Рішення

від 14.03.2007 по справі 5/178-06-4521

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/178-06-4521

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2007 р.Справа  № 5/178-06-4521

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                             Могил С.К.

при секретарі судового засідання             Іванові О. О.

За участю представників сторін:

Від позивача – Алмаз В. В., на підставі довіреності

Від відповідача –Богаченков В. Ю., на підставі довіреності

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Енергоринок” до відповідача Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 96 585 685, 02 грн.   

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Енергоринок” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року у розмірі 66 733 705, 88 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 6 322 330, 56 грн., індексу інфляції у сумі 18 980 385, 07 грн. та трьох відсотків річних у сумі 4 523 645, 51 грн., а всього 96 585 685, 02 грн.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу. Відповідно до своїх письмових пояснень від 29.01.2007 року позивач повідомив суд про те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 26 276 957, 63 грн., в зв'язку з чим Державне підприємство „Енергоринок” просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року електроенергію у розмірі 26 276 957, 63 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 6 322 330, 56 грн., індекс інфляції у сумі 18 980 385, 07 грн. та три відсотки річних у сумі 4 523 645, 51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 14.10.1998 року був укладений договір №427/01 відповідно до якого ДП „Енергоринок” було зобов'язано продати відповідачу електроенергію, відповідача було зобов'язано придбати електроенергію та здійснити її оплату відповідно до чинного законодавства.

Як зазначає позивач, відповідно до умов укладеного договору відповідач у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року отримував від позивача електроенергію. Вказані обставини позивач підтверджує наданими до суду актами купівлі продажу електроенергії. За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання, в частині проведення оплати за отриману електроенергію, виконував неналежним чином, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.04.2006 року виникла заборгованість у розмірі 66 733 705, 88 грн. Вказані обставини позивач підтверджує відповідними актами звірок взаєморозрахунків.

В процесі розгляду справи частина суми основного боргу відповідачем була погашена та станом на 01.01.2007 року становить 26 276 957, 63 грн., яку позивач просить суд стягнути у повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з несвоєчасним виконанням своїх грошових зобов'язань за договором позивач, на підставі п. 4.6 укладеного договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 322 330, 56 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції у сумі 18 980 385, 07 грн. та три відсотки річних у сумі 4 523 645, 51 грн.

Ґрунтуючись на умовах укладеного договору, наданих документальних доказах, вимогах Цивільного кодексу України позивач, згідно своїх остаточних позовних вимог просить суд стягнути з ВАТ „ЕК Одесаобленерго”:

-          26 276 957, 63 грн., суму основного боргу за придбану електроенергію у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року;

-          6 322 330, 56 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;

-          18 980 385, 07 грн., індексу інфляції;

-          4 523 645, 51 грн., три відсотки річних.             

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві на позовну заяву. В наступному, відповідач фактично визнав свій борг перед позивачем у розмірі 26 276 957, 63 грн., але просив суд надати йому розстрочку для виконання рішення строком на 540 (п'ятсот сорок місяців), в зв'язку з важким фінансовим становищем та на підставі обставин які викладені у заяві. Решту позовних вимог відповідач не визнав та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Позивач у своїх письмових поясненнях та у судових засіданнях категорично заперечував проти надання відповідачу розстрочки для виконання рішення посилаючись на необґрунтованість заяви відповідача та на те, що підприємство відповідача, за його даними, має можливість виконати рішення в даний час.

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 14.10.1998 року, між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (нині –Державне підприємство „Енергоринок”) та Державною акціонерною енергопостачальною компанією "Одесаобленерго" (нині –ВАТ „ЕК Одесаобленерго”) був укладений договір № 427/01, відповідно до умов якого позивача було зобов'язано продавати, а відповідача купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до чинного законодавства та взаємної відповідальності, яка обумовлена договором.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 "Про утворення Державного підприємства "Енергоринок", Державне підприємство "Енергоринок" є правонаступником Державного підприємства Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо активів та боргових зобов'язань, пов'язаних з провадженням ліцензованої діяльності з купівлі та продажу електричної енергії. Оскільки предметом договору № 427/01 від 14.10.1998 року, є купівля –продаж електричної енергії, Державне підприємство "Енергоринок" є правонаступником Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у повному обсязі за вказаним договором.

Відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 року, № 282/95 "Про структурну перебудову   в   електроенергетичному   комплексі   України"   та   п. 3.4 статуту Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”, останнє є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Одесаобленерго"  у повному обсязі за вказаним договором.

Як встановлено судом, у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року відповідач придбав у позивача електроенергію в обсязі, визначеному в актах купівлі –продажу, які погоджені, підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про те, що позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 4.2 укладеного договору передбачено, що платежі за придбану електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України за графіком, затвердженим Радою Енергоринку за схемою „день поставки + 14”.

Надані до суду позивачем докази свідчать про наявність заборгованості відповідача за отриману електроенергію у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року в сумі 66 733 705, 88 грн. Але, в процесі розгляду справи частина заборгованості відповідачем була погашена та залишок несплаченого боргу за куповану електроенергію у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року становить 26 276 957, 63 грн. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду копіями протоколів погодження розрахунків, договорами про переведення боргу, про відступлення права вимоги, договорами про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року №705, відповідними копіями платіжних доручень, актами звірки та розрахунком заборгованості.   

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а за відсутністю таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Тотожні вимоги встановлені у ст. 526 Цивільного кодексу України. Крім того, ст. 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за отриману електроенергію у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року в сумі 26 276 957, 63 грн.

Щодо стягнення з відповідача 18 980 385, 07 грн. індексу інфляції та 4 523 645, 51 грн. трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 214 Цивільного Кодексу УРСР, що діяв на момент укладення договору купівлі –продажу № 427/01 від 14.10.1998 року боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Аналогічна норма встановлена ст. 625 Цивільного Кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року де визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є обґрунтованими, але вони підлягають частковому задоволенню, оскільки предметом договору № 427/01 від 14.10.1998 є купівля –продаж електроенергії, в тому числі і для потреб населення (побутових споживачів) у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року.

Як вбачається з довідки від 16.02.2007 року №21/165 наданої до суду відповідачем, частка заборгованості населення Одеської області (побутових споживачів) за електричну енергію отриману у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року становить 24 387 000, 00 грн.

На думку суду, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2000 року № 934 „Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово –комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення”, Закону України Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв до 01.01.2004 року, Закону України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року, Постанови Верховної Ради України „Про оплату житлово –комунальних послуг населенням України” на зазначену суму боргу інфляційні нарахування та річні не можуть бути нараховані, оскільки цей борг є боргом населення.

Доводи відповідача про необґрунтоване нарахування позивачем індексу інфляції та трьох відсотків річних та посилання відповідача на норми Господарського кодексу України судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки відповідно до вищезазначених норм матеріального права за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь період прострочення, а також три проценти річних. У даному випадку слід зазначити, що вказані нарахування не є штрафними санкціями, а фактично є платою за користування чужими грошовими коштами, а тому стягуються незалежно від вини боржника.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, без врахування боргу населення, індекс інфляції у розмірі 6 936 144, 46 грн., три відсотки річних у розмірі 1 653 109, 70 грн.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 6 322 330, 56 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 4.6 укладеного між сторонами по справі договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачена сплата пені в розмірі 0.2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

У даному випадку слід зазначити, що Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово –комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово –комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово –комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, а тому на суму боргу населення за спожиту електроенергію пеня нарахована бути не може.

Приймаючи до уваги що частина боргу за отриману електроенергію відповідачем у спірному періоді була погашена, враховуючи винятковість даного випадку, майновий стан сторін за договором, значну дебіторську заборгованість перед відповідачем його споживачів за спожиту електричну енергію, а також інші обставини що були встановлені судом під час розгляду справи, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій у вигляді пені та стягнути з ВАТ „ЕК Одесаобленерго” на користь ДП „Енергоринок” пеню у розмірі 500 000, 00 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду було подано заяву про надання йому розстрочки для виконання рішення строком на 540 (п'ятсот сорок місяців), проти задоволення якої позивач категорично заперечував посилаючись на необґрунтованість заяви відповідача та на те, що підприємство відповідача, за його даними, має можливість виконати рішення в даний час.

Розглянув заяву відповідача та додані до неї документальні докази, та приймаючи до уваги доводи позивача викладені у письмових поясненнях та у судових засіданнях суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 83 Господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи виняткові обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, значну дебіторську заборгованість перед останнім за спожиту електричну енергію населення, підприємств промислового господарства, житлокомунгоспу, сільського господарства, погашення значної частини заборгованості під час розгляду справи, а також приймаючи до уваги, що ненадання розстрочки виконання судового рішення призведе до порушення господарської діяльності відповідача, в зв'язку з перебоями в електропостачанні на території м. Одеси та Одеської області та приймаючи до уваги що ВАТ „ЕК Одесаобленерго” є підприємством, яке забезпечує місто Одесу та Одеську область електричною енергією та має стратегічне значення для міста та області, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача частково та надати останньому розстрочку у виконанні судового рішення строком на 48 місяців зі стягненням з відповідача на користь позивача щомісячно по 736 796, 07 грн. (26 276 957, 63 + 500 000 + 6 936 144, 46 + 1 653 109, 70) : 48 = 736 796, 07 грн., починаючи з квітня 2007 року.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ДП „Енергоринок” задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго”, р/р 26002312527 в Центральному відділенні Промінвестбанку, МФО 352286, код 00131713, (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3) на користь Державного підприємства „Енергоринок”, п/р 2604308241486 у Київському міському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322250, код 21515381 (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, а саме:

- 26 276 957 (двадцять шість мільйонів двісті сімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 63 коп. суми основного боргу за отриману електроенергію у період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року;

- 6 936 144 (шість мільйонів дев'ятсот тридцять шість тисяч сто сорок чотири) грн. 46 коп. індексу інфляції;

- 1 653 109 (один мільйон шістсот п'ятдесят три тисячі сто дев'ять) грн. 70 коп. трьох відсотків річних;

- 500 000 (п'ятсот тисяч) грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;

- 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Розстрочити виконання судового рішення строком на 48 місяців зі стягненням з ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, р/р 26002312527 в Центральному відділенні Промінвестбанку, МФО 352286, код 00131713, (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3) на користь ДП „Енергоринок”, п/р 2604308241486 у Київському міському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322250, код 21515381 (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27 щомісячно по 736 796, 07 грн., починаючи з квітня 2007 року.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 21.03.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.