Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/27852/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/27852/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» доОбслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» простягнення 354937 грн. 53 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. - представник за довіреністю № 91/2015/11/11-8 від 11.11.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» про стягнення 359947 грн. 53 коп., з яких 208040 грн. 41 коп. основного боргу, 22738 грн. 46 коп. пені, 10162 грн. 09 коп. 3% річних та 119006 грн. 57 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-01073 від 07.09.1999 не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиту ним теплову енергію за період з 01.11.2012 до 01.08.2015, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 208040 грн. 41 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-01073 в частині оплати вартості спожитої теплової енергії, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 22738 грн. 46 коп. за період з 01.02.2015 по 31.07.2015. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10162 грн. 09 коп. та інфляційні втрати у розмірі 119006 грн. 57 коп. за період з грудня 2012 року по липень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 порушено провадження у справі № 910/27852/15; розгляд справи призначено на 17.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.12.2015.

20.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 203030 грн. 41 коп., пеню у розмірі 22738 грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 10162 грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 119006 грн. 57 коп.

У судовому засіданні 01.12.2015, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог подана представником позивача, який відповідно до довіреності (копія наявна в матеріалах справи) уповноважений зменшувати розмір позовних вимог (у разі часткової або повної оплати заборгованості), суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині основного боргу і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 203030 грн. 41 коп., пені у розмірі 22738 грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 10162 грн. 09 коп., інфляційних втрат у розмірі 119006 грн. 57 коп., що разом становить 354937 грн. 53 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2015 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.12.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21371000 від 02.11.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 01.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Проектувальник-5» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-01073, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 34-01073 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 34-01073, абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Положеннями розділу 8 Договору № 34-01073 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1 додатку № 3 до Договору № 34-01073 визначено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 № 47, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для опалення: 29,64 грн. (100%).

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 34-01073, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору № 34-01073 визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділ теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору № 34-01073, сплату за вказаними в п. 2 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що за період з 01.11.2012 до 01.03.2015 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-01073 на загальну суму 532481 грн. 74 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви обліковими картками за період з листопада 2012 року по лютий 2015 року, звітами про добові параметри теплоспоживання, а також відображено позивачем у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за період з 01.11.2012 до 01.03.2015, сплативши грошові кошти у розмірі 329451 грн. 33 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 203030 грн. 41 коп ., що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви довідкою про надходження коштів від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» за спожиту теплоенергію за період з жовтня 2012 року по липень 2015 року та довідкою про надходження коштів від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» за спожиту теплоенергію за період з серпня 2015 року по жовтень 2015 року (долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 20.11.2015).

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо нарахування оплати за період з 26.04.2014 по 31.07.2015 з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про теплопостачання», щодо надання послуг з теплопостачання виробниками відповідних послуг їх безпосереднім споживачам.

У судовому засіданні 17.11.2015 представник позивача подав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про теплопостачання» між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про співпрацю від 18.03.2015 № 1020004 (копія долучена позивачем до матеріалів справи).

Позивач зазначив, що вказана угода набула чинності з 01.03.2015, та позивач не здійснює нарахування відповідачу за спожиту теплову енергію у гарячій воді з 01.03.2015, з огляду на що спірний період у даній справі (з 01.11.2012 по 01.03.2015) визначено позивачем станом на 01.08.2015.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність доказів укладення договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді між позивачем як виробником відповідних послуг та кінцевими споживачами (населенням) за період з 26.04.2014 до 01.03.2015, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді у період з 26.04.2014 до 01.03.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з 01.11.2012 до 01.03.2015 у розмірі 203030 грн. 41 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 203030 грн. 41 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» суми основного боргу у розмірі 203030 грн. 41 коп. ж обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-01073 в частині оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2012 до 01.03.2015, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 22738 грн. 46 коп. за період з 01.02.2015 по 31.07.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору № 34-01073, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного залишку боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» пені у розмірі 22738 грн. 46 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10162 грн. 09 коп. та інфляційні втрати у розмірі 119006 грн. 57 коп. за період з грудня 2012 року по липень 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» 3% річних у розмірі 10162 грн. 09 коп. та інфляційних втрат у розмірі 119006 грн. 57 коп. плягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 6251 грн. 49 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2116310014 від 19.08.2015 на суму 1827 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 49 від 24.09.2015 на суму 2399 грн. 65 коп. та платіжним дорученням № U118 від 30.09.2015 на суму 2024 грн. 84 коп.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при зверненні позивача з даним позовом до суду, він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5399 грн. 21 коп., тобто, позивачем переплачено судовий збір у розмірі 852 грн. 28 коп . (6251 грн. 49 коп. - 5399 грн. 21 коп.).

Крім того, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. При цьому, у заяві про зменшення позовних вимог позивач просив повернути суму судового збору у розмірі 75 грн. 15 коп .

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги подані позивачем клопотання про повернення надмірно сплачено суми судового збору у розмірі 852 грн. 28 коп. (у прохальній частині позовної заяви) та клопотання про повернення суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог (у прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 927 грн. 43 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2116310014 від 19.08.2015.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-№ 5» (03055, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 23; ідентифікаційний код: 22883218) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» суму основного боргу у розмірі 203030 (двісті три тисячі тридцять) грн. 41 коп., пеню у розмірі 22738 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 10162 (десять тисяч сто шістдесят дві) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 119006 (сто дев'ятнадцять тисяч шість) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 5324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 06 коп.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 43 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2116310014 від 19.08.2015.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.12.2015

Суддя І.М. Отрош