Рішення

від 07.12.2015 по справі 913/1019/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 грудня 2015 року Справа № 913/1019/15

Провадження №5/913/1019/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Марічка» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1229237 грн. 26 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії від 12.03.2014 № 236 в сумі 1229237 грн. 26 коп., з яких

883481 грн. 46 коп. - прострочений борг по кредиту з 20.03.2015 по 27.09.2015;

13724 грн. 22 коп. - строкові відсотки по кредиту з 01.08.2015 по 20.08.2015;

21797 грн. 72 коп. - прострочені відсотки по кредиту з 06.08.2015 по 27.09.2015;

86 грн. 19 коп. - строкову комісію за резервування коштів з 01.09.2015 по 27.09.2015;

266 грн. 65 коп. - прострочену комісію за резервування коштів з 06.07.2015 по 27.09.2015;

232103 грн. 65 коп. - пеня за непогашення кредиту за період з 20.03.2015 по 27.09.2015;

1364 грн. 57 коп. - пеня за непогашення відсотків по кредиту з 06.07.2015 по 27.09.2015;

20 грн. 80 коп. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів з 06.07.2015 по 27.09.2015;

11866 грн. 60 коп. - 3% річних по простроченому основному боргу за період з 20.03.2015 по 27.09.2015;

73 грн. 38 коп. - 3% річних по прострочених відсотках з 06.07.2015 по 27.09.2015;

64452 грн. 02 коп. - інфляційних втрат по простроченому основному боргу за період з 20.03.2015 по 27.09.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Крім того, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Сторони правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на те, що за зазначеною адресою не проживає, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які направлялися відповідачу за юридичною адресою.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», як кредитором, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Марічка», як позичальником, 12.03.2014 був укладений договір кредитної лінії № 236 (далі за текстом - договір).

Предметом цього договору є правовідносини, за якими банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 10.03.2017.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1000000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору).

В пункті 2.3.2 договору сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Згідно із п. 2.3.3 договору позичальник зобов'язується здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 21% річних , яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.04.2014.

Пунктом 2.10.3 договору сплата комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 7.2.1 договору за порушення взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми платежу за кожен день прострочення.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Як вбачається з виписки з особового рахунку, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконав частково.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір кредитної лінії № 236 від 12.03.2014 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав.

Суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення строкові відсотки в сумі 13724 грн. 22 коп. та строкова комісія в сумі 86 грн. 19 коп. нараховано за користування кредитом за вересень 2015 року, тому фактично є простроченими відсотками за користування кредитом та простроченою комісією.

Тому суд, з урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме з відповідача слід стягнути 883481 грн. 46 коп. простроченого боргу по кредиту з 20.03.2015 по 27.09.2015, 35521 грн. 94 коп. прострочені відсотки по кредиту з 06.08.2015 по 27.09.2015 та 352 грн. 84 коп. простроченої комісії за резервування коштів за період з 06.07.2015 по 27.09.2015.

Позивачем на підставі п. 7.2.1 договору нараховано 232103 грн. 65 коп. пені за непогашення кредиту за період з 20.03.2015 по 27.09.2015, 1364 грн. 57 коп. пені за непогашення відсотків по кредиту з 06.07.2015 по 27.09.2015 та 20 грн. 80 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів з 06.07.2015 по 27.09.2015.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України В«Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ В«Тар АльянсВ» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів УкраїниВ» від 30.10.2014 № 1053-рВ» .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області є загальновідомим фактом. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2015 № 908/1816/15-г).

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк. вул. Б. Ліщини, б. 2А/1.

Законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.

Закріплене в ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені та штрафу з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для спірних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, виходячи з комплексного аналізу діючого законодавства, суд дійшов висновку, що основною сумою заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами є заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування ним.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що пеня за непогашення кредиту за період з 20.03.2015 по 27.09.2015 в сумі 232103 грн. 65 коп. та пеня за непогашення відсотків по кредиту з 06.07.2015 по 27.09.2015 в сумі 1364 грн. 57 коп. підпадає під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленого Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» .

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів за період з 06.07.2015 по 27.09.2015, суд дійшов до висновку про задоволення вказаної вимоги в сумі 20 грн. 80 коп. за заявлений у розрахунку період.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11866 грн. 60 коп. 3% річних по простроченому основному боргу за період з 20.03.2015 по 27.09.2015, 73 грн. 38 коп. 3% річних по прострочених відсотках з 06.07.2015 по 27.09.2015 та 64452 грн. 02 коп. інфляційних втрат по простроченому основному боргу за період з 20.03.2015 по 27.09.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 В«Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про обґрунтованість та правильність нарахування 3% річних по простроченому основному боргу та 3% річних по прострочених відсотках, тому вказані позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо розрахунків інфляційних втрат, то суд перевіривши розрахунки дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог частково у розмірі 64444 грн. 85 коп. інфляційних втрат по простроченому основному боргу за визначені позивачем періоди.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути 883481 грн. 46 коп. простроченого боргу по кредиту, 35521 грн. 94 коп. прострочених відсотків по кредиту, 352 грн., 84 коп. простроченої комісії за резервування, 20 грн. 80 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії, 1866 грн. 60 коп. 3% річних по простроченому основному боргу, 73 грн. 38 коп. 3% річних по прострочених відсотках, 67810 грн. 86 коп. інфляційних втрат по простроченому основному боргу, 64444 грн. 85 коп. інфляційних втрат по прострочених відсотках. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 14936 грн. 43 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Луганського обласного управління до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Марічка» про стягнення 1229237 грн. 26 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Марічка» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, б. 2А/1, код 32909278, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 40 В«АВ» , код 09304612, прострочений борг по кредиту в сумі 883481 грн. 46 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 35521 грн. 94 коп., прострочену комісію за резервування в сумі 352 грн., 84 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії в сумі 20 грн. 80 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 11866 грн. 60 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 73 грн. 38 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 64444 грн. 85 коп., судовий збір в сумі 14936 грн. 43 коп. Видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 07.12.2015.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 4 прим .:

1- до справи;

2 - позивачу: 93400, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 40-А рекомендованим листом з повідомленням

3 -відповідачу: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 353 рекомендованим листом з повідомленням

4 - відповідачу: 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, б. 2А/1 рекомендованим листом з повідомленням