Ухвала

від 10.02.2016 по справі п/811/193/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції Жук Р.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2016 рокусправа № П/811/193/15 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 р. у справі №П/811/193/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ВДМ" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ВДМ" (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем: п.5.1,пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 43407,00 грн. (в тому числі за 4 квартал 2010р. 4669,00 грн., за 2 квартал 2011 року 3059,00 грн., з квартал 2011року-2428,00грн., за 4 квартал 2011 року 29295,00 грн. та за 2 квартал 2012 року 3956,00 грн.). та пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15395,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001332206 від 28.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 46552,00 грн., в тому числі за основним платежем 43407,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3145,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001312206 від 28.11.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 49611,00 грн., в тому числі за основним платежем 33980,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15631,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001322206 від 28.11.2013 р., яким збільшено розмір від`ємного значення суми з податку на додану вартість в розмірі 22356,00 грн.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-ВДМ" судові витрати у розмірі 237,04 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Посилається на акти перевірок контрагентів позивача, у висновках яких встановлено не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення дійсльності.

Зауважив, що судом першої інстанції не було враховано вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська відносно гр. ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.336 ККС України та який виступав підписантом всіх первинних документів від ТОВ «Укрспецнроект-ДФ» на адресу ТОВ «Центр-ВДМ».

З огляду на вищевикладене, контрагенти позивача за період з 01.11.2010 року по 30.06.2012 року здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язану з наданням податкової вигоди третіх осіб, в тому числі ТОВ «Центр-ВДМ».

За наведених обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Центр-ВДМ" зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 18.05.2010 року. Види діяльності за КВЕД: виробництво дорогоцінних металів 924.41); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12); ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; збирання безпечних відходів (38.11); відновлення відсортованих відходів (38.32); оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72); ремонт комп`ютерів та периферійного устаткування (95.11).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №1037 від 29.10.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Центр-ВДМ" з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та доходів, валових витрат і витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Шакті Д", Дочірнім підприємством "ЦАС" ТОВ "Єва Дніпро", ТОВ "УСП-ДФ" та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" за період з 01.11.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №117/11-23-22-06/37097116 від 12.11.2013 року (т.1, а.с.13-53).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, в результаті чого підприємством за перевірений період занижено позтивне значення (рядок 18 (18.1) декларації з ПДВ) на загальну суму 15392 грн, а також встановлено завищення від`ємного значення (рядок 19 (18.2) декларації з ПДВ) на загальну суму 22356 грн., в наслідок чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 33 980 грн. та за червень 2012 року зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складжу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на суму 3057 грн., а також зменшено зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного періоду, який включається до складу податкового крдиту наступного звітного періоду на суму 711 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 43407,00 грн. (в тому числі за 4 квартал 2010р. 4669,00 грн., за 2 квартал 2011 року 3059,00 грн., з квартал 2011 року-2428,00грн., за 4 квартал 2011 року 29295,00 грн. та за 2 квартал 2012 року 3956,00 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001332206 від 28.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 46552,00 грн., в тому числі за основним платежем 43407,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3145,00 грн. (т.1, а.с.8);

- податкове повідомлення - рішення № 0001312206 від 28.11.2013р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 49611,00 грн., в тому числі за основним платежем 33980,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15631,00 грн. (т.1, а.с.9);

- податкове повідомлення - рішення № 0001322206 від 28.11.2013р., яким збільшено розмір від`ємного значення суми з податку на додану вартість в розмірі 22356,00 грн. (т.1, а.с.10).

Висновки відповідача щодо порушень позивачем норм податкового законодавства, наведені ним в акті перевірки, ґрунтується на висновках інших податкових органів про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між контрагентами позивача ТОВ "Шакті Д", ДП "ЦАС" ТОВ "Єва Дніпро", ТОВ "УСП ДФ" та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" та їх контрагентами, у зв`язку з чим було зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Шакті Д" (виконавець) укладено договір №1105/03. Предметом укладеного договору є виконання робіт з завантаження, розвантаження та сортування застарілої техніки (т.2, а.с.3-4).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме акти приймання виконаних робіт, рахунки та податкові накладні №120801 від 08.12.2010 року на загальну суму 2499,00 грн., в тому числі ПДВ 416 грн., №121404 від 14.12.2010 року на загальну суму 7854,00 грн., в тому числі ПДВ 1309,00 грн., №122901 від 29.12.2010 р. на загальну суму 12054,00 грн., в тому числі ПДВ 2009,00 грн. (т.1,а.с.57-66), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Оплата за надані послуги підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень №5 від 11.11.2010р. на суму 31206,00 грн., в тому числі ПДВ 5201,00 грн., № 7 від 08.12.2010р. на загальну суму 2499,00грн., в тому числі ПДВ 416,50грн.,№10 від 14.12.2010р. на суму 7854,00грн., в тому числі ПДВ -1309,00грн. та №12 від 29.12.2010р. на загальну суму 12054,00 грн., в тому числі ПДВ 2009,00 грн. (т.1,а.с.213-216).

01.04.2011 року між позивачем (замовник) та ДП "ЦАС" ТОВ "Єва Дніпро" (виконавець) було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець надав позивачеві послуги з навантаження, розвантаження, демонтажу та сортування списаної великогабаритної техніки, згідно акту № 1 здачі прийняття робіт та податкової накладної №159 від 27.04.2011 року на загальну суму 15960,00 грн., в тому числі ПДВ 2660,00 грн. (т.1, а.с.55-56).

Оплату вартості наданих послуг позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується копією платіжного доручення №27 від 27.04.2011 року (т.1,а.с.231).

Також, 22.07.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "УСП-ДФ (виконавець) було укладено договір про надання послуг №0722-03, на виконання умов якого, в перевірений період замовник надав позивачеві послуги з навантаження, розвантаження, демонтажу та сортування списаної великогабаритної електронної техніки, згідно актів здачі прийняття робіт, рахунків та податкової накладної №185 від 28.09.2011 року на загальну суму 2289,00 грн., в тому числі ПДВ 381,50 грн., податкової накладної №194 від 29.09.2011 року на загальну суму 3906,00 грн., в тому числі ПДВ 651,00 грн., податкової накладної №98 від 22.09.2011 року на загальну суму 6468,00 грн., в тому числі ПДВ 1078,00грн., податкової накладної №216 від 28.10.2011 року на загальну суму 1386,00 грн., в тому числі ПДВ 231,00 грн., податкової накладної №217 від 28.10.2011 р. на загальну суму 6762,00 грн., в тому числі ПДВ 1127,00 грн., податкової накладної №240 від 31.10.2011 року на загальну суму 3570,00 грн., в тому числі ПДВ 595,00грн., податкової накладної №140 від 18.11.2011 року на загальну суму 3822,00 грн., в тому числі ПДВ 637,00грн., податкової накладної №172 від 24.11.2011 року на загальну суму 6132,00 грн., в тому числі ПДВ 1022,00 грн., податкової накладної №206 від 30.11.2011 року на загальну суму 20244,00 грн., в тому числі ПДВ 3374,00грн., податкової накладної №137 від 16.12.2011 року на загальну суму 4746,00 грн., в тому числі ПДВ 791,00грн., податкової накладної №179 від 22.12.2011 року на загальну суму 3738,00 грн., в тому числі ПДВ 623,00 грн., податкової накладної №184 від 23.12.2011 року на загальну суму 14952,00 грн., в тому числі ПДВ 2492,00грн., податкової накладної №192 від 28.12.2011 року на загальну суму 12180,00грн., в тому числі ПДВ 2030,00 грн., податкової накладної №198 від 29.12.2011 року на загальну суму 16674,00 грн., в тому числі ПДВ 2779,00 грн.,податкової накладної №217 від 30.12.2011 року на загальну суму 18438,00 грн., в тому числі ПДВ 3073,00 грн.,податкової накладною №220 від 20.12 .2011 року на загальну суму 39732,00 грн., в тому числі ПДВ 6622,00 грн., (т.1, а.с.66-83,86-103).

Крім того, відповідно до укладеного договору поставки від 17.11.2011 року, ТОВ "УСП-ДФ" поставило ТОВ "Центр-ВДМ" товар (папір А4 "Maestro Standart" С80г/м.кв (500арк.), папір для нотаток 85х85х40 Мікс, ручку кулькову "Cello" (0.7) синю. Файл А4 глян. "Legion" 55мк (100шт), блок паперу з липким шаром 76х76100 арк, швидкозшивач 0.35 (1шт), ручку кулькову "Cello" (0.7) чорну), відповідно до видаткової накладної №1117-01 від 17.11.2011 року та податкової накладної №128 від 17.11.2011 року на загальну суму 468,54 грн., в тому числі ПДВ 78,09 грн. (т.1,а.с.84-85).

Оплату вартості наданих послуг та отриманих товарів позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.217-230).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (відправник) та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" (відправник) укладено договір №14/05 від 14.05.2012 року перевезення вантажу. Предметом укладеного договору є надання послуг з перевезення вантажу з місця призначення та видача його уповноваженій особі ТОВ "Центр ВДМ" (т.2,а.с.1-2).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме акти приймання-здачі виконаних робіт та податкова накладна №2571 від 11.06.2012 року на загальну суму 4266,00 грн., в тому числі ПДВ 711,00 (т.1,а.с.115-116), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Оплата за надані послуги підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (т.1,а.с.232-236).

Крім того, судами встановлено, що вищевказані послуги використані у межах власної господарської діяльності позивача, а саме за договором №04/10 від 04.10.2010р., укладеного з ПАТ "ПриватБанк", предметом якого є переробка та утилізація морально застарілої офісної та побутової техніки (т.2,а.с.5-9), договором №2-12 УТ від 22.12.2012року, укладеного з ПАТ КБ "ПриватБанк" (т.2,а.с.27-29), договором №3659 від 25.11.2010 року, укладеного з ЗАТ з ІІ "Запорізький автомобілебудівний завод" про надання послуг з утилізації офісної та комп`ютерної техніки (т.2,а.с.33-38), договором від 01.12.2010 року, укладеного з військовою частиною 3033 ВВ МВС України (т.2,а.с.39-41), договором №11 від 27.12.2010 року, укладеного з Бабушкінським РЦЗ м. Дніпропетровська (т.2,а.с.42-44), договором №30 від 11.03.2011 року, укладеного з Інститутом проблем природокористування та екології НАН України, предмет якого надання послуг з розбирання, демонтажу, сортування, підготовки до утилізації списаної з балансу обчислювальної, комп`ютерної та оргтехніки, електрообладнання, яка містить чорні метали, кольорові метали та полімери (т.2,а.с.55-57), договором №17 від 29.08.2011 року, укладеного з ПАТ НДПІ "Механобрчормет" (т.2,а.с.65-67) Виконання укладених договорів підтверджується долученими до справи первинними документами (т.2, а.с.10-26,30-32,45-47,50-54,58-64,68-76).

Також, 01.01.2011 року між позивачем та ТОВ "Кіровоград-ВДМ Груп" (переробник) укладено договір №4-01/11, відповідно до якого позивач здає брухт та відходи морально застарілої офісної, комп`ютерної, побутової техніки та інших приладів спеціального призначення з вмістом дорогоцінних металів для переробки з подальшим поверненням ліквідних супутніх металів (чорний метал, мідь, алюміній, латунь, бронза, пластмас) (т.2,а.с.77-79).

Крім того судами встановлено, що відповідно до ліцензії серії АВ №522676, виданої Міністерством фінансів України 25.06.2010 року, позивач отримав право на збирання, первинну обробку відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (т.1,а.с.174).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.11.2 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом Закон № 168/97-ВР), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із Законами України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Про податок на додану вартість, первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов`язкові реквізити, а саме містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів (послуг), а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, що також підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Складені первинні документи на підтвердження виконання умов договорів відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

За наведених обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість, ст.198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на вирок Жовтневого районного суду від 31.01.2014 року (Т.2, а.с.174), копія якого була надана до суду, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на момент проведення перевірки - з 30.10.2013 року по 05.11.2013 року, наведений вирок суду не існував, а тому не міг бути підставою для встановлення виявлених контролюючим органом порушень.

Окрім того, наданим до суду вироком було визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_1 , який займав посаду директора ТОВ «Будінвест-ДФ». Правовідносини, які досліджувались Жовтневим районним судом у зазначеному кримінальному провадженні стосуються виготовлення та надання ОСОБА_1 первинної документації без фактичного виконання умов договорів уклданих між ТОВ «Будінвест-ДФ» та ТОВ «Козівський цукровий завод» та ТОВ «Хоромківський цукровий завод».

Тоді як, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі висновків по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Шакті Д", Дочірнім підприємством "ЦАС" ТОВ "Єва Дніпро", ТОВ "УСП-ДФ" та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" за період з 01.11.2010 року по 30.06.2012 року, про що також зазначено в апеляційній скарзі.

За наведених обставин, колегія суддів не бере до уваги вирок Жовтневого районного суду від 31.01.2014 року, оскільки він не стосується розглядуваних у даній справі правовідносин.

Щодо посилань контролюючого органу на матеріали перевірок контрагентів позивача та встановлені іншими податковими інспекціями висновки щодо контрагентів позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року, від 31.01.2011 року.

Зазначена правова позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, колегією суддів не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, які також були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено виконання умов договорів ТОВ "Шакті Д", ДП "ЦАС" ТОВ "Єва Дніпро", ТОВ "УСП ДФ" та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД".

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ (т.1,а.с.237-247).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Шакті Д", ДП "ЦАС" ТОВ "Єва Дніпро", ТОВ "УСП ДФ" та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД"та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позованих вимог.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року було відстрочено відповідачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, а тому судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою на оскаржувану постанову у розмірі 241,17 грн. (110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) підлягає стягненню на користь спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 р. у справі №П/811/193/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ВДМ" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39484073) судовий збір у розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 17 коп.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва