Рішення

від 24.11.2015 по справі 904/5545/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.15р. Справа № 904/5545/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНДЖОЙ ІНВЕСТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 82 373,30 грн. за договором дилерства

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача:Столяр В.І. дов. № 37 від 19,07.2015р.

Ві відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНДЖОЙ ІНВЕСТ" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ" суму основного боргу у розмірі 70 919,34 грн., інфляційні втрати - 7 659,29 грн., пеню - 3 613,97 грн., 3% річних - 180,70 грн. за договором дилерства № 130603/1 від 01.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.07.2015р.

02.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНДЖОЙ ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору дилерства № 130603/1 від 01.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. повернуто вказану зустріну позовну заяву на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

10.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 06.07.2015р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015р. провадження у справі зупинено до закінчення апеляційного провадження та повернення справи № 904/5545/15 до господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. у справі № 904/5545/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015р. у справі № 904/5545/15 залишено без змін.

02.11.2015р. справа №904/5545/15 повернулась до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 03.11.2015р. призначено судове засідання на 24.11.2015р. для вирішення питання щодо можливості поновлення провадження у справі №904/5545/15.

04.11.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНДЖОЙ ІНВЕСТ" про визнання недійсним договору дилерства № 130603/1 від 01.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2015р. відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.

16.11.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "АГРО-СОЮЗ" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 06.07.2015р. про повернення зустрічної позовної заяви.

19.11.2015р. судом відправлено матеріали оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2015р. по справі № 904/5545/15 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, для розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 24.11.2015р. поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про зменшення суми позовних вимог, у якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу 52 919,34 грн., інфляційні втрати - 7 659,29 грн., пеню - 3 613,97 грн., 3% річних - 180,70 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5545/15 до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "АГРО-СОЮЗ".

Суд відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з безпідставністю.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 24.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНДЖОЙ ІНВЕСТ» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією «Агро-союз» (далі - Відповідач, Дилер) був укладений Договір дилерства № 130603/1 (далі Договір) також сторона 01.06.2013р. підписано протокол узгодження розбіжностей до договору дилерства № 130603/1 від 01.06.2013р.

Відповідно до 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність дилера погоджений сторонами товар (далі - товар), а дилер зобов'язується прийняти та оплатити такий товар та здійснити його наступний продаж третім особам (далі - споживачі) із дотриманням умов даного договору.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що сторони погоджують асортимент, кількість, ціну зазначеного у п. 1.2.2. цього договору товару: шляхом складання специфікації, в тому числі на окрему партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору, або шляхом відправлення дилером замовлення - заявки з чіткою вказівкою на асортимент, кількість товару із погодженням такого замовлення - заявки постачальником шляхом встановлення рахунку-фактури. Замовлення - заявка вважається непогодженою (відхиленою), якщо протягом 5 робочих днів з моменту її отримання постачальником не було відправлено дилеру відповідного рахунку - фактури), або шляхом зазначення товару (його асортименту, кількості, ціни) у підписаній сторонами накладній, що містить посилання на цей договір та яка в тому числі підтверджує факт передання товару дилеру (п.п. 1.3.1., 1.3.2., 1.3.3. Договору).

Згідно п. 1.4. Договору товар може поставлятися дилеру окремими партіями.

У відповідності до п. 2.1. Договору загальна сума договору визначається, виходячи із цін, асортименту і загальної кількості (за всіма партіями) товару та складається із суми вартості товару, поставленого відповідно до умов договору протягом строку його дії.

Ціна на товар вітрини, передбачений п. 1.2.1. договору, визначається додатком №1 до цього договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору оплата товару вітрини, визначеного додатком №1 до цього договору, здійснюється за 10 календарних днів до дати припинення цього договору, якщо інший строк не передбачений додатком №1 до цього договору.

Оплата товару згідно п. 1.2.2. договору здійснюється на умовах передоплати (п. 2.6. Договору).

Згідно п. 3.6. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей здача товару постачальником та його приймання дилером по найменуванню, кількості та ціні здійснюється на підставі відповідної накладної. Строк поставки товару - не пізніше 3-х днів з дати отримання постачальником письмового замовлення від дилера.

Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником дилера (п. 3.8. Договору).

Пунктом 3.9. Договору встановлено, що перехід права власності на товар до дилера відбувається в момент підписання уповноваженою особою дилера відповідної накладної.

Даний договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з моменту його укладення, а в частині проведення розрахунків та виконання гарантійних зобов'язань до повного виконання сторонами відповідних зобов'язань (п. 10.1. Договору).

У відповідності до п. 10.5. Договору постачальник має право відмовитися від договору у випадку порушення дилером будь-яких зобов'язань, передбачених цим договором. В такому випадку договір вважається розірваним на 30 день з моменту направлення дилеру повідомлення постачальника про відмову від договору.

Пунктом 10.6. Договору встановлено, що у разі дострокового розірвання договору, дилер зобов'язаний повернути неоплачений товар на протязі 5 робочих днів.

Згідно п. 10.7. Договору закінчення строку дії або розірвання даного договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, прийнятих сторонами під час його дії.

12.08.2013р. сторонами підписано додаток до договору № 1102603/1, в якому зазначено, що другу партію товару вказану в рахунку № 1977 (перелік товарів вказаний в додатку №2 до договору № 130603/1 від 01.06.2013р.) від 19.08.2013р. вважати вітриною, відповідно до пункту 1.2.1. договору № 130603/1 від 01.06.2013р.

Оплата поставленої вітрини з зразками товарів здійснюється на умовах відстрочення на строк дії цього договору, або по ініціативі дилера після отримання вітрини на свій склад. Неоплачена частина вітрини може бути відізвана постачальником та оформлена поверненням товару на склад постачальника. Заявка на повернення товару з вітрини повинна бути оформлена постачальником та направлена дилеру в строк не менше ніж 14 днів до моменту бажаного повернення.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару Відповідачеві на загальну суму 921 747,11 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 36,37,39,41,43,45,48-50,52,54-62,64-71,75-97,99-112,115,121,122), отримання товару по вказаній накладній підтверджується підписом повноважного представника за довіреністю та відтиском печатки підприємства відповідача (а.с. 35,38,40,42,44,45,47,51,53,63,116).

В позовній заяві (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) Позивач зазначив, що Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 332 953,52 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.131-163, 235-240).

Відповідачем, згідно з видатковими накладними про повернення товару, повернуто товар Позивачеві на загальну суму 535 874,29 грн. (а.с. 72-74,98,113-114,117-120,123-130).

За Відповідачем рахується заборгованість у сумі 52 919,34 грн., що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 52 919,34 грн. вартості не повернутого товару.

Договір, укладений між сторонами за своєю юридичною природою є договором поставки.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач листами від 01.04.15р. № 12 та (а. с. 165-167) відмовився від подальшої поставки продукції та вимагав повернути неоплачений товар.

В подальшому у зв'язку з неповерненням відповідачем не оплаченого товару, позивач направив лист від 17.04.2105р. № 15 з вимогою сплати заборгованість за поставлений товар у 7-ми денний строк (а.с.168-170).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу в повному обсязі не оплатив.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за вказаним договором, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 52 919,34 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 3 613,97 грн., 3 % річних у сумі 180,70 грн. за період з 22.04.2015р. по 22.05.2015р. та інфляційні втрати у сумі 7 659,29 грн. за квітень 2015р.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у разі порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку порушення строків оплати, дилер сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеню та 3 % річних необхідно рахувати з 30.04.2015р. по 22.05.2015р., оскільки лист № 15 від 17.04.2015р., з вимогою оплатити суму боргу у семиденний термін, відповідач отримав 22.04.2015р., на підставі чого сума пені, яка підлягає до стягнення становить 2 681,33 грн., сума 3% річних ставить 134,07 грн.

В частині стягнення пені у сумі 932,64 грн. та 3% річних у сумі 46,63 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7 659,29 грн. слід відмовити.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 52 919,34 грн., пені - 2 681,33 грн., 3% річних - 134,07 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «АГРО-СОЮЗ» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.. Нижньодніпровська, 1, код ЄДРПОУ 25008215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНДЖОЙ ІНВЕСТ» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94-Б, код ЄДРПОУ 36715716) суму боргу - 52 919,34 грн. (п'ятдесят дві тисячі девятсот дев'ятнадцять грн. 34 коп.), пені - 2 681,33 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одна грн. 33 коп.), 3% річних - 134,07 грн. (сто тридцять чотири грн. 07 коп.), витрат по сплаті судового збору - 1 581,83 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна грн. 83 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 27.11.2015р.

Суддя Н.Г. Назаренко