Рішення

від 18.11.2015 по справі 642/1288/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №642/1288/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Грінчук О.П.

Провадження №22-ц/790/6785/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В. Категорія: спадкові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: - Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Харківської міської ради - Санькова Юрія Володимировича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Харківської міської ради, 3-особа: приватний нотаріус Харківського МНО Голик Світлана Віталіївна - про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_7 в особі свого представника ОСОБА_9, звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_10

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_2 в м. Харкові, квартиру АДРЕСА_1.

За життя 14 листопада 2003 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори за р. №2-963, згідно з яким заповіла йому все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося.

15 листопада 2013 року він звернувся до приватного нотаріуса Харківського МНО Скиба Т.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10

Постановою приватного нотаріуса Харківського МНО Голик С.І. від 10 лютого 2015 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 з посиланням на те, що ним не подані всі правовстановлюючі документи на нерухоме майно спадкодавця, необхідні для вчинення такої нотаріальної дії.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спонукає його звернуться з позовом в суд.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст.1217, 1220, 1221, 1223, 1225,1233,1268 -1270 ЦК України, ОСОБА_7 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,0995 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться в м. Харкові по АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.

Згідно заяви поданої до суду, просив розглянути справу за його відсутності. Позов не визнав посилаючись на його безпідставність.

3 - особа: приватний нотаріус Харківського МНО Голик С.В. в судове засідання не з'явилася. Згідно заяви поданої до суду, просила розглянути справу за її відсутності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року позов задоволено.

Визнано в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнано в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,0995 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться в м. Харкові по АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнано в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В апеляційній скарзі представник Харківської міської ради - Саньков Ю.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_10, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у безспірному порядку не може, а тому за ним слід визнати право власності на успадковані ним житловий будинок, земельну ділянку та квартиру.

Проте, погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2003 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори за р. №2-963, згідно з яким заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде нажати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право позивачу ОСОБА_7 (а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла ( а. с.10).

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_2 в м. Харкові, земельну ділянку площею 0,0995 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_2 в м. Харкові, 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 25-26).

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_10 є ОСОБА_7

15 листопада 2013 року ОСОБА_7 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Харківського МНО Скиба Т.В. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 (а. с.28).

Постановою приватного нотаріуса Харківського МНО Голик С.І. від 10 лютого 2015 року ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 з посиланням на те, що заявником подані не всі відомості та правовстановлюючі документи, необхідні для вчинення вказаної нотаріальної дії (а. с.30-31).

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_10, у визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд першої інстанції правомірно визнав за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в м. Харкові, який належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 4 квітня 1995 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою за р. №1-2606, а також земельну ділянку площею 0,0995 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_2 в м. Харкові, яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого Харківською міською радою 22 вересня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, оренди землі за №72142.

В той же час, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині визнання за ОСОБА_7 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10 на всю квартиру АДРЕСА_1.

Із довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 3 лютого 2015 року та копії свідоцтва про право власності на житло вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 4 грудня 1998 року Харківськім міським центром приватизації державного житлового фонду р. №6-98-146629-Ш-2 (а. с.26, 88).

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 2 ч. 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

ОСОБА_10 та ОСОБА_13 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому їх частки у праві власності на цю квартиру є рівними, тобто кожна з них є власником 1/2 частини квартири.

Таким чином, на день смерті ОСОБА_10 була власником 1/2 частини приватизованої квартири, а тому після її смерті відкрилася спадщина лише на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а не на квартиру в цілому.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, суд виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_10 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_13, а тому набула право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, яке за своє життя документально не оформила.

При цьому, суд не зазначив у рішення суду дату смерті спадкодавця ОСОБА_13, не вказав чим підтверджується факт, що померла ОСОБА_10 є дочкою померлої ОСОБА_13, не перевірив, хто із спадкоємців за законом та заповітом звертався з заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13

Із пояснень представника ОСОБА_7 - ОСОБА_14, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що надати суду свідоцтво про народження ОСОБА_10, в якому її матір'ю значиться ОСОБА_13, він не може у зв'язку з його відсутністю, з позовом про встановлення факту родинних відносин між померлими ОСОБА_10 та ОСОБА_13 позивач ОСОБА_7 в суд не звертався та рішення суду з цього питання не ухвалювалося.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про те, що ОСОБА_10 є дочкою ОСОБА_13, після смерті останньої ОСОБА_10 була єдиним спадкоємцем за законом на майно померлої ОСОБА_13 та фактично прийняла спадщину у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині визнання в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Наявність даного рішення не позбавляє права ОСОБА_7 звернутися в суд позовом про встановлення факту родинних відносин між померлими ОСОБА_10, ОСОБА_13 та визнання права власності на іншу 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє йому у задоволенні позову в цій частині за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Харківської міської ради - Санькова Юрія Володимировича - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2015 року в частині визнання в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 до Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом задовольнити - частково.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання н им законної сили.

Головуючий:

Судді: