Рішення

від 26.11.2015 по справі 913/862/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

26 листопада 2015 року Справа № 913/862/15

Провадження № 29/913/862/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС ОСОБА_1», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Луганська обласна фармація», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1 971 861 грн 24 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_3, начальник юридичного департаменту за довіреністю №11/14 від 30.12.2014;

від відповідача - повноважний представник не прибув.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС ОСОБА_1» (далі - ТОВ ТД «КАМПУС ОСОБА_1», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 17.09.2015 № 3/006-юр до ОСОБА_2 підприємства «Луганська обласна фармація» (далі - КП «Луганська обласна фармація», відповідача у справі) про стягнення з останнього (з урахуванням заяви від 09.10.2015 № 5/0115-юр про уточнення позовних вимог) 1 971 861 грн. 24 коп., з яких:

- 1 215 405 грн 29 коп. - заборгованість за договором поставки № 51 від 01.02.2013;

- 542 084 грн 48 коп. - інфляційні втрати;

- 171 851 грн 17 коп. - пеня за прострочення оплати;

- 42 520 грн 30 коп. - 3 % річних.

Позивач, з посиланням на норми статей 15, 16, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 51 від 01.02.2013 по повній оплаті отриманого товару від позивача на підставі відповідних видаткових накладних.

Комунальне підприємство «Луганська обласна фармація» (далі - КП «Луганська обласна фармація») відповідач у справі, надало відзив на позов від 15.10.2015 б/н, в якому проти вимог позивача заперечує та просить відмовити в задоволенні позову повністю, у зв'язку тим, що позивач не довів належними доказами факт поставки товару.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами за позовом 01.02.2013 укладено договір поставки № 51 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник, позивач у справі, зобов'язався поставити покупцю, відповідачу у справі, медикаменти (далі - товар), а останній, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити їх (а.с.28-31,т.1).

Найменування, асортимент, кількість товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, вартість товару зазначається у накладній, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Умови оплати та ціна договору визначені в розділі 2 договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються з відстрочкою платежу на 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Період відстрочки оплати товару може бути збільшеним, про що буде зазначено у видатковій накладній. Строк зобов'язань по оплаті кожної партії товару починає закінчуватися з моменту фактичної прийомки товару покупцем та передачі документів на товар передбачених пунктами 3.3, 4.1, 4.2 цього договору.

Умови поставки визначені у розділі 3 договору.

Сторони встановили, що датою поставки партії товару вважається дата фактичної прийомки товару покупцем, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною та передачі документів на товар передбачених пунктами 3.3, 4.1, 4.2 цього договору цього договору, що підтверджується актом підписаному сторонами (пункт 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору сторони визначили, що разом з товаром продавець надає покупцю сертифікати та інші документи, що підтверджують походження товару відповідно з діючим законодавством.

Згідно з пунктом 4.1 договору кожна серія товару повинна супроводжуватися сертифікатом якості, що видається виробником та гарантує, що продукція вироблена та проконтрольована за стандартами якості у відповідності з Аналітично - нормативною документацією. Сертифікат завіряється печаткою постачальника.

Також у випадках передбачених діючим законодавством визначений товар супроводжується аналітичним паспортом та «Висновком щодо якості» (пункт 4.2 договору).

Порядок приймання товару визначений у розділі 5 договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору приймання товару здійснюється покупцем згідно з Інструкціями № П-6, П-7 (про прийомку товару за кількістю та якістю) повноваженим представниками сторін.

Претензії до отриманого товару можуть бути заявлені покупцем:

- за кількістю товару - протягом 10 (десяти) з моменту отримання товару;

- за якістю товару - протягом всього гарантійного строку на товар у випадку дотримання умов зберігання товару. Умови зберігання та гарантійний строк на товар зазначені на етикетці товару. Гарантійний строк починає відраховуватися від дати виробництва товару (зазначеної на етикетці та т.п.) (пункт 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором у випадках настання обставин непереборної сили, зокрема, воєнні дії. Форс - мажорні обставини повинні бути підтверджені офіційною довідкою Торгово - промислової палати України або іншим документом. Про настання та припинення обставин непереборної сили відповідна сторона договору повинна повідомити іншу сторону договору рекомендованим листом у 3-х денний термін.

Відповідальність сторін визначена в розділі 7 договору.

Згідно з пунктом 7.2 договору за порушення строку оплати за поставлений товар, визначеного пунктом 2.3 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання з оплати.

Строк дії договору визначений у розділі 8 договору, в пункті 8.1 якого зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 31.12.2015 та виконання всіх зобов'язань.

З боку постачальника, позивача у справі, договір підписаний директором Луганської філії ОСОБА_4 на підставі довіреності № 18/13-Лг від 25.12.2012, що залучена до матеріалів справи, з боку покупця, відповідача у справі, генеральним директором КП «Луганська обласна фармація» ОСОБА_5 При цьому в договорі зазначено, що отримувачем і платником є обласний аптечний склад КП «Луганська обласна фармація» м. Луганськ, тупик Стєпной, буд.2А, який, згідно витягу є ЄДР (а.с.26,т.1), є філією покупця, відповідача у справі.

Договір поставки від 01.02.2013 № 51 прийнятий сторонами до виконання.

На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач у період з 07.05.2014 по 07.07.2014 поставив товар відповідачу на загальну суму 1 308 459 грн 61 коп. за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.33-38,40-50,т.1), а саме:

- № РЛг-156 від 07.05.2014 на суму 79 127 грн 57 коп.;

- № РЛг-159 від 07.05.2014 на суму 30 206 грн 10 коп.;

- № РЛг-161 від 13.05.2014 на суму 29 298 грн 74 коп.;

- № РЛг-162 від 14.05.2014 на суму 155 665 грн 74 коп.;

- № РЛг-171 від 28.05.2014 на суму 96 779 грн 36 коп.;

- № РЛг-177 від 30.05.2014 на суму 104 340 грн 52 коп.;

- № РЛг-180 від 04.06.2014 на суму 13 658 грн 55 коп.;

- № РЛг-184 від 10.06.2014 на суму 198 093 грн 81 коп.;

- № РЛг-185 від 10.06.2014 на суму 5 844 грн 96 коп.;

- № РЛг-187 від 12.06.2014 на суму 239 896 грн 68 коп.;

- № РЛг-188 від 12.06.2014 на суму 17 260 грн 17 коп.;

- № РЛг-192 від 19.06.2014 на суму 52 387 грн 20 коп.;

- № РЛг-193 від 19.06.2014 на суму 70 141 грн 50 коп.;

- № РЛг-194 від 19.06.2014 на суму 4 386 грн 60 коп.;

- № РЛг-196 від 26.06.2014 на суму 64 819 грн 53 коп.;

- № РЛг-197 від 07.07.2014 на суму 140 626 грн 14 коп.;

- № РЛг-198 від 07.07.2014 на суму 5 926 грн 46 коп.

Факт отримання товару, зазначеного у видаткових накладних, отриманий представниками відповідача: заст.приймального відділення ОСОБА_6 та провізора ОСОБА_7 на підставі довіреностей (а.с.32,39,т.1), підтверджується їх особистими підписами та засвідчена печаткою підприємства.

Поставлений товар є виробами медичного призначення (медичними виробами), а не лікарськими засобами, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію залученими до матеріалів справи.

Згідно із законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III, який діяв в період відпуску медичних товарів позивачем відповідачу, діяльність із виробництва, оптової та роздрібної торгівлі виробами медичного призначення не підлягає ліцензуванню (і не підлягає на сьогоднішній день, на відміну від лікарських засобів).

З метою досудового врегулювання спору позивач 09.04.2015 на адресу відповідача направив лист № 1/046-юр від 07.04.2015 щодо оплати залишку заборгованості за поставлений товар за відповідними видатковими накладними у розмірі 1 290 587,92 грн. (а.с.58-59,т.1), що підтверджується описом вкладення до реєстру рекомендованих листів № 2015/04/09 від 09.04.2015 (а.с.60,т.1).

Відповідач відповідь не надав, але в період з 17.04.2015 по 24.04.2015 перерахував на рахунок позивача 68 848,25 грн. та позивач зарахував кредиторську заборгованість відповідача в сумі 24 206 грн 06 коп., внаслідок чого залишилася заборгованість за поставлений товар в сумі 1 215 405,30 грн.

17.08.2015 позивач направив на адресу відповідача нову претензію № 1/046/2-юр від 13.08.2015 на суму 2 328 706 грн 48 коп. з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат (а.с.61-64,т.1), що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про вручення уповноваженій особі відповідача 21.08.2015 (а.с.65,т.1).

Відповідач відповідь не надав та залишок заборгованості за отриманий товар не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.

На підставі 7.2 договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 171 854 грн 17 коп. за період прострочення платежів з 06.07.2014 по 05.03.2015 та на підставі статті 625 ЦК України нарахував та пред'явив до стягнення інфляційні втрати в сумі 542 084 грн 48 коп. за період прострочення платежів з 01.10.2014 по 30.06.2015 та 3 % річних в сумі 42 520 грн 30 коп. за період прострочення платежів з 06.07.2014 по 17.09.2015.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов, в якому зазначив, що позивач не довів факту поставки товару, оскільки не надав актів приймання - передачі документів згідно пунктів договору 3.3, 4.1, 4.2, актів приймання відповідачем товару за кількістю (Інструкція П-6) та якістю (Інструкція П-7), в той час як видаткові накладні самі по собі не є достатніми доказами фактів поставки товару на суму основного боргу в розмірі 1 215 405 грн 00 коп. відповідачу.

В накладних РЛг-156, РЛг-159, РЛг-161, РЛг-162, РЛг-171, РЛг-177, РЛг-180, РЛг-184, РЛг-185, РЛг-187, РЛг-188, РЛг-192, РЛг-194, РЛг-193, РЛг-196, РЛг-197, РЛг-198 не зазначено дату прийняття товару уповноваженою особою покупця, в частині з них лише вказано реквізити довіреностей на отримання ТМЦ.

Довіреності № 1269 від 01.05.2014, № 1536 від 30.06.2014 не є належними доказами уповноваження особи на приймання товару відповідачем, оскільки складені з порушенням вимог пункту 6 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99.

В позові зазначено про поставку товару за накладними РЛг-197, РЛг-198 від 07.07.2014 на суми 140 626,14 грн. та 5 926,46 грн. на підставі довіреності № 1536 від 01.06.2014, в той час як в цих накладних вказано іншу довіреність - № 1735 від 01.07.2014, яка у матеріалах справи відсутня.

Пунктами 3.6, 3.7 договору поставки № 51 від 01.02.2013 визначено, що у випадку передачі товару покупцю без документів, передбачених пунктами 3.3, 4.1, 4.2 цього договору, відповідний товар (вся партія або частина партії товару) вважається прийнятою на відповідальне зберігання. При цьому всі затрати по зберіганню вищезазначеного товару несе продавець. У випадку, якщо на протязі 10 днів з моменту фактичної передачі товару продавець не передав покупцю документи, передбачених пунктів 3.3, 4.1, 4.2 цього договору, товар підлягає поверненню продавцю за його рахунок.

Відповідно до пункту 2.3 договору поставки № 51 від 01.02.2013 розрахунки за поставлений товар здійснюються з відстрочкою на 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Строк зобов'язань по оплаті кожної партії товару починає спливати з моменту фактичного приймання товару покупцем та передачі документів на товар, передбачених пунктами 3.3, 4.1, 4.2 цього договору.

Під час судового розгляду справи відповідач докази часткової або повної сплати суми боргу не надав, не виконав вимог ухвал господарського суду Луганської області від 28.09.2015, 10.11.2015, 26.11.2015 та не надав доказів на обґрунтування своїх заперечень.

Позивач з доводами відповідача не погодився з підставі зазначених у письмових поясненнях на відзив на позов від 19.10.2015 вих.№ 5/0118-юр та надав документи, які залучені до матеріалів справи за його заявою від 16.10.2015, за клопотанням від 02.11.2015 вих.№ 5/126-юр та від 06.11.2015 вих.№ 5/128-юр.

В матеріалах справи наявні всі документи: виписки банку про перерахування коштів відповідачем за договором поставки № 51 від 01.02.2013, накладні на відпуск товару та довіреності отримувачів за весь період дії договору поставки № 51 від 01.02.2013 починаючи з 06.02.2013 до дати звернення з позовом 17.09.2015 (а.с.1-192,т.2).

Справа розглядається за матеріалами наданими позивачем у справі.

Оцінивши фактичні обставини, подані сторонами у справі докази, вислухавши у судовому засіданні представника позивача у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору поставки № 51 від 01.02.2013, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу у сфері господарської діяльності і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про купівлю - продаж та глав 19, 20, 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори, особливості правового регулювання господарсько - торговельної діяльності.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положення цієї статті ГК України кореспондуються з положеннями статті 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з правилами статей 4 3 , 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов'язань поставщика за договором поставки № 51 від 01.02.2013 за реквізитами зазначеними в цьому договорі відвантажив на адресу: м. Луганськ, тупик Стєпной, буд.2А - Обласному аптечному складу КП «Луганська обласна фармація», який є отримувачем та платником (а.с.31,т.1), товар медичного призначення на загальну суму 1 308 459 грн 61 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с.33-60,т.1) підписаними представником отримувача на підставі довіреностей № 1269 від 01.05.2014 (а.с.32,т.1), № 1536 від 01.06.2014 (а.с.39,т.1) та № 1735 від 01.07.2014.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 93 054 грн 31 коп.

Залишок не оплаченого відповідачем товару складає 1 215 405 грн 30 коп.

Судом відхиляються заперечення відповідача проти позову як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними підписаними повноважними представниками відповідача на підставі довіреностей без будь - яких зауважень.

Довіреності № 1269 від 01.05.2014 (а.с.32,т.1) та № 1536 від 01.06.2014 (а.с.39,т.1) на отримання медичного товару містять зразки підпису уповноважених осіб та печаток, які співпадають із зразками підписів та печатками відповідача на накладних.

Стосовно довіреності № 1735 від 01.07.2014 на отримання товару по видатковим накладним № РЛг-197 від 07.07.2014 на суму 140 626 грн 14 коп. та № РЛг-198 від 07.07.2014 на суму 5 926 грн 46 коп., суд зазначає, що ця довіреність, дійсно відсутня в матеріалах справи, проте позивач надав оригінали цих видаткових накладних, які досліджені судом під час розгляду справи, на яких є відбиток круглої печатки Обласного аптечного складу, філії відповідача, яка є отримувачем та платником за договором поставки № 51 від 01.02.2013, та підпис уповноваженої особи зав. прийомним відділенням відповідача ОСОБА_6, яка і раніше неодноразово отримувала товар, в тому числі за довіреністю № 1269 від 01.05.2014.

Відповідач при розгляді справи не заперечував факт отримання ним товару по зазначеним видатковим накладним, а тільки заявляв про відсутність довіреності, що також не спростовує факт поставки (отримання) товару відповідачем.

Відповідач не надав доказів на обґрунтування своїх заперечень щодо передачі йому товару без супровідних документів, передбачених пунктами 3.3, 4.1, 4.2 договору поставки № 51 від 01.02.2013 та прийняття цього товару на відповідальне зберігання або його повернення позивачу.

Також він не надав доказів невідповідності поставленого товару за кількістю та якістю. Всі накладні, на підставі яких заявлено позов, підписані повноваженими представниками відповідача без зауважень.

Крім того, доводи відповідача спростовуються його діями щодо часткової оплати позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 1 215 405 грн 29 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строку оплати за поставлений товар, визначеного пунктом 2.3 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання з оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 171 851 грн 17 коп. за період прострочення оплати з 06.07.2014 по 05.03.2015 за поставлений товар у період 07.05.2014 по 07.07.2014 по кожній видатковій накладній окремо.

Перевіривши розрахунок суми заявленої пені суд арифметичних помилок не встановив.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Таке право суду встановлено частиною першою статті 233 ГК України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує положення Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції (далі - АТО) є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення АТО на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Луганськ, куди був поставлений товар, та м. Сєвєродонецьк, де на теперішній час зареєстрований відповідач, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом та унеможливлює здійснення суб'єктом господарювання підприємницької діяльності у звичайному режимі.

З огляду на зазначені норми законодавства, приймаючи до уваги те, що до проведення АТО в Луганській області відповідач здійснював розрахунки з позивачем за отриманий товар своєчасно, суд вважає за можливе зменшити пеню на 99%, сума якої складає 170 132 грн 66 коп.

Отже, до стягнення підлягає пеня в сумі 1 718 грн 51 коп.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 542 084 грн 48 коп. за період прострочення з 01.10.2014 по 30.06.2015 та 3 % річних в сумі 42 520 грн 30 коп. за період прострочення з 06.07.2014 по 17.09.2015 окремо по кожній видатковій накладній.

Перевіркою судом розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

На підставі викладеного вище, враховуючи положення пункту 9.4 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» (із змінами і доповненнями), позов підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 1 801 728 грн 58 коп., з яких:

- 1 215 405 грн 29 коп. - заборгованість за період з 07.05.2014 по 07.07.2014;

- 1 718 грн 51 коп. - пеня за період прострочення оплати з 06.07.2014 по 05.03.2015;

- 42 520 грн 30 коп. - 3 % річних за період прострочення з 06.07.2014 по 17.09.2015;

- 542 084 грн 48 коп. - інфляційні втрати за період прострочення з 01.10.2014 по 30.06.2015.

У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 170 132 грн 66 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, слід відмовити.

Як передбачено абз.4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 29 577 грн 92 коп.

Керуючись статтями 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Луганська обласна фармація», 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Науки, буд.5, ідентифікаційний код 01975442, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС ОСОБА_1», 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд.6, ідентифікаційний код 23721570, заборгованість в сумі 1 215 405 грн 29 коп., пеню в сумі 1 718 грн 51 коп., 3% річних у сумі 42 520 грн 30 коп., інфляційні нарахування в сумі 542 084 грн 48 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 29 577 грн 92 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 170 132 грн 66 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 01.12.2015.

Суддя Р.Є. Якушенко