Постанова

від 16.11.2015 по справі 638/8660/15-а

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

16.11.2015

Справа № 638/8660/15-а

Провадження 2-а/638/282/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Гайдук Л.П.,

за участю секретарів - Литвиненко М.А, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за адміністративним позовом Громадської організації «Український незалежний центр політичних досліджень» до ОСОБА_2 міської ради,Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення суб,єкту владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач громадська організація «Український незалежний центр політичних досліджень» звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідачів про визнання таким, що не відповідає Конституції України , Європейській конвенції з прав людини рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 543 від 06.06.2007 року, яким затверджено «Тимчасове положення про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів,мітингів,походів та демонстрацій в м. Харкові».

При цьому позивач посилається на те, що до них звернулась з листом ОСОБА_3 та надала документи на ознайомлення та встановлення правомірності прийняття рішення суб*єктом владних повноважень. Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» реалізація органами місцевого самоврядування повноважень щодо забезпечення проведення, зокрема, мирних заходів - зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій - має здійснюватися виключно у межах повноважень, на підставі і у спосіб, визначений законом. Однак, відсутній спеціальний закон, яким регулюється питання мирних зібрань, органи місцевого самоврядування обмежені у прийнятті рішень стосовно мирних зібрань до прийняття такого закону. Затверджуючи рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 543 від 06 червня 2007 року «Про затвердження Тимчасового положення Про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій у місті Харкові» вийшов за межі своїх повноважень, оскільки визначає як громадяни України можуть реалізувати своє конституційне право, що е прерогативою законодавця, але ні як не є питанням місцевого значення. У Положенні зазначено, що воно прийнято у відповідності до Указу Президії ОСОБА_4 СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних доходів та демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року, однак даний нормативно - правовий акт не підлягає застосуванню. Відповідно до ст. 3. ЗУ «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Закони Української PCP та інші акти, ухвалені Верховною ОСОБА_4 Української PCP, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, схваленим після проголошення незалежності України. Відповідно до п. 1. розділу XV Перехідні положення Конституції України Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить конституції України. Однак, зазначений указ звужує право громадян збиратися мирно закріплене в ст. 39 Конституції України, оскільки регулює питання організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій та в Указі не регулюється право збиратися мирно, а тому не підлягає застосуванню. Також позивач зазначив, що прийняте Положення не може визначати та тлумачити терміни зазначені у п. 1, оскільки це прерогатива Конституційного Суду України, в п. 2 Положення вказано вимоги до повідомлення, однак ст. 39 Конституції країни не передбачено таких вимог, п. 3 Положення передбачає дозвільний характер та право не приймати повідомлення про мирне зібрання та право відмовити - це суперечить ст. 39 Конституції України, де чітко зазначено про повідомлення - «завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування», тобто передбачає повідомний характер. При ухваленні Положення не була врахована позиція Конституційного суду України, яка викладена в рішенні № 4-рп від 19.04.2001р., де зазначені умови проведення масових мирних зібрань, строки завчасного сповіщення про їх проведення, умови обмеження громадян на право мирних зібрань та дійшов висновку, що визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.» таким чином, позивач вважає, що вимоги оскаржуваних рішень щодо завчасного повідомлення про масовий захід, встановлення форми такого повідомлення, наявності плану масових заходів, дозвільного характеру заходів, необхідності попередження комісії при виконкомі міста у разі виникнення надзвичайних ситуацій, встановлення місця таких заходів суперечать ст. 39 Конституції України та ст.ст.182-183 КАС , а також практиці Європейського суду з прав людини.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 міської ради та виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради заперечив проти позову за безпідставністю, пояснивши, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах чинного законодавства. Також зазначив, що на підставі ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись частиною 6 статті 59 цього закону виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради своїм рішенням від 06.06.2007р. №543 затвердив Тимчасове Положення «Про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів, митингів, походів та демонстрацій у м. Харкові» та затвердив склад узгоджувальної комісії. Тимчасове Положення про порядок розгляду питань щодо організації та доведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій в місті Харкові розроблено у відповідності до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням рішення Конституційного Суду країни від 19.04.2001 №4-рп/2001 та вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її творення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, осадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відповідно до протесту прокурора від 11.03.2008 №345 вих. 08 прокуратурою міста Харкова проведено перевірку щодо законності прийняття виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради рішення від 06.06.2007 №543 «Про ствердження Тимчасового положення «Про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій у місті Харкові». За результатами перевірки 23.04.2008р. прокуратурою міста Харкова до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду подано позовну заяву про визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування.

Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 20.08.2008 року по справі №2а-5164/08 позовні вимоги прокурора задоволено та визнано незаконними п.п. 2.1., З.З., 3.3 рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської гади від 06.06.2007 року №543 «Про затвердження Тимчасового положення «Про порядок розгляду питань щодо організації та доведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій в місті Харкові» Ухвалою ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті і особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, обставини, встановлені під час розгляду адміністративного позову прокурора міста Харкова до виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування не потребують повторного доказування тому зазначений позов підлягає залишенню без задоволення.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб,єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом 6 червня 2007року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради № 543, затверджено «Тимчасове положення про порядок проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій в м. Харкові».

П.2 Положення визначено, що при проведенні масових заходів повідомлення подається заінтересованими особами в письмовій формі завчасно, але не пізніше, як за 10 днів, а членами трудового колективу за межами підприємств не пізніш ніж за 7 днів, також визначено вимоги, які пред*являються до даного повідомлення де зазначається ініціатор, мета, форма, місце проведення заходу, а також маршрути руху, під час його початку і закінчення, орієнтовна кількість учасників, прізвища, ім.*я та по батькові заінтересованих осіб (організаторів), місце їх проживання і роботи, дата подачі повідомлення, також з посиланням на форми та методи гарантованого забезпечення зацікавленими особами громадського порядку під час проведення масового заходу,використання звукопідсилювачів,тощо.

П.3 Положення передбачено порядок реєстрації повідомлення, його розгляд та сповіщення заінтересованих осіб .

П.4 Положення визначає місця проведення мітингів загальноміського значення, демонстрацій.

ОСОБА_5 Положення передбачений порядок вирішення питань у разі використання тимчасових споруд,порядок їх розміщення, встановлення, тощо.

П.6 даного Положення передбачено випадки обмеження щодо реалізації права на проведення загальноміських масових заходів.

Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 20 серпня 2008 року визнано нечинними п.2.1,3.2,3.3 вищезазначеного Положення а саме, в частині термінів подачі заяв про проведення масових заходів.

Вирішуючи даний спір, суд перш за все керується основоположним принципом дотримання справедливого балансу між забезпеченням прав і інтересів мешканців територіальної громади міста Харкова та прав і свобод громадян на мирні зібрання при цьому суд враховує положення ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до положень статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Водночас, статею 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов,язком держави.

Так, у відповідності до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка ратифікована Україною 17.07.1997року та є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави. Обмеження прав, гарантованих ст. 11 Конвенції, може бути застосовано за наявності таких умов: вони встановлені законом; мають законну мету, зокрема застосовуються в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб; є необхідними в демократичному суспільстві.

Що стосується наведених позивачем рішень Європейського суду з прав людини у справах Кузнецов проти Росії від 23.10.2008 року, Баранкевич проти Росії, від 26.07.2007 року, Букта та інш. Проти Угорщини від 17липня 2007року , від 05.12.2006 року, Вєренцов проти України від 11.04.2013 року та інші не заперечують запровадження певних обмежувальних заходів при проведенні масових заходів із залученням великої кількості людей в інтересах забезпечення безпеки людей та нормальної життєдіяльності суспільства в цілому.

Враховуючи, що на даний час, Верховною ОСОБА_4 України не прийнято законодавчого акту про визначення механізмів реалізації права на свободу мирних зібрань, то залишаються чинними нормативно-правові акти СРСР, які застосовуються у порядку правонаступництва, зокрема, Указ Президії Верховної ОСОБА_4 СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28.07.88 року №9306-ХІ (надалі Указ № 9306-ХІ), який згідно з постановою Верховної ОСОБА_4 України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 року №1545-ХІІ є чинним та підлягає застосуванню відповідно до п.1Розділу ХУ»Перехідних положень» Конституції України закони та інші нормативно-правові акти,прийняті до набуття чинності цією Конституцією,є чинними у часі,що не суперечить Конституції України.

Відповідно до приписів Указу № 9306-ХІ, про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації робиться заява у виконавчий комітет відповідної місцевої ОСОБА_4 народних депутатів. З заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації можуть звертатись особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, - уповноважені трудових колективів підприємств, установ і організацій, органів кооперативних та інших громадських організацій, органів громадської самодіяльності й окремих груп громадян. Заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.

Підпунктом 3 пункту «б» статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, зокрема належать вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.

Виходячи з вимог п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На основі конституційних положень частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_4 і ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 2 рішення Конституційного Суду України №4-рп/2001 від 19.04.2001р . в справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 39 Конституції України , про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій - масових мирних зібрань, виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України , є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України .

Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості, тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватисяКонституції та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів - місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.

Таким чином, ОСОБА_2 міська рада є органом місцевого самоврядування та реалізація повноважень щодо забезпечення проведення мирних заходів - зборів, мітингів, походів і демонстрацій здійснюється нею виключно на підставі і у спосіб, визначений законодавством.

Таким чином, оскаржуване рішення, яким затверджено вищезазначене Положення жодним чином не порушує прав громадян на мирні зібрання, а тільки регламентує порядок та процедуру їх проведення.

З огляду на вищезазначене, судом не встановлено невідповідності оскаржуваних нормативно-правових актів Конституції України та Європейській конвенції з прав людини .

Окрім того, суд звертає увагу не те, що дане рішення вже піддавалось аналізу в цілому з боку ОСОБА_2 окружного адміністративного суду, оскільки предметом оскарження були деякі пункти даного рішення, тобто, його частина, яка не може бути відокремленою, так як дане Положення регулює порядок та процедуру проведення масових заходів в цілому.

Керуючись ст. 6-14 , 71 , 159-163 , 167 , 171 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Громадської організації «Український незалежний центр політичних досліджень» до ОСОБА_2 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення суб*єкта владних повноважень залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Головуючий-суддя: