Рішення

від 19.11.2007 по справі 2-24/2007

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-24 /2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2007 року місто Ів ано-Франківськ

Івано-Франківський міськи й суд Івано-Франківської обл асті в складі: головуючого - су дді Поповича С. С. з участю сек ретаря Черкес У.О.

сторін та представників с торін : позивачки ОСОБА_1, п редставника позивачки ОСО БА_2, відповідача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі су ду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБ А_4 згідно з яким позивачка, у точнивши кінцево свої вимоги , просить постановити рішенн я котрим провести реальний р озподіл частини будинковоло діння яке знаходиться по АД РЕСА_2 виділивши у спільне к ористування її та ОСОБА_3 сходову клітку, половину гор ища, коридор в підвалі, а особи сто їй виділити приміщення у підвалі площею 10, 5 та 12, 9 кв. м, з п риміщень другого поверху віт альню площею 14, 5 кв. м, житлову к імнату площею 18, 2 кв. м, зобов"яз авши її та ОСОБА_4 спільно влаштувати цегляну перегоро дку між житловими приміщення ми другого поверху, а саме між кімнатами під номерами 2-1 та 2-4 в інвентарній справі, зобов"я зати відповідача ОСОБА_3 с платити їй 2225 гривень грошово ї компенсації у зв'язку з відх иленням при такому поділі ві д ідеальних часток, іншу част ину спірного приміщення виді лити відповідачу ОСОБА_3, виділити їй та ОСОБА_3 у сп ільне користування земельну ділянку площею 148 кв. м, їй особ исто 128 кв. м, ОСОБА_3 - 250 кв.м, ОСОБА_4 - 172 кв.м , зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешко д у користуванні вищевказани ми приміщеннями та виділеною земельною ділянкою, мотивую чи свою позицію по суті спору тим, що вона з відповідачами є співвласниками вказаного бу динковолодіння біля якого є і спірна земельна ділянка, і о скільки в добровільному поря дку вони не можуть вирішити с пірних питань, то звернулася з позовом до суду , -

установив:

Позивачка в судовому засі данні позов підтримала, моти вуючи це тим, що вона з відпові дачами є співвласниками вказ аного будинковолодіння біля якого є і спірна земельна діл янка, і оскільки в добровільн ому порядку вони не можуть ви рішити спірних питань.

Відповідачі позов визнали частково, з варіантами поділ у земельної ділянки як це про сить позивачка та пропонує е ксперт не згідні, відповідач ОСОБА_3 не згіден і з поділ ом частини будинковолодіння так як це пропонує позивачка , вважає що такий поділ супере чить його інтересам, пропону є провести поділ так щоб кожн ому була виділена відокремле на частина будинку, без спіль ної для обох частини, вважає щ о такий варіант технічно мож ливий. Відповідач ОСОБА_4 з варіантом поділу частини б удинку запропонованим позив ачкою теж не згіден, вважає що слід провести поділ іншим чи ном.

Вислухавши сторін та їх пре дставників, вивчивши матеріа ли справи, суд вважає, що у зад оволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступ ного.

Витяг з реєстру прав власно сті на нерухоме майно видани й Івано-Франківським ОБТІ 23 ве ресня 2005 року підтверджує, що н а той час домоволодіння яке з находиться по АДРЕСА_2 нал ежить ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. (а.с. 164).

Копія договору дарування ч астини будинковолодіння від 18 березня 2002 року підтверджує що ОСОБА_8 , який діяв в інте ресах ОСОБА_3 на підставі доручення подарував, а ОСОБ А_6 прийняла в дар належні ОСОБА_3 77/300 частин будинковол одіння АДРЕСА_2 (а.с. 4).

Рішенням Івано-Франківськ ого міського суду від 04 червня 2003 року переведено права і обо в'язки покупця по цьому догов ору дарування на ОСОБА_6 (а .с. 9-10 ).

Копія договору обміну квар тир від 22 серпня 2002 року підтве рджує, що ОСОБА_4 обміняв н алежну йому квартиру АДРЕС А_1 на належну ОСОБА_9 час тину будинковолодіння АДР ЕСА_2 ( а.с. 165 ).

Свідоцтво на право на спадщ ину за законом від 27 вересня 2005 року підтверджує факт отрим ання у спадщину ОСОБА_3 пі сля смерті ОСОБА_7 частини будинку АДРЕСА_2 ( а.с. 62 ).

З свідоцтва на право на спа дщину за законом від 01 листопа да 2006 року вбачається, що ОСО БА_3 отримав у спадщину післ я смерті ОСОБА_5 теж части ну будинку АДРЕСА_2 ( а.с. 167 ).

Тобто троє сторін по справ і є співвласниками у певних ч астках спірного будинковоло діння.

Суду надано сторонами копі ю ухвали Івано-Франківського міського народного суду від 23 квітня 1992 року про затвердже ння мирової угоди між сторон ами по цивільній справі за по зовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинку т а встановлення порядку корис тування земельною ділянкою ( а.с. 37 ). З тексту цієї ухвали вба чається, що ОСОБА_9 зі спір ного будинковолодіння виділ ено певні конкретні перерахо вані в ухвалі приміщення та з емельну ділянку загальною пл ощею 213, 6 кв. м. І як зазначено в ц ій же ухвалі решту земельної ділянки в розмірі 640, 9 кв.м та вс і господарські споруди, іншу частину будинковолодіння за лишено у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_7, ОСОБА_5.

Відповідно до змісту ст. 61 ЦП К України ця ухвала суду має п реюдиційне значення і при ви рішенні даного спору оскільк и нею уже встановлені ті чи ін ші обставини, зокрема, визнач ено хто є власником і якої сам е частини спірного будинково лодіння, кому і яка частина зе мельної ділянки передана у в ласність ( при цьому слід особ ливо зазначити що саме у „вла сність" передано земельну ді лянку іншим на той час співвл асникам будинковолодіння, а не у користування ). Ця ухвала сторонами не оспорювалась, н абрала законної сили і її слі д брати при цьому за основу.

Позивачка просить встанов ити вказаний нею в уточненій заяві порядок користування земельною ділянкою розташов аною біля спірного будинково лодіння.

Визначаючись у вирішенні цієї вимоги суд виходить з на ступного.

По договору дарування ОС ОБА_6 частини будинку та по з азначеному вище рішенню суду ОСОБА_6 у власність перей шла тільки частина будинково лодіння, земельна ділянка (її частина) не відчужувалась. В т ой же час по ухвалі суду від 23 к вітня 1992 року ті 640, 9 кв. м які хоче поділити встановивши порядо к користування ними позивачк а залишені саме у „власності " як прямо вказано по тексту ух вали а не в користуванні трьо х зазначених вище співвласни ків будинку. Ніхто з сторін пі сля винесення судом вказаної ухвали не виготовлялв та не о тримував державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку, а тому ОСОБА_3 у свідоцтвах про пра во на спадщину щодо них нічог о не вказано, але це не означає , що право на частину з тієї ді лянки може мати ОСОБА_6. То му в цій частині у задоволенн і заявлених вимог слід відмо вити виходячи з того, що ОСО БА_6 не є співвласником спір ної земельної ділянки яку ух валою суду передано у власні сть попередникам сторін та ОСОБА_3.

2

Визначаючись у питання реа льного поділу частини будинк оволодіння співвласниками я кої на даний час є ОСОБА_6 т а ОСОБА_3 суд виходить з на ступного.

Ухвалою суду від 23 квітня 1992 р оку у зв'язку з тим, що ОСОБА_ 9 у зв"язку з поділом було вид ілено в натурі частину вказа ного будинковолодіння її ж б уло зобов"язано провести ряд робіт для того щоб відокреми ти її частину будинковолодін ня від іншої, певні роботи пов инен був виконати і ОСОБА_3 , але вони обоє того що слід бу ло не зробили. Тому на даний ча с частина будинку відчужена ОСОБА_9 ОСОБА_4 не є реал ьно відокремлена від іншої ч астини що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Згідно з висновком проведе ної судово-будівельної експе ртизи Івано-Франківським ОБТ І вбачається, що реальний под іл частини будинковолодіння належної ОСОБА_6 та ОСОБ А_3 можливий і експерт пропо нує варіант і що ж для цього і при цьому слід зробити ( а.с. 117-145 ). Одночасно пропонує і варіан т розподілу інший, вибраний п озивачкою, при якому частина будинковолодіння дійсно діл иться в натурі, а частина зали шається у спільному користув анні.

В ході слухання справи суд виясняючи обставини вирішен ня цієї вимоги роз'яснював по зивачці, що реальний розподі л будинковолодіння є тоді ко ли кожному зі співвласників виділяється конкретна части на в будинку і не залишається жодної спільної для сторін ч астини у спільному користува нні оскільки в противному ви падку це не є реальний розпод іл будинковолодіння, а поряд ок користування Після роз'яс нення позивачці цієї обстави ни вона заявила, що настоює на тому щоб реальний розподіл п роводити саме так як хоче вон а, тому що інший варіант, коли буде мати місце дійсно поділ частини будинковлодіння на двох нових співвласників ( її і ОСОБА_3 ), що пропонує екс перт її не влаштовує, коли дій сно будуть в кожної зі сторін ( після переобладнання ) ізоль овані частини будинковлодін ня, потребує багато лишніх за трат і її не влаштовує, тому во на змінювати вимогу в цій час тині не буде.

Верховний Суд України у св оїй Постанові від 04 жовтня 1991 р оку № 7 з наступними змінами, „ Про практику застосування су дами законодавства, що регул ює право приватної власності громадян на жилий будинок", п. 6, роз"яснив, що при вирішенні с прав про виділ в натурі часто к жилого будинку, що є спільно ю сумісною власністю, судам н алежить мати на увазі, що вихо дячи зі змісту ст. 115 Цивільног о Кодексу України ( на той час 1963 року ) це можливо якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинк у з самостійним виходом. Виді л може мати місце при наявнос ті технічної можливості пере обладнати приміщення в ізоль овані квартири. Якщо виділ ча стки будинку в натурі неможл ивий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити по рядок користування відособл еними приміщеннями такого бу динку. У цьому разі окремі під собні приміщення можуть бути залишені в загальному корис туванні учасників спільної ч асткової власності.

Позивачка ж після вказаног о вище роз'яснення настоювал а саме на реальному поділі та ким чином як вона просила, але така вимога при викладеному вище не може бути задоволена , вимоги ж про встановлення по рядку користування спільної з ОСОБА_3 частини будинко володіння не заявила. Суд же в ідповідно до ст. 11 ЦПК України слухає цивільну справу в меж ах заявлених вимог і сам не мо же вийти за її межі, тобто при вимозі реального розподілу н е може встановити порядок ко ристування будинково л о дін ням. Тому і в цій вимозі слід в ідмовити. Відповідно не можу ть бути задоволені і інші з за явлених вимог при таких обст авинах.

На підставі викладеного, ст . ст. 3, 10, 11, 57-61 ЦПК України, ст. ст. 115 Ц ивільного Кодексу України 1963 року, що діяв на час виникненн я спірних взаємовідносин, ст . ст. 355-374, 377 Цивільного Кодексу Ук раїни нині чинного, ст. ст. 78-81, 86-96 Земельного Кодексу України, керуючись ст. ст. 208-218 ЦПК Україн и , суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вим ог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно з яким позива чка просить постановити ріше ння котрим провести реальний розподіл частини будинковол одіння яке знаходиться по А ДРЕСА_2 виділивши у спільне користування її та ОСОБА_3 сходову клітку, половину гор ища, коридор в підвалі, а особи сто їй виділити приміщення у підвалі площею 10, 5 та 12, 9 кв. м, з п риміщень другого поверху віт альню площею 14, 5 кв. м, житлову к імнату площею 18, 2 кв. м, зобов'яз авши її та ОСОБА_4 спільно влаштувати цегляну перегоро дку між житловими приміщення ми другого поверху, а саме між кімнатами під номерами 2-1 та 2-4 в інвентарній справі, зобов"я зати відповідача ОСОБА_3 с платити їй 2225 гривень грошово ї компенсації у зв'язку з відх иленням при такому поділі ві д ідеальних часток, іншу част ину спірного приміщення виді лити відповідачу ОСОБА_3, виділити їй та ОСОБА_3 у сп ільне користування земельну ділянку площею 148 кв. м, їй особ исто 128 кв. м, ОСОБА_3 - 250 кв. м, ОСОБА_4 - 172 кв. м , зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешко д у користуванні вищевказани ми приміщеннями та виділеною земельною ділянкою - відмови ти.

Заяву про апеляційне оска рження рішення суду до апеля ційного суду Івано-Франківсь кої області може бути подано протягом десяти днів з дня пр оголошення рішення, апеляцій на скарга на рішення подаєть ся протягом двадцяти днів пі сля подання заяви про апеляц ійне оскарження через суд пе ршої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне о скарження, якщо заяву про апе ляційне оскарження не було п одано.

У разі подання заяви про апе ляційне оскарження, але апел яційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінче ння цього строку.