Рішення

від 17.08.2010 по справі 2-4139/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Ленінський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 1/2, 69006, (061) 283-08-13

Справа № 2-4139/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010р. Ленінський райсуд м. Запоріжжя у складі:

головуючої - МАХІБОРОДА Н.О.;

при секретарі - МИХАЙЛОВСЬКОМУ Д.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2010р. позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007- 2008 роки.

В позові зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01.01.2006р. на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007р., за N 10-рп/2008 від 22.05.2008р. було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004р., яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Але, відповідачем з 2006р., всупереч зазначених Рішень Конституційного Суду України, нарахування проводились частково та в зменшеному розмірі, ніж це передбачено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що стало підставою для звернення позивачки із позовом до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та пояснив, що ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006р. встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей", запроваджуються з 01.01.2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету", але в 2006р. урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

З 09.07.2007р., тобто з моменту відновлення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни.

Враховуючи, що фінансування виплат за Законом України "Про соціальний захист дітей війни" проводиться із Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, законодавчо закріплений порядок доплат відшкодовується на централізованому рівні і сторони по даній справі позбавленні права на проведення виплат на своєму рівні. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", залишився неврегульованим.

Крім того, зазначив, щодо позовних вимог за 2009р., то позивачці нарахування проводилось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни», в розмірі 49,80 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням Ленінського УПФ №108073 від 18.01.1989р.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006р., який набрав чинності 15.03.2006р., до ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р. пільги, встановлені ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005р. та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006р. дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Законом України «Про державний бюджет 2007р.» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007р., N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007рік дію статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів", який втратив чинність, як такий, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-ри/2008 від 22.05.2008р.

Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007р., за N 10-рп/2008 від 22.05.2008р. було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції від 18.11.2004р., яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007р., з 22 травня по 31 грудня 2008р.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Ст.ст. 257, 267 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю три роки яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Сукупність доказів досліджених судом свідчить, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, в межах строку позовної давності, шляхом зобов'язання відповідача зробити позивачці перерахунок пенсії та виплати її, у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007р., з 22 травня по 31 грудня 2008р., з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду з позовом немайнового характеру сплачується державне мито 8,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачкою державне мито сплачено в розмірі 8,50грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37грн. Тому, з відповідача, підлягають стягненню судові витрати на користь позивачки державне мито в розмірі 8,50грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд у шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів -після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

/