Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/26615/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/26615/14 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність»

про стягнення 71739,46 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Березова І.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача - Гришко В.П. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На новий розгляд до Господарського суду міста Києва передано указаний позов у справі № 910/26615/14 про стягнення 71739,46 грн. за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00418/4-02 від 03.04.2002, а саме: заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 55383,83 грн., інфляційних втрат - 7501,64 грн., 3% річних - 2958,87 грн., пені - 356,74 грн., штрафу - 5 538,74 грн., у зв'язку з неналежним виконання Відповідачем обов'язку оплатити надані йому послуги.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи як на необґрунтованість наведеного Позивачем обсягу послуг, так і здійснених ним розрахунків.

У судових засіданнях судом оголошувались перерви, та судове засідання було призначено на 16.12.2015.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2002 між ВАТ «АК «Київводоканал» (правонаступник - Позивач), як постачальником, та Відповідачем, як абонентом, укладено Договір № 00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (втратили чинність, у зв'язку з набуттям чинності Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008).

За умовами п. 2.2 Договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники відсутні або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників (п. 3.3 Договору).

За приписами п. 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.4.).

Відповідно до п. 3.5 Договору, сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 7.1 Договору він є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Предметом спору є заборгованість за надані по Договору послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.09.2011 по 30.06.2014, у який Позивачем було нараховано оплату в розмірі 134515,08 грн., і цю суму Позивач підтверджує: актами про зняття показників з приладу обліку і розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, та тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; платіжними вимогами-дорученнями. У зв'язку з частковою оплатою (79131,25 грн.) Відповідачем нарахованої Позивачем вартості послуг, Позивач заявляє до стягнення 55383,83 грн. заборгованості, а також нарахованих у зв'язку з їх несвоєчасною оплатою: інфляційних втрат - 7501,64 грн., 3% річних - 2958,87 грн., пені - 356,74 грн. та штраф - 5538,38 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Згідно статті 21 цього Закону виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, тощо. Відповідно до статті 22 Закону виробник, зокрема, зобов'язаний: виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Згідно із нормами вищезазначеного Закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Законом встановлений обов'язок оплатити послуги у повному обсязі, якщо споживач фактично користується ними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору (стаття 19 Закону). За приписами статті 22 цього Закону, споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Позивачем Відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 2-781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків та код 2-50781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65, які були чинними на момент укладання договору, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.9 та 3.13 Правил № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Згідно п.п. 3.1 цих Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку, а відповідно до пункту 3.9 Правил рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.

Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Пунктом 1.4 Правил користування №190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як визначено п. 1.4 Правил приймання №37, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є Відповідач) на користь Водоканалу (Позивача).

Як уже було встановлено судом, для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, Позивачем було присвоєно Відповідачу абонентські коди:

- 2-781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків;

- 2-50781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків.

Матеріали справи не містять доказів, що сторонами узгоджено відкриття Відповідачу вищевказаних різних абонентських кодів для обліку поставленої води та прийнятих стічних вод, і умовами Договору відкриття таких кодів також не передбачено.

Сторонами не заперечується факт надання Позивачем Відповідачу у спірний період послуг з постачання питної води та водовідведення. Але щодо обсягів водопостачання та водовідведення, до відхиляючи заперечення Відповідача проти позову у цій частині суд зазначає, що є обґрунтованими згідно з умовами Договору та документально підтвердженими заявлені Позивачем обсяги, які зафіксовані у залучених до справи актах про зняття показників з приладу обліку і розшифровками рахунків абонента за спірний період, оскільки у встановленому Договором порядку (п. 3.5) Відповідач незгоди щодо кількості отриманих послуг не заявив, тому дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Також судом перевірено та визнано обґрунтованими надані Позивачем пояснення та докази щодо порядку щомісячного зняття показників з приладу обліку, та встановлено, що у наданих Відповідачем суду контррозрахунку було дійсно допущено описки у тому, які показання до якого місяця відносяться.

Матеріалами справи підтверджується, що по Договору за надані послуги у спірний період Відповідачем частково перераховувались грошові кошти в оплату послуг з постачання питної води та водовідведення з зазначенням у платіжних дорученнях обох кодів (2-781 - питна вода для потреб холодного водопостачання та стоків; 2-50781 питна вода для потреб гарячого водопостачання та стоків), та Позивачем ці кошти приймалися і Відповідачу не поверталися.

Так, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із залучених до матеріалів справи не спростованих письмових доказів та пояснень вбачається, що теплові пункти за адресами, на які Позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими Позивач виставляє рахунки Відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не Відповідача, а перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ «Київенерго», та Позивачем даний факт не спростовано належними засобами доказування.

А відтак, Відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного Позивачем суду доведено не було.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води, суд не вбачає.

Щодо того, що Відповідач часину оплат проводив з посиланням на код 2-50781, то це не доводить, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору про постачання води як на підігрів для виготовлення гарячої води, тому підстав зараховувати ці кошти за кодом код 2-50781 у Позивача не було.

Отже, підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за воду, обліковану Позивачем за кодом - 2 50781, як на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає.

У частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води та водовідведення за Договором у період з 01.09.2011 по 30.06.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до п. 3.7 Правил користування № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Отже, Відповідач зобов'язаний розраховуватися за надані послуги з постачання питної води, водовідведення її стоків, а також за водовідведення стоків обсягів води, яка обліковувалась Позивачем за кодом 2-50781.

Тобто, не залежно від того, ким і для яких подальших потреб використовувалась вода, облікована Позивачем за кодом 2-50781, за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства, Відповідач повинен платити за її стоки згідно обрахованих Позивачем та не спростованих Відповідачем обсягів цих стоків, та за діючими тарифами.

Суд перевірив розрахунок Позивача та визнає обґрунтованими наведені в ньому дані щодо обсягів та вартості послуг постачання питної води для потреб холодного водопостачання та стоків за кодом 2-781, а також обрахованих за кодом 2-50781 стоків гарячої води, та застосовані тарифи для їх обрахунку, але разом із цим, здійснюючи розрахунок суми основної заборгованості в цілому за результатами розрахунку Позивач допустився помилок.

Так, за послуги постачання питної води для потреб холодного водопостачання та стоків у спірний період Позивачем було обгрунтвоано нараховано 75002,81 грн., а також 24137,32 грн. за стоки гарячої води, і також Позивачем обгрунтвоано у розрахунку враховано оплати на суму 11825,25 грн. за постачання питної води для потреб холодного водопостачання та стоків.

Окрім того у погашення вказаної заборгованості слід врахувати перераховану Відповідачем 17.11.2015 (під час судового розгляду) платіжним дорученням № 68 суму 6996,69 грн.

І також враховуючи, що Позивач не наділений правом самостійно змінювати призначення платежу здійснених Відповідачем оплат, але при цьому оплата за послуги постачання питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків, обрахована за кодом 2-50781, надходила з посиланням на Договір, то у Позивача були правові підстави утримувати ці кошти до з'ясування точного призначення оплат, а не зараховувати їх за кодом 2-50781, постачання послуг за яким Договір не регулює.

З огляду на наведене, та враховуючи заяву Відповідача №11/12 про уточнення призначення платежу, суму коштів 74302,69 грн., у яку входять також перераховані з посиланням на код 2-50781 кошти за постачання води на підігрів на суму 60946 грн., слід також зарахувати у погашення заборгованості по Договору за наданій у спірний період від дати виставлення вказаної заяви (зазначена на листі дата його отримання Позивачем) у оплату послуг постачання питної води для потреб холодного водопостачання та стоків за кодом 2-781, а також обрахованих за кодом 2-50781, оскільки указаною заявою Відповідач здійснив уточнення, яке виплавило реквізити платівок у відповідності до умов Договору.

Отже, заборгованість Відповідача за надання йому у спірний період обумовлених Договором послуг становить 6015,50 грн. з розрахунку: 75002,81 + 24137,32 - 11825,25 - 74302,69 - 6996,96 = 6015,50 грн., та в цій частині судом позов про стягнення боргу задовольняється. Оскільки суму 6996,96 грн. було погашено після порушення провадження у справі, то в цій частині суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У іншій частині вимог про стягнення боргу за постачання питної води для потреб гарячого водопостачання суд відмовляє за необґрунтованістю.

Також, у зв'язку з допущеним простроченням заборгованості виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені відповідно до п. 4.2 Договору, статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- втрат від інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунки пені (356,74 грн.), втрат від інфляції (7501,64 грн.) та 3% річних (2958,87 грн.), додані Позивачем до листа від 30.11.2015, судом перевірено та визнано обґрунтованими і арифметично правильними (у тому числі, оскільки розраховані Позивачем суми санкцій не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом); розміри вказаних заборгованості та санкцій є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

При цьому судом враховано, що сума 6996,96 грн. Відповідачем була погашена після порушення провадження у справі, а сума 74302,69 грн. у зв'язку з заявою про уточнення реквізитів зарахована судом датою виставлення та отримання Позивачем заяви, тобто поза наведеним Позивачем періодом нарахування санкцій.

Заявлені вимоги про стягнення суми штрафу у розмірі 5538,38 грн., нарахованого за п. 4.1 Договору, судом відхиляються, оскільки безпідставність відмови Відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Позивачем не доведено, належних доказів в підтвердження даних обставин Позивачем не надано, та натомість, з наведених вище описаних судом обставин вбачається наявність у Відповідача підстав вносити неповні оплати - оскільки вони частково заховувалися Позивачем за не передбачені Договором послуги.

Інші заперечення Відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що з огляду на встановлені вище судом обставини справи впливу на результат вирішення спору не мають.

З огляду на наведене позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача в мінімальному розмірі за подання позову. А також за результатами нового розгляду з Позивача на користь Відповідача стягується 606,87 грн. судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність» (м. Київ, вул. Мишуги, 7, кв. 70; ідентифікаційний код 24721307) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 6015 (шість тисяч п'ятнадцять) грн. 50 коп. заборгованості, 7501 (сім тисяч п'ятсот одну) грн. 64 коп. втрат від інфляції, 2958 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 87 коп. 3% річних, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 74 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору за подання позову.

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 6996,69 грн. боргу.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Єдність» (м. Київ, вул. Мишуги, 7, кв. 70; ідентифікаційний код 24721307) 606 (шістсот шість) грн. 87 коп. судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2015

Суддя Сташків Р.Б.