Рішення

від 30.11.2015 по справі 921/877/15-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 921/877/15-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянувши справу

за позовом: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О., вул. Артема, 15, м. Київ .

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", пров. Галицький, 3, м.Тернопіль.

третя особа: ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

За участю представників сторін:

позивача: Сивак Т.М. - представник, довіреність №13-11-26/90 від 30.09.2015 р.

відповідача: Гуцалюк А.Р. - представник, довіреність № без номера від 22.06.2011 р.

Юркевич І.І. - представник, довіреність № без номера від 16.11.2015 р.

третя особа: Не з'явився.

В судовому засіданні 30.11.2015 року оголошувалась перерва до 30.11.2015 року до 17 год. 00 хв.

Після перерви.

За участю представників сторін:

позивача: Сивак Т.М. - представник, довіреність №13-11-26/90 від 30.09.2015 р.

відповідача: Гуцалюк А.Р. - представник, довіреність № без номера від 22.06.2011 р.

Юркевич І.І. - представник, довіреність № без номера від 16.11.2015 р.

третя особа: не з'явився.

Суть справи.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 16 листопада 2015 року розгляд справи було продовжено на 15 днів керуючись ч.3 ст.69 ГПК України.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. вул. Артема, 15, м. Київ звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" пров. Галицький, 3, м.Тернопіль третя особа: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, про:

- звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 23.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середою І.А. 23.01.2008 р., а саме: автомобіль VOLVO FN 12/380 - сідловий тягач - Е, 1999 року випуску - червоний, шасі НОМЕР_1, реєстаційний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію т.з НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ ІДАІ м. Тернопіль 09.01.2008 р. в рахунок погашення боргу за кредитним договором №51/2007 - МКМ від 28.12.2007 р. в сумі 34210,99 євро, що еквівалентно 977317 грн. 71 коп., а саме:

- заборгованість за кредитним договором у тому числі прострочена - 18791,83 євро;

- заборгованість по відсотках - 8542,62 євро;

- пеня за прострочення кредиту - 5522,95 євро;

- штраф за порушення умов кредитного договору - 1853,95 євро.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав додаткові усні пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.11.2015 року представником позивача подано Клопотання № без номера від 30.11.2015 року про долучення документів до матеріалів справи.

Також представником позивача подано копію ухвали Тернопільського міськрайонного суду про відкриття провадження у справі № 1915/3935/2012 від 01.03.2012 року.

В судове засідання з'явились представники відповідача, наддали додаткові усні посянення по суті спору, просили суд в позові відмовити повністю.

15.10.2015 року від відповідача до матеріалів справи надійшов Відзив на позов № без номера від 15.10.2015 р., в якому відповідач зазначив, зокрема, що вважає, що позовні вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Також відповідачем до матеріалів справи подано:

-28.10.2015 року - Уточнення № без номера від 28.10.2015 року до відзиву на позов;

-30.11.2015 року - Уточнення № без номера від 30.11.2015 року до відзиву на позов.

Третя особа : ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою третьої особи ухвалу від 02.09.2015 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 05.10.2015 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду. Також судом за вказаною адресою третій особі направлялись, зокрема, ухвали про відкладення розгляду справи від 05.10.2015 року та від 15.10.2015 року, відповідно.

Повідомлення про вручення поштового відправлення , відправлені третій особі 06.10.2015 та 19.10.2015 року повернулись разом із конвертами з ухвалами відповідно від 05.10.2015 року та від 15.10.2015 року про порушення провадження у справі до господарського суду Тернопільської області з довідкамию відділення поштового зв'язку, в яких вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання».

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що третя особа повідомлена про час і місце розгляду справи № 921/877/15-г/16 господарським судом Тернопільської області.

В ході розгляду справи представнику позивача та представникам відповідача було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра"(зміна назви на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»), надалі "Банк", з однієї сторони, та ОСОБА_2 , надалі "Позичальник", був укладений Кредитний договір № 51/2007-МКМ, у відповідності до п. 1.1 р. 1 якого "Банк" видає "Позичальнику" кредитні кошти в сумі 28 000 євро, надалі - "Кредит".

У відповідності до п. 1.3 р. 1 договору кредит надається "Позичальнику" по 17 грудня 2012 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 12,9 % річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році.

Згідно п. 2.1 р. 2 договору надання кредиту проводиться шляхом видачі "Позичальнику" готівки через касу "Банку" або перерахування коштів за реквізитами, вказаними "Позичальником" або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на "Позичальника".

Як визначається в п.п. 4.1.1 п. 4.1 р. 4 договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок НОМЕР_4 в філії ВАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ, МФО 338705 згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору, надалі - "Графік".

У відповідності до п.п. 4.2. р. 4 договору відсотки за користування кредитом нараховуються "Банком" наступним чином:

-починаючи з дати надання кредиту відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 12,9 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. "Позичальник" повинен сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з Графіком.

Згідно п. п. 4.1.2.2 п. 4.1 р. 4 у випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 4.1.1 цього договору "Позичальник" сплачує "Банку" відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані "Позичальником") у розмірі 25,8 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням.

У п.п. 4.1.3 п. 4.1 р. 4 договору визначається, що повернення кредиту здійснюється "Позичальником" шляхом внесення готівки в касу "Банку" або шляхом безготівкового переказу.

Як визначається в п.п. 4.1.4 п. 4.1 р. 4 договору, цим договором сторони погодились про те, що у випадку виникнення у "Позичальника" прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з Графіком за будь-який період , а також у випадку порушення "Заставодавцем" будь-якої умови договору застави (ст. 3 цього договору). "Банк" має право достроково витребувати наданий "Позичальнику" кредит, в тому числі звернути стягнення на заставне майно. Про дострокове витребування кредиту "Банк" письмово сповіщає " Позичальника".

У відповідності до п.п. 6.1.2 п. 6.1 р. 6 договору "Позичальник" зобов'язався відповідно до цього договору (Графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також - сплатити неустойку та відшкодувати завдані "Банку" збитки.

Згідно п. 12.2 р. 12 кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання "Позичальником" своїх зобов'язань за цим договором.

Між сторонами до Кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року було укладено Додаток № 1 - Графік погашення кредиту. згідно якого строк повернення кредиту - 17.12.2012 р.

Також між сторонами (від позичальника -за довіреністю ОСОБА_8) до Кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року було укладено Додаткову угоду № 1 від 30.10.2009 року, згідно якої вказаний кредитний договір був викладений в новій редакції, в якій, зокрема, зазначено:

-згідно п.п. 1.1.2. п. 1.1 р. 1 договору строк користування кредитом встановлюється з 30 жовтня 2009 року по 17 грудня 2014 року (включно);

-в п.п. 1.1.3. п.1.1 договору вказується, що відсоткова ставка за користування кредитом складає 12,9% річних по строковій заборгованості;

-у відповідності до п. 2.6 р. 2 договору термін користування "Позичальником" кредитом не може перевищувати:

-п.п.2.6.1.- 17 грудня 2014 року для кредиту, одержаного згідно Кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року. Погашення залишку заборгованості за цим кредитним договором, який станом на 30 жовтня 2009 року становить 20264.12 євро здійснюється згідно Графіку, встановленого в Додатку № 1 до цього договору.

-п. 7.3 р. 7 -цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Між сторонами (від позичальника-за довіреністю ОСОБА_8) до Додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 року до Кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року було укладено Додаток № 1 - Графік погашення кредиту. згідно якого строк повернення кредиту - 17.12.2014 р.

23 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра", надалі - "Заставодержатель", з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", надалі - "Заставодавець", поручитель "Позичальника" ОСОБА_2 , з другої сторони, був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середою І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 730.

У розділі договору "Визначення термінів" вказується, зокрема:

-"Зобов'язання" - зобов'язання "Позичальника" по кредитному договору. а саме: повернути до 17 грудня 2012 року включно кредит у сумі 28 000 євро; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,9% річних (із розрахунку 360 днів в році);

- cплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня);

- "Предмет застави " - автомобіль марки VOLVO FN 12.380, тип тз - сідловий тягач - Е, 1999 року випуску, колір - червоний, шасі (кузов) № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, який належить "Заставодавцю" на підставі свідоцтва про реєстрацію тз НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ ІДАІ м. Тернопіль 09 січня 2008 р.

У відповідності до п. 1.1 р. 1 договору застави "Позичальник" для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором передає у заставу "Заставодержателю" Предмет застави, який належить "Заставодавцю" на праві приватної власності.

Згідно п. 1.2 р. 1 договору за згодою сторін Предмет застави передається в заставу за вартістю 267380 грн. 24 коп., що на час укладання цього договору по офіційному курсу, встановленому НБУ, становить 36530 євро.

Як визначається в п. 4.1 р. 4 договору застави при порушенні "Позичальником" умов кредитного договору щодо строків виконання зобов'язання у "Заставодержателя" виникає право на задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок Предмета застави.

У відповідності до п. 5.3 р. 5 договору застави від 23.01.2008 року договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку "Позичальником" із "Заставодержателем" за кредитним договором.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - Публічне акціонерне товариство КБ "Надра" прийняті на себе зобов'язання згідно Кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року (з врахуванням додаткової угоди) виконав належним чином, надав позичальнику - ОСОБА_2 кредитні кошти в загальній сумі 28000 євро, що підтверджується, зокрема, Заявою на видачу готівки № NL-17 від 28.12.2007 року .

Як стверджує позивач, станом на 09.02.2015 року "Позичальником" не виконані зобов'язання за щодо повернення "Банку" кредитних коштів в сумі - 18791,83 євро (розрахунок проведений позивачем доданий до позовної заяви).

Як вбачається із матеріалів справи, залишок неповернутого кредиту за Кредитним договором № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року (з врахуванням додаткової угоди) становить - 18791,83 євро, що підтверджується: розрахунком заборгованості за кредитом, банківською випискою по рахунку НОМЕР_5 (ОСОБА_2) за період з 20.01.2012 р. по 09.02.2015 р. (надруковано 28.10.2015 р.)., банківською випискою по рахунку НОМЕР_5 (ОСОБА_2) за період 10.02.15 - 28.10.15.

У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно абзацу першого підпункту 2.6. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26.12.2011 року не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (абзац четвертий підпункту 2.6. пункту 2 зазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

24.04.2012 року Тернопільським міськрайонним судом прийнято рішення у справі №1915/3935/2012, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське Регіональне управління заборгованості за кредитним договором №51/2007-МКМ від 28 грудня 2007 року в сумі 22192,67 євро, що еквівалентно 232771 грн. 13 коп. станом на 03 лютого 2012 року, в тому числі за основною сумою заборгованості-18791,83 Євро, що еквівалентно 196594,48 грн.; заборгованість по відсотках -2377,72 Євро, що еквівалентно 24874,90 грн.пеня за несвоєчасно погашені відсотки -33,47 Євро, що еквівалентно 350,15 грн., пеня за несвоєчасно погашений коедит-630,24 Євро, що еквівалентно 6593,38 грн., штраф за порушення строків повернення кредиту та відсотків -359,30 Євро, що еквівалентно 3759,93 грн.

Таким чином, зазначеним рішенням встановлено:

-факт наявності заборгованості станом на 03 лютого 2012 року позичальника - ОСОБА_2 за кредитним договором №51/2007-МКМ від 28 грудня 2007 року, зокрема, за кредитом в сумі 18791,83 Євро, за відсотками в сумі 2377,72 Євро.

Також позивач стверджує, що станом на 09.02.2015 року "Позичальником" не виконані зобов'язання за щодо сплати "Банку" відсотків за користування кредитними коштами в сумі 8542,62 євро за період з 28.12.2007 року по 08.02.2015 року. На підтвердження зазначеного, позивач надав розрахунок заборгованості по відсоткам, банківську виписку по рахунку НОМЕР_6(EUR) (ОСОБА_2) за період з 20.01.2012 р. по 28.10.2015 р. (надруковано 28.10.2015 р.), банківську виписку по рахунку НОМЕР_7(EUR) (ОСОБА_2) за період з 20.01.2012 р. по 09.02.2015 р. (надруковано 28.10.2015 р.), банківську виписку по рахунку НОМЕР_7(EUR) (ОСОБА_2) за період з 10.02.2015 р. по 28.10.2015 р. (надруковано 28.10.2015 р.), банківську виписку по рахунку НОМЕР_6(EUR) (ОСОБА_2) за період з 10.02.2015 р. по 28.10.2015 р. (надруковано 28.10.2015 р.)

У відповідності до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст.583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Як визначається в ст.19 Закону України "Про заставу" від 02 жовтня 1992 року з наступними змінами і доповненнями, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до ч. 1 ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст.20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як визначається в ч. 1 та ч. 2 ст.590 Цивільного кодексу України відповідно звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" є майновим поручителем ОСОБА_2 ("Позичальника" за кредитним договором № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року) на підставі договору застави від 23.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Середою І.А. за реєстровим номером № 730.

15.10.2015 р. до матеріалів справи від позивача поступили Письмові пояснення №12/3/1/18-758 від 13.10.2015 р. , в яких зазначено, зокрема, наступне:

- відповідно до п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову;

- тому при поданні позовної заяви до господарського суду позивачем зазначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню в іноземній валюті та її гривневий еквівалент, а саме: 34210,99 Євро, що еквівалентно 977317,71 грн. згідно офіційного курсу НБУ.

15.10.2015 року від відповідача до матеріалів справи надійшов Відзив на позов № без номера від 15.10.2015 р., в якому відповідач зазначив, зокрема, що вважає, що позовні вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню, з огляду,зокрема, на наступне: виходячи з розділу 1 Кредитного договору 351/2007-МКМ від 28.12.2007 р., кредит надається Позичальнику строком по 17.12.2012 включно зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 12,9% річних; відповідно до розділу 4 Кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється відповідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток), який є невід'ємною частиною кредитного договору; згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків чітко встановлений почерговий графік сплати Позичальником коштів за кредитним договором, тому, враховуючи даний графік, кінцевий строк повернення кредиту 17.12.2012 року; проте, як слідує з розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховані з 28.12.2007 р. по 08.02.2015 р., так як банк звернувся до суду з позовом в серпні 2015 р., то згідно вищенаведеного право банку на стягнення заборгованості по відсотках може бути реалізовано лише в межах строку позовної давності, тобто до серпня 2012 року включно, відтак, відповідач просить суд:

- відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог по стягненню відсотків за користування кредитом у зв'язку з пропуском позовної давності;

- відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог по стягненню штрафних санкцій у зв'язку з недоведеністю позовних вимог;

- відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави по причині недоведеності факту заборгованості за кредитом.

28.10.2015 року від відповідача до матеріалів справи надійшли Уточнення до відзиву на позов № без номера від 28.10.2015 р. , в яких відповідач зазначає, зокрема, що ТОВ "ММ ЛТД" в своїх архівах знайшло претензію про погашення заборгованості за договором кредиту №2/1-1505 від 18.04.2011 р., де зазначено, що на момент складання даної претензії заборгованість за кредитом складає 22861,86 євро і банк вимагає до 25.04.2011 р. погасити дану заборгованість; у зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор використав передбачене частиною 2 статті 1050 ЦК України та пунктом 4.1.5 договору право на одностороннюю зміну умов кредитного договору, надіславши 18.04.2011 року вимогу, у тому числі заставодавцю про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 25.04.2011 року; ПАТ КБ "Надра" звернулось із позовом про звернення стягнення на предмет застави 28.08.2015 р., в той час, як трирічний строк на звернення стягнення сплив 25.04.2014 р., просить суд:

- застосувати позовну давність до вимог про звернення стягнення на предмет застави;

- відмовити в задоволенні позовних вимог по стягненню неповернутого кредиту;

- відмовити в задоволенні позовних вимог по стягненню відсотків за користування кредитом у зв'язку з пропуском позовної давності;

- відмовити в задоволенні позовних вимог по стягненню штрафних санкцій у зв'язку з пропуском позовної давності;

- відмовити в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави по причині недоведеності факту заборгованості за кредит.

16.11.2015 року від позивача до матеріалів справи поступили Письмові заперечення №11/3/1/18-854 від 12.11.2015 р. на відзив , в яких зазначається, зокрема, наступне:

- 18.09.2012 р. у ПАТ "КБ "Надра" надійшла заява від ОСОБА_2 (позичальника за кредитним договором №51/2007-МКМ) та ОСОБА_10 (поручителя згідно договору поруки від 28.12.2007 р.) з пропозицією передати предмет застави на погашення грошового зобов'язання по кредитному договору у власність банку, шляхом укладення відповідного договору про позасудове врегулювання спору, тим самим повернути банку кошти, отримані в кредит, чим визнали борг за вищезазначеним кредитним договором;

- позичальник визнав борг за вказаним кредитним договором 18.09.2012 р., тобто в межах строку позовної давності, а відтак позовна давність була перервана;

-позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ"Надра" до ТОВ "ММ ЛТД" поданий 28.08.2015 р. в межах строку позовної давності, а тому твердження відповідача викладені у відзиві на позов від 15.10.2015 р. (з уточненнями від 28.10.2015 р.) є хибними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

30.11.2015 року від відповідача до матеріалів справи надійшли Уточнення № без номера від 30.11.2015 року до відзиву на позов , в яких зазначено, зокрема, що на думку позивача заява ОСОБА_2, датована 18.09.2012 р. є визнання особою боргу, як свідчить з даної заяви, ОСОБА_2 ніяким чином не визнає свого обов'язку перед банком, просить задовольнити банку свої вимоги майном, яке йому не належить; згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень 24.04.2012 р. суддя Тернопільського міськрайонного суду О.Я. Герчаківська, розглянувши позов ПАТ КБ "Надра" про стягнення заборгованості за кредитним договором №51/2007-МКМ від 28.12.2007 р. винесла рішення, яким стягнула з солідарних відповідачів заборгованість, при цьому достеменно не відомо коли саме пред'явлено позов та перервано строк позовної давності, проте, оскільки навіть якщо припустити, що початком перебігу строку є дата винесення рішення, то такий строк закінчився 24.04.2015 року; як свідчить з штемпеля на позовній заяві, її подано до суду 28.08.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність.

Оцінивши подані сторонами докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, при цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до статей 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, зокрема, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як визначається у п. 2.2 даної Постанови , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 даної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет застави (Уточнення до відзиву на позов № без номера від 28.10.2015 р.) , то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Право звернення стягнення на предмет застави, в який би спосіб та формі воно не здійснювалось, виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого заставою зобов'язання (ст.530 Цивільного кодексу України). Вказана правова позиція кореспондується із правовою позицією Вищого господарського суду Україні, яка викладена у його Постанові від 23.01.2014 року по справі № 906/403/13.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено судом, строк повернення кредитних коштів "Позичальником" - ОСОБА_2 за кредитним договором №51/2007-МКМ від 28.12.2007 року визначено з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 року по 17 грудня 2014 року включно (п.п. 1.1.2 п. 1.1 р. 1 кредитного договору).

Товариству з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" Філією ПАТ КБ "Надра" Тернопільське РУ за вих.№2/1-1505 від 18.04.2011 року була направлена Претензія про погашення заборгованості за договором кредиту , в якій вимагається до 25.04.2011 року погасити перед ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 22861,86 євро та в разі несплати суми заборгованості у зазначений строк в повному обсязі, ПАТ КБ "Надра" будуть вчинені дії для звернення стягнення на заставне майно з метою погашення кредитної заборгованості. Тобто, ПАТ КБ "Надра" використало своє право передбачене п.3.2.7. Кредитного договору №51/2007-МКМ від 28.12.2007 року в новій редакції та в односторонньому порядку змінило умови договору щодо строку повернення кредитних коштів. Отже, пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до заставодавця протягом трьох років (загальна позовна давність), починаючи від цієї дати.

(Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року №6-190цс14).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено також клопотання про застосування строку позовної давності також до вимог про звернення стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом за рахунок заставного майна.

Позивач нарахував відповідачу 8542,62 євро відсотків за користування кредитом за період з 28.12.2007 року по 08.02.2015 року.

Згідно ч. 1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом перервався 01.03.2012 року (01.03.2012 року-дата винесення ухвали Тернопільським міськрайонним судом про відкриття провадження у справі №1915/3935/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі Філії ПАТ КБ "Надра" Тернопільське Регіональне управління до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором №51/2007-МКМ від 28 грудня 2007 року в загальній сумі 22192,67 євро, що еквівалентно 232771 грн. 13 коп.).

А тому, з врахуванням ч.3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності почався з 02.03.2012 року заново.

Згідно п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

Згідно п.п. 4.4.1 зазначеної Постанови у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть Бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Також, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по кредиту в сумі 18791,83 Євро та відсотках за користування кредитом в сумі 2377,72 Євро (заборгованість за станом на 03 лютого 2012 року, яка стягнута по рішенню від 24.04.2012 року Тернопільського міськрайонного суду у справі №1915/3935/2012) перервався 18.09.2012 року (дата на відбитку штампу вхідної кореспонденції банку) поданням до банку Заяви від 14.09.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10, в якій зазначається про те, що в апеляційному порядку рішення Тернопільського міськрайонного суду не оскаржували,рішення не може бути виконане, оскільки відсутні рахунки у банківських установах та будь-яке рухоме або нерухоме майно, ОСОБА_2 на даний час не працює, а ОСОБА_10 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а тому пропонується передати предмет застави на погашення грошового зобов'язання по кредитному договору у власеність банку, шляхом укладення відповідного договору про позасудове врегулювання спору, тим самим повернути банку кошти, отримані в кредит. Тобто, з даної Заяви вбачається, що позичальник ОСОБА_2 фактично визнав заборгованість по кредиту та відсотках за станом на 03 лютого 2012 року за кредитним договором, яка стягнута по рішенню суду.

А тому, перебіг позовної давності по стягненню заборгованості по кредиту в сумі 18791,83 євро та заборгованості по відсотках в сумі 2377,72 Євро почався з 19.09.2012 року заново. Відповідно, перебіг позовної давності по зверненню стягнення заборгованості по кредиту в сумі 18791,83 євро та заборгованості по відсотках в сумі 2377,72 Євро на заставне майно почався з 19.09.2012 року заново.

А відтак, трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення заборгованості по кредиту в сумі 18791,83 євро на заставне майно позивачем не пропущено, адже позовну заяву подано до суду 31.08.2015 року ( 31.08.2015 року - дата на відбитку штампа вхідної кореспонденції по господарському суду Тернопільської області на позовній заяві).

Таким чином, позовні вимоги про звернення стягнення заборгованості по кредиту в сумі 18791,83 євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. -536832 грн. 97 коп на заставне майно підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать умовам кредитного договору та договору застави.

Також, трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення заборгованості по відсотках в сумі 2377,72 Євро за станом на 03 лютого 2012 року на заставне майно позивачем не пропущено, адже позовну заяву подано до суду 31.08.2015 року.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення відсотків виходячи із 360 днів у році та процентної ставки 12,90%, вважає, що позовні вимоги в частині звернення стягнення 7135,26 євро відсотків , що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. 203835 грн 54 коп на заставне майно, в тому числі:

-2377,72 Євро (нараховані за станом на 03 лютого 2012 року (рішення від 24.04.2012 року Тернопільського міськрайонного суду у справі №1915/3935/2012), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. - 67925 грн 18 коп;

-4757,54 євро відсотків (нараховані за період з 31.08.2012 року по 09.02.2015 року.), що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. - 135910 грн. 36 коп.,

підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать умовам кредитного договору та договору застави.

Також судом здійснено перерахунок суми нарахованих відсотків за період з 04.02.2012 року по 30.08.2012 року. За даний період заборгованість по відсотках складає 1407,36 євро. Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення зазначеної заборгованості на заставне майно з пропуском строку позовної давності (три роки). А тому, в позові в частині звернення стягнення 1407,36 євро відсотків , що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. -40204 грн 56 коп, на заставне майно слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами , регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як визначається в п.4.2 р. 4 кредитного договору № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 року) у разі прострочення "Позичальником" сплати відсотків, визначених цим договором та комісій, визначених Тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, "Позичальник" сплачує "Банку" пеню в розмірі 1 (один) відсоток в національній валюті України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

З Розрахунку пені, який додано до позовної заяви, та більш детального розрахунку пені, який додано позивачем до Клопотання від 30.11.2015 року вбачається, що позивач нарахував пеню за Кредитним договором № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року ( в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 року) в сумі 5522,95 Євро по подвійній обліковій ставці НБУ України на суму боргу по кредиту та по відсотках за користування кредитом в іноземній валюті (євро), зазначивши у вказаних Розрахунках пені гривневий еквівалент нарахованих сум пені в іноземній валюті євро згідно курсу НБУ станом на 09.02.2015 року (157776,10 грн).

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зробивши системний аналіз Цивільного кодексу України, а саме статей 192, 533 ч.1 та ч.3, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93, норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме статтей 1 та 2 цього Закону, суд дійшов до висновку, що максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року по справі № 909/660/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ТОВ "Новий світ" про стягнення заборгованості).

З огляду на наведене, в частині позовних вимог про стягнення 5522,95 євро пені, що в гривневому еквіваленті становить 157776,10 грн за прострочення платежів по кредитному договору слід відмовити, оскільки сам порядок нарахування пені суперечить нормам чинного законодавства. Позовна давність в даному випадку до зазначених вимог не застосовується.

Також позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф за порушення умов кредитного договору відповідно до п.9.2. у розмірі 5%, що складає 1853,95 євро з визначенням гривневого еквівалента. Разом з тим, в розрахунках позивач зазначає 1353,59 євро штрафу, що еквівалентно 38338,54 грн. Судом витребовувалось від позивача детальний обгрунтований розрахунок окремо суми штрафу-1853,59 євро за порушення умов кредитного договору (п.9.2.) (ухвала від 16.11.2015 року). Однак, позивачем такий розрахунок не було подано.

У Письмових поясненнях № 12/3/1/18-758 від 13.10.2015 року позивач, зазначає, зокрема, що штраф за порушення умов кредитного договору нарахований відповідно до п.9.2 кредитного договору в розмірі 5% від суми заборгованості по проведенню кредиту та сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Однак, в кредитному договорі № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 року, якою даний кредитний договір викладено в новій редакції) пункт 9.2., яким було передбачено стягнення штрафу, відсутній. Жодних посилань щодо дії решти пунктів кредитного договору, які не передбачені в зазначеній Додатковій угоді, Додаткова угода №1 від 30.10.2009 року не містить.

А відтак, в частині позовних вимог про стягнення 1853,95 євро штрафу за порушення умов кредитного договору слід відмовити, як безпідставно заявлені. Позовна давність в даному випадку до зазначених вимог не застосовується.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна та резолютивна частини рішення по даній справі не оголошувались в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача в судовому засданні на момент проголошення.

Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором № 51/2007-МКМ від 28.12.2007 року (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.10.2009 року) в сумі 25927,09 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 року становить 740668 грн. 51 коп., а саме:

-заборгованість за кредитним договором , у тому числі прострочена - 18791,83 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. становить 536832 грн. 97 коп;

-заборгованість по відсотках - 7135,26 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 09.02.2015 р. становить 203835 грн 54 коп,

на предмет застави згідно договору застави від 23.01.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Середою І.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 730, а саме:

- автомобіль марки VOLVO FN 12.380, тип тз - сідловий тягач - Е, 1999 року випуску, колір - червоний, шасі (кузов) № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД" на підставі свідоцтва про реєстрацію тз НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ ІДАІ м. Тернопіль 09 січня 2008 р., які перерахувати в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк "Надра", вул. Артема, 15, м. Київ , ідентифікаційний код 20025456.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ММ ЛТД", пров. Галицький, 3, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 22601881:

- 14813 грн. 37 коп. судового збору в доход Державного бюджету України.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14 грудня 2015 року

Суддя С.О. Хома