Ухвала

від 10.02.2016 по справі 815/4567/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4567/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3 при секретарі -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Гелідус до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Гелідус (надалі - позивач), звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення 27.11.2014 року невиїзної документальної перевірки позивача, та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 27.11.2014 року №0018591502, яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 18810,00 грн. за несвоєчасну сплату до бюджету податку на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд скасував спірне податкове повідомлення-рішення, а в решті позову відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про повну відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення 27.11.2014 року невиїзної документальної перевірки позивачем не оскаржене, а також відсутні заперечення щодо цього рішення і в апеляційній скарзі ДПІ, в зв'язку з чим підстави для перегляду постанови суду першої інстанції в частині цих позовних вимог в апеляційному порядку відсутні.

Встановлені судом першої інстанції обставини полягають в наступному.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі ОСОБА_4 №7234/1553/1502 від 27.11.2014 року Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету (надалі - ОСОБА_4 перевірки), в якому встановлено, що ТОВ Гелідус несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, у зв'язку з чим порушено вимоги п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

В ОСОБА_4 перевірки податковим органом наведений перелік декларацій з ПДВ, які подавались позивачем за вересень 2012 року №0001441505 від 17.10.2012 року, за жовтень 2012 року №9072792406 від 19.11.2012 року, за січень 2013 року №9008246233 від 19.02.2013 року, за лютий 2013 року №9013120501 від 14.03.2012 року, за березень 2013 року №9020416860 від 15.04.2013 року, за квітень 2013 року №9027569237 від 14.05.2013 року та за травень 2013 року №9034868908 від 14.06.2013 року, по яким, як вважає ДПІ, позивачем допущена несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, а також наведені період затримки та суми несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань, від яких ДПІ розрахувала штрафні санкції в розмірі 20%, загальна сума яких склала 18810,00 грн..

Скасовуючи спірне повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не було допущено порушень термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними в ОСОБА_4 перевірки деклараціями.

Колегія суддів погоджується з таким висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позиція податкового органу щодо несвоєчасно сплати позивачем зобов'язань з ПДВ ґрунтується на невизнанні права позивача на погашення узгоджених податкових зобов'язань за зазначеними в ОСОБА_4 перевірки деклараціями за рахунок суми бюджетного відшкодування, яка була задекларована позивачем за червень 2012 року в розмірі 67986,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи за результатами проведеної відповідачем 06.08.2012 року камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року №9041237165 від 18.07.2012 року (ОСОБА_4 №4425/15-52525415535 від 06.08.2012 року) позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000571505 від 20.08.2012 року зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по рядку 24 на 67985,00 грн. за червень 2012 року.

Не оскарживши це рішення, позивач у зв'язку із самостійно виявленими помилками у Декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року від 18.07.2012 року №9041237165, подав до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Уточнюючий розрахунок від 31.08.2012 року за червень 2012 року, у якому позивач переніс суму 67986,00 грн. з рядка 24 у рядок 23.2 - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах .

За результатами подання такого Уточнюючого розрахунку ДПІ провело камеральну перевірку задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року (акт №5742/15-525/25418535 від 28.09.2012 року) та винесло податкове повідомленням-рішення №0001441505 від 17.10.2012 року, яким зменшило позивачу бюджетне відшкодування за червень 2012 року на суму 67985,00 грн. та застосувало штрафну санкцію в розмірі 16996,00 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року по справі №1570/6677/2012 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001441505 від 17.10.2012 року.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями по справі №1570/6677/2012 встановлено правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування за червень 2012 року на суму 67985,00 грн. у рядку 23.2 - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах .

З урахуванням положень п.200.6 ст.200 ПК України, в редакції станом на 04.06.2013 року, вказана сума бюджетного відшкодування повинна була бути відображена податковим органом по особовій картці позивача з ПДВ в якості переплати для погашення податкових зобов'язань з ПДВ, і вже не могла відображатися у деклараціях з ПДВ за наступні податкові періоди.

Однак, як встановлено судом першої інстанції і не заперечується відповідачем, вказана сума бюджетного відшкодування не була врахована податковим органом в погашення податкових зобов'язань з ПДВ за деклараціями, які вказані в ОСОБА_4 перевірки, а з'явилась на особовому рахунку позивача лише 20.11.2013 року.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України, в редакції на час виникнення спірних відносин, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп.17.1.10 ст.17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом наведених норми слідує, що при наявності на особовому рахунку платника податків переплати з відповідного податку нараховані зобов'язання з цього самого податку погашаються автоматично в день їх нарахування без подання окремої заяви про це.

З огляду на наведені законодавчі положення та з'ясовані обставини справи, колегія суддів вважає, що задекларована позивачем за червень 2012 року сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах в розмірі 67985,00 грн., правомірність декларування якої підтверджена судовими рішенням по справі №1570/6677/2012, повинна була зменшувати податкові зобов'язання за деклараціями позивача з ПДВ за наступні періоди, у тому числі і за тими деклараціями, які перелічені в ОСОБА_4 перевірки, автоматично в день їх нарахування без подання позивачем окремої заяви про це.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено неврахування податковим органом показників декларацій позивача з ПДВ за листопад та грудень 2012 року.

Так, у зв'язку із придбанням в листопаді 2012 року у нерезидента України товарів, позивачем митним органам було сплачено ПДВ в розмірі 72881,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи митна декларація ІМ 40 ДЕ.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податкової декларації з ПДВ від 13.12.2012 року за листопад 2012 року, вищеозначена сума податку на додану вартість у розмірі 72881,00 грн. позивачем відображена в рядку 12.1.

У листопаді 2012 року на митній території України позивачем також були придбані товари на загальну суму 76383,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 15277,00 грн., що було відображено у рядку 10.1 декларації з ПДВ від 13.12.2012 року за листопад 2012 року.

У зв'язку з цим показник рядка 17 - усього податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року склав 88158,00 грн., і з урахуванням суми поточних зобов'язань за цей місяць у розмірі 54043,00 грн., виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного періоду в сумі 34115,00 грн. (рядок 19). Ця сума від'ємного значення була включена позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тобто грудня 2012 року (рядок 20.2).

Згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за грудень 2012 року, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду визначено у розмірі 8117,00 грн. (рядок 18), і враховуючи від'ємне значення попереднього податкового періоду (34115,00 грн.), залишок від'ємного значення попереднього періоду, який не був погашений поточними зобов'язаннями, склав 25998,00 грн..

З урахуванням приписів ст.200 ПК України, залишок непогашеного від'ємного значення в сумі 25998,00 грн. набув статусу бюджетного відшкодування, в зв'язку з чим позивач визначився з напрямком його отримання, включивши цю суму до рядка 23.2 декларації з ПДВ за грудень 2012 року, тобто у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів. До цієї декларації позивачем також додані розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток №3) та довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів (додаток №2).

Факту зменшення податковим органом цієї суми бюджетного відшкодування з винесення відповідного повідомлення-рішення судом не встановлено, і відповідач на наявність такого факту не посилається.

В той же час дана сума бюджетного відшкодування не була врахована відповідачем під час складання ОСОБА_4 перевірки та винесення спірного повідомлення-рішення, що також підтвердив і представник ДПІ в судовому засіданні 10.02.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0018591502 та наявність підстав для його скасування.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ДПІ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки при подані позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., тобто 10% від 1827,00 грн., то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 2009,70 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2016 року.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3