Постанова

від 23.12.2015 по справі 910/15760/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа№ 910/15760/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

ОСОБА_1

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 27.05.2015

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 03.08.2015

ОСОБА_4 - голова правління

від третьої особи: ОСОБА_5 - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015

у справі № 910/15760/15 (суддя Літвінова М. Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр ліфт

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпліфт Груп

про стягнення 98 246,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за надані за договором на технічне обслуговування № 70 від 03.05.2012 в період з вересня по грудень 2014 року включно послуги з технічного обслуговування ліфтів в сумі 35 524,32 грн., збитків від інфляції в сумі 13 783,43 грн., 3 % річних в сумі 966,76 грн. та пені в сумі 43 772,13 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4 200 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2015, повний текст якого підписаний 30.07.2015, у справі № 910/15760/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 35 524,32 грн. основного боргу, 43 722,13 грн. пені, 959,76 грн. 3 % річних та 13 783,43 грн. збитків від інфляції, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Крім того, суд першої інстанції відмовив і у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4 200 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт несвоєчасної оплати наданих позивачем за спірним договором послуг, проте при розрахунку 3 % річних та пені позивачем при визначенні початкової дати деяких періодів не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, в яких зазначено, що, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, з огляду на що, за відсутності правових підстав для виходу суду за межі позовних вимог, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого позивачем періоду, за який нараховуються 3% річних та пеня.

Відмовляючи у задоволення вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до приписів чинного законодавства відшкодуванню підлягають лише витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань, проте надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 4 200 грн. документи не свідчать про надання відповідних послуг визначеними у законодавства особами.

Не погоджуючись з рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/15760/15 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Порушення норм процесуального права, на думку апелянта, полягає в тому, що ухвалу від 13.07.2015, якою суд першої інстанції відклав розгляд справи на 27.07.2015 о 12 годині 10 хвилин, в порушення приписів чинного законодавства, які встановлюють, що ухвали суду надсилаються не пізніше трьох днів з дня прийняття (ст. 87 ГПК України), було відповідачу направлено 24.07.2015, а отримано останнім лише 27.07.2015 о 17 годині, що позбавило його можливості взяти участь в судовому засіданні.

Порушення норм матеріального права, на думку апелянта, полягає в тому, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо продовження строку дії договору на технічне обслуговування № 70 від 03.05.2012 до 03.05.2013 та в подальшому до 03.05.2015, оскільки п. 6.2 спірного договору обумовлено право сторін продовжити, за відсутності відповідної заяви сторін про припинення дії договору, дію договору лише на один календарний рік, тобто з 01.01.2013 по 31.12.2013 і, відповідно, не встановлено право сторін продовжувати строк дії договору на два і більше календарних роки.

З огляду на закінчення строку дії договору, відповідач зазначив про те, що сторони, здійснюючи господарські стосунки у 2014 році, керувались нормами ст. 181 ГПК України, укладаючи кожного календарного місця договір у спрощений спосіб шляхом підписання відповідних актів здачі-приймання робіт та оплати послуг, проте з 01.09.2014 відповідач уклав договір на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів з іншою особою (третя особа - примітка суду), тобто вказані послуги позивач не надавав та, відповідно, не має прав на стягнення оплати за такі послуги.

Ухвалою від 25.08.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б. О., судді Гончаров С. А., Зеленін В. О. апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут у справі № 910/15760/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2015.

07.10.2015 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Згідно з розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015, у зв'язку з перебування судді Гончарова С. А. у відпустці, склад колегії суддів змінено.

Ухвалою від 08.10.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Ткаченко Б. О., судді Зеленін В. О., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2015.

Ухвалою від 04.11.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Імпліфт Груп , розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.12.2015.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 08.12.2015 № 09-52/1414/15, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі ОСОБА_6 на лікарняному та відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15760/15.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2015, справу № 910/15760/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7

Ухвалою від 08.12.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.12.2015.

08.12.2015 до канцелярії суду відповідача надійшла заява від 08.12.2015, в якій відповідач просить розглядати вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 01.12.2013 по 31.12.2014 в межах позовної давності.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 05.10.2015 відповідачем до канцелярії апеляційного суду подано клопотання про долучення доказів у матеріли справи № 910/15760/15 (а.с. 19-20 т. 3), до якого додані копії:

- договору на технічне обслуговування № 70 від 03.05.2012 (спірний договір - примітка суду);

- листа відповідача № 34 від 01.08.2014;

- договору на технічне обслуговування № 201 від 01.09.2014 укладеного між відповідачем та третьою особою;

- платіжних доручень № 724 від 04.11.2014, № 739 від 02.12.2014, № 767 від 31.12.2014, № 793 від 02.02.2015, № 848 від 27.03.2015, № 855 від 30.03.2015, № 888 від 04.05.2015, № 908 від 28.05.2015 т № 928 від 30.06.2015;

- наказу відповідача № 09 Про встановлення порядку доступу до машинних відділень та систем управління ліфтами будинку від 03.05.2012;

- наказу відповідача № 15 Про порядок доступу до ліфтового господарства будинку у зв'язку із зміною обслуговуючої організації від 25.08.2014;

- договору № 10/14 від 07.11.2014, укладеного між третьою особою та ТОВ Либідьліфт , акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 600 від 05.12.2014 та платіжного доручення № 42 від 23.12.2014.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач послався на те, що через незалежні від нього причини, а саме: перебування голови правління у черговій щорічній відпустці з 07.07.2015 по 30.07.2015 та пізнє направлення судом першої інстанції ували від 13.07.2015 на адресу відповідача, він був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції заперечення на позов та письмові докази на підтвердження обставин, викладених у запереченнях.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15760/15 , позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначений на 13.07.2015.

Вказану ухвалу сторонам було направлено 01.07.2015, а відповідачем отримано 03.07.2015, що підтверджується відміткою на зворотному боці ухвали та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 3463372 3 (а.с. 2 т. 1).

10.07.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 1 т. 2), в якому відповідач з посиланням на те, що голова правління ОСОБА_4 з 13.07.2015 буде знаходитись у черговій відпустці до 26.07.2015 за межами м. Києва, просить відкласти розгляд справи на іншу дату. До вказаного клопотання додано наказ № 19 Наказ про надання відпустки від 07.07.2015 (а.с. 2 т. 2), з якого слідує, що голова правління відбуває у щорічну основну відпустку за 2014 рік строком 14 календарних днів з 13.07.2015 по 27.07.2015 включно.

На задоволення клопотання відповідача ухвалою суду від 13.07.2015 розгляд справи відкладено на 27.07.2015 о 12 годині 10 хвилин.

Вказану ухвалу сторонам було направлено 24.07.2015, про що свідчить відмітка на зворотному боці ухвали.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 34922741 (а.с. 8 т. 2) слідує, що вказану ухвалу відповідачу було вручено 27.07.2015, тобто в день, на який призначено судове засідання, а з сайту Укрпошти розділ: Відстеження поштових пересилань (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx?id=0103034922741) - що вказану ухвалу відповідачем отримано 27.07.2015 о 16 години 13 хвилин, тобто після офіційно оголошеного часу слухання справи.

Колегія суддів вважає, що викладені вище обставини фактично унеможливили подання відповідачем доказів по суті спору до суду першої інстанції, в зв'язку з чим клопотання відповідача про долучення доказів у матеріли справи № 910/15760/15 визнає обґрунтованим, і враховує, що вказане клопотання розглянуте і задоволене при апеляційному перегляді цієї справи колегією суддів апеляційного суду у попередньому складі.

08.12.2015 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі № 910/15760/15, в якому позивач просить витребувати у відповідача:

- списки працівників позивача та аварійної служби для доступу до об'єкту обслуговування, завірені печаткою позивача та підписом уповноваженої особи позивача за весь період дії спірного договору, відповідно до абзацу 7 наказу відповідача № 09 від 03.05.2012;

- журнали відвідувачів за період з 03.05.2012 по 31.12.2014 з усіх 5-ти секцій, відповідно до абзацу 7 наказу відповідача № 09 від 03.05.2012;

- акту приймання-передачі технічної документації по ліфтовому господарству будинку та ліфтових приміщень, оформлені за участю співробітників позивача, відповідно до абзаців 3 та 4 наказу відповідача № 15 від 25.08.2015;

- докази належного повідомлення (запрошення) позивача прийняти участь у роботі комісії по передачі технічної документації та ліфтових приміщень із зазначенням дати, часу та місця роботи комісії відповідно до абзаців 3 та 4 наказу відповідача № 15 від 25.08.2015.

В судовому засіданні представник позивача вказане клопотання підтримав, представники відповідача та третьої особи проти його задоволення заперечили.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових документів з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представники відповідача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

03.05.2015 позивач як підрядник та відповідач як замовник уклали договір на технічне обслуговування № 70 (далі Договір) (а.с. 47-50 т. 1), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язки щодо надання послуг з технічного обслуговування дванадцяти ліфтів відповідача, зазначених у Додатку №1, які знаходяться по вулиці Осінній, 33 секції №№ 1-5 в м. Києві, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг за Договором на місяць складає (згідно Додатків №№1-2) 8 881,08 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 480,18 грн. Пункт 4.1 має силу протоколу погодження про договірну ціну.

В пункті 4.2 Договору сторонами погоджено, що відповідач щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно п.4.3 Договору рахунок та акт виконаних робіт оформлюються позивачем до 25 числа поточного місяця та надаються відповідачу не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

У разі відмови від підписання акту виконаних робіт відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін надати позивачу письмову обґрунтовану відмову.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач послався на те, що він в період з травня 2012 року (початок дії Договору - примітка суду) до грудня 2014 включно на умовах Договору надавав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів, проте відповідач, в порушення умов Договору, не оплатив надані в період з вересня по грудень 2014 року включно послуги на загальну суму 35 524,32 грн. (8 881,08*4).

Відповідач заперечує як проти факту надання позивачем вказаних послуг у заявлений до стягнення період, так і проти того, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, Договір діяв.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, виходячи зі змісту Договору, його строк був продовжений до 03.05.2015, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що дія Договору припиняється:

- по закінченню строку дії Договору;

- за згодою сторін, але не раніше ніж за один місяць після письмового попередження.

Згідно з п. 6.1 Договору в редакції, яка надана позивачем (а.с. 47-50 т. 1), Договір набуває чинності з 03.05.2012 і діє до 03.05.2012.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що у п. 6.1 Договору сторонами допущено технічну помилку, а саме, вказано кінцевий термін дії Договору 03.05.2012 (замість 03.05.2013), і вважає вважає, що Договір сторонами укладено на один рік з 03.05.2012 до 03.05.2013.

Відповідач в апеляційній скарзі із вказаною позицією не погодився, зазначивши про те, що в його примірнику Договору (а.с. 21.-22 т. 3) п. 6.1 має інший зміст а саме - Договір набуває чинності з 03.05.2012 і діє до 31.12.2012.

Дослідивши пред'явлені позивачем та відповідачем у судовому засіданні 23.12.2015 оригінали їхніх примірників Договору, колегія суддів встановила, що вони відповідають долученим сторонами до матеріалів справи копіям вказаних договорів і є ідентичними за змістом по всіх пунктах, окрім вищезгаданого п. 6.1.

Враховуючи, що укладення Договору, який передбачає щомісячне надання послуг на один день, з 03.05.2012 і діє до 03.05.2012, не ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з позивачем у тому, що при складенні Договору у примірнику позивача було допущено технічну помилку у даті закінчення строку дії Договору.

Проте, враховуючи, що примірник відповідача містить іншу дату закінчення строку дії Договору, за відсутності доказів іншого, колегія суддів вважає, що сторони при укладенні Договору погодили строк його дії саме до 31.12.2012, оскільки підстави вважати, що в примірнику Договору відповідача також допущено помилку щодо строку його дії, відсутні, а відповідач наявність помилки у своєму примірнику Договору заперечує.

До того ж, у випадку, якщо Договір укладено на строк з 03.05.2012 до 03.05.2013, як то вважає позивач, слід припустити, що у випадку продовження дії Договору на наступний календарний рік, яким в такому випадку вважається 2014 рік, тобто з 01.01.2014 по 31.12.2014, - на період часу з 03.05.2013 по 31.12.2013 Договір свою дію втрачає, що не обумовлено сторонами у Договорі і не ґрунтується на вимогах законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в п. 6.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває сили з 03.05.2012 і діє до 31.12.2012.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення строку, зазначеному в п. 6.1, жодна зі сторін не заявить про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Враховуючи, що жодна із сторін із відповідною заявою про припинення дії Договору не звернулася, Договір продовжений до 31.12.2013.

При цьому, колегія суддів погоджується з відповідачем в тому, що погоджена сторонами в п. 6.2 Договору умова про продовження його дії на наступний календарний рік, враховуючи що роком укладення Договору є 2012 рік, свідчить про те, що сторони передбачили автоматичну пролонгацію Договору за його умовами лише на наступний 2013 календарний рік - з 01.01.2013 до 31.12.2013, і що пролонгація Договору на наступні календарні роки його умовами не передбачена.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2015 у справі № 910/7107/14.

Отже, дія Договору припинилася 31.12.2013, а відтак, припинилися права та обов'язки сторін, які виникають з Договору.

Водночас з матеріалів справи слідує, що в період після 31.12.2013, а саме з січня по серпень 2014 року, позивач за погодженням з відповідачем надавав останньому послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів, що сторони кожного місяця оформляли підписанням відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Послуги, надані у зазначений період, відповідач оплатив у повному обсязі, що сторонами не заперечується, тобто спір з цього приводу у сторін відсутній, проте позивач вимагає стягнути з відповідача 3 % річних та пеню, нараховані за несвоєчасну оплату послуг, розмір яких згідно з розрахунком (а.с. 16 т. 1) становить 168,43 грн. та 10 246,05 грн. відповідно.

Щодо позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на обставини справи та враховуючи приписи ЦК України та ГК України, фактично, між позивачем та відповідачем кожного місяця в період з січня по серпень 2014 року шляхом оформлення відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у спрощений спосіб укладався договір надання послуг, за яким позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів, а відповідач - прийняти такі послуги та оплатити їх. Зі змісту вказаних договорів слідує, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг сторонами не погоджувався.

Посилання позивача на те, що оплата послуг, наданих за період з січня по серпень 2014 року проведені відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених умовами Договору, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, як встановлено судом, дія Договору припинилась 31.12.2013, тому умови Договору на період часу після 31.12.2013 не поширюються.

При цьому, те, що як на підставу надання послуг за період з січня по серпень 2014 року сторони у відповідних актах посилалися на Договір, на що звертає увагу суду позивач, не спростовує факту припинення дії Договору саме 31.12.2013 і не свідчить про продовження строку його дії, оскільки, як встановлено судом, за умовами Договору, які в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, Договір може бути пролонгований одноразово лише на 2013 рік.

Враховуючи, що на кожний місяць періоду з січня по серпень 2014 року сторонами укладався окремий договір, наявність письмової відмови від договору за попередній місяць при укладенні договору на наступний місяць, на що також вказує позивач, не є необхідною.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо строків оплати наданих в період з січня по серпень 2014 року включно послуг, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, що означає, що обов'язок відповідач оплатити послуги вважається прострочений після закінчення семи днів від дня пред'явлення вимоги.

Матеріали справи не містять доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимог щодо оплати вказаних послуг, з огляду на що посилання позивача на те, що відповідач прострочив оплату послуг, наданих позивачем у січні-серпні 2014 року, безпідставні.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання), згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, право на стягнення 3 % річних та пені позивач як кредитор у зобов'язанні щодо отримання плати за надані послуги набуває лише у випадку прострочення відповідачем як боржником строку для оплати таких послуг, що в даному випадку позивачем не доведено, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 168,43 грн. та пені в сумі 10 246,05 грн., нарахованих на вартість послуг, наданих в період з січня по серпень 2014 року, слід відмовити.

При цьому, колегія суддів враховує, що стягнення пені за вказаний період суперечить положенням ч. 1 ст. 547 ЦК України, яка встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг, наданих в період дії Договору (тобто до 31.12.2013 - примітка суду), слід зазначити таке.

Згідно з п. 4.2 Договору відповідач щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця.

З наданих позивачем виписок з банківського рахунку слідує, що відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих у період з січня по грудень 2013 року послуг виконував з порушенням встановленого Договору строку, а відтак, позивач має право на стягнення з відповідача як пені, так і 3 % річних, нарахованих не несвоєчасно сплачені суми.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с. 16 т.1), за період, протягом якого сторони керувалися умовами Договору, позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в сумі 310,84 грн., нараховану за сім днів січня 2014 року на розмір місячної вартості послуг 8 881,08 грн., та 3% річних в сумі 252,34 грн., нараховані за період з 15.02.2013 по 06.12.2013.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 252,34 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Щодо суми нарахованої пені слід зазначити таке.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у випадку порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день.

За приписами ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 2 ст. 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки на загальну суму 310,84 грн., що перевищує встановлений законом граничний рівень, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за несвоєчасну оплату наданих в грудні 2013 року послуг (за 7 днів січня 2014 року), підлягає задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 22,14 грн.

888,108/100*13/365*7=22,14.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості наданих за Договором в період з вересня по грудень 2014 року включно послуг з технічного обслуговування ліфтів в сумі 35 524,32 грн. слід зазначити таке.

З наданих відповідачем та третьою особою доказів слідує, що 01.09.2014 між ними було укладено договір на технічне обслуговування № 201, за умовами якого третя особа як підрядник взяла на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування 12 ліфтів відповідача, зазначених у Додатку № 1 (перелік ліфтів є тотожнім тому, який погоджений сторонами у Договорі - примітка суду), а відповідач - прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах цього договору.

Третьою особою до матеріалів справи додані відповідні акти надання послуг № 13 від 31.10.2014, № 19 від 28.11.2014 та № 30 від 31.12.2014, які свідчать про те, що у період з вересня по грудень 2014 року послуги, стягнути плату за які просить позивач, відповідачу фактично надавались іншою особою.

В рахунок оплати вказаних послуг відповідач у листопаді - грудні 2014 року перераховував третій особі відповідні грошові кошти, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями № 724 від 04.11.2014, № 739 від 02.12.2014 та № 767 від 31.12.2014.

Той факт, що відповідач перший платіж на користь третьої особи за укладеним з нею договором № 201 сплатив у листопаді 2014 року, та те, що відповідач долучив до матеріалів справи копію акту надання послуг № 13 від 31.10.2014 на суму 4 910,21 грн., підписаного відповідачем та третьою особою щодо послуг, наданих в вересні-жовтні 2014 року (а.с. 87 т. 3), в той час як з копії акту надання послуг № 13 від 31.10.2014 на суму 4 910,21 грн., долученого до матеріалів справи третьою особою (а.с. 118 т. 3), слідує, що 4 910,21 грн. відповідач має сплатити третій особі за послуги, надані в жовтні 2014 року, на що звертав увагу суду представник позивача, не свідчать про те, що договір між відповідачем та третьою особою не почав діяти починаючи з вересня 2014 року, і до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

Отже, з матеріалів справи слідує, що між позивачем та відповідачем відсутній будь-який письмовий правочин, за яким би сторони дійшли згоди про наявність у позивача обов'язку надавати в період з вересня по грудень 2014 року послуги з технічного обслуговування 12 ліфтів відповідача, які знаходяться по вулиці Осінній, 33 секції №№ 1-5 в м. Києві, а у відповідача, відповідно, обов'язку оплатити вказані послуги.

За таких обставин, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплатити такі послуги. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за надані в період з вересня по грудень 2014 року включно послуги з технічного обслуговування ліфтів в сумі 35 524,32 грн. відмовляється.

З огляду на підстави відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових доказів відмовляється, оскільки отримання таких доказів не вплине на вирішення спору сторін по суті.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за надані в період з вересня по грудень 2014 року включно послуги з технічного обслуговування ліфтів та підставу такої відмови, задоволенню не підлягають й позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 215,24 грн. пені, 546 грн. 3 % річних та 13 783,43 грн. збитків від інфляції, нарахованих на вказану суму заборгованості згідно з розрахунком позивача (а.с. 16 т. 1).

Враховуючи, що у вимогах про стягнення з відповідача пені відмовлено по суті, заява відповідача про застосування позовної давності щодо вимог позивача у цій частині судом не враховується.

З огляду на вищевикладене, обґрунтованими і доведеними визнаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 252,34 грн. та пені в сумі 22,14 грн.

Водночас слід зазначити про те, що матеріалами справи підтверджується порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 87 ГПК України, яка встановлює, що ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді, оскільки ухвалу від 13.07.2015, якою суд першої інстанції відклав розгляд справи на 27.07.2015 о 12 годині 10 хвилин, було відповідачу направлено 24.07.2015, а отримано останнім лише 27.07.2015 о 16 годині 13 хвилин, що позбавило його можливості прийняти участь в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/15760/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення яким позовні вимоги задовольняються частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 252,34 грн. та пеня в сумі 22,14 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 200 грн. слід зазначити таке.

На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучені рахунок на оплату по замовленню № 476 від 07.04.2015, акт надання послуг № 476 від 30.04.2015 та виписка за банківського рахунку (а.с. 251-253 т. 1), які свідчать про наявність між вказаними особами домовленості щодо надання Товариством з обмеженою відповідальністю Аналітично-консалтингова група Фінінком позивачу послуг з представництва у суді на загальну суму 4 200 грн. та про надання вказаних послуг та перерахування в рахунок їх оплати грошових коштів в сумі 4 200 грн.

Як рахунок на оплату по замовленню № 476 від 07.04.2015, так і акт надання послуг № 476 від 30.04.2015 містять посилання на укладений між сторонами договір від 04.07.2015, який до матеріалів справи позивачем не долучено.

Водночас з вище перелічених документів неможливо встановити, за представництво якої саме особи та в якому саме суді позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю Аналітично-консалтингова група Фінінком грошові кошти.

Крім того, з акту надання послуг № 476 від 30.04.2015 слідує, що послуги з представництва інтересів в суді вже були надані станом на дату підписання вказаного акту, тобто станом на 30.04.2015, в той час як з цим позовом позивач звернувся до суду 08.06.2015.

Водночас, слід зазначити про таке.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Правову позицію щодо того, що до складу судових витрат в розумінні ГПК України слід відносити лише кошти сплачені за отримання послуг саме адвоката, висловлено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відповідно до п. 6.3 якої витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності), які за правилами цього Закону (ст. 14, 15) можуть бути сторонами договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Докази того, що ТОВ Аналітично-консалтингова група Фінінком , оплату послуг якої позивач просить віднести за рахунок відповідача, є адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4 200 грн. не ґрунтуються на вимогах закону, в задоволенні вказаних вимог відмовляється.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут задовольняється частково.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/15760/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 у справі № 910/15760/15 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут (03164, м. Київ, вул. Осіння, 33, ідентифікаційний код 35755758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр ліфт (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 107, ідентифікаційний код 35210959) 3 % річних в сумі 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 34 коп., пеню в сумі 22 (двадцять дві) грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 (п'ять) грн. 49 коп.

5. В решті позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр ліфт (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 107, ідентифікаційний код 35210959) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут (03164, м. Київ, вул. Осіння, 33, ідентифікаційний код 35755758) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн. 22 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15760/15.

Повний текст постанови складено: 28.12.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

ОСОБА_1