Постанова

від 11.01.2016 по справі 906/685/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

11 січня 2016 року Справа № 906/685/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г.

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

прокурора Лис Н.В.

позивача - не з'явився

відповідача ОСОБА_1 сільської ради - не з'явився

відповідача приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана"- не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана"

на рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.15 р.

у справі № 906/685/15 (суддя Ляхевич А.А. )

за позовом прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Житомирської області

до ОСОБА_1 сільської ради

до приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана"

про визнання незаконним та скасування рішення від 07.08.2013 року, визнання недійсними договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), зобов'язання звільнити невитребувані земельні частки (паї)

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 906/685/15 задоволено позов прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1 сільської ради та приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про визнання незаконним та скасування рішення від 07.08.2013 р., визнання недійсними договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), зобов'язання звільнити невитребувані земельні частки (паї). Визнано незаконним рішення ОСОБА_1 сільської ради від 07.08.2013 р. "Про продовження договору оренди на земельні частки (паї)". Визнано недійсними договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв), укладені 14.08.2013 р. ОСОБА_1 сільською радою Попільнянського району Житомирської області та приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" щодо оренди невитребуваних земельних часток (паїв) :

- № 35 площею 3,76 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №37;

- № 278 площею 2,89 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №38;

- № 88 площею 3,17 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №39;

- № 90 площею 3,15 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №40;

- № 91 площею 3,13 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №41;

- № 351 площею 2,68 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №42;

- № 95 площею 2,75 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №43;

- № 350 площею 2,70 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №44;

- № 126 площею 3,32 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №46;

- № 10 площею 4,66 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №47;

- № 14 площею 4,06 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №48;

- № 48 площею 2,65 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №49;

- № 130 площею 3,36 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №50;

- № 235 площею 2,77 га, договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за №51.

Стягненню з ОСОБА_1 сільської ради в дохід Державного бюджету України підлягає 10353,00 грн. судового збору. Вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" в дохід Державного бюджету України 9135,00 грн. судового збору.

15.10.2015 р. господарський суд Житомирської області прийняв у даній справі додаткове рішення, відповідно до якого приватне акціонерне товариство "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" зобов'язане звільнити прийняті за договорами оренди від 14.08.2013 р. невитребувані земельні частки (паї) №№ 35, 278, 88, 90, 91, 351, 95, 350, 126, 10, 14, 48, 130, 235, загальною площею 45,05 га, що знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради Попільнянського району за межами населеного пункту /а.с.40-41 у т.2/.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач приватне акціонерне товариство "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. та додаткове рішення від 15.10.2015 р. у справі № 906/685/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної державної адміністрації Житомирської області /а.с.46-47 у т.2/.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу, що судом невірно застосовано норми Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , оскільки відповідно до ст.3 та ч.2 ст.5 вказаного Закону встановлено порядок звернення та розгляду заяв саме власників земельних часток (паїв) з метою виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок для подальшого оформлення права власності на ці земельні ділянки.

Скаржник наголошує, що приватне акціонерне товариство "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" не є власником земельних часток (паїв) та не зверталося з метою виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок.

Звертає увагу, що відповідно до роз'яснень Державного агентства земельних ресурсів України, викладених у листах від 03.05.2012 р. № 6733/17/6-12 та від 14.05.2012 р. № 7295/17/6-12, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності.

Таким чином, стверджує, що єдиною нормою, яка передбачає повноваження відповідних органів щодо розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, є норма, закріплена у ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , відповідно до якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Отже, на думку скаржника, у сфері даних правовідносин законодавець не встановлює розмежування повноважень між місцевою радою та районною державною адміністрацією за принципом розташування земельних ділянок на території населеного пункту чи поза територією населеного пункту. Таку позицію законодавця скаржник розуміє таким чином, що одночасно відповідна місцева рада розпоряджається нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками на території відповідної ради (в даному випадку - ОСОБА_1 сільської ради), а районна державна адміністрація - на території відповідного району.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 сільська рада мала право передавати нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки в оренду, то відсутні й підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, а відтак і безпідставною є позовна вимога про звільнення земельних ділянок.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що судом безпідставно задоволено позов прокурора, тому рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. та додаткове рішення від 15.10.2015 р. у справі № 906/685/15 є незаконним і підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_2 районна державна адміністрація Житомирської області у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що господарський суд Житомирської області у повному обсязі дослідив усі обставини даної справи, дав належну оцінку усім доказам, які були надані сторонами у справі та постановив рішення по справі у відповідності до вимог чинного законодавства України, відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 906/685/15 є законним, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права /а.с.62-66 у т.2/.

Обґрунтовуючи свою позицію, посилаючись на норми Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , п.2 постанови Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004 р. № 122, зазначає, що оскільки нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї), які передані в оренду за спірними договорами, знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради, але за межами населених пунктів, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорах земельних ділянок належать ОСОБА_2 районній державній адміністрації.

Крім того, звертає вагу, що відповідно до рішення ОСОБА_1 сільської ради від 07.08.2013 р. /а.с.31 у т.1/ вирішено передати земельні частки (паї) загальною площею 47,77 га, укласти на період 2013-2014 роки договори оренди невитребуваних часток (паїв) з орендарем ПАТ ТАКО та рекомендувати ПАТ ТАКО сплатити за період 2011-2013 роки. Отже, зі змісту рішення вбачається, що земельні частки передаються в користування ПАТ ТАКО лише на період з серпня 2013 року по 2014 рік, а не на десять років, як це зазначено в договорах оренди. Іншого рішення про погодження строку дії договорів оренди на 10 років сільською радою не приймалося. Відтак, позивач вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно визнав рішення ОСОБА_1 сільської ради від 07.08.2013 р. Про продовження договору оренди на земельні частки (паї) та договори оренди незаконними, тому просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 906/685/15 без змін, а апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" - без задоволення.

У відзиві та клопотанні /а.с.98 у т.2/ позивач просив суд здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності його уповноваженого представника.

ОСОБА_1 сільська рада в своїх поясненнях, наданих Рівненському апеляційному господарському суду /а.с.68, 85 у т.2/, зазначила, що з метою використання земель державної та комунальної власності, недопущення безоплатного використання земель та без правовстановлюючих документів, на виконання розпорядження голови ОСОБА_2 РДА № 442 від 01.08.2012 р., № 119 від 01.06.2013 р., сільською радою проводилась робота з врегулювання земельних відносин на території сільської ради. У зв'язку з тим, що земельні ділянки невитребуваних часток (паїв) відносяться до земель колективної власності колишніх колгоспників КСП Перше травня , укласти та зареєструвати договори оренди ОСОБА_2 РДА не має можливості, тому що не може підтвердити державному реєстратору своє право власності, а тому виникла ситуація, коли невитребувані земельні частки, які знаходяться серед масиву, що орендує ПАТ ТАКО , великогабаритна техніка не може їх оминути. Таким чином, ОСОБА_1 сільська рада уклала договори оренди на невитребувані частки (паї) з метою недопущення безоплатного використання земель.

В листі № 319/02-20 від 17.12.2015 р. ОСОБА_1 сільська рада, крім зазначеного у вказаних вище поясненнях, просила суд здійснювати розгляд апеляційної скарги у справі № 906/685/15 без участі представника сільської ради /а.с.95 у т.2/.

Прокурор Попільнянського району Житомирської області у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що господарський суд Житомирської області у повному обсязі дослідив усі обставини справи, вірно оцінив докази та положення чинного законодавства України, відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. та додаткове рішення від 15.10.2015 р. у справі № 906/685/15 є законними та обґрунтованими /а.с.69-75 у т.2/.

Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що передані в оренду за оспорюваними договорами та на підставі оскаржуваного рішення ОСОБА_1 сільської ради невитребувані земельні частки (паї) знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради за межами населеного пункту с.Парипси, що, зокрема, підтверджується інформацією, наданою на запит господарського суду в листі відділу Держземагентства у Попільнянському районі Житомирської області від 07.09.2015 р. № 9-618-0.4-5339/2-15 /а.с.210-211 у т.1/. Отже, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорах земельних ділянок (невитребуваних паїв) належать ОСОБА_2 районній державній адміністрації, а тому ОСОБА_1 сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення вийшла за межі своєї компетенції. Відтак, прокурор вважає, що оскаржене рішення 30-ї сесії VI скликання ОСОБА_1 сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 07.08.2013 р. Про продовження договору оренди на земельні частки (паї) слід визнати незаконним.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 906/685/15 без змін, а апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" - без задоволення.

В судове засідання 11.01.2016 р. представник скаржника не з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, пояснюючи в обґрунтування цього клопотання, що уповноважений представник товариства у даній справі через складні погодні умови не зміг вчасно повернутись із Закарпатської області, тому не зможе взяти участь в судовому засіданні.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання скаржника та відкладення розгляду справи, вважає його необґрунтованим. Звертає увагу, що в попередньому судовому засіданні представник скаржника був присутній та надав пояснення щодо предмету спору та доводів апеляційної скарги, розгляд справи вже відкладався, строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст.69 ГПК України, вичерпаний, а тому немає підстав для задоволення клопотання скаржника.

Колегія суддів, розглянувши клопотання скаржника приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про відкладення розгляду справи відхиляє як необґрунтоване, враховуючи наступне. Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно зі ст.28 ГПК України, тобто - сторона/відповідач не позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні іншого працівника/представника. Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд відповідно до ухвали від 08.12.2015 р. не визнав обов'язковою явку представників сторін та не витребовував у сторін додаткові докази у справі.

Разом з тим, строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст.ст.69, 99 ГПК України, закінчується 11.01.2016 р., а заява про продовження строку розгляду на 15 днів сторонами не подана.

За наведених обставин та зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.92-94,101 у т.2/, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача/скаржника і прокурора в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

07 серпня 2013 року ОСОБА_1 сільською радою Попільнянського району Житомирської області прийнято рішення "Про продовження договору оренди на земельні частки (паї)" /а.с.31 у т.1/, згідно з яким вирішено передати в оренду земельні частки (паї) загальною площею 47,77 га; укласти на період 2013-2014 роки договори оренди на невитребувані частки (паї) з орендарем ПАТ "ТАКО"; рекомендувати ПАТ "ТАКО" сплатити за період 2011-2013 роки.

14 серпня 2013 року на підставі прийнятого рішення ОСОБА_1 сільською радою та приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" укладено 14 договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), загальною площею 45,05 га, а саме:

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 35 площею 3,76 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 37 /а.с.32-34 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 278 площею 2,89 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 38 /а.с.37-39 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 88 площею 3,17 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 39 /а.с.42-44 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 90 площею 3,15 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 40 /а.с.47-49 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 91 площею 3,13 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 41 /а.с.52-54 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 351 площею 2,68 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 42 /а.с.57-59 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 95 площею 2,75 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 43 /а.с.62-64 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 350 площею 2,70 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 44 /а.с.67-69 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 126 площею 3,32 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 46 /а.с.72-74 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 10 площею 4,66 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 47 /а.с.77-80 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 14 площею 4,06 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 48 /а.с.83-85 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 48 площею 2,65 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 49 /а.с.88-90 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 130 площею 3,36 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 50 /а.с.93-95 у т.1/;

- договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 235 площею 2,77 га, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за № 51 /а.с.98-100 у т.1/.

14 серпня 2013 року за актами приймання-передачі земельної частки (паю) та актами визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребувані земельні частки (паї) ОСОБА_1 сільською радою передані приватному акціонерному товариству "ТАКО" /а.с.35,36,40,41,45,46,50,51,55,56,60,61,65,66,70,71,75,76,81,82,86,87,91,92,96,97,101,102 у т.1/.

Умовами п.2.3. вищевказаних договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), сторонами визначено термін дії даних договорів 10 років. Визначено також, що в разі виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання її законним власником свідоцтва про право власності на земельну ділянку або іншого правовстановлюючого документа, дія договору припиняється. При цьому, за орендарем зберігається за собою право власності на посіви, їх обробку та право на збір врожаю з посівів, що дозрівають та не були зібрані до моменту витребування земельної частки (паю).

Матеріалами справи підтверджено, що передані в оренду за оспорюваними договорами на підставі рішення ОСОБА_1 сільської ради від 07 серпня 2013 року невитребувані земельні частки (паї) знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради за межами населеного пункту с.Парипси, що підтверджується викопіюваннями зі схеми поділу земель колективної власності на паї бувшого КСП Перше Травня с.Парипси Попильнянського району /а.с.107-121 у т.1/ та інформацією, наданою на запит господарського суду в листі відділу Держземагентства у Попільнянському районі Житомирської області № 9-618-0.4-5339/2-15 від 07.09.2015 р. /а.с.210-211 у т.1/.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову, враховуючи таке.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.3 ст.2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, в тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з нормами ст.4 Закону України Про оренду землі сільські ради в межах повноважень, визначених законом, є орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності.

При цьому відповідно до ст.83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності віднесені усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Невитребувані земельні частки (паї), стосовно яких сільська рада прийняла оспорюване рішення та уклала договори оренди, не є землями комунальної власності.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками тв використання нерозподілених (невитребуваних) земельниї ділянок є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-ІУ від 05.06.2003 р. (далі - Закон).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

У відповідності до ч.2 ст.5 цього Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок без виділення в натурі (на місцевості) є неможливою, і, як зазначено вище, ОСОБА_1 сільською радою визначені межі земельних ділянок - невитребуваних земельних часток (паї) - в натурі (на місцевості) та передані приватному акціонерному товариству "ТАКО" за відповідними актами /а.с.35,36,40,41,45,46,50,51,55,56,60,61,65,66,70,71,75,76,81,82,86,87,91,92,96,97,101, 102 у т.1/.

Згідно із ст.13 зазначеного Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Крім того, у відповідності до п.2 і п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004 р. № 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду; організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

Отже, за змістом норм ст.5 і ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", п.п.2,12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. № 122 розпорядження, зокрема, передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюють сільські, селищні, міські ради чи райдержадміністрації в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, ОСОБА_1 сільська рада прийняла рішення від 07.08.2013 р. "Про продовження договору оренди на земельні частки (паї)" та передала в оренду шляхом укладання 14.08.2013 р. договорів і виділення в натурі невитребуваних земельних ділянок (паїв), які знаходяться за межами населеного пункту с.Парипси, - поза межами своєї компетенції всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.24, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.ст.5,13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України та ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно зі ст.118 Конституції України районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, що в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території певного району, а також реалізує повноваження, делеговані їй районною радою. Районна державна адміністрація діє на підставі Конституції України та Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Відповідно до ст.13 Закону України Про місцеві державні адміністрації держава покладає на райдержадміністрацію як орган виконавчої влади у певному районі свої функції і повноваження зокрема, щодо використання земель, а також - інших питань, віднесених законами до їх повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ОСОБА_1 сільської ради від 07.08.2013 р. "Про продовження договору оренди на земельні частки (паї)" є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Вбачається при цьому порушення інтересів держави в особі ОСОБА_2 районної державної адміністрації, яка відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є органом державної влади, який у спірних правовідносинах уповноважений розпоряджатися нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 14.08.2013 р. недійсними, враховуючи недотримання сторонами при укладенні оспорюваних договорів вимог частин 1-2 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з абз.4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 сільська рада прийняла рішення від 07.08.2013 р. "Про продовження договору оренди на земельні частки (паї)", яке не відповідає вимогам законодавства, і на підставі такого акту 14.08.2013 р. уклала з приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв) за №№ 35, 278, 88, 90, 91, 351, 95, 350, 126, 10, 14, 48, 130, 235, зареєстрованих у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 сільської ради за відповідними номерами - №№ 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 46, 47, 48, 49, 50, 51.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів оренди не витребуваної земельної частки (паю), вони укладені на підставі Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 р. № 5. Однак, положеннями Типового договору відповідно до Указу Президента України від 03 грудня 1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" передбачено, що договір укладається власником земельної частки (паю), тобто фізичною особою - власником сертифіката на право на земельну частку (пай). В даному випадку сільська рада, укладаючи такі договори, не була ні власником, ні уповноваженою особою щодо предмету оренди, що суперечить Указу Президента України від 03 грудня 1999 року N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", де закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати на підставі типових договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Укладення оспорюваних договорів та їх виконання сільською радою - виділення земельних ділянок в натурі та передача їх орендарю за актами - на момент вчинення такого правочину суперечить нормам ст.ст.5,13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки не належить до компетенції цього органу місцевого самоврядування, про що зазначено вище.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договори оренди укладені на строк 10 років без відповідного рішення компетентного органу. При цьому зі змісту рішення сесії ОСОБА_1 сільської ради від 07.08.2013 р. вбачається, що невитребувані земельні частки (паї) вирішено передати в користування ПАТ ТАКО лише на період з серпня 2013 року по 2014 рік, а не на десять років, як це визначено у пунктах 2.3. договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), укладених 14.08.2013 р. ОСОБА_1 сільською радою та публічним акціонерним товариством ТАКО .

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 роз'яснено, що частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (зокрема, вже здійснене користування за договором оренди), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Згідно зі ст.216 ЦК України щодо юридичних наслідків недійсності правочину, правомірним наслідком визнання недійсними договорів є звільнення ПАТ "ТАКО" переданих йому у користування земельних часток (паїв), загальною площею 45,05 га.

Відповідно до додаткового рішення від 15.10.2015 р. у справі № 906/685/15 господарським судом Житомирської області зобов'язано приватне акціонерне товариство "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" звільнити прийняті за договорами оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 14.08.2013 р. невитребувані земельні частки (паї) №№35, 278, 88, 90, 91, 351, 95, 350, 126, 10, 14, 48, 130, 235, загальною площею 45,05 га, що знаходяться на території ОСОБА_1 сільської ради Попільнянського району за межами населеного пункту, оскільки рішенням від 09.10.2015 р. у даній справі з вказаної позовної вимоги прокурора не було прийняте рішення.

Враховуючи, що суд визнає недійсними рішення сільської ради та договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв), укладених 14.08.2013 р. ОСОБА_1 сільською радою Попільнянського району Житомирської області та приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" щодо оренди невитребуваних земельних часток (паїв) за №№ 35, 278, 88, 90, 91, 351, 95, 350, 126, 10, 14, 48, 130, 235, - колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави перебування таких земельних часток (паїв) в користуванні у ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", тому рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" звільнити прийняті за договорами оренди невитребувані земельні частки (паї).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 906/685/15 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.10.2015 р. у справі № 906/685/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 906/685/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.