Вирок

від 21.05.2010 по справі 1-645/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-645/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

21 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Ткачук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 4, раніше не судимого у силу ст. 89 КК України,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 24 березня 2010 року, приблизно о 15 год. 10 хв., знаходячись у вагоні електропотягу на перегоні між станціями метро «Лівобережна-Дарниця» комунального підприємства «Київський метрополітен» у м. Києві, скориставшись неуважністю ОСОБА_2 та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав із сумочки останньої її майно, а саме: гаманець, що матеріальної цінності не представляє, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 137 грн., та в подальшому був затриманий із викраденим майном.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю та пояснив, що він 24 березня 2010 року після другої години дня біля станції метро «Берестейська» був у своїх справах та йому потрібно було доїхати до станції метро «Лісова», оскільки їхав до мами. Він зайшов до станції метро «Берестейська» та виїхав у напрямку станції метро «Лісова». Людей у вагоні було не багато і тому він звернув увагу на незнайому йому жінку, у якої в руках була чорна жіноча сумочка. Він почав з нею говорити, але про що саме, не пам'ятає. Вона на нього ніяк не реагувала. Тільки помітив, що вона відволіклася, він вибрав підходящий момент, переконавшись, що за ним ніхто з осіб у вагоні не спостерігає, непомітно витяг з її сумочки гаманець. Коли потяг приїхав до станції метро «Дарниця» до нього підійшов один з пасажирів, який, як йому потім стало відомо, все таки побачив, що він викрав гаманець, та той його вивів на платформу вказаної станції метро, де потім до них підійшли чоловіки у цивільному одязі, які представились працівниками міліції та пред'явили йому свої службові посвідчення. Після цього, його доставили до кімнати міліції на вказаній станції, а вже в подальшому в присутності двох понятих працівником міліції було проведено поверхневих огляд, під час якого у нього було вилучено викрадений ним гаманець чорного кольору.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи та те, що тяжких наслідків від злочину не настало.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 76-77), за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно (а.с. 78), раніше не судимого у силу ст. 89 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчиненому злочині.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, та вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудного обов'язки, визначені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Речові докази у справі, а саме: гаманець чорного кольору, гроші в сумі 137 гривень, студентський квиток, читацький квиток в бібліотеку та перепустку до гуртожитку, папірець з написами, пластикову картку «Брокбізнесбанку» та пластикову картку «Промінвестбанку», які передані на зберігання законному власнику ОСОБА_2 - залишити у її власності.

Судові витрати не понесені.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речові докази у справі, а саме: гаманець чорного кольору, гроші в сумі 137 гривень, студентський квиток, читацький квиток в бібліотеку та перепустку до гуртожитку, папірець з написами, пластикову картку «Брокбізнесбанку» та пластикову картку «Промінвестбанку», які передані на зберігання законному власнику ОСОБА_2 (а.с. 16-17) - залишити у її власності.

Судові витрати не понесені.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя: