Рішення

від 11.01.2016 по справі 902/1454/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2016 р. Справа № 902/1454/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

ОСОБА_1ОСОБА_2

за участю представників :

позивача : ОСОБА_3 - згідно довіреності (в приміщенні Київського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференцзв`язку);

відповідача : ОСОБА_4 - керівник;

відповідача : ОСОБА_5 - згідно довіреності;

відповідача : ОСОБА_6 - згідно довіреності.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№ 1011

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" (21027, м.Вінниця, вул.Келецька, буд.53, офіс 214А)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (22712, Вінницька обл., Іллінецький р-н., с.Іллінецьке, вул.Леніна, буд.15)

про стягнення 1 620 651,59 грн., з яких 331 590,29 грн.- 28% річних за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 680 896,93 грн.- пені за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р. згідно договору поставки від 07.05.2014 р. № 07/05-01 на умовах товарного кредиту.

ВСТАНОВИВ :

Відповідач у відзиві на позов б/н від 20.11.2015 р., який надійшов до суду 20.11.2015 р., проти позову заперечив покликаючись на те, що господарським судом Вінницької області 6 серпня 2015 року відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 22 червня 2015 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 27 липня 2015 року видано наказ, в якому зазначається: Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Іллінецьке (код ЄДРЮОФОП 38373353, 22712, вул. Леніна, 15, смт. Іллінці, Іллінецький район, Вінницька область, р/р 2600431088401 у ПАТ Енергобанк ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агросолюшин (код ЄДРЮОФОП 38635245, 21027, вул. Келецька, буд. 53, офіс 214А, м. Вінниця, р/р 26004055306695 у ПАТ КБ Приватбанк , МФО 302689) борг в сумі 2 054 107,80 грн. (два мільйони п'ятдесят чотири тисячі сто сім грн. 80 коп.), 28% річних в сумі 21 895,70 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять грн. 70 коп.), 20% штрафу в сумі 427 621,60 грн. (чотириста двадцять сім тисяч шістсот двадцять одна грн. 60 коп.), пеню в сумі 288 334,70 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч триста тридцять чотири грн. 70 коп.), інфляційні втрати в сумі 281 304,66 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча триста чотири грн. 66 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 63 025, 28 грн. (шістдесят три тисячі двадцять п'ять грн. 28 коп.) . Вказує про те, що до звернення позивача з позовною заявою та ухвалення рішення від 22 червня 2015 року відповідачем сплачено в рахунок 28% річних 228 000,00 грн. На виконання рішення суду та наказу станом на початок жовтня 2015 року відповідачем повністю сплачено неустойку, 28% річних та інфляційні втрати (всього 1 019 156,66 грн.), а також частково сплачений основний борг в розмірі 197 655,36 грн., проте позивачем не враховані платіжні доручення від 20 жовтня 2015 року про перерахунок на користь позивача 12 922,00 грн. та від 21 жовтня 2015 року - 475 359,09 грн.. Зазначає про те, що відповідачем в повному обсязі сплачені позивачу неустойка та штрафні санкції в розмірі 1247 156,66 грн., залишок основного боргу складає 1 368 171,40 грн.. Вказує про те, що з розрахунку індексу інфляції, наведеного позивачем у позовній заяві, вбачається, що ТОВ Агросолюшин визначило сукупний індекс інфляції за період з 1 березня 2015 року по 30 червня 2015 року в розмірі 1.296%. В той же час за період з 1 березня 2015 року по ЗО жовтня 2015 року сукупний індекс інфляції складає 1.285%. Тому навіть із розрахунку основного боргу в сумі 2 054 107,80 грн. інфляційні втрати складатимуть 585 420,72 грн., а не 608 164,37 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2016 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, із запереченнями відповідача не погодився.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив покликаючись на те, що оскільки 21.12.2015 р. відповідач повністю розрахувався з позивачем згідно наказу суду від 06.08.2015 р. у справі № 902/491/15 то зобов'язання за договором № 07/05-01 від 07.05.2014 р. припинились, то позовні вимоги у справі № 902/1454/15 заявлені позивачем безпідставно. Також представник відповідача в судовому засіданні посилається на те, що суму 28% річних пред'явлених до стягнення відповідач вважає подвійною пенею. Окрім того представник відповідача зазначив про те, що позивачем невірно обчислено суму позовних вимог щодо інфляційних втрат, оскільки пред'явив до стягнення 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р. і не врахував дефляцію яка була після цього періоду.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечив.

Згідно ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява на підставі якої порушено провадження у справі № 902/1454/15 надійшла до суду 02.11.2015 р..

Строк вирішення спору у справі згідно ч.3 ст.69 ГПК України було продовжено на 15 днів ухвалою суду від 24.12.2015 р..

З огляду на викладене, у суду відсутня можливість для відкладення розгляду справи з належним повідомленням сторін про час і місце розгляду справи, в межах строку передбаченого ст.69 ГПК України для розгляду справи.

Тому, усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату не підлягає задоволенню з огляду на вказане.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у справі № 902/1454/15 до вирішення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" про визнання п.7.2.В договору поставки від 07.05.2014 р. № 07/05-01 недійсним.

Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач в справі № 902/1454/15 виходить з боргу на підставі договору поставки від 07.05.2014 р. № 07/05-01. В зазначеному клопотанні відповідач вказує про те, що до господарського суду Вінницької області подається позовна заява про визнання п.7.2.В договору недійсним.

До вказаного клопотання відповідачем додано копію зазначеної позовної заяви із відміткою суду про її отримання 11.01.2016 р..

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечив, зазначив, що вказане клопотання спрямоване на затягування розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи , що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

На момент розгляду справи № 902/1454/15 провадження у іншій справі за вказаною позовною заявою про визнання п.7.2.В договору поставки від 07.05.2014 р. № 07/05-01 недійсним не порушено.

З огляду на викладене, оскільки провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" про визнання п.7.2.В договору поставки від 07.05.2014 р. № 07/05-01 недійсним станом на момент розгляду справи № 902/1454/15 не порушено, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 902/1454/15 не підлягає задоволенню з підстав викладених в цьому клопотанні, оскільки підставою для зупинення провадження у справі передбаченою ч.1 ст.79 ГПК України є неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи .

Представником відповідача в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру пені заявленої позивачем в позовній заяві з суми 680 896,93 грн. до суми 6 808,93 грн..

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаної заяви заперечив.

Заслухавши представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно, в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 612, 632, 691, 692, 712 ЦК України, ст. 35 ГПК України, підлягають задоволенню в сумі 946 563,59 грн. з яких 331 590,29 грн.- 28% річних за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 6 808,93 грн.- пені за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р. (пеня, на підставі ст.83 ГПК України, підлягає зменшенню судом із суми 680 896,93 грн. до суми 6 808,93 грн.)., 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р..

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення 1 620 651,59 грн., з яких 331 590,29 грн.- 28% річних за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 680 896,93 грн.- пені за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р..

Предметом позову у справі № 902/1454/15 є стягнення 28% річних, пені, інфляційних втрат згідно договору поставки від 07.05.2014 р. № 07/05-01.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.06.2015 р. у справі № 902/491/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" про стягнення 3 073 264,46 грн., вже встановлено, що 07.05.2014р. між ТОВ «Агросолюшин» (постачальник) та ТОВ «Іллінецьке» (покупець) було укладено договір поставки №07/05-01 на умовах товарного кредиту. Договором передбачено наступне: в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1.); найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, який є невід'ємною його частиною. Фактично номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату товару, який було реалізовано в першу чергу (п.1.2.); ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору (п.2.1.); покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначено з врахуванням вимог п.п. 2.2- 2.5 у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника (п.2.6.); за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору (п.2.7.); строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем , та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар (п.2.8.); у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом; в другу чергу - в рахунок оплати за користування товарним кредитом, передбаченої п.2.4. договору; в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку , передбаченому п.7.2. (в) договору; в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2. (а) договору; в п'яту чергу - в рахунок сплати штрафу, передбаченого п.7.2. (б) договору; в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару (п.2.10.); відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно. До 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, відповідно до затвердженого графіку оплати товару покупцем в додатку до даного договору (п.2.11.); моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата виписки видаткової накладної на товар (п.2.12.); покупець зобов'язаний, окрім іншого, провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів передбачених п.2 договору та додатку до договору (п.3.2.1.); господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов'язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п.9.1. договору), а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п.5.1.); у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець: сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення (п.7.2.(а); сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалась на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання (п.7.2. (б); сплачує на користь постачальника 28 (двадцять вісім) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України) (п.7.2.(в); керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплата заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (п.7.3.).

Вказаним рішенням суду встановлено, що ТОВ «Агросолюшин» було виставлено ТОВ «Іллінецьке» рахунки-фактури на оплату товару, а саме: №СФ-0000012 від 07.05.2014р. на суму 629 467,20грн., №СФ-0000018 від 22.05.2014р. на суму 130 752,00грн., №СФ-0000030 від 30.06.2014р. на суму 443 774,16грн., №СФ-0000031 від 05.07.2014р. на суму 334 175,76грн., №СФ-0000030 від 07.07.2014р. на суму 127 177,20грн., №СФ-0000028 від 17.07.2014р. на суму 25 441,20грн., №СФ-0000032 від 29.07.2014р. на суму 135 651,60грн., №СФ-0000033 від 29.07.2014р. на суму 65 873,89грн., №СФ-0000037 від 05.08.2014р. на суму 19 278,00грн., №РФ-0000045 від 28.08.2014р. на суму 33 470,40грн., №СФ-0000048 від 29.08.2014р. на суму 34 560,00грн., №СФ-0000049 від 29.08.2014р. на суму 49 440,00грн., №СФ-0000045 від 29.09.2014р. на суму 249 369,60грн., №СФ-0000059 від 31.10.2014р. на суму 187 535,94грн..

Також вказаним рішенням суду встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Агросолюшин» поставило ТОВ «Іллінецьке» товар на суму 2 465 966,95 грн., що стверджується видатковими накладними: №РН-0000014 від 16.05.2014р. на суму 629 467,20грн., №РН-0000028 від 06.06.2014р. на суму 130 752,00грн., №РН-0000030 від 30.06.2014р. на суму 443 774,16грн., №РН-0000047 від 29.08.2014р. на суму 334 175,76грн., №РН-0000042 від 26.08.2014р. на суму 127 177,20грн., №РН-0000037 від 18.07.2014р. на суму 25 441,20грн., №РН-0000040 від 22.08.2014р. на суму 135 651,60грн., №РН-0000038 від 01.08.2014р. на суму 65 873,89грн., №РН-0000044 від 27.08.2014р. на суму 19 278,00грн., №РН-0000045 від 28.08.2014р. на суму 33 470,00грн., №РН-0000048 від 29.08.2014р. на суму 34 560,00грн., №РН-0000049 від 29.08.2014р. на суму 49 440,00грн., №РН-0000058 від 29.10.2014р. на суму 29 376,00грн., №РН-0000055 від 30.09.2014р. на суму 146 880,00грн., №РН-0000059 від 31.10.2014р. на суму 187 535,94грн., №РН-0000060 від 30.11.2014р. на суму 73 113,60грн..

Вказаним рішенням також встановлено, наступне.

Згідно додатку №1 від 16.05.2014р. ціна товару становить 629 467,20грн., з яких авансова частина - 188 840,16 - строк оплати до 10.09.2014р., відстрочений платіж 440 627,04грн. - строк оплати до 10.10.2014р..

Згідно додатку №1/0000009 від 02.06.2014р. ціна товару становить 130 752,00грн., з яких авансова частина - 39 225,60 - строк оплати до 10.09.2014р., відстрочений платіж 91 526,40 - строк оплати до 10.10.2014р..

Згідно додатку №1/0000009 від 02.06.2014р. ціна товару становить 443 774,16грн., з яких авансова частина - 133 132,25 - строк оплати до 10.09.2014р., відстрочений платіж 310 641,91 - строк оплати до 10.10.2014р..

Згідно додатку №1 від 18.07.2014р. ціна товару становить 25 441,20грн., з яких авансова частина - 7 632,36 - строк оплати до 10.09.2014р., відстрочений платіж 17 808,84 - строк оплати до 10.10.2014р..

Згідно додатку №1 від 01.08.2014р. ціна товару становить 65 873,89грн., з яких авансова частина - 19 762,17 - строк оплати до 10.09.2014р., відстрочений платіж 46 111,72 - строк оплати до 10.10.2014р..

Згідно додатку №1 від 22.08.2014р. ціна товару становить 733 752,96грн., з яких авансова частина - 220 125,89 - строк оплати до 10.09.2014р., відстрочений платіж 513 627,07 - строк оплати до 10.10.2014р..

Згідно додатку №1 від 30.09.2014р. ціна товару становить 249 369,60грн., з яких авансова частина - 74 810,88 - строк оплати до 10.11.2014р., відстрочений платіж 174 558,72 - строк оплати до 30.11.2014р..

Згідно додатку №1 від 31.10.2014р. ціна товару становить 187 535,94грн., з яких авансова частина - 56 620,78 - строк оплати до 10.11.2014р., відстрочений платіж 131 275,16 - строк оплати до 30.11.2014р..

Також вказаним рішенням суду встановлено, що ТОВ «Іллінецьке» свої зобов'язання за договором виконало частково в сумі 411 859,13грн., що стверджується протоколом взаємозаліку однорідних вимог від 08.10.2014р. на суму 227 859,13грн. та платіжними дорученнями на суму 184 000,00грн., а саме: №115 від 21.11.2014р. на суму 50 000,00грн., №135 від 01.12.2014р. на суму 50 000,00грн., №128 від 02.12.2014р. на суму 6 000,00грн., №176 від 05.12.2014р. на суму 28 000,00грн., №211 від 22.12.2014р. на суму 10 000,00грн., №218 від 24.12.2014р. на суму 10 000,00грн., №228 від 26.12.2014р. на суму 10 000,00грн., №27 від 23.01.2015р. на суму 20 000,00грн..

Вказаним рішенням суду встановлено, що згідно акту звірки взаємних розрахунків, обопільно підписаного представниками сторін, станом на 27.01.2015р. заборгованість ТОВ «Іллінецьке» перед ТОВ «Агросолюшин» становить 2 054 107,82 грн..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.06.2015 р. у справі № 902/491/15 вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Іллінецьке на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агросолюшин борг в сумі 2 054 107,80грн., 28% річних в сумі 21 895,70грн. за період з 11.09.2014р. по 20.03.2015р., 20% штрафу в сумі 427 621,60грн., пеню в сумі 288 334,70грн. за період з 11.09.2014р. по 20.03.2015р., інфляційні втрати в сумі 281 304,66 грн. за період з жовтня 2014р. по лютий 2015р..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 р. у справі № 902/491/15 вказане рішення суду першої інстанції щодо зазначених вище обставин та присуджених до стягнення сум боргу, пені, інфляційних втрат, 28% річних, штрафу залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позовні вимоги у справі № 902/1454/15 є похідними від позовних вимог у справі господарського суду Вінницької області № 902/491/15, оскільки у справі № 902/491/15 судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 2 054 107,80грн., 28% річних в сумі 21 895,70грн. за період з 11.09.2014р. по 20.03.2015р., 20% штрафу в сумі 427 621,60грн., пеню в сумі 288 334,70грн. за період з 11.09.2014р. по 20.03.2015р., інфляційні втрати в сумі 281 304,66 грн. за період з жовтня 2014р. по лютий 2015р., а у справі № 902/1454/15 позивачем пред'явлено позов про стягнення 331 590,29 грн.- 28% річних за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 680 896,93 грн.- пені за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р., тобто про стягнення нарахувань згідно договору № 07/05-01 від 07.05.2014 р. за інший період ніж вказаний в рішенні господарського суду Вінницької області від 22.06.2015 р. у справі № 902/491/15.

Відповідач повністю здійснив оплату згідно наказу від 06.08.2015 р. у справі № 902/491/15 21.12.2015 р., що стверджується копією банківської виписки за 21.12.2015 р., яка надана позивачем із листом № 53 від 22.12.2015 р..

Зміст договору, додаткових угод, взятих в них зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються ст. 712 ЦК України.

Згідно ст.712 ЦК України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 692 України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд не бере до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позов та усні заперечення проти позову представника відповідача, оскільки згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Окрім того, з огляду на зміст ст.625 ЦК України та підп.В п.7.2. договору №07/05-01 від 07.05.2014 р. 28% річних вказані в названому пункті договору є збільшеними річними а не неустойкою. Суд не розглядає в даній справі дійсність чи недійсність підп.В п.7.2. договору №07/05-01 від 07.05.2014 р. щодо встановлення 28% річних за прострочення в оплаті, оскільки відповідач 11.01.2016 р. через канцелярію суду подав самостійний позов про визнання цього пункту договору недійсним. Це питання має розглядатися в іншій справі після порушення провадження за названою позовною заявою.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних втрат, оскільки згідно ст.22, 54 ГПК України позивач самостійно визначає предмет позову.

Позивач визначив період позовних вимог як предмет позову щодо інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р., тому суд не вправі міняти без клопотання позивача і встановити інший предмет позову до якого входить період прострочення як той, що вказав позивач в позовній заяві і доданих до неї розрахунках.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 946 563,59 грн. з яких 331 590,29 грн.- 28% річних за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 6 808,93 грн.- пені за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р. (пеня, на підставі ст.83 ГПК України, підлягає зменшенню судом із суми 680 896,93 грн. до суми 6 808,93 грн.)., 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р..

Платіж відповідача в сумі 12 922 грн. за 20.10.2015 р. судом до уваги не береться, як платіж здійснений цієї дати, оскільки згідно банківської копії виписки наданої відповідачем із відзивом на позов, платіж здійснено на рахунок Головного управління юстиції у Вінницькій області а не позивача. Із календарного штемпеля установи банку на цій банківській виписці вбачається, що операція проведена 04.11.2015 р. а не 20.10.2015 р..

Представником відповідача в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру пені заявленої позивачем в позовній заяві з суми 680 896,93 грн. до суми 6 808,93 грн..

Вказану заяву мотивовано тим, що станом на 11.01.2016 р. відповідач повністю здійснив оплату згідно наказу від 06.08.2015 р. у справі № 902/491/15, тим, що позивачем було подано до суду заяву про порушення справи про банкрутство щодо відповідача, та тим, що відповідач має значну дебіторську заборгованість перед контрагентами.

Рішенням від 22.06.2015 р. у справі № 902/491/15 стягнуто з відповідача 3 073 264,46 грн..

Якщо задоволити в повному обсязі позовні вимоги щодо неустойки, інфляційних втрат, 28% річних в справі № 902/1454/15 то з урахуванням сум неустойки, інфляційних втрат, річних, то сума додаткових нарахувань (пеня, штраф, інфляційні втрати, річні) складала б 2 639 782,77 грн. при вартості товару 2 054 107,80 грн., що свідчить про неспіврозмірно велику суму пені із сумою вартості товару.

Відповідач повністю здійснив оплату згідно наказу від 06.08.2015 р. у справі № 902/491/15 тільки 21.12.2015 р., що стверджується копією банківської виписки за 21.12.2015 р., яка надана позивачем із листом № 53 від 22.12.2015 р..

Окрім того, відповідачем до заяви про зменшення розміру пені додано копії актів від 30.04.2015 р. про рекомендацію 70 га. площі озимого жита передискувати та пересіяти ярими культурами, від 15.07.2015 р. про рекомендацію 51 га. площі озимого ріпаку передискувати і підготувати під посів наступних культур, від 01.09.2015 р. про рекомендацію із посівів кукурудзи передбачених на зерно, загальною площею 90 гектарів зібрати на кормові потреби, які підписані комісією у складі заступника начальника - начальника агрономічного відділу управління агропромислового розвитку райдержадміністрації ОСОБА_7, провідного спеціаліста державної фітосанітарної інспекції Вінницької області ОСОБА_2, та головного агронома ТОВ "Іллінецьке" ОСОБА_8, якими (актами) стверджується знищення значної частини посівів відповідача у зв'язку із несприятливими погодними умовами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" 30.11.2015 року звернулося в господарський суд Вінницької області із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" про порушення справи про банкрутство.

Це розцінюється судом як важкий фінансовий стан відповідача та неможливість проведення розрахунків.

Всі ці обставини суд розцінює як виняткові обставини, які дають підстави суду, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання за попереднім рішенням, які в сукупності дають підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені і зменшення пені із суми 680 896,93 грн. до суми 6 808,93 грн..

Суд не бере до уваги заперечення представника позивача щодо вказаної заяви, оскільки заперечення позивача спростовуються поданими відповідачем в обґрунтування заяви доказами та іншими матеріалами справи.

Згідно п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тому суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, прийшов до висновку про те, що пеня підлягає зменшенню судом із суми 680 896,93 грн. до суми 6 808,93 грн..

В зв'язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати на судовий збір в сумі 24 400 грн., на підставі ст.49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82 - 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" про стягнення 1 620 651,59 грн. задовольнити в сумі 946 563,59 грн. з яких 331 590,29 грн.- 28% річних за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 6 808,93 грн.- пені за період з 21.03.2015 р. по 20.10.2015 р., 608 164,37 грн.- інфляційних втрат за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2015 р.. Судові витрати на судовий збір в сумі 24 400 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке", код ЄДРПОУ 38373353 (22712, Вінницька обл., Іллінецький р-н., с.Іллінецьке, вул.Леніна, буд.15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшин", код ЄДРПОУ 38635245 (21027, м.Вінниця, вул.Келецька, буд.53, офіс 214А) 331 590,29 грн.- 28% річних, 6 808,93 грн.- пені, 608 164,37 грн.- інфляційних втрат, судові витрати на судовий збір в сумі 24 400 грн. ОСОБА_7 наказ в день набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 11.01.2016 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 15 січня 2016 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи