Постанова

від 15.12.2015 по справі 922/1610/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа № 922/1610/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

представника ПП "Компанія технологічних інвестицій" - не з'явився

представника ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" - не з'явився

представника ОСОБА_1 дітек Лтд - не з'явився

представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед - не з'явився

представника Бостон Індастріал ОСОБА_3- ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 14.12.2015р.)

представника Вернар ЛТД - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Бостон Індастріал ОСОБА_3, Единбург (Boston Industrial Corporation L.P.) (вх. №2981 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі № 922/1610/15

за позовом ПП "Компанія технологічних інвестицій", м. Харків

до ОСОБА_1 дітек Лтд, Лондон, Великобританія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Бостон Індастріал ОСОБА_3, Единбург

2. Вернар ЛТД, Нікосія

3. ТОВ "Інвестор-Нафтогаз", м. Харків

про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток

та за позовом ТОВ "Інвестор-Нафтогаз", м. Харків

до 1. ОСОБА_1 дітек Лтд, Лондон, Великобританія

2. ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед, Нікосія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Бостон Індастріал ОСОБА_3, Единбург

2. Вернар ЛТД, Нікосія

про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток

ВСТАНОВИЛА:

19.03.2015 року позивач, ПП "Компанія технологічних інвестицій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 Дітек ЛТД про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, підписаного 14 березня 2012 року між ПП "Компанія технологічних інвестицій" (код ЄДРПОУ 30884592) та ОСОБА_1 Дітек ЛТД (компанія, що створена та діє відповідно до законодавства Англії та Уельсу) та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (зареєстрований в реєстрі №258).

Ухвалою від 20.04.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено: Бостон Індастріал ОСОБА_3, Вернар ЛТД та ТОВ "Інвестор-Нафтогаз".

19.03.2015 року позивач ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 Дітек ЛТД та до ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі, підписаного між ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та ОСОБА_1 Дітек ЛТД від 14.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 (зареєстрований в реєстрі за №252), та договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі, підписаного між ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед від 14.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 (зареєстрований в реєстрі за № 239).

Ухвалою від 20.04.2015р. було задоволено клопотання ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та об'єднано в порядку частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одне провадження справи №922/1610/15 та №922/1612/15 (та продовжено їх розгляд спільно, справі присвоєно №922/1610/15).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року по справі №922/1610/15 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову ПП "Компанія технологічних інвестицій" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 14.03.2012 року, підписаного між ПП "Компанія технологічних інвестицій" та ОСОБА_1 Дітек ЛТД, відмовлено повністю.

У задоволенні позову ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012 року, підписаного між ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та ОСОБА_1 Дітек ЛТД, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012 року, підписаного між ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед, відмовлено повністю.

Третя особа, Бостон Індастріал ОСОБА_3, не погодилася із зазначеним рішенням, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилається на його безпідставність та необґрунтованість. Просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року по справі №922/1610/15, виключивши з мотивувальної частини висновок суду щодо визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Енергія-95" від 14.03.2012 року, укладеного між ПП "Компанія технологічних інвестицій" та ОСОБА_1 Дітек ЛТД, договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Енергія-95" від 14.03.2012 року, укладеного між ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та ОСОБА_1 Дітек ЛТД та договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Енергія-95" від 14.03.2012 року, укладеного між ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" та ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед неукладеними. Резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року по справі №922/1610/15 скаржник просить залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року у справі №922/1610/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) апеляційну скаргу Бостон Індастріал ОСОБА_3, Единбург на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.15 року у справі № 922/1610/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2015р. об 11:00 год.

03.06.2015р. від заявника апеляційної скарги - Бостон Індастріал ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 8724).

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Могилєвкіна Ю.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В.

22.06.2015р. Вернар ЛТД, Нікосія надано відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа повністю підтримує вимоги апеляційної скарги та правову позицію скаржника у даній справі, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у справі №922/1610/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В.) розгляд справи відкладено на 13.07.2015р. об 11:00 год.

01.07.2015р. та 06.07.2015р. від заявника апеляційної скарги - Бостон Індастріал ОСОБА_3 електронною поштою та поштою надійшли додаткові пояснення по скарзі (вх. №№ 10076, 10238).

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Пушай В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І.)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року у справі №922/1610/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І.) розгляд справи відкладено на 10.08.2015р. об 11:00 год.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Плужник О.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Потапенко В.І. (суддя-доповідач), суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2015 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Потапенка В.І., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. (суддя-доповідач), суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. розгляд справи відкладено на 29.09.2015р. об 11:00 год.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати ОСОБА_6 від 28.09.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Білецької А.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. розгляд справи відкладено на 27.10.2015р. о 10:00 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р. розгляд справи відкладено на 15.12.2015р. об 11:00 год.

Представники ПП "Компанія технологічних інвестицій", ТОВ "Інвестор-Нафтогаз", Компанії ОСОБА_1 дітек Лтд, Компаній ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед та Вернар ЛТД в судове засідання 15.12.2015р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників ПП "Компанія технологічних інвестицій", ТОВ "Інвестор-Нафтогаз", ОСОБА_1 дітек Лтд, ОСОБА_2 ОСОБА_1 Лімітед, Вернар ЛТД за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 15.12.2015р. уповноваженого представника скаржника, який підтримав свою правову позицію у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Бостон Індастріал ОСОБА_3, Единбург на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015р. у справі № 922/1610/15 підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2012р. між ПП «Компанія технологічних інвестицій» (Продавець) та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД (Покупець) було підписано Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-95» (далі - Договір-1) (том 1 аркуш справи 11-16). Даний Договір з боку ПП «Компанія технологічних інвестицій» підписано директором ОСОБА_7, скріплено печатками підприємств Продавця та Покупця, а також посвідчено нотаріально.

За умовами даного Договору-1 ПП «Компанія технологічних інвестицій», як Продавець, передає у власність компанії, як Покупця, а Компанія ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД приймає частку в статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» в розмірі 66600,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот гривень), що складає 37% статутного капіталу ТОВ «Енергія-95», та зобов'язується сплатити Продавцю грошову суму у розмірі, встановленому пунктами 3.1.-3.2. цього ОСОБА_8.

Відповідно до пункту 3.1. Договору-1 Покупець (Компанія ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД) сплачує Продавцеві (ПП «Компанія технологічних інвестицій») за визначену в даному договорі частку у статутному капіталі Товариства грошову суму у розмірі 66600,00 грн., що є еквівалентом 8340,64 дол. США за офіційним курсом валют НБУ станом на 14.03.2012р.

Також, 14.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестор-Нафтогаз» в особі директора ОСОБА_9 та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД було підписано Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-95» (далі - Договір-2) (том 2 аркуші справи 18-23), відповідно до умов якого Продавець - ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» передає, у власність Покупця - Компанії ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД, а останній приймає частину частки в статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» у розмірі 27000,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень), що складає 15% статутного капіталу ТОВ «Енергія-95», та оплачує грошову суму у розмірі, встановленому пунктами 3.1.-3.2. цього ОСОБА_8.

Відповідно до пункту 3.1. Договору-2 Покупець (Компанія ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД) сплачує Продавцеві (ТОВ «Інвестор-Нафтогаз») за визначену в даному договорі частину частки у статутному капіталі Товариства грошову суму у розмірі 27000,00 грн., що є еквівалентом 3381,34 дол. США за офіційним курсом валют НБУ станом на 14.03.2012р.

Крім того, 14.03.2012р. між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» в особі директора ОСОБА_9 було підписано ще один Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-95» (далі - Договір-3) (том 2 аркуші справи 12-17), за умовами якого Подавець - «Інвестор-Нафтогаз» передає у власність Покупця - Компанії ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД, а Покупець в свою чергу приймає частину частки в статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» у розмірі 86400,00 грн., що складає 48 % статутного капіталу Товариства, та оплачує грошову суму у розмірі, встановленому пунктами 3.1.-3.2. цього ОСОБА_8.

Відповідно до пункту 3.1. Договору-3 Покупець (Компанія ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД) сплачує Продавцеві (ТОВ «Інвестор-Нафтогаз») за визначену в даному договорі частину частки у статутному капіталі Товариства грошову суму у розмірі 86400,00 грн., що є еквівалентом 10820,29 дол. США за офіційним курсом валют НБУ станом на 14 березня 2012 року.

ОСОБА_8 також посвідчені нотаріально.

Згідно пункту 3.2. вищезазначених ОСОБА_8 оплата часток та частин часток у Статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» повинна бути здійснена Покупцями шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або будь-яким іншим способом за згодою Сторін, після укладення даного ОСОБА_8 із розстроченням платежу на один рік. Повний розрахунок за цим ОСОБА_8 Покупець повинен здійснити до 14.03.2014р.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання Договорів-1, 2 та 3 купівлі-продажу від 14.03.2012р. часток та частин часток у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» недійсними з огляду на недосягнення між сторонами згоди відносно істотних умов цих ОСОБА_8 щодо вартості часток, порядку здійснення їх оплати, строків і розмірів платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказують на те, що всупереч вимогам чинного законодавства ці ОСОБА_8 не містять всіх істотних умов, необхідних для такого виду договорів, що свідчить про їх недійсність; сторонами наведених ОСОБА_8 чітко не було зафіксовано в письмовій формі ані вартості часток та частин часток, ані порядку здійснення Покупцями оплати їх вартості за цими ОСОБА_8, а визначенням умови про розстрочення платежу, сторони не визначили порядок, строки і розміри платежів за весь період розстрочки, чим порушили приписи статті 695 Цивільного кодексу України. Також, у позовній заяві ПП «Компанія технологічних інвестицій» посилається на те, що з урахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, але у директора ПП «Компанія технологічних інвестицій» - ОСОБА_7 необхідний обсяг повноважень під час підписання ОСОБА_8 від 14.03.2012р. був відсутній.

Всі наведені обставини, за твердженнями позивачів, свідчать про порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому наявні підстави для захисту прав у судовому порядку шляхом визнання Договорів-1, 2 та 3 від 14.03.2012р. недійсними.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуально кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6).

Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку правові підстави для задоволення вимог позивачів про визнання спірних ОСОБА_8 купівлі-продажу часток та частин часток у статутному капіталі ТОВ «ЕНЕРГІЯ-95» недійсними - відсутні.

Однак при цьому, господарський суд першої інстанції встановив, що спірні Договори-1, 2 та 3 є неукладеними, тому не створили жодних правових наслідків, тобто не спричинили виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а отже й не призвели і не могли призвести до порушення прав позивачів або охоронюваних законом інтересів позивачів. Разом з цим, суд першої інстанції визначився, що позивачі не можуть вважатися такими, що набули право вимоги коштів у розмірі вартості часток. Такого права не виникло ні щодо вартості в національній валюті, ні щодо вартості визначеній в еквіваленті в іноземній валюті, а відповідачі відповідно, не є такими, що набули право власності на частки в статутному капіталі ТОВ «Енергія-95».

Так, аналізуючи умови спірних Договорів господарський суд встановив, що сторонами: належним чином не було зафіксовано в письмовій формі ані вартості відчужуваних часток, ані порядку, строків і розмірів платежів за даними Договорами; не досягнуто згоди щодо графіку платежів, а кінцевий строк взагалі не узгоджено (визначено суперечливо із погрішністю один рік), тобто не досягнуто згоди щодо тих умов договору, котрі в силу приписів чинного законодавства є істотними для оплати в розстрочку.

З урахуванням цих обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність у спірних ОСОБА_8 названих вище істотних умов, обов'язковість яких визначена положеннями Цивільного кодексу України (статті 638, 695) та Господарського кодексу України (частина 2 статті 180), унеможливлює висновок про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та про укладення договорів, а тому визначився, що ці ОСОБА_8 є неукладеними (такими, що не відбулися). При цьому, в основу рішення суду першої інстанції також покладено висновок про те, що сторони дійсно намагались укласти спірні ОСОБА_8 і намагались вчинити дії по їх виконанню, однак до цього часу договори залишаються невиконаними, адже оплата за відповідні частки не здійснена, оскільки відповідні кошти, котрі сплачувались покупцями часток, були повністю повернені продавцями цих часток, про що свідчать наявні у справі платіжні доручення із відміткою в графі «призначення платежу» - «повернення помилково зарахованих коштів» (том 3 аркуші справи 42-43).

У пункті 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011р. №7 роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання спірних ОСОБА_8 від 14.03.2012 року недійсними не підлягають задоволенню, і цей висновок суду першої інстанції є правильним, але з інших підстав та за іншими мотивами, ніж ті, що зазначені в оскаржуваному рішенні.

При вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції керується наступним.

Відповідно до статті 202, частини 4 статті 203, статті 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, двосторонніми чи багатосторонніми (договори). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За умовами частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Пунктами 6.1. Договорів-1, 2 та 3 визначено, що договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (частина 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).

Пунктом 2.10. постанови пленуму Вищого господарського України №11 від 29.05.2013р «Про деякі питання визнання правочинів недійсними» зазначено, що в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статті 228 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Колегія суддів вважає, що підписи сторін на спірному договорі, засвідчені відбитками печаток, свідчать про те, що на момент його укладення сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків. Такі умови були погоджені позивачами (Продавцями часток), ними не заперечувались та в подальшому були схвалені шляхом вчинення дій, направлених на виконання цих ОСОБА_8.

Також, колегією суддів встановлені фактичні обставини стосовно того, що Договори-1, 2 та 3 були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

З огляду на викладене, під час укладення Договорів-1, 2 та 3 його сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, зміст договорів не суперечив вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін правочину було вільне і відповідало їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, договори були укладені у повній відповідності з вимогами законодавства та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тому правові підстави для визнання недійсним договорів купівлі-продажу часток у статутному капталі ТОВ «Енергія-95» від 14.03.2012 р. відсутні.

Згідно з частиною 3 статті 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Особа, яка посвідчує правочин, зобов'язана перед вчиненням посвідчувального напису перевірити його відповідність вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України. Після вчинення нотаріального посвідчення має діяти презумпція відповідності правочину цим вимогам, яка може бути спростована в судовому порядку.

Позивачі не довели, що під час нотаріального посвідчення Договорів-1, 2 та 3 існувала заборона на відчуження часток, повноваження осіб сторін ОСОБА_8 не підтверджувалась необхідним обсягом наданих документів, а ці правочини під час їх підписання та нотаріального посвідчення не відповідали вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України.

Посилання ПП «Компанія технологічних інвестицій» у позовній заяві на те, що з урахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, але у директора ПП «Компанія технологічних інвестицій» - ОСОБА_7 необхідний обсяг повноважень під час підписання ОСОБА_8 від 14.03.2012р. був відсутній, спростовуються матеріалами справи, а тому їх слід залишити поза увагою суду.

У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Колегією суддів з'ясовано, що підписанти Договорів-1, 2 та 3 мали повноваження на укладення відповідного правочину від імені позивачів, а тому факт порушення сторонами при укладенні спірного договору положень частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України позивачами не доведений.

Договори-1, 2 та 3 були прийняті до виконання позивачами, а відповідно були ними схвалені. Отже, вчинення правочину - ОСОБА_8 від 14.03.2012р. від імені директора ПП «Компанія технологічних інвестицій», не спростовує ані факту укладення цього ОСОБА_8, ані факту його виконання з боку Покупців.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивачі не вказали, які їхні права або охоронювані законом інтереси порушені укладенням Договорів-1, 2 та 3, та не обґрунтували, які конкретні правові підстави для звернення із позовом у даній справі, стверджуючи лише про невідповідність ОСОБА_8 нормам законодавства.

Крім того, позивачами не доведено того, що Договори-1, 2 та 3 укладені сторонами із порушенням вимог чинного законодавства, а тому відсутні передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України підстави для визнання їх недійсними.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачами не доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, не довели належними засобами доказування порушення їх прав внаслідок укладення спірних Договорів-1, 2 та 3.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Аналіз встановлених колегією суддів апеляційної інстанції по справі обставин свідчить про те, що висновок місцевого господарського суду щодо визнання неукладеними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 14.03.2012р. між Приватним підприємством «Компанія технологічних інвестицій» та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД; купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012р. між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД; купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012р., між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та Компанією ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД є помилковим, а зазначені договори не можна вважати такими, що не відбулися.

Враховуючи всі матеріалів справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази та надаючи власну правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Визнання договору неукладеним як факту, що має юридичне значення, може мати місце, але лише в розрізі оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості заявлених вимог.

Предметом спору у даній справі є вимога позивачів про визнання недійсними ОСОБА_8 від 14.03.2012р. щодо відчуження часток та частин часток у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95», тобто пов'язаним з обігом часток у статутному капіталі Товариства, тому даний спір не є таким, що виник з корпоративних правовідносин.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У статті 11 Цивільного кодексу України закріплені законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, одними з основних є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту визначення правочину можна виділити такі основні його ознаки:

1) правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки;

2) правочин - це вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб'єктів;

3) правочин породжує правовий наслідок;

4) правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права;

5) правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відчуження частки у статутному капіталі Товариства відбувається на підставі цивільно-правового договору, який передбачає перехід права власності до набувача, зокрема договору купівлі-продажу.

Залежно від того, яким саме правочином супроводжується відчуження частки, визначаються його істотні умови, форма та порядок вчинення. Таким чином, відступлення частки - це відчуження частки на підставі цивільно-правового договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 656 Цивільного Кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 632 Цивільного Кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів визначає, що істотними умовами договорів про відчуженням частки у статутному капіталі товариства є:

1) предмет договору, зокрема характеристика частки в статутному капіталі, яка відчужується (найменування товариства, відомості про його державну реєстрацію, ідентифікаційний код, номінальна вартість частки та її розмір);

2) ціна частки;

Визначення ціни частки відбувається за згодою сторін. На ціну впливають такі фактори: розмір частки; вартість чистих активів товариства (власний капітал); склад, вартість та цінність активів; наявність нематеріальних активів; стан господарської діяльності товариства, його позиція на ринку; тощо.

З аналізу умов Договорів-1, 2 та 3 колегію суддів вбачається, що сторонами в ОСОБА_8 узгоджені такі істотні умови договору як предмет договору, ціна і загальна вартість договору, умови і строки оплати, відповідальність сторін, строки договорів тощо. Всі ці умови визначені за вільним вибором сторін та погоджені між ними належним чином.

В даному випадку можливість коригування ціни часток через зміну курсу гривні до долара США на час здійснення платежу сторонами у Договорах-1, 2 та 3 не була передбачена, натомість ціна часток визначена сторонами як абсолютна величина і в подальшому сторонами не змінювалась, у тому числі і шляхом підписання додаткових угод. Твердження позивачів про те, що сторони не зафіксували згоду відносно вартості частки станом на дату здійснення Покупцями оплати за Договорами та не визначили яким чином повинен здійснюватись розрахунок, є безпідставними, адже своїм правом на включення до умов спірних ОСОБА_8 відповідного застереження про здійснення перерахунку зобов'язань у разі зміни курсу валюти-еквівалента сторони не скористались.

Пунктами 3.2. Договорів-1, 2 та 3 передбачено, що покупець сплачує суму, визначену пунктами 3.1. цих ОСОБА_8 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або будь-яким іншим способом за згодою Сторін, після укладення даного ОСОБА_8 з розстроченням платежу на один рік. Повний розрахунок за цим ОСОБА_8 Покупець повинен здійснити до 14 березня 2014 р.

Така редакція пункту 3.2. цих ОСОБА_8 передбачає сплату покупцями ціни продажу частинами, розмір яких Покупці визначили на власний розсуд та з обов'язковим повним розрахунком за договорами до 14.03.2014 р., що не суперечить нормам чинного законодавства та не може бути підтвердженням непогодження сторонами Договорів-1, 2 та 3 їх істотних умов.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що укладаючи спірні ОСОБА_8, сторони не мали будь-яких зауважень або заперечень щодо ціни часток.

Висновок місцевого господарського суду про те, що сторонами не визначено строк дії спірних ОСОБА_8, а пункти 3.2. ОСОБА_8 в частині строку розрахунку містять суперечності в строках розрахунків (кінцевий термін здійснення розрахунків 14.03.2014р. не відповідає строку розстрочення платежу в один рік, тобто до 15.03.2013р.), колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського Кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з пунктом 4.1. ОСОБА_8 право власності на частину частки переходить від Продавця до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цих ОСОБА_8 сторонами.

У пункті 3.2. ОСОБА_8 -1, 2 та 3 сторони визначили, що повний розрахунок за цими Договорами повинен бути здійснений Покупцями в строк до 14.03.2014р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у спірних ОСОБА_8 сторонами належним чином погоджено таку умову ОСОБА_8, як строк їх дії.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 Господарського Кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини, у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі матеріали справи в їх сукупності свідчать про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов, які необхідні для ОСОБА_8 даного виду, а фактичне виконання спірних ОСОБА_8 сторонами не дає підстав вважати ці ОСОБА_8 неукладеними. Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 цього Кодексу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договорами-1, 2 та 3 відповідачами до матеріалів справи надана належним чином засвідчена копія Статуту ТОВ «Енергія-95» з відміткою про державну реєстрацію змін 25.07.2012р., ОСОБА_6 з ЄДРПОУ від 19.06.2015р. щодо ТОВ «Енергія-95» станом на 26.07.2012р., зі змісту якого вбачається, що учасниками Товариства є Компанії ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД та ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виконуючи свої договірні зобов'язання Компаніями ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД та ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД були здійснені оплати за Договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» від 14.03.2012 р., про що свідчить довідка ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 29.03.2013 р. №425 та платіжне доручення від 28.12.2012 р. №2 щодо сплати 66600,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот гривень) компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД на користь ПП «Компанія технологічних інвестицій».

Відповідно до вказаної довідки та платіжного доручення компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД перераховано на користь ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та ПП «Компанія технологічних інвестицій» грошові кошти за ціною, що була передбачена Договорами-1, 2 та 3 із призначенням платежу: «Плата за частку у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» згідно договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі б/н від 14.03.2012р.».

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частин 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

ПП «Компанія технологічних інвестицій» та ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» прийняли виконання договірних зобов'язань з боку Компаній ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД та ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД, зокрема оплату часток за ціною, що визначена у пунктах 3.1. Договорів-1, 2 та 3.

Отже, після виконання сторонами ОСОБА_8 та прийняття позивачами оплати вартості часток у статутному капіталі за ціною, що зазначена у ОСОБА_8, їх посилання на неузгодженість ціни, як істотної умови договору, не вважається колегією суддів належним аргументом в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Частиною 3 статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Правовий статус власника підприємства встановлюється статутом останнього, як установчим документом.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (частина 2 статті 65 Господарського Кодексу України).

Відомості про учасника товариства та перелік учасників міститься у статутах господарських товариств. При зміні складу учасників товариства вносяться зміни до установчих документів товариств.

Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Статтею 17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» передбачено, що до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи необхідно подати державному реєстратору: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

Згідно з частиною 5 статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Отже, дії по відчуженню товариством частки в статутному капіталі або зменшенню статутного фонду мають вчинятися товариством з внесенням відповідних змін до установчих документів товариства, щодо розміру статутного фонду товариства, складу його учасників та розміру належних їм часток.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» були виконані сторонами, що їх уклали, а саме: покупці здійснили оплату часток, а позивачі - ПП «Компанія технологічних інвестицій» та ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» (продавці) - передали право власності на частки Компанії ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД та Компанії ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД, про що проведена державна реєстрація нової редакції Статуту ТОВ «Енергія-95» (номер запису 14801050017005824 від 25.07.2012р.).

Що стосується наданих позивачами платіжних документів на підтвердження факту повернення коштів, що сплачені відповідачами в рахунок оплати обумовленої вартості часток за спірними Договорами, як помилково перерахованих, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що в процесі розгляду справи позивачами надано копії платіжних доручень № 104 від 24.04.2015 р., за яким ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» перераховано на користь компанії ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД суму у розмірі 27000,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень) з призначенням платежу «Повернення помилково перерахованих коштів без ПДВ», № 105 від 24.04.2015 р., за яким ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» перераховано на користь компанії ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД суму у розмірі 86 400,00 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста гривень) з призначенням платежу «Повернення помилково перерахованих коштів без ПДВ», № 114 від 24.04.2015 р., за яким ПП «Компанія технологічних інвестицій» перераховано на користь компанії ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД суму у розмірі 66 600,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот гривень) з призначенням платежу «Повернення помилково перерахованих коштів без ПДВ».

На підставі вказаних платіжних доручень про повернення помилково перерахованих коштів місцевий суд дійшов висновку, що сторони дійсно намагались укласти спірні ОСОБА_8 і намагались вчинити дії по їх виконанню, однак до цього часу договори залишаються невиконаними, адже оплата за відповідні частки не здійснена. Крім того, суд зазначив, що відповідні кошти, котрі сплачувались покупцями часток були повністю повернені ним відповідачами із призначенням платежу «повернення помилково зарахованих коштів», що дало підстави суду першої інстанції дійти висновку про їх фактичне невиконання.

Однак колегія суддів вважає, що надані позивачами платіжні документи щодо повернення помилково перерахованих коштів, та на які послався суд першої інстанції, жодним чином не спростовують факту здійснення оплати вартості часток та частин часток у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» відповідачами за Договорами-1, 2 та 3, оскільки позивачами не доведено суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, що ці кошти були перераховані Покупцями часток помилково та набуті Продавцями безпідставно.

Натомість колегія суддів вважає, що перераховані відповідачами кошти були отримані ПП "Компанія технологічних інвестицій" і ТОВ "Інвестор-Нафтогаз" саме на виконання спірних ОСОБА_8 купівлі-продажу часток та частин часток у статутному капіталі ТОВ «Енергія-95» від 14.03.2012р.

Вказані обставини дають підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що позивачі не можуть вважатися неналежними отримувачами цих коштів, а зазначені перекази - помилковими і здійсненими без будь-яких на те правових підстав.

Слід наголосити на тому, що зі змісту наданих позивачами платіжних доручень № 104 від 24.04.2015р., № 105 від 24.04.2015р. та № 114 від 24.04.2015р., не вбачаються підстави повернення помилково перерахованих коштів, а також те, що зазначені кошти були повернуті саме за спірними Договорами-1, 2 та 3.

Відповідно до пункту 1.24. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно пункту 1.23. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач визначений, як особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995 р. №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» передбачено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти.

Однак матеріали даної справи свідчать про те, що повернення коштів за платіжними дорученнями № 104, № 105 та № 114, були здійснені позивачами 24.04.2015р., тобто майже через 2,5 роки після отримання ними платежів, після порушення провадження у даній справі та фактично за чотири дні до прийняття господарським судом рішення у даній справі.

Відтак, матеріалами справи у повній мірі підтверджується, що спірні ОСОБА_8 сторонами виконувались, а тому правові підстави вважати їх неукладеними відсутні.

Переглядаючи повторно дану справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегією суддів враховано правові позиції, що викладені у постановах Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі №7/221-09/09 та №3-58гс11 від 25.06.2011р., відповідно до яких визначення договору, як неукладеного, може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, принаймні однією з сторін правочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду щодо визнання неукладеними договорів: купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 14.03.2012р. між Приватним підприємством «Компанія технологічних інвестицій» та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД; купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012р. між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД; купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012р., між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та Компанією ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД, оскільки такий висновок суду жодним чином не узгоджується із наявними у справі доказовими матеріалами та суперечить нормам чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даного виду правовідносин.

Аналогічна правова позиція при розгляді подібного спору щодо можливості виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду про визнання договору купівлі-продажу неукладеним міститься у постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2015р. по справі № 905/5452/13.

Доводи, що наведені заявником апеляційної скарги про необхідність зміни рішення суду у даній справі, шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку про визнання спірних ОСОБА_8 неукладеними, належним чином обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, повторно розглянувши дану справу, користуючись наданим суду апеляційної інстанції правом та можливістю в межах своєї компетенції встановлювати ті чи інші обставини, які є суттєвими для вирішення спору, виходячи із оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності дійшла висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню ні за аргументами, що наведені у позовних заявах, ні з будь-яких інших підстав.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Компанії Бостон Індастріал ОСОБА_3, Единбург (Boston Industrial Corporation L.P.) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015р. у справі № 922/1610/15 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок суду щодо визнання неукладеними договорів:

- купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 14.03.2012р. між Приватним підприємством «Компанія технологічних інвестицій» та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД;

- купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012р. між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та Компанією ЕНЕРДЖІ ДІТЕК ЛТД;

- купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі від 14.03.2012р., між ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та Компанією ДІ-ТЕК ОСОБА_1 ЛІМІТЕД.

Резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. у справі № 922/1610/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.