Рішення

від 16.12.2015 по справі 920/1631/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2015 Справа № 920/1631/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФРОСТ»,

м.Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВКБУД»,

м.Тростянець, Сумська область

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1)Товариство з обмеженою відповідальністю «Будоптторг», м. Суми,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд»,

м. Суми,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Зодчі-7», м. Суми

про стягнення 462 525 грн. 46 коп.

Суддя Заєць С. В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 (ордер серії СМ № 44 від 05.11.2015)

від відповідача - ОСОБА_2 (директор), ОСОБА_3, (довіреність б/н від 06.11.2015), ОСОБА_4, ОСОБА_5

від ТОВ «Будоптторг» - ОСОБА_6 (довіреність № 30 від 16.12.2015)

від ТОВ «Автобетонбуд» - не з'явився,

від ТОВ «БК Зодчі-7» - не з'явився

При секретарі судового засідання Данловій Т.А.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 462 525 грн. 46 коп. заборгованості, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Так, зокрема, відповідач зазначає, що ним у повному обсязі виконані зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Від сторін надходили до суду додаткові пояснення на підтвердження їхніх позицій з предмета спору.

Відповідачем було подане до суду клопотання від 30.11.2015 (вхідний реєстраційний № 146680) про направлення повідомлення про злочин до органу досудового розслідування.

Представник позивача проти задоволення цього клопотання заперечував у зв'язку з його безпідставністю.

Третіми особами були подані до суду письмові пояснення з приводу предмета спору.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

Між сторонами у справі була досягнута усна домовленість щодо поставки відповідачем позивачу комплектів будівельних матеріалів та бетону марки 200 клас міцності С 16/200.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання цієї усної домовленості відповідачем позивачеві були направлені рахунки № 12 від 07.05.2015, № 13 від 12.05.2015, № 16 від 22.05.2015, № 17 від 28.05.2015, № 30 від 11.06.2015, № 38 від 08.07.2015.

У подальшому відповідно до платіжних доручень № 84 від 07.05.2015, № 88 від 12.05.2015, № 89 від 12.05.2015, № 96 від 22.05.2015, № 99 від 28.06.2015, № 113 від 11.06.2015, № 131 від 09.07.2015, копії яких містяться у матеріалах справи, позивачем були перераховані на користь відповідача кошти у загальній сумі 462 525 грн. 46 коп. у якості авансової плати за будматеріали відповідно до виставлених відповідачем рахунків.

Доказом отримання вказаних коштів та їх оприбуткування відповідачем є факт надсилання останнім позивачу відповідних податкових накладних.

Однак, як зазначає позивач, своїх зобов'язань щодо фактичної поставки товару відповідач так і не виконав, будівельні матеріали, визначені умовами усного договору поставки, позивачу поставлені не були.

У зв'язку з наведеним, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 1 від 26.08.2015 про повернення позивачу сплачених коштів або поставку обумовлених товарів, однак ця вимога була повернута позивачу відділенням поштового зв'язку після закінчення терміну її зберігання.

Вважаючи, що такими діями відповідача було порушене право позивача на отримання товару чи повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права з вимогою про стягнення з відповідача коштів у сумі 462 252 грн. 46 коп. у примусовому порядку.

Відповідач, у свою чергу, вважає, що права позивача на отримання оплаченого товару він не порушував, будівельні матеріали були поставлені позивачу відповідно до умов усної домовленості, отримані представником позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд у даному випадку погоджується з позицією позивача та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 вказаного Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За умовами ст. 205 ЦК України, правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

В ході судового розгляду було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що протягом травня-липня 2015 року позивач сплатив на користь відповідача 462 525 грн. 46 коп. вартості будівельних матеріалів відповідно до виставлених останнім рахунків.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав від третіх осіб - ТОВ «Автобетонбуд», ТОВ «Будоптторг», ТОВ «БК Зодчі-7» (копії відповідних товарно-транспортних накладних містяться у матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом у ході розгляду справи) будівельні матеріали.

При цьому, суд зазначає, що вантажоодержувачем у всіх товарно-транспортних накладних визначено ТОВ «СВКБУД», а пунктом розвантаження зазначено: м. Суми, садівничий кооператив «Швейник», ділянка 4-5-6. Будь-яких документів, які б підтверджували той факт, що позивач має якийсь стосунок до садівничого кооперативу «Швейник», матеріали судової справи не містять.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що одержувачем товару за вищезазначеними товарно-транспортними накладними є саме позивач, як на цьому наполягає відповідач.

Крім того, суд наголошує, що факт отримання позивачем товару (будівельних матеріалів) від відповідача можуть підтвердити видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписані на повноважного представника покупця (у даному випадку позивача). Однак, матеріали справи не містять відповідних доказів, зокрема, видаткові накладні, надані відповідачем у якості доказу передачі товару позивачеві, не містять підпису особи, відповідальної за прийняття товару, через що суд не може взяти їх до уваги. Натомість документи, надані самим же відповідачем свідчать про прийняття ним від третіх осіб будівельних матеріалів, але без подальшої передачі цих матеріалів позивачу.

Частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України надає покупцю право у разі відмови продавця передати проданий товар відмовитись від договору купівлі-продажу, тобто право вимагати передання проданої речі або розірвання договору з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням договору.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що сторони домовились про попередню оплату вартості будівельних матеріалів.

Згідно із частино 2 статті 693 зазначеного Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи факт непоставлення вже оплаченого позивачем товару, останній звернувся до ТОВ «СВКБУД» з вимогою № 1 від 26.08.2015 про поставку оплаченого товару або повернення сплаченої суми коштів.

У свою чергу, відповідач вказану вимогу залишив без належного реагування, тим самим не підтвердив і не спростував твердження позивача про порушення ним договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття ж 34 цього Кодексу передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що матеріали справи підтверджують факт існування домовленості між сторонами у справі щодо поставки будівельних товарів, факт виставлення відповідачем рахунків для оплати позивачем вартості цих товарів, факт проведення позивачем оплати продукції. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження позиції відповідача стосовно того, що будівельні матеріали були отримані представником позивача, будь-які документи, які б вказували на це - відсутні, тобто, відповідачем не доведений факт виконання ним належним чином взятого зобов'язання щодо передачі товару у власність покупця (позивача).

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були порушені права позивача через неналежне виконання зобов'язання.

Стосовно клопотання відповідача про направлення повідомлення про злочин до органів досудового розслідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що приймання та усні розпорядження щодо оплати товару (будівельних матеріалів) від імені позивача і, на думку заявника, за погодженням з керівником ТОВ «АГРО ФРОСТ» здійснював гр. ОСОБА_7 особисто, однак у подальшому, з невідомих причин, позивач заперечив факт отримання ним товару від ТОВ «СВК БУД».

У даному ж випадку суд вважає невстановленим факт порушення законності у діяльності працівників підприємства позивача, оскільки представник позивача неодноразово в судових засіданнях заперечував факт існування трудових чи будь-яких інших правовідносин між ТОВ «АГРО ФРОСТ» та гр. ОСОБА_7, а відповідачем не було подано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_7 від імені позивача отримував товар (будівельні товари).

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «СВКБУД» про направлення повідомлення про злочин до органів досудового розслідування у межах розгляду даної справи, що не позбавляє заявника за власною ініціативою звернутись до правоохоронних органів з повідомленням про злочин.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВКБУД» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Шевченка, 120-А, кімната 12; код ЄДРПОУ 37344803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФРОСТ» (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; код ЄДРПОУ 38602183) 462 525 грн. 46 коп. заборгованості, 6 937 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні клопотання відповідача про направлення повідомлення про злочин до органів досудового розслідування - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя ОСОБА_8