Ухвала

від 28.10.2015 по справі 2а-3521/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/26778/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а-3521/10/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Літо»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 08.06.2010 № 0000912305/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача суми податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.05.2010

№ 85/23-508/13607028. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми підпунктів 1.22.1 пункту 1.22, пунктів 1.23, 1.25, 1.32 ст. 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, пункту 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР).

Так, згідно з актом перевірки позивач занизив валовий дохід на загальну суму 1126649,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2008 року, 2008 рік, 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2009 року, 2009 рік у зв'язку з не включенням до валового доходу вартості безоплатно наданих послуг, розрахунки за які не проведені та у зв'язку зі збігом 1095 днів з моменту виникнення кредиторської заборгованості перед суб'єктами підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за надані ними послуги; завищено валові витрати на загальну суму 1258845,00 грн. у податковому обліку за ці ж податкові звітні періоди, в тому числі: 1) на 1126649,00 грн. - завищення валових витрат у зв'язку з нездійсненням коригування суми валових витрат на вартість безоплатно отриманих послуг від СПД ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; 2) на 132196,00 грн. у зв'язку з помилковим декларуванням у рядку 05.2 в податкових деклараціях за 1-й квартал, півріччя, 3-й квартал 2009 року, 2009 рік збитків попередніх податкових періодів, тоді як від'ємне значення об'єкту оподаткування підлягає відображенню у рядку 04.9 податкової декларації. У результаті вказаних порушень позивачем занижені податкові зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 290370,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 2-й квартали, півріччя, 3-й квартал та 3-и квартали 2008 року, 1-й, 2-й квартали, півріччя, 3-й квартал та 3-и квартали. 4-й квартал 2009 року, 2009 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 1083728,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Літо» прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000912305/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 529790,00 грн., у т.ч.: 290370,00 грн. за основним платежем та 239420,00 - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, між позивачем (лізингоодержувач) та компанією SСАNIА СRЕDIT АВ (власник) було укладено договір фінансового лізингу від 08.09.2006 № 69-05166 щодо передачі лізингоодержувачу у лізинг 4-х автомобілів вартістю 56800 євро за одиницю, строк лізингу - 4 роки (16 платежів які сплачуються авансом щоквартально 15 числа). 05.03.2007 між тими ж сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 69-05348 на отримання у лізинг 2-х автомобілів вартістю 56500 євро за одиницю - на загальну суму 113000 євро, строк лізингу 4 роки (16 платежів, які мають здійснюватися згідно графіку).

У зв'язку зі зміною курсу євро до гривні у 2008 році у позивача виникла курсова різниця, яку ним не було відображено своєчасно у податковому обліку, але яка у подальшому була відображена у рядку 05.2 декларацій з податку на прибуток за 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2009 року, 2009 рік.

Зменшуючи у податковому обліку позивача валові витрати на 132196,00 грн., податковий орган одночасно підтвердив факт наявності у позивача збитків за попередній звітний період (2008 рік) в розмірі 140286,00 грн., про що зазначено в акті перевірки, однак, не врахував цю суму збитків в загальних результатах перевірки, а виходив тільки з неправильного декларування позивачем 132196,00 грн. у рядку 05.2 податкової декларації замість рядка 04.9.

Суди попередніх інстанцій відповідно до на вище наведених обставин, застосувавши норму пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), зробили обґрунтований висновок про безпідставне зменшення контролюючим органом суми валових витрат з огляду на право платника податків здійснити корегування показників податкової звітності у майбутніх податкових періодах із врахуванням строків давності (1095 днів).

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Помилкове відображення платником податків суми від'ємного значення попереднього податкового року, рядок 04.9 у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів» не призвело до заниження об'єкту оподаткування, оскільки як у рядку 04.9 та у рядку 05.2 відображаються показники валових витрат, які у подальшому приймають участь при фору манні рядку 06 (скориговані валові витрати).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій із поставки позивачу від СПД ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 протягом 2005-2006 років послуг у зв'язку з несплатою їх вартості виникла кредиторська заборгованість перед вказаними постачальниками на загальну суму 1126649,00 грн.

У зв'язку зі збігом 1095 днів вказана кредиторська заборгованість набула значення безнадійної заборгованості, на суму якої, за висновками податкового органу, позивач мав збільшити валові доходи та відповідно відкоригувати (зменшити) валові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши у судовому процесі, що позивач у податковому обліку за 2005-2006 роки не збільшував валові витрати на суму вартості отриманих від вказаних СПД послуг, зробив висновок про відсутність підстав для збільшення валового доходу та зменшення валових витрат на цю суму кредиторської заборгованості. Такий висновок є правильним лише частково.

За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з абзацом четвертим підпункту1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності, у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги. Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку збільшити суму валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги в залежність від того, чи були операції з придбання товарів (послуг), за якими у платника податку виникла кредиторська заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, відтворені у податковому обліку по даті оприбуткування товарів (послуг), тобто чи було збільшено суму валових витрат на вартість придбаних товарів (послуг). Так само, норми цього Закону не встановлюють обов'язок платника податку зменшити валові витрати на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновок судів попередніх інстанцій частково відповідає цій правовій позиції, а саме щодо про безпідставного зменшення податковим органом у податковому обліку позивача валових витрат на 1126649,00 грн. До того ж в судовому процесі встановлено, що позивач не відніс на валові витрати вартість послуг, що відповідає цій сумі.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, в якій сумі податкові зобов'язання донараховані позивачу у розрізі кожної з окремих підстав, зазначених в акті перевірки, відповідні розрахунки відсутні як у матеріалах справи, так і в судових рішеннях, ухвалених у справі. Неповне встановлення обставин у справі у цій частині, які у силу норм ст.. 138 КАС України входять до предмету доказування у спорах про оскарження податкових повідомлень-рішень, призвело до неможливості виділення суми податкових зобов'язань, яка донарахована неправомірно. Тому, судові рішення підлягають скасуванню повністю, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до частини першої ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга цієї статті).

Частиною 3 встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині..

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо наявності або відсутності з боку позивача порушень норм законів України, з якими податковий орган пов'язує донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток; витребувати від ДПІ розрахунок суми податкових зобов'язань, донарахованої згідно з податковим повідомленням-рішенням; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задовольнити частково, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев