Вирок

від 31.05.2010 по справі 1-629/10

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-629/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Метелешко О.В.

при секретарі Паєті О.В.

за участю прокурора Ткачук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 10 березня 2005 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, 13 жовтня 2005 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільненого 27 листопада 2009 року з Шепетівської виправної колонії № 98 Хмельницької області по відбуттю строку покарання,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 будучи раніше засудженим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин.

ОСОБА_1 17 лютого 2010 року, приблизно о 13 годині 35 хвилин, перебуваючи по вул. Попудренка, 7 у м. Києві, на кінцевій зупинці сів у маршрутне таксі № 221, і в цей час він помітив біля сидіння водія гроші, а саме біля ручного гальма, які належать водію маршрутного таксі ОСОБА_2, після чого у нього виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення вказаних грошей.

Реалізуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а також скориставшись відсутністю водія маршрутного таксі і пасажирів, повторно, таємно викрав гроші в сумі 245 гривень, які знаходилися біля ручного гальма. У подальшому ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, а саме почав бігти в напрямку ринку «Книголюб», однак, маючи реальну можливість розпорядитися викраденими грішми, приблизно через 50 метрів був затриманий працівниками міліції.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю та пояснив, що 17 лютого 2010 року, після часу дня, у районі станції метро «Дарниця», він зайшов до маршрутного таксі № 221 та сів на переднє сидіння біля водія. У салоні нікого не було і він помітив біля сидіння водія гроші. Після чого, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, він швидко їх забрав і поклав до кишені своєї куртки, в яку був одягнений, і вийшов з маршрутного таксі. Вийшовши з маршрутного таксі, він почав бігти, а потім його зупинили невідомі люди, які представилися працівниками міліції. Після чого запитали його куди він поспішає. У подальшому, вони почали проводити поверхневий огляд і виявили викрадені гроші. Працівники міліції запитали звідки в нього ці гроші і чи не викрав він їх у якогось водія маршрутного таксі. Він відразу зізнався і сказав, що дійсно викрав їх у маршрутному таксі № 221.

Покази ОСОБА_1, є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно і знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи та те, що тяжких наслідків від злочину не настало.

Судом також враховуються дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 106-107), за місцем проживання, роботи характеризується позитивно (а.с. 103, 105).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчиненому злочині.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, вищезазначених даних про його особу, конкретних обставин справи, обставину, яка пом'якшує покарання підсудного, враховуючи також поряд з цим, що ОСОБА_1 вчинив повторно умисний злочин, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став, а тому вважає, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речовий доказ у справі, а саме: гроші в сумі 245 гривень (купюри по 2 гривні в кількості 78 шт., купюри по 1 гривні в кількості 89 шт.), що передані під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 47-48), залишити у його власності.

Судові витрати у справі не понесені.

Керуючись ст. ст. 28, 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 31 травня 2010 року.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речовий доказ у справі, а саме: гроші в сумі 245 гривень (купюри по 2 гривні в кількості 78 шт., купюри по 1 гривні в кількості 89 шт.), що передані під розписку на зберігання потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 47-48), залишити у його власності.

Судові витрати у справі не понесені.

Міру запобіжного заходу змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

.

Суддя