Вирок

від 26.10.2010 по справі 1-1147/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-1147/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Ткачук Г.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох доньок ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого директором ДП «Торговий дім «АВВ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ДП «Торговий дім «АВВ», тобто будучи його керівником, умисно вчинив безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць за наступних обставин.

20 липня 2001 року на підставі наказу № 07.2001/01 та протоколу № 2 Установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Торговий дім «АВВ», яке зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.07.2001 року, в подальшому змінено свідоцтво про державну реєстрацію у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи 07.04.2009 року та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 781487 від 26.07.2001 року, розташованого за адресою: м. Київ, б-р Перова, 44. До компетенції директора дочірнього підприємства входить здійснення поточної діяльності підприємства, без довіреності представляти підприємство, у тому числі укладати договори, призначати на посаду та звільняти з посади працівників підприємства, видавати накази та інші акти з питань, що входять до його компетенції, тощо.

У порушення вимог ст. 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», які встановлюють, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені трудовим договором , але не рідше двох разів на місяць, ОСОБА_1 не забезпечується додержання строків виплати заробітної плати, у зв'язку з чим, у ДП «Торговий дім «АВВ» виникла заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам підприємства та перед звільненими працівниками частково за лютий 2010 року і за період березень - травень 2010 року, яка склала 355 000,00 грн.

Пунктом 7 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, стипендії, пенсій та інших соціальних виплат», покладено персональну відповідальність на керівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Крім того, у порушення вимог ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» від 21.10.2004 року, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 Кодексу законів про працю України стосовно забезпечення виплати заробітної плати у першочерговому порядку, за лютий 2010 року та за період березень - травень 2010 року з розрахункових рахунків ДП «Торговий дім «АВВ» проводилися, зокрема наступні не першочергові платежі: 05.05.2010 року здійснювалась оплата за текстиль у сумі 40 000,00 грн.; 06.05.2010 року здійснювалась оплата за карнизи у сумі 6 000,00 грн.; 07.05.2010 року здійснювалась оплата за матрац у сумі 7 111,00 грн.; 11.05.2010 року здійснювалась оплата за покриття у сумі 17 599,97 грн.; 12.05.2010 року здійснювалась оплата за оренду приміщення у сумі 10 000,00 грн.; 13.05.2010 року здійснювалась оплата за ковдри у сумі 5 029,20 грн.; 14.05.2010 року здійснювалась оплата за лінолеум у сумі 7 560,27 грн.; 17.05.2010 року здійснювалась оплата за диван у сумі 17 000,00 грн.; 18.05.2010 року здійснювались відрахування за податок у сумі 6 055,00 грн.; 19.05.2010 року здійснювались перерахування у пенсійний фонд у сумі 25 800,00 грн.; 21.05.2010 року здійснювалась оплата за ламінат у сумі 29 684,20 грн.; 25.05.2010 року здійснювалась оплата за транспортні послуги у сумі 3 400,00 грн.; 27.05.2010 року здійснювалась оплата за обслуговування по системі клієнт - банк у сумі 150,00 грн.; 31.05.2010 року здійснювалось повернення надлишково перерахованих коштів у сумі 1 110,40 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що на підприємстві дійсно існує заборгованість по заробітній платі. Більша частина заборгованості, це заборгованість перед звільненими працівниками. Заборгованість виникла у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем на підприємстві, оскільки зменшився попит на продукцію, що реалізується підприємством.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у тому, що він вчинив безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більш як за один місяць, є доведеною і тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 175 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 3 а.с. 14, 16), працюючого, за місцем проживання характеризується позитивно (т. 3 а.с. 17), до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні двох доньок ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 3 а.с. 18-19).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчинені злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 175 КК України у виді штрафу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази у справі відсутні.

Судові витрати не понесені.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 1 ст. 175 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 рік.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази у справі відсутні.

Судові витрати не понесені.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя