Ухвала

від 16.12.2015 по справі 826/10594/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/6421/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 826/10594/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд ЛТД" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0000172260 та № 0000182260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит за реальними господарськими операціями з придбання підрядних робіт у задекларованого контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехнопласт» (далі - ТОВ «Спецтехнопласт»), тоді як за відсутності вироків, постановлених відносно офіційних осіб контрагента, наведені в акті зустрічної перевірки ознаки його фіктивності не можуть спростовувати товарності спірних господарських операцій.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надано належної правової оцінки обставинам щодо фіктивного характеру діяльності спірного постачальника та відсутності у нього об'єктивної можливості виконати розглядувані роботи в силу браку матеріальних та трудових ресурсів, тоді як подання платником формального складеного пакету документів не може підтверджувати обґрунтованість податкової вигоди платника за відсутності фактичного руху активів між учасниками поставки.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.09.2012 по 30.11.2012, оформлену актом від 27.05.2013 № 1556/2260/33406986.

За результатами цієї перевірки Інспекцією прийнято: податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0000172260 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток на 192 339 за основним платежем та на 48085 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0000182260, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 183 189 грн. за основним платежем та 45795 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для цих донарахувань слугував висновок податкового органу про те, що господарські операції з поставки названим постачальником підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами, перелічені постачальники залучені до взаємовідносин з позивачем виключно з метою декларування у податковому обліку витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ).

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на обставини, установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів відносно ТОВ «Спецтехнопласт», а саме: його неперебування за місцезнаходженням, відсутність у цього підприємства матеріальних та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій,

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Наведені норми ПК свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У справі, що переглядається, аналізуючи правовідносини позивача ТОВ «Спецтехнопласт», суди визнали достатнім підтвердженням реальності цих правовідносин подані позивачем договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти на передачу матеріалів, податкові накладні, платіжні доручення про оплату Товариства спірних підрядних робіт у безготівковому порядку. Зазначені роботи, як встановили суди, у подальшому були поставлені позивачем як генпідрядником своїм замовникам.

Втім при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Реальність господарської операції визначається не лише наявністю активу, але й виконанням такої операції саме конкретним задекларованим контрагентом.

При цьому суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Втім у справі, що переглядається, судами не виконано наведених процесуальних вимог.

Так, відхиляючи доводи Інспекції щодо фіктивності спірного постачальника, суди послалися на відсутність вироку, постановленого щодо посадових осіб ТОВ «Спецтехнопласт», що саме по собі не є ознакою реального суб'єкта господарювання.

Адміністративний суд наділений достатніми процесуальними інструментами для безпосередньої перевірки та/або достеменного з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у справі та мають правове значення для правильного вирішення адміністративного спору.

А відтак для з'ясування цієї обставини адміністративний суд повинен був самостійно встановити наявність у ТОВ «Спецтехнопласт» умов для виконання договірних зобов'язань, витрат, супутніх звичайній господарській діяльності (як-от - на виплату заробітної плати, на оренду, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку тощо), за необхідності викликати у судове засідання та допитати як свідка керівника цього підприємства.

При цьому суди повинні були оцінити обставини, установлені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт». Адже результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені.

Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак акт, складений за наслідками вжиття заходів проведення зустрічної звірки контрагента, на який посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваних донарахувань, підлягав оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження.

Під час розгляду цієї справи відповідач неодноразово наголошував на відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Суди не перевірили, якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, на яких саме об'єктах, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання цих робіт тощо.

Суди не звернули уваги на те, що деякі види роботи за договорами підряду (укладеними позивачем ТОВ «Спецтехнопласт») та виконувалися паралельно протягом одного проміжку часу на різних об'єктах, розташованих у різних місцевостях. Так, за договором про виконання робіт від 23.07.2012 № 0723 названий постачальник здійснював роботи на об'єкті, розташованому у м. Луганську, за договором від 22.07.2012 № 0722 - у м. Кривому Розі, за договором від 02.08.2012 № 0802/2 - у м. Севастополі, за договором від 02.08.2012 № 0802 - у м. Білій Церкві. Усі ці роботи були виконані у листопаді 2012 року згідно з актами виконаних робіт. Наведений факт у світлі реальності розглядуваних операцій вимагає встановлення фактичного перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників ТОВ «Спецтехнопласт», безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, та з'ясування об'єктивної можливості реального виконання ТОВ «Спецтехнопласт» розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт .

Таким чином, оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі № 826/10594/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько