Рішення

від 09.02.2010 по справі 2-98/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 2-98/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Саган В.М.,

при секретарі Моргушко Л.В.,

за участю прокурора Грабець І.Н. та представника відповідача ТОВ "АФІ ДС-3" ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора м. Києва в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3" про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и в :

18.03.2009 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, який обґрунтовував тим, що 21.03.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ "АФІ ДС-3" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "АФІ ДС-3" придбало у ОСОБА_2 за 2923684 грн. 22 коп. земельну ділянку площею 3,0816га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0007, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного договору 13.06.2008 року ТОВ "АФІ ДС-3" отримало державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №242289.

Зважаючи на те, що одним із засновників та учасників ТОВ "АФІ ДС-3" є юридична особа іноземної держави "ОСОБА_3 ЛТД", що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр, а ТОВ "АФІ ДС -3" є спільним підприємством, яке має право відповідно до ч.3 ст. 82 ЗК України набувати у приватну власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Оскільки ТОВ "АФІ ДС-3" придбало земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порушення вказаних вимог ЗК України, прокурор просив на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України визнати оспорюваний правочин недійсним та застосувати для сторін договору, відповідачів, наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, у виді двосторонньої реституції.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Державний комітет України із земельних ресурсів підтримав позов прокурора та просив проводити розгляд справи без участі представника комітету.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений, однак подав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, проти позову заперечив.

Представник ТОВ "АФІ ДС-3" проти позову заперечив та надав письмові заперечення, які долучені до справи. Заперечення зводились до того, що чинним законодавством України, в тому числі і земельним, не передбачено відповідної заборони спільним підприємствам набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки така заборона стосується лише юридичних осіб іноземних держав. Крім того, представник зазначив, що ТОВ "АФІ ДС-3" не є іноземною юридичною особою, оскільки зареєстроване відповідно до законодавства України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника ТОВ "АФІ ДС - 3", дослідивши всі матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та необхідність задоволення заявленого ним позову в повному обсязі.

Спірна земельна ділянка до укладення оспорюваного прокурором правочину 18.07.2006 року придбавалась ОСОБА_2 у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, - під час укладення вказаного правочину не змінювалось.

Судом встановлено, що 21.03.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ "АФІ ДС-3" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "АФІ ДС-3" придбало у ОСОБА_2 за 2923684 грн. 22 коп. земельну ділянку площею 3, 0816 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0007, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. Зазначений договір посвідчений 21.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером №1555.

На підставі вказаного договору 13.06.2008 року ТОВ "АФІ ДС-3" отримало державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №242289, який видано управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі та зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером № 020832600075. Зважаючи на те, що покупцем земельної ділянки стала юридична особа - цільове призначення земельної ділянки в державному акті змінено на підсобне сільське господарство.

Існування вказаних обставин та їх достовірність визнається ТОВ "АФІ ДС-3", як і визнано зазначеним товариством й вартість придбаної ним у ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 2 923 684 грн. 22 коп. Саме вказану суму було передано ОСОБА_2 за оспорюваним договором. Крім того, такі обставини підтверджуються зібраними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку прокурор діє в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, який в свою чергу є зацікавленою особою, оскільки є органом державної влади, який, відповідно до затвердженого Положення про комітет (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №224), здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства в Україні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати, права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Прокурор в справі діє відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та положень с. 45 ЦПК України. Суд вважає, що в даному випадку прокурор мав право звертатись з позовом в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів, зважаючи на компетенцію зазначеного комітету.

Зважаючи на вимоги ст. 215 ЦК України та вказані положення законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав та приводів у прокурора на звернення до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Суд застосовує аналогію закону відповідно до положень п.8 ст. 8 ЦПК України, зважаючи на відсутність врегулювання спірних відносин положення ЗК України щодо права власності спільних підприємств на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме положення ч. 3 ст. 82 ЗК України.

Так, зі змісту ст. 80 ЗК України вбачається, що суб'єктами права власності на землю є, в тому числі і юридичні особи, на землі приватної власності.

Право власності на землю юридичних осіб визначено в ст. 82 ЗК України, серед змісту якої не передбачено права іноземних юридичних осіб, а також спільних підприємств, на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 82 ЗК України, доповненої Законом України від 10.07.2003 року №1103-IV, спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, або за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

З цього приводу, представник відповідача ТОВ "АФІ ДС-3" також зазначив про відсутність в діючому законодавстві України заборони спільним підприємствам набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на вказане чинним законодавством України не передбачена можливість набуття спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Вказане підтверджується правовою позицією ч. 4 ст. 82 ЗК України, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особам, підлягають відчуженню протягом одного року.

Крім того, при вирішенні позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах Державного комітету України з питань земельних ресурсів, суд виходить також із положень ч. 4 ст. 22 ЗК України, яка визначає, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Як вбачається зі статуту ТОВ "АФІ ДС-3" (а.с. 17-31) учасниками товариства є ОСОБА_3 Лтд (попереднє найменування ПЕКТІКОН ЛТД), яка належним чином зареєстрована та діє згідно із законодавством Республіки Кіпр, і яка є юридичною особою іноземної держави. Іншим учасником ТОВ "АФІ ДС-3" є ТОВ "Будінком-Україна", яке зареєстровано так діє згідно із законодавством України, і є юридичною особою.

Крім того, засновником і єдиним учасником ТОВ "Будінком-Україна" є знову ж таки ТОВ "ПЕКТИКОН ЛТД", яке зареєстровано в Республіці Кіпр (а.с. 32-36). При цьому юридичні адреси ТОВ "Пектикон ЛТД" та ОСОБА_3 Лтд є ідентичними, про що свідчать копії статутів.

Зазначене вище свідчить про те, що ТОВ "АФІ ДС-3" є спільним підприємством, яке діє відповідно до законодавства України.

З цих підстав, суд приходить до висновку про порушення при укладенні оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу земельної ділянки вимог ч. 4 ст. 22 та ч.3 ст. 82 ЗК України, зі змісту яких вбачається, на думку суду, заборона отримання у приватну власність іноземних юридичних осіб та спільних підприємств, за їхньою участю, земель сільськогосподарського призначення.

Інші доводи прокурора щодо підстав визнання недійсним вказаного договору є недоречними зважаючи на те, що спірна земельна ділянка придбана ОСОБА_2 на підставі правочину, а не передана останньому в якості земельної частки (паю), а тому така земельна ділянка під час вчинення продажу не підпадала під дію мораторію, запровадженого згідно п. 14 Перехідних положень Земельного кодексу України. Крім того, суд враховує, що від вказаних мотивів позовних вимог прокурор під час судового розгляду відмовився.

З викладеного вбачаються достатні підстави для визнання оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу недійсним.

Зважаючи на необхідність задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним договору, суд вважає за необхідне також застосувати наслідки передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України, оскільки судом не встановлено особливостей умов її застосування або особливих правових наслідків даного виду недійсного правочину. З цього приводу сторони зобов'язані повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання правочину, визнаного судом недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне визнати недійсним також і державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ №242289, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером №020832600075, що виданий ні ім?я ТОВ "АФІ ДС-3", зважаючи на те, що підставою для видачі останнього слугував договір купівлі-продажу, що визнається судом недійсним.

Тому суд не приймає доводи представника відповідача, які зводяться до відсутності правових підстав для визнання недійсним зазначеного державного акту.

Оскільки вимоги прокурора визнані судом обґрунтованими, позов прокурора в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі слід віднести на рахунок держави України, оскільки діючим ЦПК України та Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено випадків стягнення останніх в разі задоволення позовних вимог прокурора.

На підставі викладеного, п.8 ст. 8, ст. 45 ЦПК України, ч.4 ст. 22, ст. 80, ч.3 ст. 82 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,0816 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0007, укладений між: ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3" 21.03.2008 року.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,0816 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0007, а ОСОБА_2 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3" кошти отримані згідно договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки в розмірі 2 923 684 (два мільйони дев'ятсот двадцять три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 22 коп.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№242289 від 13.06.2008 року площею 3,0816 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0007, виданий на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3".

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 10.02. 2010 року.

Суддя Саган В.М.