Постанова

від 08.12.2015 по справі 922/4648/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 922/4648/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 04/12-15 від 04.12.2015р.)

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 28.10.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розпорядника майна Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків - арбітражного керуючого ОСОБА_3 (вх. №4959 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2013р. у справі № 922/4648/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ѲҲ ФЛОРАВ» (код ЄДРПОУ 35659216), м. Харків (ТО «ѳнтал-ФлораВ» , м. Харків)

до 1) Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14073681), м. Харків

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» (код ЄДРПОУ 30773463), смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область

3) Товариства з обмеженою відповідальністю В«КозіївськеВ» (код ЄДРПОУ 30739637), с. Козіївка, Краснокутський район, Харківська область

про визнання права власності та зобов'язання внести зміни до статутного фонду,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2013 року по справі №922/4648/13 (суддя Мамалуй О.О. ) позовні вимоги задоволено. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳнтал-ФлораВ» на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю В«КозіївськеВ» у розмірі 99,9124% від усього статутного капіталу та у статутному капіталі сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» в розмірі 99,97% від усього статутного капіталу. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Козіївське" внести зміни до Статуту товариства про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ѳнтал ФлораВ» , як учасник товариства, є власником частки в розмірі 99,9124% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін. Зобов'язано сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» внести зміни до Статуту товариства про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ѳнтал ФлораВ» , як учасник товариства, є власником частки в розмірі 99,97% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳнтал-ФлораВ» витрати зі сплати судового збору в сумі 1010,25 грн. Стягнуто з сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ѳнтал-ФлораВ» витрати зі сплати судового збору в сумі 1010,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, розпорядник майна Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків - арбітражний керуючий ОСОБА_3 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2013 року по справі №922/4648/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при неправильному та неповному дослідженні доказів в їх сукупності, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Крім того, скаржник вважає, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування. Також, скаржник звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 22.10.2015р. клопотання розпорядника майна Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків - арбітражного керуючого ОСОБА_3 про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу розпорядника майна Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків - арбітражного керуючого ОСОБА_3 до провадження, а розгляд скарги призначено на 08 грудня 2015 р. об 11:00 год.

Представник позивача в судове засідання 08.12.2015р. не з'явився, хоча судом апеляційної інстанції вжито всіх необхідних заходів щодо належного його повідомлення про день, час та місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника позивач суд апеляційної інстанції не повідомив, але 07.12.2015р. надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 16477), в якому вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно досліджено матеріали справи, та прийнято у справі законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Просить рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2013 року по справі №922/4648/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки скаржником не спростовані подані позивачем докази на підтвердження позовних вимог.

08.12.2015р. уповноваженим представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» - ОСОБА_4 через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із його зайнятістю у судовому засіданні по справі № 922/4943/15 у господарському суді Харківської області.

Розглянувши заявлене представником 2-го відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в даному випадку неявка представника 2-го відповідача в засідання суду апеляційної інстанції 08.12.2015р. не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, а справа може бути розглянута без участі представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість відкладення розгляду справи за умови наведення обставин, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, але можуть бути усунуті до наступного судового засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка представників позивача та 2-го відповідача не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні 08.12.2015р. по суті за наявними у справі матеріалами, а також наведеними в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводами. Додаткових пояснень по суті спору, окрім ті, що зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, позивачем суду не надано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників 1-го та 3-го відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга розпорядника майна Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків - арбітражного керуючого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав та обставин справи в їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи, 05.11.2013р. ТО «ѳнтал-ФлораВ» , м. Харків звернулось до господарського суду із позовом, в якому просило суд стягнути з НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ суму заборгованості за договором поставки № 09-07-0004/W від 21.07.2009р. в сумі 80000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2013р. дану позовну заяву прийнято до провадження та призначено на 19.11.2013р.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою (без номеру, без дати), в якій змінив предмет та підстави позову, відповідно до якої просив суд:

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳнтал-ФлораВ» (код ЄДРПОУ 35659216) на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю В«КозіївськеВ» (код ЄДРПОУ 30739637) у розмірі 99,9124% від усього статутного капіталу та у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» (код ЄДРПОУ 30773463) в розмірі 99,97% від усього статутного капіталу;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (код ЄДРПОУ 30739637) внести зміни до Статуту товариства про те, що ТО «ѳнтал ФлораВ» , як учасник товариства, є власником частки в розмірі 99,9124% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін;

- зобов'язати сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» (код ЄДРПОУ 30773463) внести зміни до Статуту товариства про те, що ТО «ѳнтал ФлораВ» , як учасник товариства, є власником частки в розмірі 99,97% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ та В« Sintal Agriculture Public LimitedВ» було укладено Контракт № 12-09-0009/W від 09.09.2009р., відповідно до якого НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ повинно передати у власність В« Sintal Agriculture Public LimitedВ» майно на умовах визначених у вказаному Контракті.

Відповідно до пункту 1.1. Контракту №12-09-0009/W від 09.09.2009р., Продавець (НВФ В«Сінтал'ДВ» - ТОВ) передав у власність (продав), а Покупець (В« Sintal Agriculture Public LimitedВ» ) купив кормову кукурудзу, 5 групи українського походження врожаю 2010 року.

Позивач зазначив, що згідно з пунктом 4.1. Покупець 14.12.2009р. здійснив перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в розмірі 11734716,00 грн., а 14 січня 2013 року між НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ, В« Sintal Agriculture Public LimitedВ» та ТО «ѳнтал-ФлораВ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого В« Sintal Agriculture Public LimitedВ» відступило ТО «ѳнтал-ФлораВ» право вимоги за договором №12-09-0009/W від 09.09.2009р. в сумі 805 тис. доларів США, що у національній валюті складає 6 794 005,00 грн.

Також, позивач послався на те, що 12 лютого 2013 року між НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ та ТО «ѳнтал-ФлораВ» укладено додаткову угоду до Договору № 12-09-0009/W від 09.09.2009р., якою передбачено відповідальність НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ корпоративними правами у статутному капіталі CТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» .

На виконання вимоги НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ передало у власність позивача належну йому частку у статутному капіталі ТОВ В«КозіївськеВ» , що становить 99,9124% від усього статутного капіталу та ТО «³дродженняВ» , що становить 99,97% від усього статутного капіталу.

За таких обставин, позивач як власник 99,9124% частки у статутному капіталі ТОВ В«КозіївськеВ» та 99,97 % частки у статному капіталі CТО «³дродженняВ» , звернувся до відповідачів з вимогою, де просив виконавчі органи зазначених Товариств скликати позачергові загальні збори ТОВ В«КозіївськеВ» та СТО «³дродженняВ» з метою вирішення питання щодо внесення у встановленому порядку змін до статуту товариства, пов'язаних із зміною складу учасників товариства, а саме, виходом зі складу учасників Товариства - НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ та вступ нового учасника Товариства - ТО «ѳнтал ФлораВ» , затвердження нової редакції статуту товариства, та проведенням відповідної реєстрації змін у складі учасників ТОВ В«КозіївськеВ» та СТО «³дродженняВ» в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Проте, за твердженнями позивача, ТОВ В«КозіївськеВ» та СТО «³дродженняВ» у відповіді повідомили, що їм невідомо про нового власника частки статутного капіталу, та відсутність підстав для проведення відповідних загальних зборів. При цьому, звернення позивача із листом до НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ з вимогою повідомити ТОВ В«КозіївськеВ» та СТО «³дродженняВ» про відступлення за договором частки в статутному фонді Товариств та здійснити дії по внесенню змін до статутних документів пов'язаних зі зміною складу засновників, залишено НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ без відповіді.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Зі змісту поданої заяви колегією суддів вбачається, що позивачем одночасно змінено предмет та підстави позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2013р. по справі № 922/4648/13 розгляд справи відкладено на 26.11.2013р. об 11:45 год., прийнято заяву ТО «ѳнтал-ФлораВ» про зміну предмету позов до розгляду.

Даною ухвалою також залучено до участі у справі в якості відповідачів - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» (код ЄДРПОУ 30773463), смт. Золочів, Золочівський район, Харківська область та Товариство з обмеженою відповідальністю В«КозіївськеВ» (код ЄДРПОУ 30739637), с. Козіївка, Краснокутський район, Харківська область.

Проте, приймаючи рішення по справі, господарським судом ні у вступній, ні в описовій частині, факт залучення до участі у справі в якості відповідачів СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» не знайшов свого відображення.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги на підставі наданих позивачем доказів, господарським судом встановлено, що невизнання СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» права власності ТО «ѳнтал-ФлораВ» на частку в статутному капіталі вказаних господарюючих суб'єктів, а також не проведення відповідної реєстрації змін у складі учасників в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, порушує право позивача володіти, розпоряджатися, та користуватися своєю власністю (корпоративними правами СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» ), що включає право на участь в управлінні юридичною особою, та інші права та правомочності, передбачені законами та статутними документами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6).

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів вважає, що прийняте у даній справі рішення від 26.11.2013р. жодній із вищевказаних вимог не відповідає. При цьому, в основу рішення суду першої інстанції покладено лише доводи та дані позивача, що свідчить про однобічний розгляд спору. Вказане також є порушенням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи при вирішенні даного спору, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи засвідчену копію Контракту № 12-09-0009/W від 21.09.2009 року, укладеного між НВФ В«Сінтал'ДВ» ТОВ та Sintal Agriculture Public Limited, за яким Продавець (НВФ В«Сінтал'ДВ» - ТОВ) продав, а Покупець (Sintal Agriculture Public Limited) купив кормову кукурудзу, 5 групи українського походження урожаю 2010 року на загальну суму 2940000,00 доларів США (том 1 аркуші справи 29-31).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4.1. даного Контракту передбачено, що Покупець зобов'язується оплатити 50% вартості законтрактованого товару до 15.12.2009 року.

У пункті 5.1. Контракту передбачено, що Продавець зобов'язується відвантажити товар у повному обсязі в період з 1-го жовтня по 30 листопада 2010 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з пунктом 8.1. Контракту у випадку затримки відправки Товару після зазначеного терміну Продавець (НВФ В«Сінтал'ДВ» - ТОВ) зобов'язується сплачувати пеню у розмірі 0,2 % від вартості непоставленої частини Контракту за кожен день затримки.

На підтвердження виконання умов Контракту № 12-09-0009/W від 21.09.2009 року та здійснення компанією Sintal Agriculture Public Limited передоплати за товар у розмірі 1470000 доларів США, позивач надав до справи копію виписки за 14.12.2009 року по рахунку НВФ В«Сінтал'ДВ» - ТОВ, який відкритий у ПАТ «Банк Перший». Дана виписка підписана керівником НВФ В«Сінтал'ДВ» - ТОВ (прізвище не зазначено) та містить відтиск печатки підприємства 1-го відповідача (том 1 аркуш справи 33).

За вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30.11.2010 року між НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ та Sintal Agriculture Public Limited укладено додаткову угоду до Контракту № 12-09-0009/W, згідно з умовами якої сторонами вирішено перенести період відвантаження товару у повному обсязі, встановити строк відвантаження товару з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року. Продовжити термін дії контракту до закінчення строку поставки (том 1 аркуш справи 32).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування виконання обов'язку за Контрактом № 12-09-0009/W від 21.09.2009 року з боку НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ позивач посилається на укладення між ТО «ѳнтал-ФлораВ» (Новий кредитор), Sintal Agriculture Public Limited (ОСОБА_5 кредитор) та НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ (Боржник) договору про відступлення права вимоги від 14 січня 2013 року, відповідно до умов якого Sintal Agriculture Public Limited відступило ТО «ѳнтал-ФлораВ» право вимоги до боржника за Контрактом №12-09-0009/W від 09.09.2009р. в сумі 805 тис. доларів США.

Однак жодних доказів, які можуть підтвердити виконання Контракту № 12-09-0009/W від 21.09.2009 року з боку НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ щодо поставки товару Покупцеві - компанії Sintal Agriculture Public Limited або стану розрахунків між сторонами за цим контрактом позивач, в порушення покладеного на нього обов'язку доказування, до матеріалів даної справи не надав.

Крім того, у справі відсутні докази на підтвердження того, яким чином сформувалась заборгованість НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ за контрактом №12-09-0009/W від 09.09.2009р. в сумі 805 тис. доларів США, адже НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ (постачальник за Контрактом) був зобов'язаний здійснити поставку товару, строк відвантаження НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ товару за цим Контрактом (зі змінами внесеними додатковою угодою від 30.11.2010 року) продовжено сторонами до 31.12.2013 року, а відповідальність у вигляді сплати пені, передбаченої пунктом 8.1. Контракту у випадку затримки відправки Товару, на день укладення договору про відступлення права вимоги від 14 січня 2013 року є такою, що не настала. Наявність саме грошового зобов'язання і у зазначеному розмірі НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ перед Покупцем - Sintal Agriculture Public Limited за контрактом №12-09-0009/W від 09.09.2009р. наявними у даній справі документальними матеріалами не аргументована.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа(форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Втім, первинна документація (накладні, рахунки, акти прийому-передачі товару, платіжні доручення, банківські виписки), якою має бути підтверджений факт виконання сторонами умов Контракту № 12-09-0009/W від 21.09.2009 року, у даній справі не міститься.

При цьому, колегія суддів вважає, що копія виписки по рахунку «ѳнтал'ДВ» -ТОВ, який відкритий у ПАТ «Банк Перший» за 14.12.2009р., не є первинним документом відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому посилання позивача на цей доказ є безпідставними, оскільки у справі відсутні документи, що містять відомості про дану господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Цим обставинам господарський суд також не надав жодної правової оцінки під час прийняття оскаржуваного рішення.

Як зазначено у статті 510 Цивільного кодексу України сторонами зобов'язання є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України закріплено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пунктах 1.2., 1.3. Договору відступлення права вимоги від 14.01.2013р. сторонами, що його уклали, передбачено, що ОСОБА_5 кредитор протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього Договору зобов'язаний передати Новому кредитору оригінали або засвідчені копії документів щодо боргу. За отримання Новим кредитором права вимоги до Боржника щодо сплати боргу, Новий кредитор зобов'язується сплатити ОСОБА_5 кредитору винагороду у сумі 850000,00 доларів США.

Пунктом 1.4. Договору відступлення права вимоги від 14.01.2013р. сторони визначили, що боржник зобов'язаний сплатити борг Новому Кредитору в обсязі та на умовах, встановлених в основних Договорах.

Згідно частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Однак із наявних у справі матеріалів не вбачається факт передачі будь-яких документів Новому кредиторові (оригіналів або засвідчених копій документів щодо боргу за Договором №12-09-0009/W від 09.09.2009р.), а також сплата Новим кредитором ОСОБА_5 кредитору винагороди у сумі 850000,00 доларів США.

Таким чином, сукупність вищезазначених обставин дає підстави колегії суддів для висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не встановив підстави та обґрунтованість належними та допустимими доказами виникнення зобов'язань за договором про відступлення права вимоги від 14 січня 2013 року, відповідно до умов якого Sintal Agriculture Public Limited відступило ТО «ѳнтал-ФлораВ» право вимоги за договором №12-09-0009/W від 09.09.2009р. в сумі 805 тис. доларів США.

В даному випадку заборгованість НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ (боржника) на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14 січня 2013 року перед Sintal Agriculture Public Limited (ОСОБА_5 кредитор) позивачем не підтверджена, як і не підтверджено виконання ТОВ «Сінтал-Флора» своїх зобов'язань перед Первісним кредитором - Sintal Agriculture Public Limited в частині виплати винагороди у сумі 850000,00 доларів США.

Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що відступлення права вимоги можливе лише відносно існуючого зобов'язання, наявність якого не доведена позивачем жодним чином жодними належними та допустимими доказами в порядку статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Також, в обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на частки у статутному капіталі 2-го та 3-го відповідача та про зобов'язання останніх внести зміни до Статуту Товариств та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін, позивач послався на те, що відповідно до умов Додаткової угоди від 12.02.2013р. до Договору №12-09-0009/W від 09.09.2009р. було передбачено відповідальність НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ корпоративними правами у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «³дродженняВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю В«КозіївськеВ» (пункт 1.1. Додаткової угоди).

Пунктом 1.3. цієї Додаткової угоди від 12 лютого 2013 року передбачено, що під корпоративними правами, зазначеним у пункті 1.1. цього Договору, розуміються права Продавця, що включають правомочності на його участь в управлінні СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» , отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» .

Однак, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на корпоративні права у статутному капіталі СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» , в рахунок погашення заборгованості НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ в сумі 850000,00 грн. за Контрактом №12-09-0009/W від 09.09.2009р., а також про зобов'язання ТОВ "Козіївське" внести зміни до Статуту Товариства про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ѳнтал ФлораВ» , як учасник товариства, є власником частки в розмірі 99,9124% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін; про зобов'язання СТО «³дродженняВ» внести зміни до Статуту товариства про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ѳнтал ФлораВ» , як учасник товариства, є власником частки в розмірі 99,97% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін - є безпідставними, з огляду на таке.

Визначення поняття «корпоративні права» містить частина 1 статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зважаючи на норми частини 1 статті 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).

Об'єктом відчуження є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення). При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки, зокрема кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він вправі отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, пропорційні до розміру придбаної ним частки.

Що ж стосуються вкладів учасників до статутного капіталу товариства, то їх власником з моменту внесення стає саме товариство.

Відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Варто зазначити, що в чинному законодавстві відсутні правові норми, які обумовлюють вступ особи до товариства внаслідок придбання частки у статутному капіталі, а також припинення участі у товаристві відчуженням частки у повному обсязі, тому прийом до товариства нового учасника, що придбав частку у статутному капіталі, а також припинення участі у товаристві учасника, який здійснив відчуження частки у повному обсязі, повинно додатково підтверджуватись відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Зміна складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю відбувається внаслідок відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам в порядку визначеному статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».

У відповідності зі статті 145 Цивільного кодексу України та статті 59 Закону «Про господарські товариства» зміни до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства. Ця обставина дає підстави вважати, що правочин про відчуження частки не буде завершено, доки загальними зборами учасників не буде затверджено та подано державному реєстратору разом з документами, що засвідчують відчуження частки, ще й зміни до статуту товариства, належним чином оформлені та підписані учасниками, у яких відображено наслідки відчуження частки.

Затверджені зміни до статуту (нова редакція статуту) підписуються усіма учасниками товариства з нотаріальним посвідченням підписів та разом з документом, що засвідчує вчинення правочину про відчуження частки (договором), а також іншими документами, передбаченими статтею 29 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємцівВ» , подаються державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій. Лише після держаної реєстрації змін до Статуту товариства та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру особу, на користь якої було відчужено частку, можна вважати власником частки, а також новим учасником товариства, якщо до придбання частки ця особа учасником не була.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену пію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів.

Однак жодних доказів на підтвердження дотримання передбачених законом процедур під час відчуження частки у статутному капіталі СТО «³дродженняВ» та ТОВ В«КозіївськеВ» позивачем не надано, а в основу рішення судом покладені лише надані позивачем документи, яким до того ж господарський суд не надав належної юридичної оцінки, прийнявши їх як достовірні докази позиції позивача в обґрунтування правомірності заявлених ним вимог, без належного правового та документального обґрунтування.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, правові підстави для задоволення яких відсутні, що обумовлює необхідність відмови в позові у повному обсязі.

При вирішенні даної справи колегія суддів апеляційної інстанції також приймає до уваги те, що ухвалою господарського Харківської області від 08.01.2014р. порушено справу № 922/4938/13 про банкрутство НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ в порядку пункту 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», призначено розпорядника майна боржника - ОСОБА_6 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів зазначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, вживати заходів для захисту майна боржника.

Статтею 100 Цивільного кодексу України визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Частка у статутному капіталі товариства у розумінні положення частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України є майном з особливим правовим режимом, оскільки з набуттям права власності на неї особа набуває корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю, а з припиненням права власності на частку - втрачає корпоративні права.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є:

1) грошові та матеріальні внески засновників;

2) доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

3) доходи від цінних паперів;

4) кредити банків та інших кредиторів;

5) капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

6) майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

7) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України. Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах. Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законодавства України. Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Таким чином, частки у статутному капіталі СТО «³дродженняВ» у розмірі 99,97 % та ТОВ В«КозіївськеВ» у розмірі 99,9124 % є активом НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ. Отже, за рахунок майна, що є власністю цих підприємств, фактично формується вартість частки НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ у статутному капіталі.

Частиною 8 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:

- відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;

- одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

- розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

1-й відповідач в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що правомірність відчуження частки у статутному капіталі СТО «³дродженняВ» у розмірі 99,97 % керівником НВФ В«Сінтал'ДВ» -ТОВ - ОСОБА_7, що мало місце 27.11.2014р. (копія витягу з ЄДРПОУ додана до апеляційної скарги), та відповідність цих дій керівника вимогам частини 8 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" матеріалами даної справи не підтверджується.

З огляду на зазначене, рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2013р. по справі № 922/4648/13 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Частинами 4, 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами) передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони; якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги 1-го відповідача та скасовуючи рішення суду у даній справі, колегія суддів з урахуванням зазначених процесуальних норм, вирішила покласти понесені скаржником витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4019,40 грн. на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу розпорядника майна Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків - арбітражного керуючого ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2013р. у справі № 922/4648/13 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѲҲ ФЛОРАВ» (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 10, код ЄДРПОУ 35659216) на користь Науково-виробничої фірми «ѳнтал'ДВ» - Товариства з обмеженою відповідальністю (адреса місцезнаходження юридичної особи: 61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 7; поштова адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, буд. 2, поверх 6, офіс 610, код ЄДРПОУ 14073681) 4019,40 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.