Постанова

від 24.11.2015 по справі 36/5005/1772/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 року Справа № 36/5005/1772/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Кощеєва І.М., Науменка І.М.

секретар судового засідання : Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 17.11.15 р.:

від позивача: ОСОБА_1, директор ( паспорт серії АК №896671 від 24.03.00 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 ( дов.б/н від 03.08.15 р.); ОСОБА_3 генеральний директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015р. у справі № 36/5005/1772/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро ОСОБА_1» м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 012 103,86 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 23.09.2015 р. у справі № 36/5005/1772/2012, яке підписано 28.09.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Соловйова А.Є.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро ОСОБА_1» м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» м. Дніпропетровськ про стягнення 1 012 103,86 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне Бюро ОСОБА_1" м. Дніпропетровськ 290 000,00 грн. - основного боргу, 258 623,49 грн. - пені, 276 493,15 грн. - 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 178 640,00 грн. - інфляційних втрат, 20 075,14 грн. - судового збору.

В решті позову відмовлено.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення базується на недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, але які фактично не підтверджені доказами.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не досліджено та не вивчено, що заборгованістю, що стягується, є гонорар адвоката, що обумовлює особливу природу зобов'язання.

Апелянт звертає увагу суду, що стаття 4 Правил адвокатської етики визначає гонорар як передбачену угодою про надання правої допомоги винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відповідач зазначає, що з посади начальника юридичного відділу ТОВ «БаДМ» ОСОБА_1 звільнився в грудні 2011 р. за угодою сторін. На час свого звільнення ОСОБА_1 не висував до ТОВ «БаДМ» будь-яких претензій ані в якості його співробітника ані в якості адвоката. І лише створеному 12.12.2011 р. ТОВ «Юридичне бюро ОСОБА_1» 20.12.2011 р. було передано право вимоги нібито наявного боргу ТОВ «БаДМ».

Позивачем не доведено факт надання послуг адвокатом ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 15.06.2010 р. ТОВ «БаДМ» в той же час коли ОСОБА_1 обіймав посаду начальника юридичного відділу ТОВ «БаДМ».

19.11.2015 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до норм процесуального законодавства, суд, вирішуючи справу, не повинен виходити за межі предмету позову, вирішувати питання, які не стосуються предмету позову. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При розгляді справи господарським судом відповідач вимог щодо дійсності договору про надання правової допомоги не ставив, не вказував на обставини, на які він посилається у апеляційній скарзі та письмових поясненнях до неї, зокрема, відносно того, коли був підписаний договір, відносно того, що в день підписання договору ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, як і в день підписання Акту виконаних робіт, про мотиви укладання договору тощо.

Позивач зазначає у відзиві, що господарський суд не має права вирішувати питання дійсності договору між фізичною та юридичною особою, оскільки таке право надано лише місцевим судам. Договір про надання правової допомоги укладений фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «БаДМ». Відповідно до норм ГПК України, питання щодо взаємовідносин між сторонами не підвідомчі господарському суду.

Позивач надав до відзиву лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду та копії довіреностей, що видані адвокату ОСОБА_1, які свідчать про участь його у 8 адміністративних справах ,як представника ТОВ «БаДМ».

Розпорядженням секретаря судової палати від 16.11.2015 р. № 1096, у зв'язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С., змінено склад колегії суддів.

17.11.2015 р. відповідачем надано додаткові письмові пояснення.

19.11.15 р. відповідач надав додаткові пояснення та долучив докази. перелічені у Додатку.

В судовому засіданні оголошено перерву до 24.11.2015 р. до 10 год.

19.11.2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридичне бюро ОСОБА_1В» подало письмову заяву про відвід головуючого судді Бахмат Р.М. (доповідач) та судді Кощеєва І.М. в порядку ст. 20 ГПК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. заяву про відвід суддів залишено без задоволення.

24.11.2015 р. в судовому засіданні позивач надав для огляду оригінали договору про надання правової допомоги від 15.06.2010 р., довіреності від 15.06.2010 р. та Акту виконаних робіт від 31.08.2011 р., при цьому , згідно вимог ч.2 ст. 101 ГПК України, не обгрунтував неможливість надання вказаних доказів суду першої інстанції.

У судовому засіданні 24.11.2015 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи , вказані в доданому поясненні до апеляційної скарги. доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що позивач в позовній заяві вказує, що між товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (Клієнт) та ОСОБА_1 (Адвокат) був укладений Договір про надання правової допомоги від 15.06.2010 р.(т.1. а.с. 9-11).

У пункті 1.1 договору вказано, що Клієнт доручив, а Адвокат зобов'язався здійснити від імені та за рахунок Клієнта відповідні юридичні дії, вказані у п.1.1 договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Клієнт зобов'язується виплатити гонорар, додаткову винагороду, компенсації та компенсувати фактичні витрати Адвоката, пов'язані з виконання доручення в розмірі та на умовах, визначених в Договорі.

У пункті 2.2.1 Договору зазначено, що Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар в розмірі 20 000,00 грн. в місяць та компенсувати витрати Адвоката, пов'язані з виконання доручення.

Умовами пункту 2.3.1 договору передбачено, що адвокат зобов'язаний надавати послуги, передбачені даним договором на високому професійному рівні, керуючись діючим законодавством України і Правилами адвокатської етики, схваленою Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.01.1999 р.

У пункті 4.1 договору вказано, що договір про надання правової допомоги вступає в силу з дати його укладання (вказаній на першій сторінці договору - тобто з 15.06.2010 р.) і діє до 31.12.2011 р.

Але позивач не довів, що договір про надання правової допомоги між ТОВ «БаДМ» та адвокатом ОСОБА_1 був укладений (підписаний) саме 15.06.2010 р.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що договір про надання правової допомоги може бути розірвано в односторонньому порядку (п.4.2.4 договору) в разі, якщо Клієнт порушує зобов'язання, в разі порушення ним строків виплати гонорару.

У разі розірвання договору про надання правової допомоги (п.п.4.4.2) адвокат зобов'язаний повернути клієнту отримані ним документи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21.07.2008 р. по 02.12.2011 р. працював у товаристві з обмеженою відповідальністю Бюро «БаДМ» начальником юридичного відділу.

В судовому засіданні 17.11.2015 р. був присутній генеральний директор ОСОБА_4, який надав усні та письмові пояснення відносно того, що він не міг підписати договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_1 15.06.2010 р., так як в цей час ОСОБА_1 був на лікарняному з 14.06.2010 р. по 25.06.2010 р. з діагнозом «гострий гастроентерит» та знаходився на стаціонарному лікуванні, про що свідчить лист непрацездатності Серії АБЧ № 710920, який знаходиться в матеріалах справи.

Генеральний директор зауважив, що в центральному офісі ТОВ «БаДМ» ОСОБА_1 з'явився лише 26.06.2010 р.

Генеральний директор ОСОБА_3 у своєму усному поясненні зазначив, що під час знаходження ОСОБА_1 в лікувальному закладі - Дніпропетровській міській клінічній лікарні № 21 імені професора ОСОБА_5 він його не провідував, не спілкувався з ним і від імені ОСОБА_1 до нього ніхто не звертався з будь-якими документами для підписання, в тому числі ОСОБА_3 стверджував, що і довіреність від імені ТОВ «БаДМ» від 15.06.2010 р. він не підписував і не видавав адвокату ОСОБА_1 для того, щоб він представляв інтереси ТОВ «БаДМ», так як для цього не було потреби, оскільки ОСОБА_1 працював у товаристві «БаДМ» начальником юридичного відділу і його посада дозволяла йому бути представником ТОВ «БаДМ» у будь-якому судовому процесі, в інших установах, організаціях, виконувати свої обов'язки з усіма правами, що надані йому згідно діючого законодавства та посадової інструкції начальника юридичного відділу.

До матеріалів справи скаржником була надана пояснювальна записка від начальника юридичного відділу ОСОБА_1, адресована генеральному директору ТОВ «БаДМ», в якій він повідомляє, що 26.08.2011 у дворі свого дому у вечірній час він необережно вступив у вибоїну у асфальті, внаслідок чого отримав перелом правої ступні . Звернувся у травмпункт лікарні № 16 у той же день, де йому наклали гіпс.

ОСОБА_6 повідомив, що з понеділка 29.08.2011 р. він знаходиться на амбулаторному лікуванні з діагнозом - закритий перелом правої стопи.

Також генеральний директор ОСОБА_3 стверджував у судовому засіданні 19.11.2015 р., що він не підписував адвокату ОСОБА_1 і Акт приймання виконаних робіт від 31.08.2011р. за договором надання правової допомоги від 15.06.2010р., оскільки з 29.08.2011 р. по 28.09.2011 р. ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у Міській поліклініці № 1 м. Дніпропетровська, про що свідчить лист непрацездатності Серія АВТ № 466562. який також знаходиться в матеріалах справи і тільки 28.09.2011 р. ОСОБА_1 з'явився до офісу ТОВ «БаДМ», що підтверджено записом на зворотному листі непрацездатності серії АВТ №466562. Під час перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні генеральний директор ОСОБА_3 не провідував ОСОБА_1А і останній не з'являвся до офісу «БаДМ».

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що у генерального директора ТОВ «БаДМ» ОСОБА_3 фактично не було умов, підстав та можливості підписати адвокату ОСОБА_1 вказаний договір про надання правової допомоги від 15.06.2010 р., довіреність адвокату ОСОБА_1 від 15.06.2010 р. для представлення інтересів ТОВ «БаДМ» та підписання акта приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» в своєму письмовому доповненні до апеляційної скарги , яке отримано Дніпропетровським апеляційним господарським судом 17.11.2015 р. вх. № 8482/15 повідомило про процедуру укладання договору в товаристві «БаДМ».

Робота по укладанню Договорів на підприємстві відповідача на час роботи на ньому ОСОБА_1 підпорядковувалась «загальному порядку формування інформаційної бази даних контрагентів, договорів, контрактів», що було затверджено Генеральним директором відповідача 04.03.2008 р. На теперішній час підприємство відповідача за загальним обліком уклало більше 35 000 договорів різного виду. При цьому кожний договір без будь-яких виключень повинен бути ідентифікований у базі даних підприємства. Ідентифікацією тобто введенням нового договору ( в більшості випадків це означає і нового контрагента) до бази даних підприємства займається юридичний відділ відповідача.

Як вже вище було вказано, з червня 2008 р. по грудень 2011 р. юридичний відділ очолював ОСОБА_1, який не тільки знав про цю процедуру, але і контролював її чітке виконання. Заведення договору в базу даних фактично формує «картку клієнта», яка містить детальну інформацію про контрагента ТОВ «БаДМ».

Відповідальним за здійсненням платежів від імені підприємства відповідача є бухгалтерія, яка операційно може здійснити платіж тільки при наявності згаданої «картки клієнта».

За весь час роботи ОСОБА_1 Договір про надання правової допомоги від 15.06.2010 р. ніколи до бази даних ТОВ «БаДМ» не заносився та з 15.07.2010 р. (дата першого платежу за послуги по Договору) по 31.08.2011 р. ОСОБА_1 не в якості начальнику юридичного відділу ТОВ «БаДМ», а в якості адвоката не звертався до ТОВ «БаДМ» з будь-якою претензією по невиконанню ТОВ «БаДМ» своїх зобов'язань по Договору про надання правової допомоги від 15.06.2010 р. Єдиною претензією про несплату ТОВ «БаДМ» адвокатського гонорару став позов ТОВ «Юридичне бюро ОСОБА_1» від 14.02.2012 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, так як рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і підлягає залишенню без змін на підставі наступного.

Позивач вказує у відзиві, що предмет позову та межі розгляду справи судом встановлений виходячи з позовних вимог, суд вирішуючи справу не повинен виходити за межі предмету позову, вирішувати питання, які не стосуються предмет у спору.

Позивач зауважує, що господарський суд Дніпропетровської області не розглядав вимог щодо недійсності договору , оскільки такі обставини були встановлені апеляційним судом Дніпропетровської області.

При розгляді справи господарським судом відповідач не ставив питань щодо дійсності договору про надання правової допомоги, не вказував на обставини, на які він послався у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, зокрема відносно того, коли був підписаний договір, відносно того , що в день підписання договору ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, як і в день підписання Акту виконаних робіт, про мотиви укладення договору, тощо.

На думку позивача, відповідач не має право посилатись на такі обставини, а суд не повинен їх вивчати.

Також позивач зазначає у відзиві на апеляційну скаргу, що обставини щодо укладення договору, його дійсність вже були предметом розгляду місцевими судами та їм надана оцінка, а отже, апеляційний господарський суд не має право знову вирішувати питання щодо дійсності договору про надання правової допомоги, зокрема , чи був він підписаний генеральним директором ТОВ "БаДМ", чи був він підписаний в день, який в ньому вказаний , тощо.

Позивач вказує, що в апеляційні й скарзі та поясненнях відповідач не довів наявність обставин, що спростовують викладені в рішенні господарського суду Дніпропетровської області. На думку позивача, всі пояснення відповідача грунтуються на обставинах, які не розглядались в суді першої інстанції та відносно яких відповідач вимог не заявляв.

Колегія суддів вважає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу безпідставними, так як розглядаючи дану апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд не виходив за межі предмету позову, а з'ясовував всі обставини справи, в межах поданого позову.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у Розділі ХІІ ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 р. ( т.2, а.с. 70) не було встановлено , що між Товариством "БаДМ" та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір, а лише вказано: "як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2010 р. між ТОВ "БаДМ" та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги". (т.2, а.с. 71)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, розглядаючи 17.11.2015 р. дану справу оголосив перерву до 24.11.2015 р. і зобов'язав ОСОБА_7надати оригінал договору про надання правової допомоги від 15.06.2010 р., оригінал довіреності від 15.06.2010 р.. яка начебто була видана ТОВ «БаДМ» адвокату ОСОБА_1 для того, щоб останній представляв його інтереси в будь-яких організаціях і акт приймання виконаних робіт від 31.08.20111 р., але вимоги суду були залишені без задоволення, як не доведено матеріалами справи і докази видачі ТОВ «БаДМ» довіреності від 15.06.2010 р. і підписання ТОВ «БаДМ» і адвокатом ОСОБА_1 акту приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р. і вищеназваного договору від 15.06.2010 р.

Як з'ясувалося в судовому засіданні, протягом роботи ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу ТОВ «БаДМ» адвокат ОСОБА_1 не звертався до бухгалтерії керівництва ТОВ «БаДМ» за отриманням гонорару.

Більш того, ТОВ «БаДМ» 19.11.2011 р. було надано додаткові пояснення по справі і додано до пояснень додаткові докази, які перелічені в Додатку.

До матеріалів справи додано рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської обл. (провадження № 22ц/774/5873/15, яким було встановлено, що ОСОБА_1 згідно особистої заяви та наказу генерального директора ТОВ «БаДМ» № 367/1-ос від 21.07.2008 р. прийнятий на посаду начальника юридичного відділу з окладом згідно штатного розкладу. (Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 у період з 21.07.2008 р. по 02.12.2011 р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «БаДМ».

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ні адвокатом ОСОБА_1, ні позивачем не підтверджено укладання між товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ» і адвокатом ОСОБА_1 ҐІ.А. договору про надання правової допомоги 15.06.2010 р., надання відповідачем адвокату ОСОБА_1 довіреність від 15.01.2010 р. та Акта приймання виконаних робіт.

27.02.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро ОСОБА_1» подало позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» 290 000 грн. суму боргу за договором на правову допомогу від 15.06.2010 р., 20 097 грн. пеню за порушення строків сплати боргу ( з 05.09.2011 р. по 13.02.2012 р.); 31 463 грн. суму за користування грошовими коштами; 1 160 грн. збитки від інфляції.

27.08.2015 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (т.2, а.с. 88-92), в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача : 290 000 грн. суму боргу за правову допомогу за договором від 15.06.2010 р.; пеню в сумі 260 868 грн. 86 коп. (за період з 06.09.2011 р. по 25.08.2015 ) ; 24 % річних за користування грошовими коштами у сумі 282 595 грн.; збитки від інфляції у сумі 178 640 грн..

Надані позивачем до позовної заяви в якості доказів ксерокопії матеріалів (т.1, а.с. 51-105), які підтверджують виконання адвокатом ОСОБА_1 робіт за договором про надання юридичної допомоги від 15.06.2010 р., не є належним доказом у справі, так як вони, згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України, належним чином не засвідчені.

Відповідно до вимог ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В позовній заяві позивач вказує, що між ТОВ «Юридичне бюро ОСОБА_1» та адвокатом ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_7 передав ТОВ «Юридичне бюро ОСОБА_1» права вимоги боргу за договором на надання юридичної допомоги від 15.06.2010 р. з ТОВ «БаДМ».

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до Договору між ТОВ «Юридичне бюро ОСОБА_1» та ОСОБА_1, останній відступив свої права вимоги з ТОВ «БаДМ» боргу разом з усіма штрафними санкціями, що утворилися внаслідок невиконання договору на надання юридичної допомоги від 15.06.2011 р. з моменту укладання договору на відступлення права вимоги, тобто з 20.12.2011 р.

Відповідно до ст. 514 ЦК, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент передачі цих прав.

Згідно до ст. 516 ЦК України, зміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В позовній заяві позивач вказує, що договір між ОСОБА_1 та ТОВ «БаДМ» не передбачав необхідності згоди боржника на передачу прав вимоги третім особам, таким чином, ТОВ «Юридичне бюро ОСОБА_1» є новим кредитором у Договорі про надання юридичної допомоги від 15.06.2010 р. з ТОВ «БаДМ» та має права вимоги до ТОВ «БаДМ» за вказаним Договором.

Згідно до вимог статті 517 ЦК України, Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

У статті 519 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги .

Надані позивачем до позовної заяви в якості доказів ксерокопії доказу того, що ОСОБА_7, як адвокат ОСОБА_3, приймав участь у судовому засіданні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 15.10.2010 р. є неналежним доказом у справі, так як надана ксерокопія постанови, згідно до вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України, належним чином не засвідчена

Також позивачем надані в якості доказів інші копії доказів (т.1, а.с.с 51-105) належним чином не засвідчені, а тому не є належними доказами.

Як вище було вказано, первісний кредитор у зобов'язанні за договором про надання юридичної допомоги від 15.06.2010 р. не передав новому кредитору оригінал договору про надання юридичної допомоги від 15.06.2010 р., оригінал довіреності від 15.06.2010 р. виданої ТОВ "БаДМ" адвокату ОСОБА_1 , та оригінал Акту приймання виконаних робіт від 31.08.2011 р.

Відповідач заперечував проти надання адвокатом ОСОБА_1 юридичної допомоги на підставі вищевказаного договору від 15.06.2010 р. і в апеляційному суді довів, що не підписував вказаний договір, довіреність і Акт приймання виконаних робіт, а тому відповідач має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові (позивачу) до надання відповідачу (боржникові) доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та відмовити у позові.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення, згідно вимог ст. 104 ГПК України є неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ст. ст. 517, ч.1 ст. 518, ст. 519 ЦК України та статей 33,36,99, 101 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» м.Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2015 р. у справі № 36/5005/1772/2012 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро ОСОБА_1» м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» м. Дніпропетровськ 20 082, 66 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської обл., відповідно до вимог ст. 116-117 ГПК України, видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді І.М. Кощеєв

ОСОБА_8