Постанова

від 26.05.2016 по справі 912/4378/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Справа № 912/4378/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з`явились, повідомлені належно, відповідача: Іванченко В.В. дов. від 12.10.15,касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід28.03.16у справі№912/4378/15 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО"простягнення 24309,32 грн. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" 24309,32 грн. пені. Позивач посилався на прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки авіаційного пального за договором про закупівлю товарів за державні кошти №12-ПММ від 23.05.15, а відтак вважав підставним стягнення спірної суми пені з відповідача.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.01.16 (суддя Балик В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12154,66 грн. пені. Місцевий господарський суд виходив з факту порушення відповідачем строків поставки продукції, що за приписами статті 231 Господарського кодексу України визнав підставою для стягнення з нього пені. Водночас, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 12154,66 грн. з огляду на приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, відмовивши у решті позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.16 (судді: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В., Герасименко І.М.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові. Позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24309,32 грн. пені. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про прострочення поставки пального за спірним договором. Водночас суд не установив наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірної суми неустойки, у розумінні приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник вважає, що апеляційним господарським судом було порушено приписи статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для зменшення спірної суми пені. Товариство посилається на те, що період прострочки, на його думку, був незначним; що розмір неустойки неспіврозмірний з наслідками порушення. Крім того, він вказує на те, що суд не розглянув його клопотання і не відклав розгляд справи.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.05.15 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" - продавцем та Військовою частиною НОМЕР_1 - покупцем був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №12-ПММ. За цим договором продавець зобов`язався у встановлений строк передати покупцеві у 2015 році товар - авіаційне пальне ТС-1 або еквівалент у кількості 240 т відповідно до державних кодів економічного класифікатора партіями згідно із заявками останнього в асортименті, кількості та за цінами, визначеними договором, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар. Ціна договору з урахуванням ПДВ та вартості доставки становить 5629440 грн. (пункт 3.1). Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору кількість товару в партії визначається покупцем у заявці. На кожну партію товару продавцем виписується накладна та додаються документи, що підтверджують якість товару. Строк поставки товару: партіями упродовж 5 днів з моменту отримання заявки (пункт 5.5 договору). Суд апеляційної інстанції установив, з підтвердженням матеріалами справи, що на виконання умов договору позивач направив відповідачеві заявку №1358 від 28.05.15 про відвантаження йому 240 т авіаційного палива; що ця заявка була отримана відповідачем 04.06.15. Відтак, як установив суд, відповідач за умовами договору мав відвантажити позивачеві 240 т пального у строк до 09.06.15, проте свої договірні зобов`язання виконав з простроченням. В процесі розгляду спору суд апеляційної інстанції установив, що відповідач окремими партіями за видатковими накладними №528/1 від 28.05.15, №602/1 від 02.06.15, №603/1 від 03.06.15, №406/1 від 04.06.15, №612/1 від 12.06.15, №618/2, №618/1 від 18.06.15, №623/1 від 23.06.15, №701/1 від 01.07.15 поставив позивачеві спірний товар; що у строк визначений договором було поставлено лише 113,967 т пального; решта товару у кількості 120,033 т була відвантажена відповідачем з простроченням, що між іншим, ним не заперечується. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" 24309,32 грн. пені за прострочення виконання зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №12-ПММ від 23.05.15. Як на підставу позову позивач посилався на приписи статті 231 Господарського кодексу України. Ухвалюючи постанову у справі суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову у повному обсязі, стягнувши з відповідача 24309,32 грн. пені. Суд апеляційної інстанції не установив наявність тих виняткових обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення заявленої до стягнення неустойки. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з постановою у справі лише в частині відмови у зменшенні неустойки та вважає таку відмову суду апеляційної інстанції неправомірною. Отже, постанова у справі переглядається в оскарженій частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до приписів статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання. Апеляційний господарський суд на підставі повного та об`єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив відсутність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки. Ухвалюючи постанову у справі, апеляційний господарський суд установив, що предметом поставки був стратегічно важливий для військової частини (позивача) товар - авіаційне пальне; що поставка цього товару відбулася із значним порушенням строків поставки, визначених спірним договором; що причин, котрі унеможливлювали вчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, та доказів на їх підтвердження, відповідачем наведено та надано не було. Судом апеляційної інстанції надано оцінку наслідкам порушення договірного зобов`язання відповідачем і перевірено відповідність заявленої до стягнення неустойки з наслідками такого порушення та враховано їх співрозмірність. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не відклав розгляд справи визнаються неспроможними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та відзив на апеляційну скаргу судом було отримано вже після закінчення розгляду справи (відповідно до протоколу судового засідання останнє розпочато о 10.30 та закінчено о 10.55; вказані документи згідно з відміткою суду апеляційної інстанції про їх отримання судом надійшли об 11.40). Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судом апеляційної інстанції. Виходячи з того, що приписи статті 233 Господарського кодексу України не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду та зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції не було установлено виняткових обставин, з якими наведені приписи пов`язують можливість зменшення розміру неустойки, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.16 у справі №912/4378/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІОЕНЕРГО" залишити без задоволення.

Головуючий суддяТ.Гоголь

Судді Т.Добролюбова

О.Поляк