Ухвала

від 12.11.2015 по справі 826/14523/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/30257/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014

у справі 826/14523/13-а

за позовом Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної

мережі «Уран»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Асоціація користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі «Уран» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Асоціації користувачів Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі «Уран» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах із ТОВ «Даймонд-Телеком» у період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт № 2254/22.7/34662584 від 15.05.2013є

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.139,1.9, 198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 20110 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта фіскальний органом прийняті податкові повідомлення-рішення:№ 0003902207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 406 751,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 77 672,00 грн.; № 0003912207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 450 348,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 50 577,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що податковим органом не представлено належних доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.

Судова колегія вважає, що такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суди встановили, що придбані роботи та послуги були оплачені позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Даймонд-Телеком», що засвідчено виписками з банківського рахунку позивача

Доводи податкового органу про: неповноту, недостовірність відомостей, що містяться у представлених до перевірки первинних документах, оформлених від імені контрагента; підписання договорів, податкових накладних та інших документів не ОСОБА_3; відсутність у ТОВ «Даймонд-Телеком» майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для виконання задекларованих робіт та послуг, - були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Суди встановили, що на час встановлення фактичних взаємовідносин позивача з розглядуваним контрагентом керівником останнього значився в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ОСОБА_3; ОСОБА_3 вказано директором ТОВ «Даймонд-Телеком» у поданих позивачем первинних облікових та бухгалтерських документах, у тому числі податкових накладних, договорах тощо.

Власне ж факт заперечення ОСОБА_3 своєї участі у діяльності ТОВ «Даймонд-Телеком» та у підписанні від імені цього товариством первинних документів не може слугувати достатнім свідченням безтоварності спірних операцій; відповідні пояснення були надані ОСОБА_3 слідчим органам у кримінальній справі, а тому слід враховувати що дана особа є зацікавленою в уникненні відповідальності за можливе невідображення операцій з поставки робіт у податковій звітності; під час податкової перевірки ОСОБА_3 не надавав пояснень податковому органу безпосередньо з приводу взаємовідносин ТОВ «Даймонд-Телеком» з позивачем у справі.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Даймонд-Телеком» необхідних основних фондів, трудових ресурсів також у даному разі не спростовують реальності правовідносин між Товариством та ТОВ «Дамонд-Телеком» з приводу поставки розглядуваних послуг; адже даний вид послуг не вимагає значних матеріальних ресурсів та може бути наданий із залученням інших фізичних осіб на умовах найму.

За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі 826/14523/13-а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі 826/14523/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Г.К. Голубєва О.І. Степашко