Постанова

від 11.01.2016 по справі 910/24467/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2016 р. Справа№ 910/24467/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

за участю секретаря Халько В.А.,

та представників:

від позивача - Ластовін О.С. - дов. б/н від 29.09.2015р.,

від відповідача - Максименко К.М. - договір №35 від 01.04.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Алнікс

на рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2015р.

у справі №910/24467/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватної організації (далі - ПО) Українська ліга

авторських та суміжних прав

до ТОВ Алнікс

про стягнення 45 215,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 05.11.2015р. у справі №910/24467/15 позов ПО Українська ліга авторських і суміжних прав задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Алнікс на користь позивача 20 850 грн. - основного боргу, 10 981,68 грн. - інфляційних втрат, 2 564,97 грн. - пені, 752,28 грн. - 3% річних та 1 420,26 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ Алнікс подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. апеляційна скарга ТОВ Алнікс була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.01.2016р.

Колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ Алнікс : про залучення третьої особи до участі у справі №12-1 від 25.12.2015р., про витребування доказів у справі №12-2 від 25.12.2015р., про долучення доказів до матеріалів справи №12-3 від 25.12.2015р., як необґрунтоване, оскільки наявні в матеріалах справи документи дають можливість суду вирішити спір по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2011р. між ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" та ТОВ "Алнікс" було укладено договір № КБР - К-16/03/11 (далі - договір), умовами якого передбачено, що позивач надає відповідачу на умовах, визначених даним договором право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, публічне виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань у кафе "Угорський дім", що розташоване за адресою: м. Київ, пров. Нестерівський, 10, кількість місць - 40, а відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.

Згідно п. 1 договору, позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011р. та Договору доручення №ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП "Українська ліга музичних прав".

Відповідно до п. 2.3. договору, відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), що складає 2 % (два відсотки) від доходу відповідача, отриманого від його діяльності за останній період, за який здана звітність, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

У разі затримки платежів, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16.03.2012р., а в частині невиконання фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що договір автоматично був пролонгований, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності повідомлення про припинення дії договору № КБР-К-16/03/11 від 16.03.2011р.

Відповідно до п. 1.2. додатку №2 до договору, сторони погодили, що у період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р. загальна сума щомісячної винагороди, встановлена у п. 1.2. додатку № 1 до договору, становить 400 грн. (а.с. 21).

По закінченню вищевказаного періоду, а саме з 01.09.2012р., сума щомісячної винагороди становитиме 1 000 грн., відповідно до п. 1.2. додатку № 2 до договору.

01.01.2014р. між ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" та ТОВ "Алнікс" було укладено додаткову угоду № 2 до договору № КБР - К-16/03/11 від 16.03.2011р., відповідно до якої сторони прийшли згоди викласти п. 1.1. додатку № 2 договору у наступній редакції:

Розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 700, 00 грн. за кожен заклад відповідача, зазначений у відповідний додатках до договору.

Пункт 1.2. додатку № 2 договору викладено у наступній редакції:

Загальна сума щомісячної винагороди становить 700, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем було здійснено розрахунок винагороди на підставі додаткової угоди № 1 від 29.02.2012р., відповідно до якого загальна сума щомісячної винагороди становить 1 000 грн., та не враховано умови додаткової угоди № 2 від 01.01.2014р.

За розрахунком зробленим місцевим судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення є сума роялті у розмірі 20 850 грн., яка була розрахована відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 01.01.2014р. - 700 грн. щомісячної винагороди, оскільки, як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому суд першої інстанції законно стягнув з відповідача часткову суму заборгованості у розмірі 20 850, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд м.Києва законно і обґрунтовано зробив відповідний перерахунок та стягнув з відповідача 2 564,97 грн. - пені, 3 % річних у сумі 752,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 981,68 грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ Алнікс залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 05.11.2015р. у справі №910/24467/15 - без змін.

Справу №910/24467/15 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді А.А. Верховець

М.Л. Доманська