Постанова

від 18.11.2015 по справі 912/3710/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 912/3710/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача), СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі №912/3710/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех-Монтаж" до приватного акціонерного товариства "Креатив", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний комбінат "Соколівський" про стягнення суми, -

Встановив:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новотех-Монтаж" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Креатив" заборгованості за договором монтажу обладнання №01/04 від 1 квітня 2013 року в сумі 634 003,72 грн. з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26 грудня 2014 року у справі №912/3710/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 634 003,72 грн., судовий збір в сумі 12 680,07 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі №912/3710/14 рішення місцевого господарського суду змінено. Викладено абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 19, код ЄДРПОУ 31146251, р/р 26008052701310 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Кіровоград, МФО 323389) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех-Монтаж" (02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38402719, р/р 26001056103603 в ПАТ "Приватбанк" м. Київ, МФО 380775) заборгованість в сумі 623 082,20 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 12 461,64 грн.

В решті позову - відмовити."

В решті рішення господарського суду Кіровоградської області від 26 грудня 2014 року у справі № 912/3710/14 залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 109,21 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення з огляду на відсутність правових підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи (надані послуги) та штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Новотех-Монтаж" (виконавець) та приватним акціонерним товариством "Креатив" (замовник) укладено договір №01/04 предметом якого є виконання комплексу робіт по монтажу, пусконалагоджувальним роботам, вводу в експлуатацію ліній зважування і приготування високожирових емульсій (спредів), і автоматизації жиросховища на об'єкті замовника за адресою: Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Соколівка, пр-т Комсомольський, 1-А (а.с. 8-11, т. 1).

Згідно п.п. 2.1., 2.2., загальна сума договору складає 623 082,20 грн. Замовник зобов'язується здійснити оплату за даним договором протягом трьох календарних днів після підписання акта виконаних робіт.

Пунктами 3.2 договору сторони погодили, що здача-приймання робіт проводиться за об'ємом виконаних робіт - у відповідності з технічними вимогами (додаток №2 до договору) та за якістю - у відповідності до документів, які визначають вимоги з якості робіт.

Пунктами 5.2. - 5.5. договору встановлено, що після закінчення монтажу обладнання, виконавець надає замовнику акт введення обладнання в експлуатацію в кількості 2-х екземплярів, а змовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання цього акту зобов'язаний направити виконавцю один екземпляр підписаного акту або вмотивовану відмову від прийняття робіт. Після підписання акту введення обладнання в експлуатацію, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт в 2-х екземплярах, а замовник протягом 5-ти робочих днів з дня їх отримання зобов'язаний направити виконавцю один екземпляр підписаного акта або вмотивовану відмову від прийняття.

Позивач виконав передбачені договором роботи, проте відповідач отримані акти вводу обладнання в експлуатацію та акти виконаних робіт не підписав, виконані роботи не оплатив, на неодноразові звернення позивача з листами, претензіями та вимогами про погашення заборгованості відповідей не надав.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч. 1 ст. 853, ч. 2 ст. 875, ч. 2 ст. 879, ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що оскільки відповідач в порушення умов договору та ч. 1 ст. 853 ЦК України, після отримання у травні та серпні 2014 року актів виконаних робіт, не підписав їх, однак і не направив позивачу вмотивованих заперечень щодо якості виконаних робіт, є обґрунтованою позовна вимога про стягнення з нього вартості виконаних робіт. При цьому, апеляційним господарським судом не прийнято до уваги як належний доказ вимогу №17 від 17 вересня 2014 року, якою відповідач вимагав у позивача виправити у 10-денний термін недоліки виконаних за договором робіт, оскільки дана вимога направлена позивачу з порушенням строків встановлених умовами договору без переліку допущених недоліків та відсутності доказів отримання її позивачем.

Попередніми судовими інстанціями правильно визначено, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за якими регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст. 875 ЦК України передбачено, що договір будівельного підряду укладається, зокрема, на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Оскільки предметом укладеного сторонами договору є виконання позивачем монтажних, пусконалагоджувальних робіт обладнання на об'єкті замовника, тобто нерозривно пов'язаного із місцем знаходження цього об'єкта, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування до вказаних правовідносин положень норм матеріального права, що регулюють відносини будівельного підряду є правильними.

Замовник, відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, частинами 4-6 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування; замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

З урахуванням встановлених обставин, попередні судові інстанції, на підставі визначених ними норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за виконані підрядні роботи, давши при цьому правильну правову оцінку доводам відповідача про не усунення позивачем недоліків виконаної ним роботи.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення в цій частині є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Правильним є висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних, який відповідачем не оскаржується.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 101 ГПК України, оскільки ним не прийнято до уваги як належний доказ заперечення відповідача щодо якості виконаних позивачем робіт є безпідставними, оскільки як правильно зазначено у постанові, вказана відповідачем причина неможливості подання даного доказу до суду першої інстанції, а саме необхідність здійснення додаткових заходів для отримання переліку допущених недоліків у іншої юридичної особи, де він знаходився помилково, не є поважною причиною неможливості подання її до суду першої інстанції і, крім того, не доводить факту її направлення позивачу.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень попередніх інстанцій.

Крім того, як вже зазначалось, доводи, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку була надана відповідна та обґрунтована правова оцінка, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 111 7 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року у справі №912/3710/14 - без змін.

Головуючий:П.А.Гончарук Судді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко