Рішення

від 21.01.2016 по справі 912/4378/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 рокуСправа № 912/4378/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4378/15

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО"

про стягнення 24309,32 грн,

за участю представників сторін:

від позивача Лягуша С.М., довіреність від 06.01.2016 № 37;

від відповідача Іванченко В.В., довіреність від 12.10.2015 б/н.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" 24309,3293 грн пені згідно договору від 23.05.2015 № 12-ПММ про закупівлю товарів за державні кошти.

Ухвалою від 13.11.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

30.11.2015 позивачем подано до суду пояснення, яким, зокрема, уточнено ціну позову.

Так, згідно вказаного пояснення ціна поданого позивачем позову складає 24309,32 грн.

Ухвалами від 09.12.2015 та від 12.01.2016 розгляд даної справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 09.12.2015 та 21.01.2016 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем 28.12.2015 подано до господарського суду відзив на позовну заяву від 24.12.2015, за змістом якого відповідач не заперечив факт поставки позивачеві пального із затримками, при цьому позовні вимоги просить задовольнити частково, стягнувши з відповідача пеню, співрозмірну зі збитками, які поніс позивач через несвоєчасну поставку авіаційного пального.

У судовому засіданні 21.01.2016 представник відповідача підтримав викладену у відзиві позицію ТОВ "Компанія БІОЕНЕРГО".

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" (Продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти від 23.05.2015 № 12-ПММ (надалі за текстом Договір).

За умовами укладеного Договору сторонами погоджено, що Продавець зобов`язується у 2015 році передати у встановлений строк товар відповідно до державних кодів економічного класифікатора у власність Покупцеві, партіями згідно заявок Покупця, в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в цьому Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його (п. 1.1).

Згідно п.п. 1.3, 1.4 Договору найменуванням товару є авіаційне пальне ТС-1 або еквівалент, кількість товару 240 тонн.

У відповідності до розділів 3, 4 Договору сторонами визначено, що ціна Договору становить 5629440,00 грн, у тому числі ПДВ та вартість доставки.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом оплати Покупцем протягом до 30 (тридцяти) банківських днів після фактичного отримання Покупцем на основі видаткової накладної, залізничної накладної або акта приймання-передачі товару.

Згідно п.п. 5.1, 5.2, 5.5 Договору кількість товару в партії на момент підписання Договору не визначається, а подається Покупцем у вигляді заявки.

На кожну партію товару Продавцем виписується накладна та додаються документи, що підтверджують якість товару.

Строк поставки товару: партіями, протягом 5 днів з моменту отримання заявки Продавцем від Покупця.

Умови Договору погоджено сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками.

Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015.

Як убачається з матеріалів справи, Покупцем направлено на адресу Продавця заявку від 28.05.2015 № 1358 про поставку 240 тонн авіаційного пального, яка отримана Продавцем 04.06.2015 (а.с. 15-16).

Продавець окремими партіями поставив Покупцеві обумовлений товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

-від 28.05.2015 № 528/1 на суму 670536,79 грн (28,587 т);

-від 02.06.2015 № 602/1 на суму 19069,73 грн (0,813 т);

-від 03.06.2015 № 603/1 на суму 684915,31 грн (29,2 т);

-від 04.06.2015 № 406/1 на суму 1298688,58 грн (55,367 т);

-від 12.06.2015 № 612/1 на суму 661459,31 грн (28,2 т);

-від 18.06.2015 № 618/2 на суму 715431,58 грн (30,50 т);

-від 18.06.2015 № 618/1 на суму 797504,14 грн (34 т);

-від 23.06.2015 № 623/1 на суму 691952,12 грн (29,5 т);

-від 01.07.2015 № 701/1 на суму 89882,44 грн (3,832 т).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем порушено умови п. 5.5 Договору та у визначений даним пунктом строк поставлено лише 113,967 тонн товару. Решта товару у кількості 126,033 тонни товару поставлено із запізненням.

З урахуванням вказаного позивач, з посиланням на п. 7.8 Договору, направив відповідачеві претензію від 10.07.2015 № 1747 (а.с. 26) з вимогою сплатити 39940,22 грн пені за недопоставлений товар згідно його розрахунку.

Відповіді на вказану претензію позивач не отримав, відтак звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням від 29.10.2015 у справі № 912/3914/15 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" про стягнення 39 940,22 грн у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що за умовами п. 7.8. договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі заявленої покупцем, продавець сплачує штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день затримки.

Суд при розгляді вказаної справи дійшов висновку, що за своєю правовою природою нарахована позивачем штрафна санкція в розмірі 39940,22 грн, є пенею, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання.

Проте, відповідачем у справі не дотримано встановлених договором строків поставки товару (негрошове зобов`язання), що в свою чергу не являється порушенням ТОВ "Компанія БІОЕНЕРГО" грошового зобов`язання перед позивачем, а тому нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є необґрунтованим.

Разом з тим, у рішенні від 29.10.2015 суд звернув увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, позивач не позбавлений права пред`явити позов з інших підстав.

Звертаючись до суду позивач вказав, що незважаючи на умови п. 7.8 Договору, ним розраховано розмір пені, виходячи з положень статті 231 Господарського кодексу України.

У додаткових поясненнях, поданих до суду 30.11.2015, позивач зазначив, що у відповідності до ч.ч. 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України п. 7.8 Договору є нікчемним, так як зміст вказаного пункту суперечить вимогам ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, як зазначає позивач, у відповідності до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу Україниобов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За правилами ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконанняякоговизначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, господарський суд погоджується з твердженнями позивача стосовно прострочення відповідачем (Продавцем) виконання зобов`язання з поставки товару за Договором, зокрема, за видатковими накладними:

-від 12.06.2015 № 612/1 на суму 661459,31 грн (28,2 т) на 2 календарні дні;

-від 18.06.2015 № 618/2 на суму 715431,58 грн (30,50 т) на 8 календарних днів;

-від 18.06.2015 № 618/1 на суму 797504,14 грн (34 т) на 8 календарних днів;

-від 23.06.2015 № 623/1 на суму 691952,12 грн (29,5 т) на 13 календарних днів;

-від 01.07.2015 № 701/1 на суму 89882,44 грн (3,832 т) на 22 календарні дні.

Вказаний факт встановлено також рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.10.2015 у справі № 912/3914/15.

При цьому, господарський суд враховує твердження позивача стосовно нікчемності п. 7.8 Договору з огляду на те, що він суперечить вимогам ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов`язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним.

У пункті 7.8. Договору сторонами узгоджено, що в разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленої покупцем, продавець сплачує штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день затримки.

У розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов`язань.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношення до суми частини невиконаного зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Визначення у п. 7.8 Договору розміру штрафної санкції за невиконання (неналежне виконання) зобов`язання по поставці товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару, тобто відсотковому відношенні до суми частини невиконаного зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням визначення штрафних санкцій у ч. 4 ст. 231 названого Кодексу, його ч. 6 ст. 232 передбачає нарахування штрафних санкцій протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач у претензії від 10.07.2015 № 1747, яка отримана відповідачем 14.07.2015, вимагав сплати штрафної санкції (пені) у розмірі, передбаченому п. 7.8. Договору.

Поряд з цим, звертаючись до суду з даним позовом позивач обґрунтував свої позовні вимоги положеннями статті 231 Господарського кодексу України та здійснив розрахунок пені, виходячи з даної норми у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Зміна позивачем розміру штрафної санкції (пені) не є зміною способу, в якій він просить суд захистити його порушене право на отримання товару у строк, встановлений Договором. Безпосередньо відповідальність продавця за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань по поставці товару Договором передбачена. Застосувавши розмір штрафної санкції (пені), виходячи із редакції ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач фактично зменшив суму штрафних санкцій, яку відповідач зобов`язався сплатити на підставі умов п. 7.8 Договору у випадку порушення його умов.

Відповідач не спростував позовні вимоги, заявлені позивачем, підтвердивши поряд з цим у відзиві на позовну заяву факт прострочення поставки позивачем авіаційного пального, яке відбулось, як вказав відповідач, за усною домовленістю сторін.

У зазначеному відзиві на позовну заяву ТОВ "Компанія Біоенерго" просить суд, з посиланням на положення 83 Господарського процесуального кодексу України, 551 Цивільного кодексу України, позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача пеню, співрозмірну зі збитками, які поніс позивач через несвоєчасну поставку відповідачем товару.

Згідно частини 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 3.17.4 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи приписи статей 233 Господарського кодексу України та 83 Господарського процесуального кодексу України, а також встановлені судом обставини справи, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, незначний період прострочення виконання зобов`язання, а також відсутністю доказів понесення позивачем збитків внаслідок такого прострочення, господарський суд дійшов висновку, що розмір пені в сумі 24309,32 грн не співрозмірний зі збитками кредитора та призводить до його необґрунтованого збагачення.

Таким чином, господарський суд вбачає підстави для зменшення розміру пені, заявленої до стягнення позивачем, на 50 %.

Відтак, позовні вимоги задовольняються господарським судом частково на суму 12154,66 грн.

У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у сумі 1218 грн судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями33,34,43,44,49,82-85, 116Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Біоенерго" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Радянська, 42А, ідентифікаційний код 37809862) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 12154,66 грн пені, а також 1218,00 грн судового збору.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 23.01.2016.

Суддя В.М. Балик