Ухвала

від 28.08.2019 по справі 913/862/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

28 серпня 2019 року Справа № 913/862/15

Суддя Господарського суду Луганської області Масловського С.В., розглянувши заяву №5/073-юр від 14.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» про заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150)

до відповідача Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , (проспект Гвардійський, буд. 33, офіс 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області,93406)

про стягнення 1971860 грн 95 коп.

Орган виконання судових рішень - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області (вул. Єгорова, 22, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача : представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від органу виконання судового рішення: представник не прибув.

від Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" : Радіонова Ю.А., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002244 від 11.06.2019; довіреність № 01-18/49 від 25.07.2019.

В судовому засіданні судом 28.08.2019 у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.11.2015 у справі № 913/862/15 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» до Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 215 405 грн 29 коп., пеню в сумі 1718 грн 51 коп., 3% річних у сумі 42520 грн 30 коп., інфляційні нарахування в сумі 542084 грн 48 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 29577 грн 92 коп. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 170 132 грн 66 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, відмовлено.

На виконання вказаного рішення 18.12.2015 видано позивачу відповідний наказ господарського суду Луганської області від 12.12.2015 № 913/862/15.

20.08.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла заява №5/073-юр від 14.08.2019 про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження №497444507 у справі №913/862/15 з Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» (код ЄДРПОУ 01975442) на двох боржникі: Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» (код ЄДРПОУ 01975442), як основного боржника та Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» (код ЄДРПОУ 40045927), як субсидіарного боржника. Також, в заяві Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» просить рішення Господарського суду Луганської області від 26.11.2015 у справі №913/862/15 змінити в мотивувальній і резолютивній частині.

Заява обґрунтована тим, що 04.01.2016 було відкрите виконавче провадження №49744507 із виконання наказу суду №913/862/15 від 12.12.2015. 01.09.2015 року згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №370 «Про затвердження розподільчого балансу Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , змінам №1 до Статуту Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» та Статуту Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» , до Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» , код ЄДРПОУ 40045927 (далі - «Боржник-2» ) як до підприємства, створеного внаслідок виділу, перейшла частина майнових прав та обов`язків Боржника, як до правонаступника, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Витяги додаються, додатки №№ 2,3).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.08.2019 судом прийнято заяву №5/073-юр від 14.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» про заміну сторони виконавчого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.08.2019.

28.08.2019 від Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" надійшов відзив №01-30/132 від 27.08.2019 на заяву про заміну боржника виконавчого провадження, в якому КП "Луганська обласна "Фармація Північ" заперечує проти задоволення заяви позивача, обґрунтовуючи це тим, що новостворені юридичні особи після виділу з юридичної особи є правонаступником такої юридичної особи тільки в частині прав та обов`язків переданих їм за розподільчим балансом, в іншій частині права та зобов`язання залишаються за юридичною особою з якої здійснено виділ, також згідно затвердженого розподільчого балансу КП «Луганська обласна «Фармація» щодо віділу з нього КП "Луганська обласна "Фармація Північ" кредиторська заборгованість перед позивачем не передавалась. Таким чином у даній справі на відміну від відносин, що склалися між учасниками справи №905/1956/15, до новоствореної шляхом виділу юридичної особи КП "Луганська обласна "Фармація Північ" зобов`язання перед позивачем не переходили, первісний боржник - КП "Луганська обласна "Фармація " залишається основним боржником в розумінні ст. 109 ЦК України. Також, КП "Луганська обласна "Фармація Північ" зазначає, що позивач звертаючись з вимогою про заміну боржника у справі, звернувся за захистом свого цивільного права та інтересу, а тому просить застосувати строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені та 3 роки щодо інших вимог позивача, щодо задоволенні яких винесено рішення від 26.11.2015 №913/862/15.

Сторони правом на участь в судовому засіданні 28.08.2019 не скористались.

В судове засідання прибув представник Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ".

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки, виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження» .

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Суд виходить з того, що процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Відтак, для вирішення питань можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права. При цьому Суд враховує, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення; а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни боржника у зобов`язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, заміна сторони на стадії виконавчого провадження здійснюється відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» , у випадку переходу процесуальних прав та обов`язків однієї сторони до іншої, у зв`язку з вибуттям юридичної особи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України , юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частина 1 ст. 56 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 104 ЦК України , юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

За приписами ст. 109 ЦК України , виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Згідно з п. 3 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

У відповідності до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що на підставі розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 №239 «Про утворення Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» реорганізовано Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» та створено шляхом виділу з нього юридичну особу - Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» .

Також розпорядженням голови обласної держадміністрації від 01.09.2015 №370 затверджено розподільчий баланс, відповідно до якого до Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» перейшли майнові права та обов`язки боржника, у тому числі поточні зобов`язання.

Згідно з розпорядженням голови обласної держадміністрації від 16.05.2016 №272 «Про внесення змін до розпоряджень голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01.09.2015 та від 07.04.2016 №195» були внесені зміни в розподільчий баланс Комунального підприємства Луганська обласна «Фармація» та викладена в новій редакції, де у розшифровці рядка 1615 не зазначено, що кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем перейшла КП «Луганська обласна «Фармація Північ» .

Суд бере до уваги, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» в розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» зазначено Комунальне підприємство Луганська обласна «Фармація» (проспект Гвардійський, б.33, офіс 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 01975442).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.11.2015 у справі № 913/862/15 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» до Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» , стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1215405 грн 29 коп., пеню в сумі 1718 грн 51 коп., 3% річних у сумі 42520 грн 30 коп., інфляційні нарахування в сумі 542084 грн 48 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 29577 грн 92 коп. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 170132 грн 66 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, відмовлено.

На виконання вказаного рішення 18.12.2015 видано позивачу відповідний наказ Господарського суду Луганської області від 12.12.2015 № 913/862/15.

04.01.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області відкрито виконавче провадження №49744507 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 12.12.2015 у справі №913/862/15.

Листом № 338 від 02.06.2016 КП Луганська обласна Фармація Північ на лист позивача №5/049-юр від 22.04.2016 повідомила, що згідно затвердженого розподільчого балансу КП Луганська обласна Фармація щодо виділу з нього КП Луганська обласна Фармація Північ заборгованість КП Луганська обласна Фармація перед ТОВ Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» до КП Луганська обласна Фармація Північ не передавалась, останнє не є правонаступником КП Луганська обласна Фармація в частині зазначених зобов`язань.

Ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 ГПК України). Оскарження такої ухвали слід розуміти як оскарження судового рішення.

Разом з тим процесуальне законодавство містить норми тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони.

При цьому процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

Водночас якщо кредитор - стягувач у виконавчому провадженні отримає задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то субсидіарний боржник має право пред`явити до основного боржника регресну вимогу (абзац другий частини четвертої статті 619 ЦК України).

Забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності.

Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Виходячи з викладеного суд вважає вважає, що за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі - основним і субсидіарним боржниками).

Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.06.2019 від 905/1956/15.

Разом з тим у випадку вибуття основного боржника - сторони у виконавчому провадженні внаслідок його заміни на субсидіарного боржника після набуття законної сили рішенням суду, яким з основного боржника стягнуто борг, не переданий ним правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу, така заміна може бути спрямована на ухилення основного боржника від виконання рішення суду або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання.

Враховуючи вищевикладене, ч. 3 ст. 109 ЦК України та те, що заборгованість КП Луганська обласна Фармація за розподільчим балансом не передалась КП Луганська обласна Фармація Північ , суд вважає за можливе задовольнити вимогу ТОВ Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження №497444507 у справі №913/862/15 з Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» (код ЄДРПОУ 01975442) на двох боржникі: Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» (код ЄДРПОУ 01975442), як основного боржника та Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» (код ЄДРПОУ 40045927), як субсидіарного боржника.

Щодо вимоги заявника про зміну мотивувальної та резолютивної частині рішення Господарського суду Луганської області від 26.11.2015 у справі №913/862/15 суд зазначає, що зміна мотивувальної частини і резолютивної частини рішення (або окремих пунктів) в новій редакції, процесуальним законом не передбачено, а тому зазначена вимога не є законною, обґрунтованою належним та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги КП Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про заміну сторони виконавчого провадження в частині визначення субсидіарного боржника у виконавчому провадження №497444507 за наказом Господарського суду Луганської області від 12.12.2015 у справі №913/862/15 суд зазначає.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 ГК України).

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:

1) має юридичний склад;

2) позначає сплив строку;

3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов в матеріальному розумінні (право на задоволення позову);

4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;

5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;

6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування строку позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо закріплений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Янголенко проти України" № 14077/05 від 10.12.2009 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод серед іншого захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України", № 15729/07 від 05.07.2012 року).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції").

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та своєчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2005року у справі "Сокур проти України" № 29439/02, від 19.02.2009 року у справі "Крищук проти України" № 1811/06).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що строк позовної давності це саме період часу за яких позивач може звернутися з позовом до суду, та позивач звертаючись з позовом до КП Луганська обласна Фармація про стягнення заборгованості за договором поставки №51 від 01.02.2013 у вересні 2015 року вже реалізував своє право на отримання судового захисту порушеного права, за результатами якого 26.11.2015 було винесено рішення у справі №913/862/15, яким позов задоволено частково.

За таких обставин вимога КП «Луганська обласна «Фармація Північ» про застосовування строків позовної давності до вимоги позивача про заміну сторони виконавчого провадження не є законною, доведеною належним та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст 52, 120, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» , господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву №5/073-юр від 14.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «КАМПУС КОТТОН КЛАБ» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити частково.

2. Замінити (боржника) у виконавчому провадженні №497444507 у справі №913/862/15 з Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» (код ЄДРПОУ 01975442) на двох боржникі: Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» (код ЄДРПОУ 01975442), як основного боржника та Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» (код ЄДРПОУ 40045927), як субсидіарного боржника.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ст.235 ГПК України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С.В. Масловський