Постанова

від 10.04.2007 по справі 3/238(п13/1659)-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/238(П13/1659)-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2007                                                                                   Справа № 3/238(П13/1659)-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ролдугіної Н.В.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 27.03.07 р.:

від позивача:  Філіпенков М. Т. (дор. б/н  від 10.07.06 р.);

від відповідачів - 1, 2 : представники у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені  належним чином. 

від відповідача-3:  Лаптев Є.В. (дов. б/н  від 20.11.06 р.);

від 3-ї особи:  Лихопьок Д. П. (паспорт АЄ № 492526  від 13.12.97 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік” м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  30.10.06 року   у справі № 3/238(П13/1659)-06  

за позовом:  Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської обл. с.Любимівка

до  В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська виробнича фірма "Україна" с.Любимівка

В-2: Приватного підприємства "Надія" с.Любимівка

В-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнік" м.Дніпропетровськ

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний підприємець Лихопьок Денис Павлович м.Дніпропетровськ

про  визнання права власності та визнання договорів недійсними

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 30.10.06 р. у справі № 3/238(П13/1659)-06, яке було підписано 20.11.2006 р. і оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України (суддя Юзіков С.Г.), частково задоволено позов Любимівської сільської ради с.Любимівка до В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська виробнича фірма "Україна" с.Любимівка; В-2: Приватного підприємства "Надія" с.Любимівка; В-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнік" м.Дніпропетровськ; 3-тя особа: приватний підприємець Лихопьок Денис Павлович м.Дніпропетровськ про  визнання недійсними договір купівлі-продажу від 07.05.2004 р. та договір купівлі-продажу від 30.12.2004 р.;  визнання за позивачем право власності на майно - приміщення насосної станції, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Любимівка, вул. Лісна, 24, загальною площею 236 кв.м.

Зобов'язати ТОВ “Будтехнік” (відповідача-3) в місячний строк звільнити та передати спірне майно позивачу.

Господарський суд визнав за Любимівською сільською радою право власності на будівлю насосної станції, розташованої по вул. Лісній, 24 у с.Любимівка, Дніпропетровського р-ну, Дніпропетровської обл.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік” на користь Любимівської сільської ради Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської обл. 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік” в доход бюджету 17 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнуто з Любимівської сільської ради Дніпропетровського р-ну Дніпропетровської обл. в доход бюджету 170 грн. витрат по сплаті державного мита.

ТОВ “Будтехнік” не погодилося з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким в позові  позивачу відмовити.

Підставою для оскарження рішення ТОВ “Будтехнік” вважає неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Скаржник посилається на те, що позивач не представив суду докази, що майно, на яке він пред'являє свої права, будівля насосної станції за адресою вул. Лісна, 24 с.Любимівка, Дніпропетровської обл. раніше знаходилося у державній або в комунальній власності.

У відзиві на апеляційну скаргу Любимівська сільська рада Дніпропетровського р-ну, Дніпропетровської обл. вважає оскаржуване рішення правомірним і просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки, на думку сільської ради, доводи, викладені у апеляційній  скарзі, є надуманими та такими, що  не відповідають зібраним дослідженим судом першої інстанції обставинам справи.

Позивач вважає, що відповідач-3 незаконно утримує спірне майно, а також намагається здійснити виділення земельної ділянки в користування, на якої розміщене спірне майно, чим перешкоджає забезпеченню водопостачання усім мешканцям с.Любимівка і їх господарствам, що призводить до соціальної напруги у даному сільському регіоні –у зв'язку з довгостроковою відсутністю джерел водопостачання життєво-діяльності людей.

Любимівська сільська рада вказує у відзиві, що укладений між ТОВ “СВФ ”Україна” (відповідач-1) і ПП “Надія” (відповідач-2) договір купівлі-продажу від 07.05.2004 р., а також укладений між ПП ”Надія” та ТОВ “Будтехнік” договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.12.2004 р. не відповідають  вимогам законодавства України, а саме ст. 658 ЦК України і ст. 215 Господарського кодексу України і є недійсними.

Крім того, позивач зазначає, що, згідно Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, приміщення насосної станції, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, с.Любимівка, вул. Лісна, 24, загальною площею 236 кв.м є  частина внутрішньогосподарської меліоративної системи, яка у процесі реорганізації СВФ “Україна” (відповідач-2) не підлягала розпаюванню, а підлягала безоплатній передачі у комунальну власність територіальній громаді с.Любимівка.

Розпорядженням в.о.голови судової палати  Лотоцької Л.О. від 12.02.2007 р. № 104, у зв'язку з хворобою судді Чохи Л.В., справу передано колегії суддів у складі: головуючої Лотоцької Л.О., суддів Бахмат Р.М. (доповідач) та Євстигнеєва О.С.

Ухвалою від 12.02.2007 р. по даній справі вказаною колегією справу  прийнято до провадження і призначено розгляд справи на 27.03.2007 р. на 10 год. 40 хвилн.

У відзиві на апеляційну скаргу Арбітражний керуючий Лихопьок Д.П. (третя особа) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а  рішення господарського суду, яке оскаржується, без змін, так як вважає висновки суду, викладені в рішенні щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача в частині визнання за ним права власності на спірне нерухоме  майно, в цілому відповідають положенням чинного законодавства України та обґрунтовуються фактичними обставинами справи.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що ліквідатору відповідача-1 довелось провести роботу з перевірки фактичного знаходження майна на території  діяльності  підприємства та подальшого  встановлення його належності банкруту. В ході проведення відповідних заходів були  виявлені кілька насосних станцій, в тому числі дві насосні станції в с.Любимівка.

З листа Регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровській обл. № 12/7-3618 від 15.07.2003 р. та доданого до  нього Переліку нерухомого майна стало відомо, що одну з насосних станцій в с. Любимівка було передано у власність товариству покупців членів трудового колективу  радгоспу “Україна”, реформованому в подальшому в КСП “Україна”, правонаступником якого став  відповідач-1. На  підставі отриманої інформації та зважаючи на те, що перша насосна станція забезпечувала питною водою безпосередньо мешканців с. Любимівка, а друга (спірна насосна станція) –була призначена для поливу сільськогосподарських угідь, ліквідатором було здійснене включення насосної станції № 2 до ліквідаційної маси відповідача-1.

В подальшому, на виконання рішень комітету кредиторів відповідача-1, в межах справи про  банкрутство № Б26/53/02, було здійснено експертну оцінку вартості насосної станції № 2 та, після  визначення покупця конкурсною комісією Дніпропетровської філії Агенції з питань банкрутства, вчинено її продаж на користь відповідача-2, яка була оформлена шляхом укладення договору купівлі-продажу від 07.05.2004 р. Умовами вказаного договору  момент переходу права власності на будівлю насосної станції № 2 було визначено моментом підписання відповідного акту приймання-передачі. Вказаний акт між відповідачем-1 і відповідачем-2 підписано не було.

Вже після підписання договору купівлі-продажу від 07.05.2004 р. було встановлено, що насосна станція № 2 разом з деякими іншими об'єктами, що обліковувались на балансі банкрута, являє собою складову внутрішньогосподарської меліоративної системи, яка згідно з вимогами  Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, постанов КМ України № 177 від 28.02.2001 р. та № 1253 від 13.08.2003 р., наказу Міністерства аграрної політики  України  № 62 від 14.03.2001 р. не підлягала розпаюванню при реорганізації створеного на базі радгоспу “Україна” КСП “Україна”.

Відповідно до вимог згаданих нормативних актів меліоративні  фонди колишнього радгоспу “Україна”, навіть за умови їх помилкової передачі на баланс  відповідача-1, при реформуванні його правопопердників підлягали безоплатній передачі в комунальну власність відповідної територіальної громади в особі Любимівської сільської ради.

У зв'язку з цим та враховуючи, що акт приймання-передачі насосної станції № 2 до моменту остаточного з'ясування правового режиму відповідного майна відповідачем-1  і відповідачем-2 не оформлювався, а відповідач-2 не набув права власності на відчужуваний об'єкт на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 07.05.2004 р., листом № 53/53-04 від 20.10.2004 р. ліквідатор запропонував відповідачеві-2 вважати вказаний договір розірваним та просив забезпечити виконання дій, необхідних для нотаріального посвідчення розірвання договору. Грошові кошти в сумі 9 000 грн., які раніше були перераховані в рахунок оплати за договором, були повернути покупцю платіжним дорученням № 23 від 19.10.2004 р. Крім того, на адресу КП “Новомосковське  міжрайонне бюро технічної інвентаризації” було надіслано лист № 53/52-04 від 18.10.2004 р., в якому повідомлялось про проведення роботи з розірвання договору купівлі-продажу від 07.05.2004 р. та недопустимість перереєстрації права власності на споруду насосної станції. Насосна станція № 2 разом з іншими об'єктами внутрішньогосподарської меліоративної системи, згідно з актом приймання-передачі від 04.11.2004 р., була безоплатно передана у  власність територіальної громади с.Любимівка в особі позивача. Зазначені дії були схвалені  комітетом кредиторів відповідача-1 та знайшли позитивну оцінку при затвердженні господарським судом Дніпропетровської області звіту ліквідатора у справі про банкрутство № Б26/53/02.

Підсумовуючи наведене, ліквідатор вважає, що відповідач-2 не мав достатніх правових підстав для  реєстрації права власності на будівлю насосної станції № 2 (с.Любимівка, вул. Лісна, 24) на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2004 р., оскільки за вказаним договором право власності на спірну насосну станцію до нього не перейшло. За таких умов продаж відповідачем-2  відповідної насосної станції відповідачеві-3 також вбачається безпідставним, оскільки з 04.11.2004 р. правомочності власника цієї споруди перейшли до позивача.

В судовому засіданні оголошено перерву з 27.03.2007 р. до 10.04.2007 р. до 15 год.30 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2002р. у справі № Б26/53/02 ТОВ СВФ "Україна" визнано банкрутом, відносно нього введено ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду від 24.09.2002р. ліквідатором ТОВ СВФ "Україна"  призначено Лихопьока Д.П. В межах ліквідаційної процедури у справі № Б26/53/02 ліквідатором було виявлено та включено до ліквідаційної маси банкрута будівлю насосної станції № 2, розташовану в с. Любимівка по вул. Лісній, 24. За даними 3-ї особи, право власності на вказане нерухоме майно ТОВ СВФ "Україна" набуло у результаті включення вказаного майна у перелік нерухомого майна, що було передано з державної власності при приватизації радгоспу "Україна", правонаступником якого став відповідач-1.

07.05.2004р.  Відповідачем -1, в особі ліквідатора Лихопьока Д.П. (продавцем), та Відповідачем -2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, за яким вказану будівлю продано за 9000,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л.  За умовами п.3 вказаного договору право власності на насосну станцію виникає у покупця  з моменту підписання акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору,  який оформлюється протягом трьох банківських днів після повної сплати покупцем продавцю суми, вказаної в п. 2 цього договору та після державної реєстрації цього договору. 06.08.2004р. Відповідачем -2 перераховано 9 000,00 грн. на рахунок Відповідача -1.

Проте,  ліквідатор Відповідача -1 відмовився від виконання договору, 19.10.2004р. повернув грошові кошти Відповідачеві -2 та своїми листами № 53/52-04 від 18.10.2004р. та № 53/53-04 від 20.10.2004р. повідомив КП "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" та Відповідачеві -2 про розірвання договору купівлі-продажу від 07.05.2004р. Доказів про спонукання передати спірне майно на користь Відповідача -2 суду не надано. У подальшому, актом прийому-передачі від 04.11.2004 р. Третьою особою безоплатно передано насосну станцію у складі внутрішньогосподарської меліоративної системи Позивачеві.

30.12.2004р. Відповідачем -2 (продавцем), та Відповідачем -3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу будівлі насосної станції, розташованої у с. Любимівка по вул. Лісній, 24. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Чаладзе Г.О. За придбане майно Відповідач-3 сплатив 10 000,00 грн. 14.06.2005 р. Дніпропетровським районним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване за  Відповідачем -3.

Спірне майно розташоване на території Любимівської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області й, з пояснень представника Позивача, разом з іншим, призначене для забезпечення населення територіальної громади  водою.

В межах справи про банкрутство № Б26/53/02, на виконання рішень комітету  кредиторів відповідача-1, було здійснено експертну оцінку вартості насосної станції № 2 та, після визначення покупця конкурсного комісією Дніпропетровської філії Агенції з питань банкрутства, між відповідачем 1 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу від 07.05.2004 р., за яким продано будівлю насосної станції № 2. Умовами п.3 договору встановлено, що право власності на насосну станцію у продавця виникає з моменту підписання акту прийому-передачі, що є невід'ємною  частиною цього договору, який оформлюється протягом трьох банківських днів після повної сплати покупцем продавцю суми, передбаченої п.2 цього договору. 06.08.04 р. відповідач-2 перерахував відповідачу-1  9000 грн.

Акт прийому-передачі насосної станції не було підписано. Відповідач-2 не набув права власності на насосну станцію.

Відповідно до ч.1 статті 334 ЦК України право власності  у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Насосна станція № 2 є складовою внутрішньогосподарської меліоративної системи, яка згідно Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, постанов КМ України № 177 від 28.02.2001 р. та № 1253 від 13.08.2003 р., наказу Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 р. не підлягала розпаюванню при реорганізації створеного на базі радгоспу “Україна” КСП “Україна”.

Ст. 35 Закону України "Про власність" визначено, що об'єктами  права  комунальної  власності  є   майно,   що забезпечує  діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти  місцевих  бюджетів,  державний   житловий   фонд,   об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури,  охорони  здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване  майно,  передане відповідним  підприємствам,  установам, організаціям; а також інше майно,  необхідне  для  забезпечення  економічного  і  соціального розвитку відповідної території.  У комунальній власності перебуває також майно, передане  у власність  області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Згідно до вимог вищевказаних нормативних актів, меліоративні фонди колишнього радгоспу “Україна”, навіть за умови  їх помилкової передачі на баланс відповідачу-1 при реформуванні його право попередників, підлягали безоплатній передачі в комунальну власність відповідної територіальної громади в особі Любимівської сільської ради.

Відповідач-1 листом від 20.10.2004 р. № 53/53-04 запропонував відповідачу-2 вважати вказаний договір розірваним та просив забезпечити виконання необхідних дій для нотаріального посвідчення розірвання договору і повернув відповідачу-2 платіжним дорученням від 19.10.2004 р. № 23 перераховані ним кошти в сумі 9 000 грн.

По акту прийому - передачі від 04.11.2004 р. насосна станція № 2 разом з іншими об'єктами внутрішньогосподарської меліоративної системи відповідача-1 була третьою особою безоплатно передана у власність територіальної громади с.Любимівка в особі позивача.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким,  що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,  знищення,  пошкодження майна  фізичної  або юридичної    особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.  Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його   недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин). У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правильно відмовив позивачу у вимогах зобов'язати відповідача-3 в місячний строк звільнити та передати спірне майно позивачу, так як було з'ясовано, що спірне майно знаходиться у володінні позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно визнав оспорюванні договори  нікчемними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 30.10.2006 р. у справі № 3/238(П13/1659)-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                   І.Г.Логвиненко

10.04.07 р.