Постанова

від 13.12.2019 по справі 815/4567/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

м. Київ

справа №815/4567/15

касаційне провадження №К/9901/25705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 (суддя Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 (головуючий суддя - Кравченко К.В., Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М.) у справі № 815/4567/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гелідус до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гелідус звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 27.11.2014 невиїзної документальної перевірки, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 № 0018591502.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 № 0018591502. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.02.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 залишив без змін.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Гелідус з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт від 27.11.2014 № 7234/1553/1502.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 94050,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 № 0018591502, згідно з яким на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено штраф у сумі 18810,00 грн.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, відповідальність у вигляді штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання або грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Водночас підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За правилами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, при наявності в особовому рахунку платника надміру сплаченої суми з відповідного податку нараховані зобов`язання з цього самого податку погашаються автоматично в день їх нарахування без подання платником окремої заяви про таке.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що за наслідками здійснення камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0000571505, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 67985,00 грн.

Не оскарживши це рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю Гелідус подало 31.08.2012 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року, за яким перенесло суму в розмірі 67986,00 грн. з рядка 24 залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до рядка 23.2 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів .

За результатами здійсненої камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0001441505, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 67985,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 16996,00 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2012 у справі № 1570/6677/2012, яку Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.06.2013 залишив без змін, названий акт індивідуальної дії визнав протиправним та скасував.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За загальним правилом акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень скасовується судом з моменту його прийняття та не створює будь-яких правових наслідків.

Відтак, за результатами визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0001441505 в судовому порядку сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 67985,00 грн. повинна бути відображеною в особовому рахунку товариства та зменшувати податкові зобов`язання за деклараціями позивача з податку на додану вартість за наступні періоди автоматично в день їх нарахування без подання платником окремої заяви про це.

Однак, як встановлено судами, і не заперечується відповідачем, вказана сума бюджетного відшкодування не була врахована податковим органом у погашення податкових зобов`язань платника з податку на додану вартість, а почала обліковуватись в особовому рахунку товариства лише з 20.11.2013.

Крім того, судами з`ясовано, що контролюючим органом не враховано показники декларацій позивача з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року.

Так, у зв`язку з придбанням в листопаді 2012 року в нерезидента товарно-матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю Гелідус сплачено митному органу суму податку на додану вартість у розмірі 72881,00 грн., яку в подальшому відображено в декларації за вказаний період у складі податкового кредиту в рядку 12.1 обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам .

Крім того, в листопаді 2012 року на митній території України позивачем придбано товари на загальну суму 76383,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 15277,00 грн., що відображено в декларації в рядку 10.1 операції, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою .

У зв`язку з цим показник рядка 17 - усього податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року склав 88158,00 грн. З урахуванням суми поточних податкових зобов`язань за цей період у розмірі 54043,00 грн. виникло від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 34115,00 грн. (рядок 19).

Цю суму від`ємного значення включено товариством до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тобто грудня 2012 року (рядок 20.2).

Згідно з поданою позивачем декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду визначено в розмірі 8117,00 грн. (рядок 18), і, враховуючи від`ємне значення попереднього податкового періоду (34115,00 грн.), залишок від`ємного значення попереднього періоду, який не був погашений поточними зобов`язаннями, склав 25998,00 грн.

З огляду на правила статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залишок непогашеного від`ємного значення в сумі 25998,00 грн. набув статусу бюджетного відшкодування, в зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю Гелідус визначилось з напрямком його отримання, включивши цю суму до рядка 23.2 декларації, тобто у зменшення податкових зобов`язань наступних звітних (податкових) періодів.

Факту зменшення органом доходів і зборів цієї суми бюджетного відшкодування з прийняттям відповідного податкового повідомлення-рішення судами не встановлено, однак суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 25998,00 грн. не враховано відповідачем під час складання акта перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що також підтвердив і представник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в судовому процесі в судах попередніх інстанцій.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що в даному випадку помилкове нарахування суми штрафу відбулось через порушення, допущені як платником, так і контролюючим органом.

Відтак, оспорюване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане протиправним в якійсь сумі, оскільки відповідач ще не визначив в установленому законом порядку розмір штрафу за несвоєчасну сплату товариством узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки не врахував відповідні показники податкової звітності та наявну переплату з цього податку в рахунок погашення грошових зобов`язань.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

На користь такого висновку свідчить й правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 05.12.2006 у справі позовом Закритого акціонерного товариства Київський склотарний завод до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними рішень, яка має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі № 815/4567/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк