Рішення

від 20.09.2010 по справі 32/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/383 20.09.10

За позовомПриватного акціонерного товариства «Нова лінія» до про За зустрічним позовом до проАкціонерного товариства закритого типу «ХДМ» стягнення заборгованості в сумі 71 865,79 грн. Акціонерного товариства закритого типу «ХДМ» Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» розірвання договору Суддя Хрипун О.О. Представники сторін:

Від Позивача Колісник С.Є., Колбасов Ю.О. -предст.

Від Відповідача Крук Є.В., Касинюк І.В., Касинюк І.О., Вашек Ю.М. -предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Нова лінія»(далі -Позивач, ПрАТ «Нова лінія») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства закритого типу «ХДМ»(далі -Відповідач, ЗАТ «ХДМ»), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.02.2010, просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором № 346/80101 від 01.01.2008 та за договором № 346/90101 від 01.01.2009 у сумі 53 678,06 грн., інфляційні витрати в сумі 5 299,91 грн., три проценти річних у сумі 1 547,43 грн. та пеню в сумі 11 340,39 грн.

ЗАТ «ХДМ»подало зустрічний позов, в якому просить суд розірвати договір №346/90101 від 01.01.2009, укладений між ним та ПрАТ «Нова лінія».

22.01.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що Відповідач не оплатив у повному обсязі послуги, надані Позивачем за укладеними між сторонами договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг № 346/80101 від 01.01.2008 та № 346/90101 від 01.01.2009, внаслідок чого сума заборгованості за вказаними договорами складає 53 678,06 грн. На зазначену суму Позивач нарахував інфляційне збільшення заборгованості в сумі 5 299,91 грн., три проценти річних у сумі 1 547,43 грн. та передбачену договорами пеню в сумі 11 340,39 грн.

Відповідач у поданому до суд відзиві на позов просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини: між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт зарахування зустрічних вимог, внаслідок чого заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором № 346/80101 від 01.01.2008 була погашена; відповідно до пп. 4.2, 4.4, 4.5 спірних договорів Відповідач повинен оплачувати Позивачу надані послуги в процентному співвідношенні від суми реалізованої та оплаченої останнім продукції, що поставляється Відповідачем, проте зазначена продукція не була оплачена Позивачем у повному обсязі, що встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 40/250, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010. Посилаючись на викладені обставини, Відповідач робить висновок, що послуги Позивачем надані не були, отже, підстави для стягнення заборгованості за спірними договорами взагалі відсутні.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ЗАТ «ХДМ»посилається на те, що обов'язковою умовою для надання ПрАТ «Нова лінія»(Відповідач за зустрічним позовом) інформаційно-консультаційних послуг за договорами № 346/80101 від 01.01.2008 та № 346/90101 від 01.01.2009 та нарахування оплати за них є факт реалізації та оплати ПрАТ «Нова лінія» продукції, що була поставлена ЗАТ «ХДМ» за договором № 346/60102Р від 02.01.2006. Проте, заборгованість ПрАТ «Нова лінія»перед ЗАТ «ХДМ»за даним договором складає 340 882,81 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 40/250, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010. Викладене, за твердженням ЗАТ «ХДМ», є підтвердженням того, що послуги за спірними договорами Позивачем не надавалися, отже, підстава для їх оплати відсутня. Крім того, ненадання послуг Відповідачем за зустрічним позовом є підставою згідно зі ст. 615 ЦК України для розірвання договору № 346/90101 від 01.01.2009.

ПрАТ «Нова лінія»подало до суду відзив на зустрічний позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог ЗАТ «ХДМ», вказуючи на відсутність заборгованості перед ЗАТ «ХДМ»за договором № 346/60102Р від 02.01.2006, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 у справі № 40/250.

04.11.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі № 32/383 зупинялося до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 40/250 та було поновлене ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010.

02.04.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі зупинялося до вирішення спору у справі № 51/48 за позовом ЗАТ «ХДМ»до ПрАТ «Нова лінія»про визнання недійсним договору № 346/90101 від 01.01.2009 та було поновлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 346/80101 про надання інформаційно-консультаційних послуг (далі -договір від 01.01.2008), відповідно до якого Позивач зобов'язався згідно зі замовленням Відповідача щомісячно надавати інформаційно-консультаційні послуги щодо способів та методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються Відповідачем через торгівельну мережу Позивача.

Згідно з п. 4.2 договору від 01.01.2008 за надання послуг, визначених у пп. 2.1-2.4 цього договору (інформування з приводу виконання законодавчих та нормативних актів, які регулюють порядок здійснення продажу товарів (п. 2.1); консультації щодо періоду проведення рекламних заходів в торгівельній мережі Позивача (п. 2.2.), проведення інформаційного обслуговування товарів (п. 2.3); надання інформації щодо зміни розфасовки, зовнішнього вигляду товарів та їх розміщення на стелажах (п. 2.4)), Відповідач повинен сплатити на користь Позивача грошову суму у розмірі 4,5% від загальної вартості товарів, поставлених Відповідачем, та які реалізовані за такий календарний місяць через роздрібну мережу Позивача (в тому числі, оплачені Позивачем).

В матеріалах справи знаходиться копія підписаного сторонами акту № ОБ-00001140 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором від 01.01.2008 за грудень 2008 року на суму 42 006,45 грн., копія рахунку № ОБ-00001346 від 31.12.2008 на суму 42 006,45 грн., копія повідомлення про вручення поштового повідомлення з відміткою відділення зв'язку про вручення Відповідачу відправлення від 13.01.2009.

Пунктом 4.1 договору від 01.01.2008 передбачено, що оплата за даним договором здійснюється Відповідачем щомісячно на підставі рахунків, які надаються Позивачем, але не пізніше п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку.

У позовній заяві Позивач вказує, що Відповідач не повністю оплатив послуги, надані за договором від 01.01.2008 у грудні 2008 року, внаслідок чого заборгованість Відповідача за даним договором складає 34 557,65 грн.

Відповідач разом з відзивом на позов надав до суду копію акту проведення взаємозаліку від 31.03.2009, підписаного ним та Позивачем.

У вказаному акті зазначено, що за результатами звірки станом на 28.02.2009 підприємства мають двосторонню заборгованість: заборгованість Позивача перед Відповідачем складає 706 864,89 грн., заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 34 557,65 грн. На основі викладеного проводиться взаємозалік на суму 34 557,65 грн.

Позивач у поданих до суду письмових поясненнях заперечив проти врахування зазначеного акту як належного доказу проведення взаємозаліку заборгованості Відповідача за договором від 01.01.2008, посилаючись на те, що фактично Відповідачем зазначена в акті взаємозаліку від 31.03.2009 грошова сума у розмірі 34 557,65 грн. не була зарахована для погашення заборгованості Позивача та згодом була стягнена з нього на підставі рішення суду в справі № 40/250.

На підтвердження вказаних обставин, Позивачем була надана до суду копія договору №346/60102Р від 02.01.2006, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (Відповідач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (Позивач) товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його.

Згідно з наявною в матеріалах довідкою Позивача від 06.09.2010 всього за період дії договору № 346/60102Р від 02.01.2006 Відповідач поставив Позивачу товар на суму 10 044 034,16 грн.

Також Позивачем були надані копії підписаних сторонами видаткових накладних на повернення Відповідачу товару, поставленого за договором № 346/60102Р від 02.01.2006 на загальну суму 287 286,49 грн.

Таким чином, з наведених документів слідує, що Позивач повинен був сплатити за поставлений Відповідачу на підставі договору № 346/60102Р від 02.01.2006 товар 9 756 747,67 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки за вих. № 27-3-1/1511 від 31.08.2010, виданої АТ «ОТП Банк» за період з 02.01.2006 по 29.12.2009, Позивач перерахував Відповідачу в якості оплати за договором № 346/60102Р від 02.01.2006 грошові кошти у сумі 9 474 100,73 грн.

06.10.2009 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 40/250 за позовом ЗАТ «ХДМ»до ПрАТ «Нова лінія»про стягнення 392 718,51 грн. та за зустрічним позовом ПрАТ «Нова лінія»до ЗАТ «ХДМ»про стягнення 132 926,82 грн. задоволено первісний позов та стягнено з ПрАТ «Нова лінія»на користь ЗАТ «ХДМ»заборгованість за договором № 346/60102Р від 02.01.2006 у сумі 345 122,50 грн., з яких сума основного боргу складає 285 110,19 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 20.05.2010.

З наявних в матеріалах справи документів виконавчого провадження та копії платіжного доручення № 21621 від 20.07.2010 слідує, що Позивач на виконання рішення суду від 06.10.2009 у справі № 40/250 перерахував на рахунок Відповідача кошти у сумі 345 122,50 грн.

Таким чином, Позивач сплатив всього на користь Відповідача за договором №346/60102Р від 02.01.2006 грошові кошти у сумі 9 759 210,92 грн., що на 2 463,25 грн. перевищує вартість поставлених Відповідачем товарів.

Відтак, суд вважає доведеним твердження Позивача про те, що заборгованість за послуги, надані Позивачем Відповідачу в грудні 2008 року за договором від 01.01.2008 у сумі 34 557,65 грн., не була зарахована останнім в рахунок погашення зустрічних вимог на підставі акту проведення взаємозаліку від 31.03.2009.

Відповідач доказів сплати Позивачу зазначеної заборгованості до суду не надав.

01.01.2009 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 346/90101 про надання інформаційно-консультаційних послуг (далі -договір від 01.01.2009), відповідно до якого Позивач зобов'язався за дорученням Відповідача щомісячно надавати інформаційно-консультаційні послуги щодо способів та методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються Відповідачем через торгівельну мережу Позивача.

Порядок проведення оплати за надані послуги визначений в розділі 4 договору від 01.01.2009, та передбачає здійснення Відповідачем на користь Позивача різних видів платежів.

Так згідно з п. 4.2 договору від 01.01.2009 за надання послуг, визначених в пп. 2.1-2.3 договору (інформування з питань законодавства; консультування з приводу попиту на товар та періодів проведення рекламних заходів; інформаційне супроводження товарів, які постачаються Відповідачем через голосові повідомлення в торгівельних центрах Позивача), Відповідач повинен сплатити на користь Позивача грошову суму в розмірі 4,5% від загальної вартості товарів, поставлених Відповідачем за договором поставки № 346/60102 від 02.01.2006, та які реалізовані через роздрібну мережу Позивача (у тому числі, оплачені Позивачем).

У п. 5.1 договору поставки № 346/60102 від 02.01.2006 визначено, що ПрАТ «Нова лінія»(Позивач) оплачує поставлений ЗАТ «ХДМ»(Відповідач) товар протягом 45 банківських днів з моменту прийому зазначеного товару.

Відтак, у ПрАТ «Нова лінія»виникає обов'язок оплатити поставлений товар, виконання якого не залежить від факту реалізації зазначеного товару та обумовлене визначеним строком.

Зі змісту наведених пунктів вбачається, що розмір платежу, який Відповідач повинен здійснити на користь Позивача, визначається, виходячи із загальної вартості реалізованих Позивачем за календарний місяць товарів Відповідача, до якої включається й вартість реалізованих товарів, що вже була оплачена Позивачем.

Таким чином, розмір платежу, передбачений у п. 4.2 договору, має визначатися, виходячи з суми реалізованої Позивачем за місяць продукції Відповідача, а не з суми грошових коштів, що була сплачена Відповідачу за поставлену ним продукцію, як на цьому наполягає Відповідач.

Умови щодо визначення форми надання послуг та їх прийняття визначені в п. 2.6, 4.6-4.7 договору від 01.01.2009.

Згідно з п. 2.6 договору вся консультаційна інформація надається в усній формі та деталізується в актах приймання-передачі послуг.

Пунктом 4.6 договору від 01.01.2009 передбачено, що послуги вважаються прийнятими після підписання актів приймання-передачі послуг, при цьому згідно з п. 4.7 договору у разі не підписання акту приймання-передачі послуг Відповідачем, останній повинен письмово надати Позивачу мотивовану відмову від підписання акту протягом трьох календарних днів з моменту отримання акту. У випадку неотримання мотивованої відмови у вказаний період, акти вважаються підписаними, послуги -прийнятими та підлягають оплаті.

В матеріалах справи знаходяться підписані Позивачем копії актів здачі-приймання послуг за договором від 01.01.2009 та рахунків на оплату послуг згідно з вказаними актами за січень 2009 року на суму 4 350,00 грн., за лютий 2009 року на суму 5 806,22 грн., за березень 2009 року на суму 4 019,69 грн., за квітень 2009 року на суму 1 000,00 грн., за травень 2009 року на суму 1 245,13 грн., за червень 2009 року на суму 1 507,72 грн., за липень 2009 року на суму 1 068,49 грн., за листопад 2009 року на суму 123,16 грн.; всього -на суму 19 120,41 грн.

Також Позивачем були надані копії поштових реєстрів відправлень з відмітками відділення поштового зв'язку та копії повідомлень поштового зв'язку про вручення зазначених відправлень Відповідачу, з яких слідує, що наведені вище акти здачі-приймання послуг та рахунків на їх оплату були отримані Відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання Відповідачем Позивачу мотивованої відмови від підписання перерахованих актів здачі-приймання послуг, відтак, згідно з вимогами пункту 4.7 договору від 01.01.2009 послуги вважаються прийнятими Відповідачем та підлягають оплаті.

Згідно з п. 4.1 договору від 01.01.2009 оплата за даним договором здійснюється Відповідачем щомісячно на підставі рахунків, які надаються Позивачем, але не пізніше п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Докази оплати Відповідачем перерахованих вище рахунків, що були виставлені Позивачем, в матеріалах справи відсутні.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010 у справі № 40/250 за позовом ЗАТ «ХДМ»до ПрАТ «Нова лінія»про стягнення 392 718,51 грн. та за зустрічним позовом ПрАТ «Нова лінія»до ЗАТ «ХДМ»про стягнення 132 926,82 грн. залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено первісний позов та відмовлено в зустрічному позові.

Як вбачається з зазначеної постанови, предметом судового розгляду у справі № 40/250 є спірні відносини між ЗАТ «ХДМ»та ПрАТ «Нова лінія»щодо оплати останнім поставленого ЗАТ «ХДМ»товару на підставі договору поставки № 346/60102Р від 02.01.2006 за період з липня по грудень 2008 року.

В зазначеній постанові за результатами аналізу положень договору поставки №346/60102Р встановлено, зокрема, що за умовами зазначеного договору ПрАТ «Нова лінія»має заборгованість перед ЗАТ «ХДМ»за поставлену останнім продукцію в період з 30.09.2008 по 24.12.2008 у сумі 336 634,43 грн.

Посилаючись на наведену вище обставину, Відповідач наполягає на тому, що оскільки Вищим господарським судом України встановлено, що фактично оплату за поставлені товари Позивач не здійснив, то у Відповідача відсутнє зобов'язання щодо оплати послуг згідно з договором від 01.01.2009, так як останні надані взагалі не були.

Відхиляючи наведені доводи Відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

По-перше, як встановлено судом вище, нарахування плати за надані послуги згідно з пп. 4.2 та 4.4 договору від 01.01.2009, здійснюється виходячи з суми реалізованої, а не оплаченої Позивачем продукції, відтак факт проведення оплати Позивачем за договором поставки №346/60102Р від 02.01.2006 не має вирішального значення для розгляду обставин, які входять до предмету доказування в даній справі.

По-друге, у справі № 40/250 розглядалося питання щодо оплати поставленої продукції за період з липня по грудень 2008 року, тоді як в даній справі судом аналізуються відносини сторін, що мали місце в 2009 році на підставі укладеного між ними договору від 01.01.2009.

З викладених обставин вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв'язку з простроченням Відповідачем оплати наданих Позивачем за договорами від 01.01.2008 та 01.01.2009 інформаційно-консультаційних послуг та запереченням Відповідачем факту надання Позивачем послуг за договором від 01.01.2009.

Дослідивши встановлені вище обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмови в зустрічному позові з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські зобов'язання між Позивачем та Відповідачем, спір з приводу яких є предметом розгляду в даній справі, виникли на підставі укладених між ними договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.01.2008 та 01.01.2009.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що Відповідач не оплатив Позивачу в порядку та в строки, встановлені договором від 01.01.2008, надані Позивачем послуги за грудень 2008 року в сумі 34 557,65 грн.

Також судом встановлено, що Відповідач не оплатив Позивачу в порядку та в строки, встановлені договором від 01.01.2009, надані Позивачем послуги за січень-липень та листопад 2009 року у сумі 19 120,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за надані згідно з договором від 01.01.2008 послуги в сумі 34 557,65 грн. та за послуги, надані на підставі договору від 01.01.2009 в сумі 19 120,41 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 5.1 договору від 01.01.2008 та аналогічним за змістом пунктом 5.1 договору від 01.01.2009 передбачено, що за порушення терміну оплати, визначеного в п. 4.1 договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 5.2 договору від 01.01.2008 та п. 5.2 договору від 01.01.2009 нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань здійснюється без обмеження певним строком протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні бути виконаними, до дня їх фактичного виконання.

Позивачем була нарахована пеня за прострочення оплати Відповідачем послуг за договором від 01.01.2008 у сумі 8 162,71 грн. та за прострочення оплати кожного з виставлених згідно з договором від 01.01.2009 рахунків у сумі 3 177,68 грн.

Згідно зі здійсненим судом перерахунком сума пені за прострочення оплати послуг за договором від 01.01.2008 з огляду на дату вручення Відповідачу відповідного рахунку складає 7 867,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та положення договорів від 01.01.2008 та 01.01.2009, нарахування пені за несвоєчасну оплату зазначеної суми суд вважає обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення пені за договором від 01.01.2008 в сумі 7 867,31 грн. та за договором від 01.01.2009 у сумі 3 177,68 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача трьох процентів річних у сумі 1 510,51 грн. та інфляційних втрат у сумі 5 299,91 грн. за прострочення оплати виставлених за договором від 01.01.2008 та від 01.01.2009 рахунків підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про розірвання договору від 01.01.2009, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 договору від 01.01.2009 передбачено, що даний договір до закінчення строку його дії (31.12.2009) може бути розірваним лише за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що підставою для розірвання договору від 01.01.2009 є те, що Відповідач за зустрічним позовом не виконував умови договору поставки №346/60102Р від 02.01.2006 в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим послуги за договором від 01.01.2009 взагалі не надавались.

При дослідженні обставин справи судом встановлено, що прямий зв'язок між зобов'язанням ПАТ «Нова лінія»оплачувати поставлений за договором № 346/60102Р від 02.01.2006 товар та наданням ним послуг за договором від 01.01.2009 відсутній, отже, посилання ЗАТ «ХДМ»на порушення ПАТ «Нова лінія»зобов'язань за договором поставки як на підставу розірвання договору від 01.01.2009, є необґрунтованим та безпідставним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «ХДМ»(01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2, кв. 152; код ЄДРПОУ 24268305) на користь приватного акціонерного товариства «Нова лінія»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; код ЄДРПОУ 3072887) 71 533,47 грн. (сімдесят одну тисячу п'ятсот тридцять три гривні 47 коп.), з яких 53 678,06 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 06 коп.) - сума основного боргу, 11 044,99 грн. (одинадцять тисяч сорок чотири гривні 99 коп.) -пеня, 1 510,51 грн. (одна тисяча п'ятсот десять гривень 51 коп.) -три проценти річних; 5 299,91 грн. (п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень 91 коп.) -інфляційне збільшення заборгованості.

В іншій частині первісного позову відмовити.

В зустрічному позові відмовити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «ХДМ»(01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2, кв. 152; код ЄДРПОУ 24268305) на користь приватного акціонерного товариства «Нова лінія»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; код ЄДРПОУ 3072887) 715,36 грн. (сімсот п'ятнадцять гривень 36 коп.) державного мита та 234,92 грн. (двісті тридцять чотири гривні 92 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.