Постанова

від 18.11.2015 по справі 922/2005/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 922/2005/15

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

прокурор - Горгуль Н.В., (посвідчення №036152 від 29.10.2015р.)

1-го відповідача - ОСОБА_1, (за довіреністю від 14.04.2015р. № 14-04/15)

2-го відповідача - ОСОБА_2, (за довіреністю №08-11/4660/2-14 від 24.12.2014р.)

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області (вх. №3590 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.15 у справі № 922/2005/15

за позовом Заступника прокурора Харківської області

до 1. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наша будівля" 2. Харківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області до Харківської міської ради (далі - відповідач 1) та ОК «ЖБК «Наша будівля» (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування п. 33 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування від 29.04.2009 № 85/09, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 179865 від 06.10.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 321070600021, зобов'язання ОК «ЖБК «Наша будівля» передати, Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,3000 га, з кадастровим номером 6310136600:10:001:0083, про що скласти акти прийому-передачі.

Прокурор обґрунтовує позов тим, що вказане рішення прийнято усупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України (далі ЗКУ), ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 (далі - Примірний статут).

Також, прокурор посилається на те, що згідно постанови Верховного Суду України від 17.04.2014 у справі № 21-195а14, органи місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельних ділянок зобов'язані з'ясовувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2015р. у справі № 922/2005/15 (суддя Лаврова Л.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд посилався на ч. 4 ст. 267 ЦК України, якою визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції встановлено, що позовна заява подана до суду прокурором після спливу трирічного строку позовної давності.

Прокуратура Харківської області не погодилась з прийнятим у справі рішенням та звернулась з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у справі № 922/2005/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області надіслала відзив на апеляційну скаргу (вх. 12092 від 18.08.2015р.), в якому зазначила, що підтримує позов прокурора.

Крім того, третя особа подала клопотання (вх. 12091від 18.08.2015р.), в якому просить суд розглядати справу за відсутності її уповноваженого представника.

Харківська міська рада надіслала заперечення на апеляційну скаргу, в яких наводить доводи на підтвердження своєї позиції у справі та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення у даній справі.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про судове рішенняВ» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Прокуратура Харківської області надала письмові пояснення (вх. 14413 від 21.10.2015р.) відносно доводів відповідачів стосовно наявності у прокуратури підстав для представництва інтересів держави в суді апеляційної інстанції. Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Наша будівля" надіслав клопотання (вх. 14429 від 21.10.2015р.) про долучення до матеріалів справи копій поставнов Вищого господарського суду України з аналогічних спорів.

Вказані документи оглянуті судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 18.11.2015р. прокурор підтримав вимоги заявленої апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 18.11.2015р. уповноважені представники відповідачів заперечували проти доводів заявника апеляційної скарги та просили залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з Законом України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом), підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч.2 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі»), У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у даному випадку виступає у якості відповідача.

Відповідно до п.2.1. наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.1 1.2012 «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» пріоритетним напрямом представницької діяльності є захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як зазначає прокурор, прокуратурою області проведено перевірку правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок Харківською міською радою.

Перевіркою встановлено, що п. 33. додатку до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Наша будівля" надано у власність земельну ділянку, за рахунок житлової та громадської забудови по Білгородському шосе, загальноюплощею 0,3000 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 01.07.2008р. № 975/08, для будівництва кварталу малоповерхової житлової садибної забудови по Білгородському шосе та подальшої експлуатації об'єкту.

На виконання вказаного рішення 2-й відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,300 га серія ЯЛ № 179865 від 06.10.2010р.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення, які були допущені під час встановлення меж земельної ділянки та її площі, недотримання вимог законодавства щодо чисельності засновників житлово-будівельного кооперативу, відсутністю необхідності поліпшити житлові умови членів кооперативів та їх сімей.

Також, в обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що вказане вище рішення міської ради прийнято усупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного ОСОБА_3, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р.

Рішенням господарського суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском прокурором позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у справі.

Судова колегія вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до Статуту Житлово-будівельного кооперативу "Наша будівля" він є кооперативом обслуговуючого типу, який засновано у грудні 2008р. відповідно до Конституції України, Закону України "Про кооперацію", Цивільного кодексу України, Житлового кодексу та іншого законодавства України.

В організаційно-правовій формі - обслуговуючого кооперативу, за напрямом діяльності є житлово-будівельним кооперативом та створений його засновниками на добровільних засадах.

Метою діяльності кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), або одно- чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Засновниками кооперативу є ОСОБА_4, АДРЕСА_1; ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ОСОБА_5, м. Харків, пр. перемогиАДРЕСА_3.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 33. додатку до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Наша будівля" надано у власність земельну ділянку, за рахунок житлової та громадської забудови по Білгородському шосе, загальноюплощею 0,3000 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 01.07.2008р. № 975/08, для будівництва кварталу малоповерхової житлової садибної забудови по Білгородському шосе та подальшої експлуатації об'єкту.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

В силу ст. 133, 135 Житлового Кодексу та абз. 1 п. 8 Примірного статуту громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі -ЖБК) і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно зі ч. 6 ст. 137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45 , абз. 1 п. 74 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік ; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Судова колегія вважає, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України В«Про коопераціюВ» або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України В«Про коопераціюВ» ) та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правовових актів.

До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Наша Будівля" створено з порушенням вищевказаних норм.

Так, всупереч ст. 137 Житлового кодексу та абз. 2 п. 4 Примірного Статуту, рішення про створення ОК "ЖБК "Наша Будівля" та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради. (в матеріалах справи відповідні докази щодо затвердження виконкомом міськ ради зазначених документів відсутні).

Відповідно до статуту ОК "ЖБК "Наша Будівля" не створений при виконавчому комітету місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу.

Відповідачі не надали суду жодного доказу того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах.

Всупереч п. 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу - число його членів три.

Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що спірне рішення Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009р. № 85/09 щодо надання ОК "ЖБК "Наша Будівля" у приватну власність земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування є передчасним.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що Харківська міська рада, вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення, мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Наша Будівля", мала переконатись у додержанні ОК "ЖБК "Наша Будівля" порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного Харківської міською радою зроблено не було.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.05.2011р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З огляду на висновок судової колегії про передчасність винесення Харківською міською радою спірного рішення, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п.33. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 29.04.2009р. №85/09; та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №179865, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею законні та обґрунтовані.

Отже, судова колегія дійшла висновку про наявність порушеного права.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОК "ЖБК "Наша будівля" заявлене клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

У відповідності до частини 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦК України, в редакції, яка діяла на час прийняття 1-м відповідачем рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для будівництва об'єктів» від 23.10.2008 р. № 274/08, позовна давність не поширювалась на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011р. №4176-VI у Цивільному кодексі України п. 4 ч. 1 ст. 268 було виключено.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 15.01.2012р.

П. 5 прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Вимоги позовної заяви полягають у визнанні незаконним та скасування: п. 33 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування від 29.04.2009 № 85/09, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 179865 від 06.10.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 321070600021, зобов'язання ОК «ЖБК «Наша будівля» передати, Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,3000 га, з кадастровим номером 6310136600:10:001:0083, про що скласти акти прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся з позовом у березні 2015року, тобто з пропуском позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено стороною у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи і та інтереси інших осіб, визначені у статті 29 ГПК України, у відповідності до якої, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Згідно п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. № Згн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України «Про прокуратуру», було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

У Постанові від 29.10.2014р. № 6-152цс14 Верховний Суд України вказав на те, що норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно ч. 1 ст. 6 Регламенту Харківської міської ради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що у пленарному засіданні міської ради, за результатами якого прийняте спірне рішення, приймав участь заступник прокурора міста Харкова ОСОБА_6

Отже, заперечення Прокурора, що факт прийняття ним участі у пленарному засіданні міської ради, за результатами якого прийняте спірне рішення, не свідчить про обізнаність існуючих порушень є безпідставними та не відповідають висловленій Верховним Судом України правовій позиції, що міститься у постанові по справі № 6-178цс15 від 01.07.2015 р., згідно якої помилковим є висновок судів нижчих інстанцій про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення прокурором перевірки.

В абзаці 2 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у рішенні господарських спорів» зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Прокурор у позові не зазначає, що саме перешкоджало ознайомитися зі спірними рішеннями на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами відповідача ОК "ЖБК "Наша Будівля" в межах строку позовної давності. Вищевказане зумовлює висновок суду про те, що Прокурор міг довідатися про відповідні порушення з моменту прийняття та оприлюднення спірних рішень.

Отже, Прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності відповідної заяви ОК "ЖБК "Наша Будівля" про застосування позовної давності є підставою для відмови в позові.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2015р. по справі №922/2005/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.15 у справі № 922/2005/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.11.2015р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шутенко І.А.