин, відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України року, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2009 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання такою, що втратила право користуватись жилим приміщенням, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: