Постанова

від 27.03.2007 по справі 13/377-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

27 березня 2007 р.                                                                                  

№ 13/377-06 

       Колегія 

суддів  Вищого господарського суду

України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка

М.В.,

суддів                                                                      

Васищака І.М.,

                          Рибака

В.В.,

розглянувши            касаційну скаргу господарського

суду Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Херсонської

області від 23.11.2006р.

у  справі                     №13/377-06 господарського

суду Херсонської області

за позовом                 суб'єкта підприємницької

діяльності

                                   ОСОБА_1

до відповідача       

   господарського

суду Автономної Республіки Крим

про                               стягнення 109

588,20грн.

за участю

представників:

СПД 

ОСОБА_1 - ОСОБА_2;

ГС 

АР Крим - не з'явилися  

в с т а н о в

и л а :

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 звернувся  з позовом та просить

стягнути з відповідача -господарського суду Автономної Республіки Крим 109 588,20грн.

за виконані підрядні роботи.

В обґрунтування заявлених вимог,

позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за

умовами договору  від 26.08.2003р. в

частині повної оплати виконаних та прийнятих робіт(а.с.2-4).

Вищим господарським судом України

підсудність спору у даній справі визначена господарському суду Херсонської

області (а.с.52).

До розгляду спору у даній справі по

суті заявлених вимог, позивач звернувся з заявою про доповнення позову вимогами

про стягнення збитків від інфляції  та

трьох процентів річних, яка не прийнята судом до розгляду. (а.с.57).

До прийняття рішення по суті

заявлених вимог, відзиву на позов від відповідача не надійшло.

Рішенням господарського суду

Херсонської області від 23.11.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення

суду з відповідача на користь позивача стягнуто 109 588,20грн. основної

заборгованості (а.с.73-75).

Приймаючи рішення у даній справі,

суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконані роботи, які

прийняті позивачем. При цьому, взяті на себе зобов'язання щодо оплати таких

робіт виконані відповідачем лише частково.

Не погоджуючись з рішенням суду,

господарський суд Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, а у задоволенні

позову відмовити.

Вимоги поданої касаційної скарги

мотивовані не застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які

підлягали застосуванню до спірних відносин.

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального

права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу

такою, що підлягає  частковому

задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦК УРСР (в редакції,

чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов'язки

виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і

організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і

змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,

передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких,

які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР,

договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань. 

При вирішенні даного спору по суті

заявлених вимог судом першої інстанції 

встановлено, що 26.08.2003р. між сторонами у справі - суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 та господарським судом Автономної Республіки

Крим укладено договір, предметом якого є оплатне виконання позивачем за

дорученням відповідача робіт, які пов'язані з поточним ремонтом будинку

господарського суду Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул.

Рози Люксембург (Річна) 29/11.

За своєю правовою природою

вищевказаний договір є договором підряду.

Так, відповідно до ст.332 ЦК УРСР

(чинному на момент укладення договору), за договором підряду підрядчик  зобов'язується  виконати 

на свій ризик певну роботу за завданням замовника  з  його

або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану

роботу.

Предметом спору у даній справі є

виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим договором в частині

оплати виконаних робіт.

Звертаючись до суду з даним

позовом, позивач стверджував, що вартість виконаних робіт становить 561

495,20грн., а відповідачем такі роботи оплачені лише у розмірі 451 907грн.,

заборгованість становить 109 588,20грн.

В силу ст.334 ЦК УРСР (чинному на

момент укладення договору), на виконання робіт, передбачених договором підряду,

складається кошторис.

Під час вирішення спору у даній

справі судом першої інстанції не витребувано у сторін та не досліджено кошторис

на виконання робіт, передбачених вищевказаним договором.

Між тим, заявлені в порядку

досудового врегулювання спору вимоги позивача відхилені відповідачем саме з

огляду на перевищення ним затвердженого кошторису (а.с.46-47).

Дослідження узгодженого сторонами

кошторису має суттєве значення для вирішення спору у даній справі по суті

заявлених вимог з урахуванням наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.334 ЦК

УРСР, якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис, підрядчик

зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. В цьому разі замовник має

право відмовитися від договору, відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати.

Якщо підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису, він

зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат.

Діючі на момент закінчення

виконання робіт та звернення до суду з даним позовом норми регулюють питання

оплати виконаних з перевищенням кошторису робіт у залежності від виду

кошторису.

Зокрема, в силу ч.3 ст.844 ЦК

України, зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням

сторін. При цьому, у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим

витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо кошторис є приблизним і

виникла необхідність проведення додаткових робіт, що тягне істотне перевищення

визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити

про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищенням кошторису, має

право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати

від замовника оплати виконаної частини роботи (ч.4 ст.844 ЦК України).

За таких обставин, потребує

з'ясуванню питання наявності домовленості сторін щодо можливості перевищення

кошторису. Під час дослідження вказаного питання, суду першої інстанції

необхідно також дослідити рішення тендерного комітету.

Неповне встановлення обставин, що

мають значення для справи судами, є порушенням вимог: ст.47 ГПК

України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення

усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані

сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій

незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення

спору.

Вказані порушення норм

процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, в

зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична

оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам

матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Допущені порушення норм

процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не

можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

Так, відповідно до ст.111 7 ГПК

України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція

на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти докази.

Враховуючи наведене, рішення

господарського суду Херсонської області від 23.11.2006р. підлягає скасуванню, а

справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК

України, колегія суддів                                  

П О С Т А Н О

В И Л А :

1.          Касаційну скаргу господарського суду

Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду

Херсонської області від 23.11.2006р. у справі №13/377-06 скасувати.

3.          Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Херсонської області.

Головуючий  суддя                                                      

Кузьменко М.В.

Судді                                                                                Васищак

І.М.

Рибак В.В.