Постанова

від 19.10.2015 по справі 2а/2470/447/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/50586/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівПилипчук Н.Г. Ланченко Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року

у справі №2а/2470/447/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калімера»

до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправними дій та визнання нечинним акту,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калімера» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та визнання нечинним акту.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 10 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, задовольнив адміністративний позов, визнав протиправними дії відповідача щодо створення штучних підстав для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість на підставі підпункту «е» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом повідомлення державному реєстратору Герцаївської РДА завідомо недостовірної інформації про відсутність позивача за місцезнаходженням. Визнав нечинним акт відповідача від 24 вересня 2010 року №13/16 про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Герцаївською районною державною адміністрацією Чернівецької області за адресою місцезнаходження: Чернівецька область, Герцаївський район, м.Герца, вул. Центральна, 22, про що свідчить Свідоцтво від 08 жовтня 1998 року серії А00 №359071.

Відповідно до свідоцтва від 09 жовтня 1998 року №32722914 НВ№964080 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «е» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», що оформлено актом від 24 вересня 2010 року №753/10/15.

У зв'язку з неможливістю вручення позивачу вказаного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, його було розміщено на дошці оголошень, про що складено акт від 27 вересня 2010 року №763.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість слугувала наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Суди попередніх судових інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з неправомірності надання відповідачем недостовірної інформації державному реєстратору щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, що призвело до безпідставного внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення за відсутності правових підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надіслано державному реєстратору Герцаївської районної державної адміністрації повідомлення від 16 вересня 2010 року №709/9/28 про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Державний реєстратор на підставі повідомлення від 16 вересня 2010 року №709/9/28 надіслав позивачу повідомлення щодо надання державному реєстратору реєстраційної картки, яке повернулось з відміткою поштового зв'язку про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з довідки від 23 листопада 2010 року Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис від 24 вересня 2010 року №10281430005000074 про відсутність позивача за місцезнаходженням, що і стало підставою для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Приписами пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, серед яких пунктом «е» передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи-підприємця за її місцезнаходженням.

Відповідно до змісту пункту 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість від 01 березня 2000 року №79 (далі - Положення), анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «е» пункту 9.8 статті 9 Закону (підпункти «б» - «е» пункту 1 цього розділу), здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу.

Згідно пунктів 5.1 та 5.2 Положення, податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в» - «е» пункту 9.8 статті 9 Закону (підпункти «в» - «е» пункту 1 цього розділу).

Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Згідно підпункту 5.3.17 пункту 5.3 Положення, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей). Такими документами є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) (підстава - підпункт «е» пункту 9.8 статті 9 Закону).

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу визначено статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон), зі змісту якої вбачається, що зазначені записи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ініціативою державного реєстратора або за ініціативою органу державної податкової служби.

Відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 вказаного Закону, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідно до абзацу першого частини чотирнадцятої вказаної статті, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону визначено: якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що для здійснення державним реєстратором запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням на підставі абзацу другого частини чотирнадцятої статті 19 Закону необхідним є наявність таких обставин:

- факт встановлення співробітниками органів ДПС відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження;

- надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням;

- надсилання рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі запиту щодо подання державному реєстратору реєстраційної картки;

- повернення рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження.

Лише встановлення судами наявності усіх перелічених обставин в сукупності дає підстави для висновку про правомірність внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність позивача за адресою місцезнаходження у відповідності до визначеного Законом порядку внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу про відсутність позивача за місцезнаходженням зроблені з порушенням вимог, передбачених названими Законом та Положенням, що також підтверджено постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі №2а-2470/156/11, що набрала законної сили.

За приписами частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач протягом жовтня 2010 року - січня 2011 року подавав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких адресою місцезнаходження зазначав вул.Центральну, 22, м.Герцена, Чернівецька область. Вказані декларації прийняті відповідачем та зареєстровані у податковому органі, що підтверджується відтиском штампу.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження, а відтак прийняття на підставі такого запису податковим органом рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість є протиправним.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання нечинним рішення відповідача від 24 вересня 2010 року №13/16 про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, оформленого у вигляді акту.

Слід також зазначити, що однією з позовних вимог позивачем заявлено визнання протиправними дій податкової інспекції, що полягали у незаконному створенні штучних підстав для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість на підставі підпункту е) пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом повідомлення державному реєстратору завідомо недостовірної інформації про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Водночас, колегія Вищого адміністративного суду України вважає помилковим визнання судами першої та апеляційної інстанцій в резолютивній частині рішення протиправними дій відповідача щодо створення штучних підстав для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість на підставі підпункту «е» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом повідомлення державному реєстратору Герцаївської РДА завідомо недостовірної інформації про відсутність позивача за місцезнаходженням з огляду на наступне.

Так, здійснення контролюючим органом заходів щодо обліку платників податків, у тому числі, здійснення заходів щодо перевірки місцезнаходження платника податків та направлення до державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача. Тому, при розгляді позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо створення штучних підстав для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, шляхом повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням має бути встановлено, чи є оскаржувані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Названі дії податкової інспекції не є такими, що породжують для позивача будь-які правові наслідки, крім того, фактично є безпосередньо законодавчо визначеними функціями контролюючого органу.

У даній справі предметом спору є правомірність рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Відтак, відновлення порушеного права позивача з боку податкового органу у даній справі можливе шляхом скасування рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, з огляду на що наведена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права та привели до ухвалення частково незаконних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №2а/2470/447/11 скасувати у частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача по створенню штучних підстав для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість на підставі підпункту «е» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом повідомлення державному реєстратору Герцаївської РДА завідомо недостовірної інформації про відсутність позивача за місцезнаходженням. Прийняти у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі №2а/2470/447/11 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.