Постанова

від 21.10.2015 по справі 818/261/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р. Справа № 818/261/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представників позивача - Подибайло А.Ю., Решодько І.М.,

представника відповідача - Сіренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/261/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор"

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000042201 від 13.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 251710грн.41коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62927грн.60коп.;

- №0000032201 від 13.01.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39грн.;

- №0000022201 від 13.01.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991,00грн.;

- №0000012201 від 13.01.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 719621,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25грн.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами виїзної планової перевірки товариства відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними, оскільки вони винесені з порушенням чинного законодавства. Зокрема, всі виплати премій працівникам елеватору, які мали місце в періоді, що перевірявся, підтверджені відповідними наказами, виданими генеральним директором відповідно до вимог Положення про оплату праці. Вказані накази про виплату премій, відомості по виплаті заробітної плати та банківські виписки є первинними документами, що свідчать про здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку в розумінні п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України. Тому позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми премій, виплачених своїм працівникам в складі заробітної плати як заохочувальні виплати згідно з п.142.1ст.142 ПК України, у зв'язку з чим наведені в акті перевірки висновки контролюючого органу про завищення валових витрат на суму 737 878грн.13грн. є безпідставними. Щодо зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 96756грн. внаслідок арифметичної помилки у декларації за 3 квартал 2013 року зазначає, що Податковим Кодексом не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки та відповідальності за них. З приводу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток податковим повідомленням-рішенням №0000032201 від 13.01.2014 року стверджує, що для визначення прибутковості товариства потрібно брати в цілому маркетинговий рік, оскільки рік складається з декількох технологічно різних сезонів та процесів: приймання врожаю на зберігання (осінній період), зберігання у зимовий період, підготовка зерна до відвантаження (весняний період) та зачищення складів. Собівартість наданих основних послуг товариством є нижчою за ціну на дані послуги в межах календарного року в цілому, а не його окремих періодів. Підтвердженням прибутковості основних послуг, наданим елеватором, є Звіт про фінансові результати за 2012 рік «Форма 2», відповідно до якого чистий дохід від реалізації продукції склав 18295,5тис.грн., собівартість реалізованих послуг - 8513,6тис.грн., а прибуток - 1642,9тис.грн., а також Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013 року «Форма 2», згідно з яким чистий дохід від реалізації продукції склав 16385,0тис.грн., собівартість реалізованих послуг - 15249тис.грн., прибуток - 5197,0тис.грн. Всі витрати, понесені позивачем, пов'язані з його основною діяльністю, що полягає у складському зберіганні зерна, та мають відповідне документальне підтвердження. Таким чином, витрати в сумі 5125626,39грн. підлягають відображенню у податковому обліку та враховуються платником податків доходів та витрат за 3 квартали 2013 року. Стосовно зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 2087991,00грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 13.01.2014 року, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 719621,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000012201 від 13.01.2014 року вказує, що операції з придбання сої та нестандартної сої у ТОВ «Кролевець Агро», ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ТОВ «Бахмач Агро» та реалізації даної сої компаніям «OLAМ» (Сінгапур) та «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина) мали реальний характер та спрямовані на настання реальних правових наслідків, про що свідчать копії податкових, видаткових накладних, банківських виписок, вантажно-митних декларацій, журналу видачі довіреностей. Враховуючи, що поставка товару за договорами з переліченими вище підприємствами здійснювалась на умовах СРТ-Одеса-експорт та СРТ Миколаїв вантажний (експорт) згідно з правилами Інкотермс-2010 та аналогічні базисні умови поставки містять також зовнішньоекономічні контракти на поставку сої з компанією «OLAМ» (Сінгапур) та «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина), транспортування сої до місця передачі цим компаніям здійснювалося контрагентами позивача - ТОВ «Кролевець Агро», ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ТОВ «Бахмач Агро», внаслідок чого у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, залізничні накладні та подорожні листи. Договори складського зберігання не оформлялись, оскільки передача товару відбувалася відразу ж після його поставки, а довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були належним чином оформлені та передані під час отримання товару постачальникам. Щодо правомірності та реальності операцій з ТОВ «БК «Кепітал-Сіті», ТОВ «ТВМАП «БББ» та ТОВ «СМК №5» пояснює, що в акті перевірки контролюючий орган не заперечував, що первинні документи, які фіксують відповідні господарські операції, було надано у повному обсязі ТОВ «Білопільський елеватор» та зауваження до їх форми та змісту відсутні. Отже, висновки відповідача про фіктивність господарських операцій за вказаними договорами є необґрунтованими, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі із наведених вище підстав, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що висновки Сумської ОДПІ, зроблені за наслідками документальної планової перевірки ТОВ «Білопільський елеватор», є правомірними, оскільки на перевірку не були надані докази, за які показники в роботі, сумлінне ставлення до трудових обов'язків та якісне виконання робіт додатково нараховані премії окремим працівникам, на порушення пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України до витрат на оплату праці включено виплачену премію при наявності збитків за результатами річної діяльності, тоді як в колективному договорі передбачено виплату заохочувань за рахунок прибутку. Сума завищення витрат за рахунок нарахованих премій становить 537576грн.96коп. Також, в 1 та 2 кварталах 2013 року різниця між доходами від операційної діяльності та витратами операційної діяльності за даними бухгалтерського обліку має від'ємне значення, що свідчить про наявність реалізації за цінами, нижчими за виробничу собівартість, плюс адміністративні витрати, витрати на збут та фінансові витрати, тобто отримання збитків від господарської діяльності, оскільки загальна сума витрат на виробництво і збут, адміністративних та фінансових витрат більше отриманого доходу. Отже, товариство здійснило операції з продажу власних товарів та послуг, отримуючи при цьому збитки у І кварталі 2013 року в сумі 2745886,50грн., у ІІ кварталі 2013 року - 2932777,75грн. Документи, які б підтверджували збільшення власного капіталу на підприємстві, що є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до витрат операційної діяльності відповідно до податкового обліку, відсутні. У зв'язку із зазначеним сума витрат у розмірі 5125626,39грн. не підлягає відображенню у податковому обліку елеватора. З приводу донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 96756грн. внаслідок арифметичної помилки вказав, що під час перевірки декларації з податку на прибуток №9071733334 від 08.11.2013 року виявлено помилку, а саме в рядку 15 «податок на прибуток за результатами попереднього календарного кварталу (звітного) податкового періоду поточного року з урахуванням уточнень» проставлена сума 96756грн., в рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду» зі знаком мінус 96756грн., а згідно з уточнюючим розрахунком від 07.11.2013 року №9071401446 рядок 14,15,16 декларації становить 0, зменшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 96756грн., яка вже була врахована в уточнюючому розрахунку №9071401446 від 07.11.2013 року. Таким чином, підприємством неправомірно зменшено одну й ту ж суму нарахованого податку на прибуток за І півріччя 2013 року в сумі 96756грн., в результаті чого завищено суму переплати у цьому ж розмірі. Щодо порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок завищення податкового кредиту на суму 2068411,51грн. зазначає, що взаємовідносини ТОВ «Білопільський елеватор» з ТОВ «Кролевець Агро», ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ТОВ «Бахмач Агро» не підтверджується документально, оскільки транспортування сої та сої нестандартної від даних підприємств не відбувалося, а саме договорів зберігання товару за період з 13.12.2012 року до 11.04.2013 року не надано, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні-накладні, подорожні листи відсутні. В наданих елеватором прибуткових накладних відсутні дані про місце оприбуткування товару, матеріально-відповідальних осіб. Підставою для виключення з кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 733920грн. є недостовірність, неправдивість відомостей, які вказані в первинних документах між двома підприємствами, зокрема, при опрацюванні бази даних підсистеми «AD. Податковий блок" «Автоматизована система - Перегляд результатів співставлення» та за даними додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість: за травень, серпень 2012 року по ТОВ «Білопільський елеватор» встановлена сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БК» «Кепітал-Сіті» на загальну суму 666667грн., а за даними інформаційної бази «Контрагенти» сума податкових зобов'язань по ТОВ «БК» «Кепітал-Сіті» становить 0грн.; за квітень 2012 року, червень 2012 року, вересень-листопад 2012 року встановлена розбіжність в сумі податкового кредиту по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «ТВМАП «БББ» у загальному розмірі 67253грн.; за червень 2013 року виявлена розбіжність в сумі податкового кредиту по взаємовідносинам елеватора з ТОВ «СМК №5», яка складає 5279грн. Крім того, про фіктивність цих господарських операцій свідчить акт від 15.02.2013 року №488/22-109/34915751 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК» «Кепітал-Сіті» (код за ЄДРПОУ 34915751) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за період з березня 2012 року до серпня 2012 року», направлений на адресу Сумської ОДПІ листом від 15.02.2013 року №2867/7/22-5-13 ДПІ у Красногвардійському районі Дніпропетровська, а також акт від 18.07.2013 року №2514/2260/14015198/47 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВМАП «БББ» (код ЄДРПОУ 14015198) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «БК Палаццо» за період з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року», направлений до відповідача листом від 18.07.2013 року №3155/7/22-5-13 ДПІ у м. Сумах. Враховуючи викладене, Сумська ОДПІ вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Сумською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Білопільський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. до 30.09.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року до 30.09.2013 року, за наслідками якої складено акт від 23.12.2013 р. № 126/22/35943861/16 (т.2, а.с.1-79).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: п.п.14.1.27 пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.8.2 п.138.2 ст.138, п.50.1 ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 154954,41грн. за 2012 рік, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 5125626,39грн. за 3 квартали 2013 року та донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 96756грн. за 3 квартали 2013 року; а також про порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1, ст. 188, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку суми від'ємного значення по ПДВ всього у сумі 2087991 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: від 13 січня 2014 року № 0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314638,01 грн., із них за основним платежем - 251710,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62927,60 грн.; від 13 січня 2014 року № 0000032201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39 грн.; від 13 січня 2014 року № 0000022201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991,00 грн.; від 13 січня 2014 року № 0000012201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 719621,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25 грн. (т.2,а.с.80-83).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012201 від 13.01.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32917грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8229грн.25коп. та податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 13.01.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 706282грн.78коп. суд виходить з того, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «БК «Кепітал-Сіті», ТОВ «ТВМАП «БББ» та ТОВ «СМК №5» реально здійснювалися господарські операцій, які надавали йому право для формування витрат та податкового кредиту.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «ТВМАП «БББ», ТОВ «БК «Кепітал-Сіті» укладалися договори підряду:

- №17-12 від 09.04.2012 року, згідно з яким ТВМАП "БББ" зобов'язалось розробити для ТОВ "Білопільський елеватор" проектно-кошторисну документацію будівництва зерносушильного комплексу з приймальником зерна з автотранспорту по вул. Чапаєва, 1 в м. Білопілля Сумської області та надати послуги з отримання дозвільних документів на будівництво, а ТОВ "Білопільський елеватор" зобов'язалося прийняті виконані виконавцем роботи і сплатити їх вартість (т.2,а.с.160-177);

- № 21-05-01 від 21.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Будівельна компанія "Кепітал-Сіті" зобов'язалось як самостійно, так із залученням субпідрядних організацій виконати роботи, обумовлені проектно-кошторисною документацією на першу чергу будівництва по "Технічному переоснащенню приймального відділення зерно-заготівельної дільниці, що знаходиться за адресою: по вул. Чапаєва, 1, м. Білопілля, Сумської області" (т.1,а.с.50-61);

- № 36-04 від 05.06.2013 року, згідно з яким ТОВ "Сумська механізована колона № 5" на замовлення ТОВ "Білопільський елеватор" зобов'язалось виконати роботи по капітальному ремонту об'єкту "ПЛ-0,4 кВ", який знаходиться по вул. Чапаєва, 1 в м. Білопілля Сумської області (т.2, а.с.201-203).

Реальність виконання договірних зобов'язань підтверджується копіями актів прийняття виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі-прийняття виконаних будівельних робіт (т.1,62-150,т.2,а.с.180-211) .

Крім того, позивачем було надано копію декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.06.2012 року щодо будівництва зерносушильного комплексу з прийомом зерна з автотранспорту в м. Білопілля по вул. Чапаєва,1, в пункті 4 якої підрядником значиться ТОВ «БК «Кепітал-Сіті»; копію дозволу на виконання будівельних робіт від 17.08.2012 року СМ№11512143910 щодо вказаного об'єкту, згідно з яким замовником є ТОВ «Білопільський елеватор», підрядником - ТОВ «БК «Кепітал-Сіті», а розробником проектної документації - ТВМАП "БББ"; копію експертного звіту (позитивний) №19-42-12 від 13.08.2012 року проекту «Будівництво зерносушильного комплексу з приймальником зерна з автотранспорту по вул. Чапаєва, 1 в м. Білопілля» (т.2,а.с.118-126); копію сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.04.2014 року про відповідність закінченого будівництвом об'єкту проектній документації, розробленої ТВМАП "БББ", та готовність його до експлуатації; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №20948582; копію акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - зерносушильного комплексу від 25.04.2015 року (т.4, а.с.132,137).

Факт наявності у ТВМАП "БББ" ліцензії Серія АВ №489635, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, знайшов своє підтвердження під час проведення перевірки (т.2,а.с.39,останній абзац), що свідчить про можливість розробки контрагентом позивача відповідної проектно-кошторисної документації.

Наказом ТОВ «Білопільський елеватор» №35/1 від 25.04.2014 року введено в експлуатацію зерносушильний комплекс з приймальником зерна з автотранспорту по вул. Чапаєва,1, в м. Білопілля, з 25.04.2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САК №516332 (т.4, а.с.131,133-136).

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи свідчать, що під час дослідження первинних документів податковим органом не встановлено жодних порушень щодо оформлення податкових накладних. Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи, що податковим органом не спростовано.

Щодо використання податковим органом акту від 15.02.2013 року №488/22-109/34915751 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК» «Кепітал-Сіті» (код за ЄДРПОУ 34915751) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за період з березня 2012 року до серпня 2012 року» та акту від 18.07.2013 року №2514/2260/14015198/47 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВМАП «БББ» (код ЄДРПОУ 14015198) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «БК Палаццо» за період з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року», а також бази даних підсистеми «AD. Податковий блок" «Автоматизована система - Перегляд результатів співставлення» (т.2, а.с.34-42, т.3, а.с.10-42) суд вважає за необхідне зазначити, що, враховуючи положення ч.2 ст.61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України, не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Згідно з ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 13.01.2014 року визнається протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32917грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8229грн.25коп., а податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 13.01.2014 року - в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 706282грн.78коп.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в іншій частині, зважаючи на наступне.

ТОВ «Білопільський елеватор» укладені договори поставки сої врожаю 2012 року на загальну суму 12481040грн., в т.ч. ПДВ 2080173,33грн.:

- №15/02-2013 від 15.02.2013 року з ТОВ «Білопілля Агросвіт» 950тн. по 4860грн. з ПДВ на загальну суму 4617000грн. Поставка здійснюється на умовах CPT ст. Одеса (експорт), відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 28.02.2013 року;

- №28/12-2012 від 28.12.2012 року з ТОВ «Білопілля Агросвіт» 400тн. по 4860грн. з ПДВ на загальну суму 1944000грн. Поставка здійснюється на умовах CPT ст. Миколаїв вантажний (експорт), відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 31.01.2013 року;

- №39/201/2012-с від 05.12.2012 року з ТОВ «Бахмач Агро» 1100тн. по 5320грн. з ПДВ на загальну суму 5852000грн. Поставка здійснюється на умовах CPT ст. Миколаїв вантажний (експорт), відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 31.12.2012 року. Датою поставки товару є дата вивантаження товару, підтверджена реєстром експедитора в місці доставки (п.2.3);

- №11 від 20.02.2013 року з ТОВ «Кролевець Агро» 14 тн. по 4860грн. з ПДВ на загальну суму 68040грн. Поставка здійснюється на умовах FCA ТОВ «Білопільський елеватор», 41800 Сумська область, м. Білопілля, вул. Чапаєва,1, відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 28.02.2013 року. Датою поставки товару визнається дата товарно-транспортних накладних на навантажену в транспорт покупця кількість товару, підписаних продавцем та уповноваженою особою покупця (п.2.3). При поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю видаткову (товарну) накладну на навантажену в транспорт покупця кількість товару (п.2.4.3) (т.2, а.с.153-154, 213, 234-237).

На підтвердження реальності господарських операцій між підприємством позивача і ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» по придбанню товару під час перевірки надано копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень (т.1,а.с.237-251, т.2, а.с.155-157, 214-233,238-256).

Під час розгляду справи також встановлено, що ТОВ «Білопільський елеватор» укладено контракт від 18.01.2013 року №510/14311050 з «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина) на реалізацію на експорт сої врожаю 2012 року насипом 510 дол. США, умови поставки CPT ст. Одеса-порт-екс,ОдЗД Україна в кількості 1000тн. (т.1, а.с.19-26).

Відповідно до ВМД №500060703/2013/2085 дата дозволу 11.04.2013 року, дата перетину 15.04.2013 року, одержувач «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина), умови поставки CPT ст. Одеса-порт-екс,ОдЗД Україна, загальна сума за рахунком 493629 дол. США, курс 7,993, соя нестандартна врожаю 2012 року, насипом, кількість 967900кг (т.1, а.с.30-32).

Також, ТОВ «Білопльський елеватор» укладено контракт від 02.08.2012 року №С040/12 з «OLAM International Limited» (Сінгапур) на реалізацію на експорт соє врожаю 2012 року, насипом,ціна товару 555дол. США, умови поставки CPT ст. Миколаїв-вантажний (експ) в кількості 8000тн. (т.1, а.с.33-41).

Згідно з ВМД №504050000/2013/100774, дата дозволу 13.02.2013 року, дата перетину 23.02.2013 року, одержувач «OLAM International Limited» (Сінгапур), пункт розвантаження Туреччина, умови поставки CPT ст. Миколаїв-вантажний (експ), загальна сума за рахунком 623653,50 дол. США, курс 7,993, соя нестандартна врожаю 2012 року, насипом, кількість 1123700кг.(т.1, а.с.48-49).

Відповідно до ВМД №504050000/2013/101242, дата дозволу 14.03.2013 року, дата перетину 21.03.2013 року, одержувач «OLAM International Limited» (Сінгапур), пункт розвантаження Єгипет, умови поставки CPT ст. Миколаїв-вантажний (експ), загальна сума за рахунком 178531,29 дол. США, курс 7,993, соя нестандартна врожаю 2012 року, насипом, кількість 321678кг.(т.1, а.с.45-46).

Однак, перелічені документи лише підтверджують факт реалізації товару на експорт іноземним суб'єктам господарювання, а не придбання його за договорами поставки саме у ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», тому посилання на них як на докази реальності відповідних господарських операцій є безпідставними.

На переконання суду, господарські операції з постачання сої та сої нестандартної за договорами поставки, укладеними між ТОВ «Білопльський елеватор» та ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», є безтоварними.

Так, умовами контракту щодо реалізації товарів на експорт від 02.08.2012 року №С040/12 з «OLAM International Limited» (Сінгапур) передбачено, що поставка товару проводиться залізничним транспортом, базис постачання відповідно до «Інкотермс-2010», залізнична станція призначення, одержувач товару, портовий експедитор і митниця, де буде проводитися митне оформлення товару, визначаються покупцем і надаються у вигляді документарних інструкцій (лист) не пізніше 25 жовтня 2012 року. Ці документарні інструкції є невід'ємною частиною даного контракту, продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у суворій відповідності з письмовими інструкціями покупця. Продавець уповноважує вантажовідправника надати покупцеві або вантажоодержувачу номер своєї заявки, зареєстрованої в АС Месплан (із зазначенням станцій відвантаження, дороги, кількості та найменування товару до перевезення) не пізніше ніж за три робочі дні до моменту відвантаження товару з внутрішніх елеваторів. Покупець зобов'язаний організувати підтвердження даної заявки в АС Месплан з боку станції призначення (портового терміналу), протягом двох робочих днів з моменту надання номера заявки.

Покупець сплачує 90% вартості відвантаженого товару протягом 3-х банківських днів після надання продавцем певного переліку документів, до яких в т.ч. належать і копії залізничних накладних та копії реєстру вагонів, де вказано номери вагонів, номери накладних і вага товару нетто в кожному вагоні (т.1, а.с.34-35).

Відповідно до п.2.1 контракту від 18.01.2013 року №510/14311050 з «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина) покупцю, серед іншого, передаються копії залізничних накладних на завантажені залізничні вагони із зазначенням у графі 4 «Одержувач» для компанії Альфред С Топфер Інтернешнл; копія сертифікату якості Державної інспекції сільського господарства України, виданого в момент відвантаження вагонів із внутрішніх елеваторів в портовий термінал, із зазначенням показників якості, вказаних у пункті 1 даного контракту (т.1,а.с.22).

Кожен залізничний вагон повинен супроводжуватися сертифікатом якості, виданим Державною інспекцією сільського господарства України; карантинним сертифікатом (п.7.6).

Згідно з п.3.9 контракту продавець уповноважує вантажовідправника надати покупцеві або вантажоодержувачу номер своєї заявки, зареєстрованої в АС Месплан (із зазначенням станцій відвантаження, дороги, кількості та найменування товару до перевезення) не пізніше ніж за три робочі дні до моменту відвантаження товару з внутрішніх елеваторів. Покупець зобов'язаний організувати підтвердження даної заявки в АС Месплан з боку станції призначення (портового терміналу), протягом двох робочих днів з моменту надання номера заявки.

Статтею 17 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, який встановлює обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, закріплено, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.

Зокрема, порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів визначений Правилами перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України 09.12.2002 року №873, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1030/7318, згідно з п.1.4 яких передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему "МЕСПЛАН" (далі - АС МЕСПЛАН).

Уведене відправником замовлення розглядається портом призначення в АС МЕСПЛАН та за умови його погодження замовлення із статусу "заявлено" переводиться портом в статус "узгоджено портом". При узгодженні заявки порт може зазначити в полі "примітка" умови відвантаження.

У разі відмови в прийманні порт переводить заявку із статусу "заявлено" у статус "не узгоджено портом" (п.п.7.3.1. 3.1 п. 7.3 Правил №873).

Варто зауважити, що за змістом статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником) є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувачем (одержувачем вантажу, вантажовласником) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст.6 Статуту).

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ст.23 Статуту).

Отже, відповідно до чинного законодавства на відправників покладається обов'язок передачі замовлень на перевезення через автоматизовану систему "МЕСПЛАН"; відправником є особа, вказана у документах на перевезення вантажів, основними з яких є залізничні накладні, які за своєю суттю є письмовою формою угоди на перевезення вантажу, укладеного між відправником та залізницею; відомості в накладних, в т.ч. і стосовно одержувачів вантажу, заповнюються відправниками, що укладають договори перевезення.

З копій залізних накладних, які містяться в матеріалах справи (т.2,а.с.149-158), вбачається, що відправником сої для вивезення в подальшому водним транспортом до Швейцарії та до Німеччини було ТОВ «Тем Транско». При цьому, посилання представників позивача на наявність листів ТОВ «Бахмач Агро», ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Кролевець Агро» до ТОВ «Кролевецький елеватор» (т.3, а.с.211,213-216) про необхідність відвантаження у залізничні вагони представника вантажовідправника ТОВ «ТЕП Транско» сої та сої нестандартної, яка їм належить, як на доказ виконання договорів постачання, укладених з позивачем, є необґрунтованими, оскільки вони не є первинними документами, складеними за наслідками вчинення господарських операцій з постачання товару.

Так, Міністерство фінансів у листі від 27.01.2006 року №31-34000-30-27/1450 дало роз'яснення, що «розпорядження керівника підприємства підтверджує лише дозвіл працівникам підприємства на здійснення операції з передачі майна (розпорядження, вказівку здійснити операцію з передачі майна) і не фіксує факту здійснення самої господарської операції з передачі майна». Тому такі документи не можуть вважатися первинними обліковими документами.

Більш того, в листах ТОВ «Бахмач Агро» вих.№620/1 від 07.12.2012 року та вих.№620/1 від 07.12.2012 року до ТОВ «Кролевецький елеватор» висловлено прохання відвантажити товар в автомобілі автопідприємства ПП «Агро-Транс-Сервіс» (т.3, а.с.212-217), в той час як за умовами договору №39/201/2012-с від 05.12.2012 року з ТОВ «Бахмач Агро», так і за умовами контрактів з іноземними суб'єктами господарювання, поставка сої до ст. Одеса та ст. Миколаїв (вантажний) здійснюється залізничним транспортом.

Згідно з п.2.3, п.2.4.3 договору постачання №11 від 20.02.2013 року з ТОВ «Кролевець Агро» поставка здійснюється на умовах FCA ТОВ «Білопільський елеватор», 41800 Сумська область, м. Білопілля, вул. Чапаєва,1, відповідно до умов «Інкотермс-2000», а не до ст. Одеса або до ст. Миколаїв (вантажний), датою поставки товару визнається дата товарно-транспортних накладних на навантажену в транспорт покупця кількість товару, підписаних продавцем та уповноваженою особою покупця та при поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю видаткову (товарну) накладну на навантажену в транспорт покупця кількість товару. Отже, за цим договором транспортування сої врожаю 2012 року має здійснюватися до елеватору транспортом позивача, тому його твердження про приймання постачальником участі в перевезенні товару до порту залізницею є безпідставним. Також, як на перевірку, так і під час судового розгляду справи не подані копії відповідних транспортних документів, хоча їх наявність прямо передбачена умовами даного договору та вони є визначальними для моменту поставки.

Необхідно зазначити, що договори постачання товару з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» були укладені у період після 25 жовтня 2012 року, тобто після спливу терміну для надання іноземним покупцем - «OLAM International Limited» (Сінгапур) письмових інструкцій позивачу щодо залізничної станції призначення, одержувача товару, портового експедитора і митниці, де буде проводитися митне оформлення товару, які є істотними умовами контракту про реалізацію соєвих бобів врожаю 2012 року на експорт, при цьому, зі змісту договорів постачання з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» не вбачається узгодження умов перевезення щодо одержувача товару.

Також, відсутні докази надання вказаними товариствами як вантажовідправниками, уповноважених продавцем, покупцеві або вантажоодержувачу номерів своїх заявок, зареєстрованих в АС Месплан (із зазначенням станцій відвантаження, дороги, кількості та найменування товару до перевезення) та їх підтвердження з боку станції призначення (портового терміналу), як це передбачено положеннями контрактів про реалізацію сої врожаю 2012 року на експорт.

Пунктом 3.5 контракту від 18.01.2013 року №510/14311050, укладеного ТОВ «Білопільский елеватор» з «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина), закріплений обов'язок продавця регулярно інформувати покупця у письмовому вигляді (ФАКС чи електронна пошта) про хід завантаження вагонів, номери дорожньо-транспортних накладних, орієнтовний час прибуття вагонів в портовий елеватор.

Враховуючи, що фактично вантажовідправниками за умовами договорів постачання сої врожаю 2012 року №15/02-2013 від 15.02.2013 року, №28/12-2012 від 28.12.2012 року, №39/201/2012-с від 05.12.2012 року, №11 від 20.02.2013 року були ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», то вказану письмову інформацію позивач мав отримувати саме від перелічених вище суб'єктів господарювання з метою виконання своїх зобов'язань за контрактом про реалізацію соєвих бобів на експорт у Німеччину.

Крім того, всупереч п.3.7 даного контракту не надано доказів погодження між ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» як вантажовідправниками ТОВ «Білопільский елеватор» з «Alfred C.Toepfer International GMBH» кожного 10-денного календарного плану поставки товару та подання відповідної до цього заявки покупцеві по факсу або електронною поштою на доставку товару не пізніше п'яти календарних днів, що передують кожному календарному плану.

З приводу товарно-транспортних накладних (т.3,а.с.164-169,200) слід відмітити, що вони не підтверджують факт транспортування придбаного позивачем товару до ст. Одеса або до ст. Миколаїв (вантажний) для вивезення його водним транспортом за межі України на експорт, оскільки вантажоодержувачем в них значиться ТОВ «Бахмач Агро».

Варто зауважити, що договорами поставки №15/02-2013 від 15.02.2013 року, №28/12-2012 від 28.12.2012 року, укладеними з ТОВ «Білопілля Агросвіт», не визначені умови щодо якості товару, а його найменування вказано як «товар українського походження врожаю 2012 року»; в договорах №39/201/2012-с від 05.12.2012 року та №11 від 20.02.2013 року, укладених з ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», вимоги до якості товару визначені як «вологість 12,0%, сміттєва домішка 2,5%. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ 4525:2006»; «вологість 8%, смітна домішка 2%, ерукова кислота - 2%».

Водночас, пунктом 1 контракту, укладеного ТОВ «Білопільский елеватор» з «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина), передбачені вимоги до якості соєвих бобів не тільки щодо вологості та наявності сміттєвої домішки (12,5% максимум та 3,0% максимум), а й щодо олійної домішки -25,0% максимум та білку базис 31% (т.1, а.с.21), а розділом «якість» контракту з «OLAM International Limited» (Сінгапур) закріплено, що «вологість має становити не більше 12,0%, сміттєва домішка не більше 2,0%, олійна домішка не більше 12,0%, в т.ч. насіння інших олійних - не дозволено, вміст білку в перерахунку на суху речовину - не менше 32%, вміст олії в перерахунку на суху речовину - не менше 18%» (т.1, а.с.34).

Відповідно до ч.1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - за текстом ГК України) (загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 цього ж Кодексу).

Згідно зі ст.180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч.1-2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Приймаючи до уваги намір позивача продати сою та сою нестандартну врожаю 2012 року на експорт та конкретні вимоги іноземних покупців до її якості, такі умови мають бути істотними і для договорів постачання №15/02-2013 від 15.02.2013 року, №28/12-2012 від 28.12.2012 року, №39/201/2012-с від 05.12.2012 року та №11 від 20.02.2013 року, проте, вони не були узгоджені належним чином.

Слід відмітити, що в зазначених договорах не визначений порядок приймання товару за кількістю та якістю, що є порушенням вимог ст.180 Господарського кодексу України в частині виконання обов'язку досягнення згоди щодо істотних умов: погодження предмету договору відносно його кількості та якості. З урахуванням норм чинного законодавства сторони відносно порядку приймання товару за кількістю та якістю повинні були керуватися положеннями Інструкцій про порядок прийомки за кількістю та якістю, затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7, зі всіма доповненнями та змінами.

Проте, на підтвердження виконання вказаних договорів позивачем не надані докази дотримання вимог Інструкцій про порядок прийомки за кількістю та якістю, затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7, щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій за участю вітчизняних постачальників сої.

Видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи, судом визнаються неналежними доказами підтвердження виконання договорів постачання, укладених з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», оскільки вони не містять відомостей про умови зберігання на складі одержувача, відомостей щодо зважування та якості товару. Тобто, відсутні саме індивідуальні характеристики товару, які б давали можливість визнати ці накладні підтвердженням виконання саме зазначених договорів.

У сертифікатах якості (т.3,а.с.144-148) продавцем товару значаться не постачальники сої, а ТОВ «ТЕП Транско»; одержувачем - ПАТ ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор».

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач в порушення вимог ст.ст.626-629 ЦК України, ст.ст.179,180 Господарського кодексу України неналежним чином оформлював результати поставки відповідних товарів, оскільки всі документи, подані ним в підтвердження реального виконання укладених договорів, містять лише відомості щодо виду товару, його кількості та ціни. При цьому відсутні докази відносно дотримання умов укладених договорів щодо індивідуальних якісних характеристик, які б підтверджували придбання товару саме за наданими позивачем договорами з метою подальшої його реалізації на експорт. Також позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товару, які б давали можливість суду визначити приймання певного товару відповідно до умов конкретного договору. Зазначені порушення призвели до визнання судом певних документів, наданих позивачем, неналежними доказами у справі, про що зазначено вище за текстом.

Крім того, в наданих позивачем на перевірку прибуткових накладних відсутні дані про місце оприбуткування товару, матеріально-відповідальних осіб.

Наявні в матеріалах справи копії довіреностей (т.3,а.с.135-143) стосуються отримання товару не представником позивача у постачальника, а ТОВ «Бахмач Агро» у ТОВ «Кролевецький елеватор», а копії складських квитанцій на зерно (т.3,а.с.233-241) стосуються господарських відносин між ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ТОВ «Білопільський елеватор» по зберіганню сої нестандартної на елеваторі на підставі договору складського зберігання від 05.07.2012 року №1, а не операцій з постачання такої сої; предметом договору складського зберігання (т.4,а.с.1-9) є зобов'язання поклажодавця (ТОВ «Білопільский Агросвіт») передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2013 року, в той час як предметом договорів №15/02-2013 від 15.02.2013 року та №28/12-2012 від 28.12.2012 року є постачання сої врожаю 2012 року.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Білопільський елеватор» в цій частині є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 13.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 251710грн.41коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62927грн.60коп., суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2,а.с.8-10), на порушення пп.138.8.2п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до витрат на оплату праці включено виплачену річну премію (бонуси) та премію за сумлінне ставлення до трудових обов'язків та якісне виконання робіт при наявності збиткової діяльності, тоді як в колективному договорі зазначено виплату інших заохочувань за рахунок прибутку. Сум завищення витрат за рахунок нарахованих премій 537576грн.96коп. та нарахування внесків на неї 200301грн.17коп., разом 737878грн.13коп., в т.ч.:ІІІ квартал 2012 року - 415028грн.96коп. сума премії, 154639грн.79коп. нарахування внесків на неї, разом 569668грн.75коп., ІV квартал 2012 року - 122548грн. сума премії, 45661грн.38коп. нарахування внесків на неї, разом 168209грн.38коп.

В акті перевірки зазначено, що позивачем для перевірки не були надані висновки, за які показники в роботі, сумлінне ставлення до трудових обов'язків та якісне виконання робіт були додатково нараховані премії окремим працівникам, а іншим чому не нараховувались.

З такою позицією податкового органу суд погодитися не може з таких підстав.

Відповідно до п.142.1 ст.142 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

Згідно із ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п.4.8 Колективного договору ТОВ «Білопільський елеватор» на 2009-2014 роки (т.5, а.с.151-164) преміювання працівників підприємства проводиться по результатам роботи. Додатком №2 до колективного договору закріплено (т.5, а.с.165-166), що заробітна плата працівника складається з базової тарифної ставки (базового посадового окладу) і премії. Преміальна частина заробітної плати складає до 30% базової тарифної ставки (базового посадового окладу). Конкретні розміри премії встановлюються у кожному випадку індивідуально відповідно до посади, кваліфікації, складності та умов виконуваної роботи і закріплюються у штатному розписі підприємства. Премія керівникам, спеціалістам, фахівцям та робітникам нараховується щомісячно при відсутності порушень (п.1.2 та 1.3).

Протоколом №4 Загальних зборів трудового колективу ТОВ «Білопільський елеватор» №4 від 26.10.2009 року внесені зміни та доповнення до колективного договору, якими розділ ІV колективного договору «Оплата та нормування праці» доповнено пунктом 4.22.1 «Оплату праці проводити згідно з Положенням про оплату праці, що діє на підприємстві та наведено у Додатку №1 до змін та доповнень до Колективного договору на 2009-2014 роки. Вказані заохочувальні та компенсаційні виплати проводити при виконанні планових обсягів надання послуг та наявності прибутку» (т.5, а.с.178-197).

Відповідно до п.2.2 Положення про оплату праці на підприємстві з 01 січня 2009 року, затвердженого наказом Генерального директора ТОВ «Білопільський елеватор» №17/1 від 01.01.2009 року (т.5,а.с.110-117), та Положення про оплату праці на підприємстві з 01 січня 2012 року, затвердженого наказом Генерального директора ТОВ «Білопільський елеватор» №1/5 від 01.12.2009 року (т.5, а.с.118-125), оплата праці складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат; додаткова оплата праці нараховується у вигляді премії за виконання виробничих завдань і посадових функцій (окремо від основної, після затвердження наказом по підприємству) та доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, а саме додаткова оплата праці визначається адміністрацією підприємства та після погодження із засновниками (додаток 2) нараховується у вигляді премії та доплат: щомісячно в розмірі до 30% від посадового окладу (% або сума в грн. встановлюється та затверджується засновниками підприємства по кожному працівнику); за інтенсивність праці в період масового приймання зерна (керівникам підрозділів, фахівцям, бухгалтерам по обробці зерна на автотранспорті, професіоналам та службовцям, що безпосередньо зайняті на цих роботах) проводити доплату до 50% посадового окладу в залежності від часу роботи в сезон заготівель, але не більше 2-х місяців на рік (п.2.2.2).

Пунктом 2.2.3 Положення про оплату праці на підприємстві з 01.01.2009 року встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства України або які провадяться понад установлені норми один раз на рік (після визначення річних фінансових результатів підприємства) в розмірі, визначеному засновниками підприємства; розмір загального преміального фонду становить до 10% від чистого прибутку, отриманого підприємством в звітному році.

Згідно з п.2.2.3 Положення про оплату праці на підприємстві з 01 січня 2012 року до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства України або які провадяться понад установлені норми один раз на рік (після визначення річних фінансових результатів підприємства) в розмірі, визначеному засновниками підприємства; розмір загального преміального фонду становить до 10% від операційного прибутку, отриманого підприємством в маркетинговому році (маркетинговий рік - це період з 01 липня до 30 червня).

З матеріалів справи слідує, що преміювання 68 працівників підприємства у січні 2012 року, 64 працівників у лютому 2012 року, 60 працівників у березні 2012 року, 65 працівників у квітні 2012 року, 71 працівника у травні 2012 року, 86 працівників у червні 2012 року, 93 працівників у липні 2012 року, 92 працівників у серпні 2012 року, 95 працівників у вересні 2012 року, 93 працівників у жовтні 2012 року, 93 працівників у листопаді 2012 року та 92 працівників у грудні 2012 року здійснювалось на підставі відповідних наказів, виданих Генеральним директором ТОВ «Білопільський елеватор» відповідно до Положення про оплату праці (т.2, а.с.139-143,146-151).

Наказом товариства №122 від 01.07.2012 року відповідно до Положення про оплату праці на підприємстві з 01 січня 2012 року премійовано «спеціалістів керівного складу і середньої ланки адміністративного та обслуговуючого персоналу за результатами виробничої та управлінської діяльності за підсумками роботи за 2011-2012 роки (маркетинговий рік), виходячи з отриманого операційного прибутку» (п.1) (т.2, а.с.144).

Вказані накази про виплату премій є підставою для нарахування, а відомості по виплаті грошей та банківські виписки є, відповідно, розрахунковими документами, що підтверджують фактичну виплату таких премій.

Отже, перелічені документи в своїй сукупності підтверджують здійснення позивачем витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку в розумінні п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що ні Положення про оплату праці на підприємстві, ні положення чинного законодавства України не визначають мінімальні та максимальні розмірі премій, а також не ставлять виплату премій працівникам в залежність від позитивного фінансового результату, отриманого позивачем від операційної діяльності.

В той же час, виплата спірних сум премій проводилася у зв'язку із отриманням елеватором операційного прибутку та наявністю у нього коштів для виплати премій працівникам саме у таких розмірах (т.1, а.с.231-236, т.3, а.с.69-70,101-102, т.4, а.с.41-51).

Варто зазначити, що контролюючий орган зробив висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат премій на підставі Звітів про фінансові результати (форма 2), які подаються за календарний рік, із прийняттям до уваги показників «чистого прибутку», вказаних у них, хоча Положення про оплату праці працівників підприємства передбачає виплату премій за рахунок операційного прибутку, отриманого товариством в маркетинговому році, тобто в періоді з 01 липня до 30 червня.

Слід також зазначити, що виплачені позивачем протягом 2012 року та за результатами маркетингових 2011-2012 років премії стали окремим об'єктом оподаткування при їх виплаті. Зокрема, на суму виплачених премій позивачем були нараховані та сплачені внески в сумі 154639грн.79коп. - за ІІІ квартал 2012 року та 45661грн.38коп. - за ІV квартал 2012 року.

Перевіркою питань щодо повноти (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що за період з 01.10.2011 року до 30.09.2013 року ТОВ «Білопільський елеватор» податок на доходи фізичних осіб на виплачену заробітну плату працівникам перераховано у повному обсязі, а також перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, порушень не встановлено (т.2, а.с.69).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000042201 від 13.01.2014 року підлягає скасуванню як неправомірне в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 154 954грн.41коп. за основним платежем та на 38738грн.60коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З приводу збільшення податковим повідомленням-рішенням №0000042201 від 13.01.2014 року суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 96756 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24189грн. у зв'язку із арифметичною помилкою за 3 квартали 2013 року слід відмітити, що відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном "арифметична помилка або описка" слід розуміти помилки, або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, встановленння актом перевірки порушень податкового закону, зокрема, щодо терміну подання звітності, неправильності визначення об'єкта оподаткування, нарахованого грошового зобов'язання, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, арифметичних помилок та описок або методологічних помилок при заповненні податкової декларації з податку на прибуток надає контролюючому органу можливість застосування до платника податків несприятливих фінансових наслідків згідно із винесеним ним рішенням.

Так, платником в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2013 року (вх. №9049116190 від 09.08.13 року), відображено: доходи в сумі 11543819 грн., витрати в сумі 10936251 грн., нарахована сума податку 96756 грн., податкові зобов'язання 96756 грн.

Керуючись вимогами п 50.1 ст.50 ПК України, платником подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.11.13 №9071401446. В уточнюючому розрахунку збільшено витрати на суму 11065654 гри. та вказано в р.7 «об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» (мінус) 10458086 грн і зменшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 96756 грн. (рядок 14,15,16 декларації становить 0 грн.).

07 листопада 2013 року відповідно до уточнюючого розрахунку від 07.11.2013 №9071401446 в КОР платника за кодом платежу 11021000 проведено зменшення нарахувань на 96756 грн. і відбулось збільшення переплати на 15875 грн.

19 листопада 2013 року відповідно до поданої декларації з податку на прибуток від 08.11.2013 №9071733334 в КОР платника за кодом платежу 11021000 проведено зменшення нарахувань на 96756 грн. і відбулось збільшення переплати на 96756 грн.

08.11.2013р. товариством подано декларацію з податку на прибуток за З квартали 2013 року (вх. №9071733334), в якій відображено в рядку 15 «податок на прибуток за результатами попереднього календарного кварталу(звітного) податкового періоду поточного року з урахуванням уточнень» в сумі 96756 грн.,в рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу(звітного) податкового періоду» зі знаком мінус 96756 грн.

При перевірці декларації з податку на прибуток №9071733334 від 08.11.2013 року виявлено помилку, а саме: в рядку 15 «податок на прибуток за результатами попереднього календарного кварталу(звітного) податкового періоду поточного року з урахуванням уточнень» проставлена сума 96756 грн., в рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу(звітного) податкового періоду» зі знаком мінус 96756 грн. (т.3,а.с.77-78), а згідно з уточнюючим розрахунком від 07.11.2013 №9071401446 рядок 14,15,16 декларації становить 0 грн.,зменшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 96756 грн., яка вже була врахована в уточнюючому розрахунку №9071401446 від 07.11.2013, таким чином, підприємством зменшено одну й ту ж суму нарахованого податку на прибуток за І півріччя 2013 рік в сумі 96756 грн., в результаті чого підприємство завищило суму переплати на цю ж суму.

Відтак, платником проведено неправомірне зменшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 96756 грн., що було встановлено контролюючим органом під час проведення документальної планової перевірки ТОВ «Білопільський елеватор».

При цьому, суд не погоджується із посиланнями позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним внаслідок того, що відповідачем не враховано, що Податковим Кодексом не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки та відповідальності за них, оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивачем було допущено помилку під час заповнення декларації з податку на прибуток №9071733334 від 08.11.2013 року, яка вплинула на розрахунки за бюджетом, а саме позивачем було допущено зменшення однієї і тієї ж суми нарахованого податку на прибуток за І півріччя 2013 року та завищення суми переплати в розмірі 96756грн.

Тобто контролюючий орган виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та за результатами їх проведення, визначає суму податкового зобов'язання лише в разі виявлення арифметичної або методологічної помилки у поданій платником податків податковій декларації, в разі якщо такі помилки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

В даному випадку податкове повідомлення-рішення було винесено Сумською ОДПІ не сам факт допущення позивачем помилки та її виявленнями посадовими особами контролюючого органу за наслідками проведеної перевірки, а із врахуванням того, що вона вплинула на розрахунки з бюджетом шляхом заниження суми нарахованого податку на прибуток та збільшення суми переплати.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд не знаходить підстав визнання протиправним та для скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 13.01.2014 року у вказаній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 13.01.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток слід зазначити, що згідно з актом документальної виїзної планової перевірки Сумської ОДПІ «в 1 та 2 кварталах 2013 року різниця між доходами від операційної діяльності та витратами операційної діяльності за даними бухгалтерського обліку має від'ємне значення, що свідчить про наявність реалізації за цінами нижчими за виробничу собівартість плюс адміністративні витрати, витрати на збут та фінансові витрати, тобто отримання збитків від господарської діяльності, оскільки загальна сума витрат на виробництво і збут, адміністративних та фінансових витрат більша отриманого доходу» (т.2, а.с.11).

Разом з цим, відповідач приходить до висновку, що «Якщо та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності і їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку». У зв'язку з вищезазначеним, сума витрат - 5125626,39 гри. не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку ТОВ «Білопільський елеватор», у тому числі за 3 квартали 2013 року 5125626,39 грн. Сума І та II кварталу 2013 року врахована платником при декларуванні доходів та витрат за 3 квартали 2013 року (т.2,а.с.13).

Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам.

Зокрема, показники, наведені у розрахунку збитків підприємства, зробленому посадовими особами відповідача під час проведення перевірки (т.2,а.с.10), не відповідають показникам, вказаним у податкових деклараціях (т.3,а.с.77-86), оскільки під час проведення розрахунку витрат податковий орган використав показники за 1-3 квартали 2013 року, в той час, як у декларації за 3 квартал ТОВ «Білопільський елеватор» задекларувало наступні показники: собівартість виготовленої придбаних товарів (робіт, послуг) (рядок 05.1.) 15138296 грн.; дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (рядок 02) - 16403603 грн. (т.3,а.с.77-78).

Таким чином, за 3 квартали 2013 року, сума доходів від операційної діяльності перевищила суму витрат від операційної діяльності на 1265307 грн. (16403603 грн. - 5138296=1265307).

Отже, висновки відповідача про те, що різниця між доходами та витратами від операційної діяльності має від'ємне значення, а також про відсутність операційного прибутку на підприємстві та економічну недоцільність витрат підприємства, є необґрунтованими.

З огляду на наявність доходів від операційної діяльності за підсумками 3 кварталів 2013 року, товариство правомірно відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України віднесло до складу витрат підприємства витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Крім того, під час визначення доходу товариства перевіряючими не було взято до уваги особливості виробничого циклу підприємства як такого, що здійснює оптово-посередницьку роботу в галузі закупівлі, переробки та реалізації зерново-круп'яних та інших продовольчих товарів, сировини для виробництва продуктів харчування та кормів для тварин, торгівлі та наданню послуг (т.2, а.с.99).

Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна».

Враховуючи, що зберігання зерна є тривалий, технологічно складний процес, який включає ряд заходів, для визначення прибутковості товариства потрібно брати в цілому маркетинговий рік, оскільки рік складається з декількох технологічно різних сезонів та процесів: приймання урожаю на зберігання (осінній період), зберігання у зимовий період, підготовка зерна до відвантаження (весняний період) та очищення складів.

Собівартість наданих основних послуг товариством є нижчою за ціну на дані послуги в межах календарного чи маркетингового року в цілому, а не за окремо взяти квартали.

Кожний сезонний період року відрізняється від попереднього, як технологічно так і прибутково, що не було взято до уваги посадовими особами Сумської ОДПІ під час проведення перевірки, а саме у 1-му та 2-му кварталах 2013 року проводились ремонтні роботи по підготовці до нового сезону, який розпочинається у липні, що супроводжується значними витратами. Весною, як правило, зберігачі зерна відвантажують його з елеваторів для подальшого посіву чи продажу.

Тому посилання відповідача на зимові та весняні періоди, в яких витрати на ремонтні роботи значні, великі амортизаційні нарахування, а приймання зерна на зберігання є навпаки незначним або взагалі відсутнє, як на підставу для висновку про відсутність розумних економічних причин (ділової мети) у веденні господарської діяльності позивачем, є необґрунтованими.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товаів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

-прямих матеріальних витрат;

-прямих витрат на оплату праці;

-амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

-загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку:

-вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

-інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

На виконання ст. 138 ПК України вказані витрати товариством враховані у повному обсязі при розрахунку собівартості послуг. Прибутковість основних послуг підтверджується бухгалтерським та податковим обліком, а саме Звітом про фінансові результати за 2012 рік «Форма 2», відповідно до якого чистий доход від реалізації продукції склав 18295,5 тис. грн., собівартість реалізованих послуг 8513,6 тис.грн. Прибуток склав 1642,9 тис._грн. За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 903 дохід від реалізації робіт та послуг» «дебет» складає _18 295 468,41 грн. а «кредит» по рахунку 903 «собівартість реалізованих робіт та послуг» складає 8 513 560,65 грн. Відповідно до Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року «Форма 2» чистий доход від реалізації послуг складає 16385,0 тис. грн., собівартість реалізованих послуг 15249,0 тис. грн. Прибуток склав - 5197,0 тис, грн. За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 703 «дохід від реалізації робіт та послуг» «дебет» складає _6 027 256,37 грн., а «кредит» по рахунку 903 «собівартість реалізованих робіт та послуг» складає 4 926 167, 31грн.

Вказане спростовує висновки відповідача.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з п.п. 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу ПК України, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу).

Витрати, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначено пункту 138.8 статті 138 Кодексу ПК України і до них, зокрема, віднесено: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші прямі витрати, у тому числі з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв (пункт 138.9 статті 138 Кодексу ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Кодексу ПК України). Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Всі витрати, які поніс елеватор, мають відповідне документальне підтвердження, та пов'язані з основною господарською діяльність товариства, яка полягає у складському зберіганні зерна.

Таким чином, витрати в сумі 5125626,39 грн. підлягають відображенню у податковому обліку, у тому числі за 3 квартали 2013 року - 5125626,39 грн. та враховуються платником податків під час декларування доходів та витрат за 3 квартали 2013 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000032201 від 13.01.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39грн. винесено протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042201 від 13.01.2014 року, №0000032201 від 13.01.2014 року, №0000022201 від 13.01.2014 року та №0000012201 на загальну суму 8 427 781грн.65коп, то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 4872 грн.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (чинної до 01.09.2015 року) встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково на суму 6 066 748грн.03коп., або 71,99% від заявлених позовних вимог. Сума судового збору за відмовленими позовними вимогами складає 1364грн.65коп.

При подачі адміністративного позову підприємством було сплачено судовий збір у сумі 485грн.68коп., що підтверджується платіжним дорученням №61 від 22.01.2014 року (т.1, а.с.2).

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з ТОВ «Білопільський елеватор», складає 878грн.97коп. (1364грн.65коп.-485грн.68коп.)

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 13.01.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32917грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8229грн.25коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 13.01.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 706282грн.78коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 954грн.41коп. за основним платежем та на 38738грн.60коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000032201 про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 5 125 626грн.39коп.

В задоволення іншої частини позовних ви мог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Чапаєва,1, код ЄДРПОУ 35943861) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 878грн.97коп. (вісімсот сімдесят вісім грн.дев'яносто сім коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 27.10.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова