Ухвала

від 14.12.2016 по справі 826/10594/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10594/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.06.2013 №№0000172260, 0000182260 (а.с. 93-100 Том IV).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року - без змін (а.с. 129-135 Том IV).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі №826/10594/13-а - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 153-157 Том IV).

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що суди повинні були самостійно встановити наявність у ТОВ «Спецтехнопласт» умов для виконання договірних зобов'язань, витрат, супутніх звичайній господарській діяльності (як-от - на виплату заробітної плати, на оренду, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку тощо), за необхідності викликати у судове засідання та допитати як свідка керівника цього підприємства. Крім того, суди не перевірили, якими силами та засобами виконувалися спірні роботи, на яких саме об'єктах, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання цих робіт тощо.

Також, Вищий адміністративний суд дійшов висновку, що суди не звернули уваги на те, що деякі види роботи за договорами підряду (укладеними позивачем ТОВ «Спецтехнопласт») та виконувалися паралельно протягом одного проміжку часу на різних об'єктах, розташованих у різних місцевостях. Так, за договором про виконання робіт від 23.07.2012 № 0723 названий постачальник здійснював роботи на об'єкті, розташованому у м. Луганську, за договором від 22.07.2012 № 0722 - у м. Кривому Розі, за договором від 02.08.2012 № 0802/2 - у м. Севастополі, за договором від 02.08.2012 № 0802 - у м. Білій Церкві. Усі ці роботи були виконані у листопаді 2012 року згідно з актами виконаних робіт. Наведений факт у світлі реальності розглядуваних операцій вимагає встановлення фактичного перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників ТОВ «Спецтехнопласт», безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, та з'ясування об'єктивної можливості реального виконання ТОВ «Спецтехнопласт» розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт.

Після направлення справи на новий розгляд, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.09.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 27.05.2013 № 1556/2260/33406986, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 183 180 грн, в т.ч. за: вересень 2012 року на суму 20300 грн; за жовтень 2012 року на суму 90 217 грн; за листопад 2012 року на суму 72 663 грн; завищено від'ємне значення ПДВ на суму 12 123 грн за жовтень 2012 року. Також позивачем порушено п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 192339 грн, в т.ч. по періодах: за три квартали 2012 року на суму 21315 грн та за 2012 рік на суму 192339 грн (а.с. 16-28 Том I).

На підставі Акта перевірки 11 червня 2013 року прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000172260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 240 424 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 192 339 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 48 085 грн (а.с. 50 Том I);

- №0000182260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 228 975 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 183 180 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 795 грн (а.с. 51 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку, при цьому, позивачем не надано доказів фактичного перебування на об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників ТОВ «Спецтехнопласт», безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, що свідчить на користь відсутності об'єктивної можливості реального виконання ТОВ «Спецтехнопласт» розглядуваних операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт, відтак у ТОВ «Спецтехнопласт» була відсутня об'єктивна можливість виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, тому позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, як наслідок - податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно, підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини справи.

29 серпня 2012 між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір на виконання робіт №0829, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати за замовленням Генпідрядника, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити роботу: завантаження, перевезення, розвантаження, монтаж опор згідно проекту в кількості 158 шт. (а.с. 66-67 Том I).

Для виконання робіт Субпідрядник використовує опори і траверси, отримані від Генпідрядника на підставі актів приймання-передачі.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем у суді першої інстанції до матеріалів справи долучено копії акта №1 прийомки виконаних робіт за жовтень 2012, акта на передачу матеріалів №1 від 03.10.2012, в якому зазначено, що позивач передав на субпідрядника опори в кількості 158 шт. та траверси на 2 гаки в кількості 158 шт. (а.с. 68-69 Том I).

Також позивачем надано належним чином завіреної копії видаткової накладної №5 від 02.10.2012 та податкових накладних від 24.09.2012 №43, від 27.09.2012 №57, від 31.10.2012 №66, від 02.10.2012 №5 (а.с. 70-74 Том I).

03 жовтня 2012 року між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір №1003, згідно якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт Київського міського клінічного центру по вул. Пушкінській, 22 в Шевченківському районі м. Києва (а.с 75-77 Том I).

На підтвердження виконання сторонами даного договору взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено копії акта №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КВ-2в за жовтень 2012 року, згідно змісту якого субпідрядником було здійснено капітальний ремонт покрівлі та супутні роботи; акта №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, згідно якого субпідрядником виконано роботи по ремонту пожежних сходів; акта №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, згідно якого субпідрядником виконано внутрішні оздоблювальні роботи по об'єкту Київський міський клінічний центр (а.с. 78-81, 83-86, 88-91 Том I).

За наслідками виконання даного Договору, ТОВ «МК-Буд ЛТД» на користь позивача виписано податкові накладні, суми ПДВ по яким було віднесено позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів, а саме: від 10.10.2012 №14, від 17.10.2012 №17, від 20.11.2012 №71 (а.с. 93-95 Том I).

Також, 02 серпня 2012 року між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір №0802, згідно субпідрядник зобов'язується у 2012 році за завданням Генпідрядника виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п.1.2 Договору, а Генпідрядник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування робіт: «Роботи з обладнання навігаційними покажчиками нової сучасної спортивної споруди зі штучним льодом, що розташована по вул. Молодіжна, 36 у м. Біла Церква Київської області» (а.с. 96-102 Том I).

Згідно Додатку №2 до Договору, між сторонами погоджено графік виконання робіт, а згідно довідки договірної ціни, складеної станом на 02.08.2012, між сторонами погоджено ціну договору в загальній сумі 55584 грн, при цьому зазначено, що ціна договору є динамічною (а.с. 103-104 Том I).

Актом на передачу матеріалів №1 від 28.09.2012 підтверджується передача зі сторони позивача на Субпідрядника матеріалів, необхідних для виконання договору (а.с. 108 Том I).

На підтвердження виконання даного договору позивач надав акт №1/0802 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року (а.с. 105-107 Том I).

ТОВ «МК-Буд ЛТД» на користь позивача виписано податкову накладну №8 від 02.11.2012 (а.с. 109 Том I).

Крім того, як свідчать матеріали справи, 02 серпня 2012 року між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір №0802/2, згідно з яким субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника (ТОВ «МК-Буд ЛТД») виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п.1.2 Договору, а Генпідрядник - прийняти і оплатити роботи (а.с. 110-116 Том I).

Найменування робіт «Роботи з обладнання навігаційними покажчиками нової сучасної спортивної споруди зі штучним льодом, що розташована за адресою вул. Загородна Балка, 1 у м. Севастополі».

Кількісні характеристики виконуваних робіт за цим Договором визначаються розрахунком договірної ціни.

Підпунктом 5.7 договору передбачено, що здавання - приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил то оформлюється Актом.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано копію Графіку виконання робіт, Довідки погодження договірної ціни, акта №1/0802/2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, акта на передачу матеріалів від 28.09.2012, податкової накладної №9 від 02.11.2012 (а.с. 117-124 Том I).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2012 року між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір №0802/1, згідно якого субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника (ТОВ «МК-Буд ЛТД») виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п.1.2 Договору, а Генпідрядник - прийняти і оплатити роботи (а.с. 125-131 Том I).

Найменування робіт «Роботи з обладнання навігаційними покажчиками нової сучасної спортивної споруди зі штучним льодом, що розташована за адресою вул. Севастопільська, 5 у м. Дружковка».

Кількісні характеристики виконуваних робіт за цим Договором визначаються розрахунком договірної ціни.

Підпунктом 5.7 договору передбачено, що здавання - приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил то оформлюється Актом.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії Графіку виконання робіт, Довідки погодження договірної ціни, акта №1/0802 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, акта на передачу матеріалів від 28.09.2012, податкової накладної №7 від 02.11.2012 (а.с. 132-139 Том I).

Також, 23 липня 2012 року між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір №0723, згідно якого субпідрядник (зобов'язується за завданням Генпідрядника виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п.1.2 Договору, а Генпідрядник - прийняти і оплатити роботи 9а.с. 140-146 Том I).

Найменування робіт «Роботи з обладнання навігаційними покажчиками нової сучасної спортивної споруди зі штучним льодом, що розташована в кв. Стєпной (біля будівлі школи №59) у м. Луганськ».

Кількісні характеристики виконуваних робіт за цим Договором визначаються розрахунком договірної ціни.

Підпунктом 5.7 договору передбачено, що здавання - приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил то оформлюється Актом.

На підтвердження виконання даного договору позивачем до надано копії Графіку виконання робіт, Довідки погодження договірної ціни, акта №1/0723 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, акта на передачу матеріалів від 28.09.2012, податкової накладної №5 від 02.11.2012 (а.с. 147-154 Том I).

Як свідчать матеріали справи, 22 липня 2012 року між позивачем (надалі - Генпідрядник) та ТОВ «Спецтехнопласт» (Субпідрядник) укладено договір №0722, згідно з яким субпідрядник (зобов'язується за завданням Генпідрядника виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в п.1.2 Договору, а Генпідрядник - прийняти і оплатити роботи (а.с. 155-161 Том I).

Найменування робіт «Роботи з обладнання навігаційними покажчиками нової сучасної спортивної споруди зі штучним льодом, що розташована в парку ім.. Б. Хмельницького у м. Кривий Ріг».

Кількісні характеристики виконуваних робіт за цим Договором визначаються розрахунком договірної ціни.

Підпунктом 5.7 договору передбачено, що здавання - приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил то оформлюється Актом.

На підтвердження виконання сторонами даного договору позивачем до суду першої інстанції надано копії Графіку виконання робіт, Довідки погодження договірної ціни, акта №7/0722 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року, акта на передачу матеріалів від 28.09.2012, податкової накладної №4 від 02.11.2012 (а.с. 162-169 Том I).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в підтвердження формування спірних показників податкової звітності до матеріалів справи надано акти здачі-приймання виконаних робіт, довідки погодження договірної ціни та податкові накладні. Інших документів позивачем не надано.

Крім того, деякі види робіт за договорами підряду (укладеними позивачем з ТОВ «Спецтехнопласт») виконувалися паралельно протягом одного проміжку часу на різних об'єктах, розташованих у різних місцевостях.

За договором про виконання робіт від 23.07.2012 № 0723 названий субпідрядник - ТОВ «Спецтехнопласт» здійснював роботи на об'єкті, розташованому у м. Луганську, за договором від 22.07.2012 № 0722 - у м. Кривому Розі, за договором від 02.08.2012 № 0802/2 - у м. Севастополі, за договором від 02.08.2012 № 0802 - у м. Білій Церкві.

Усі ці роботи були виконані у листопаді 2012 року згідно з актами виконаних робіт.

Проте, під час розгляду справи позивачем до матеріалів справи не надано доказів фактичного перебування на вказаних об'єктах штатних або залучених за цивільно-правовими договорами працівників ТОВ «Спецтехнопласт», безпосередньо задіяних у виконанні підрядних робіт, що, на переконання суду, свідчить про відсутність об'єктивної можливості реального виконання ТОВ «Спецтехнопласт» вказаних господарських операцій з урахуванням часу, місць розташування об'єктів та обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання спірних робіт.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо відсутності у ТОВ «Спецтехнопласт» об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Крім того, судом першої інстанції на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року витребувано у відповідача по справі Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» код за ЄДРПОУ 35963228, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: з 01.01.2012 по 31.01.2013 № 213/22-6/35963228 від 01.03.2013 (а.с. 183-196 Том IV).

Зі змісту вказаного Акту вбачається, що ТОВ «Спецтехнопласт» відсутнє за місцезнаходженням, а також відсутні у ТОВ «Спецтехнопласт» основні засоби, трудові ресурсів і виробничі можливостей для провадження господарської діяльності.

При цьому, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що наявність факту оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в податковому обліку суб'єкта господарювання, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Аналогічні позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 за позовом приватного підприємства «Толеран» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Грандбізнес», ТОВ «Хербал Голд», ТОВ «Єврокард», ТОВ «СКМ-Альфа-Груп», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мк-Буд ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.