Постанова

від 04.07.2007 по справі 3/238(п13/1659)-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/238(П13/1659)-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 липня 2007 р.                                                                                   № 3/238(П13/1659)-06  

     Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаДеллалова О.А. дов. б/н від 03.07.2007 р.

відповідачів:1. не з'явився2. не з'явився3. Лаптєва Є.В. дов. б/н від 12.11.2006 р.

3-тьої особине з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду  від 10.04.2007 р.

у справі№3/238(П13/1659)-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЛюбимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до1.Товариства з обмеженою відповідальністю  "Сільськогосподарська виробнича фірма "Україна"2. Приватного підприємства "Надія"3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік"

Третя особа без самостійних вимог на предмет споруПриватний підприємець Лихопьок Д.П.

провизнання права власності та визнання договорів недійсними.

В С Т А Н О В И В:

Любимівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Сільськогосподарська виробнича фірма "Україна" (надалі ТОВ СВФ "Україна"), Приватного підприємства  (надалі ПП) "Надія" та Товариства з обмеженою відповідальністю  (надалі ТОВ) “Будтехнік" про визнання права власності та визнання договорів недійсними.

Доповідач: Шаргало В.І.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході реформування та розпаювання  майна КСП "Україна", спірне майно – насосна станція та система зрошення були помилково передані на баланс  останнього. Проте, зазначене майно не підлягало розпаюванню та повинно  було  передатися до комунальної власності територіальної громади с. Любимівка. Відповідно до укладеного між ТОВ СВФ "Україна" та ПП "Надія" договору купівлі-продажу від 07.05.2004 р., вказане майно було продано останньому. В подальшому ПП "Надія" продало це майно ТОВ “Будтехнік". Оскільки ТОВ СВФ "Україна"  вказане майно не належало, останнє не мало права його відчужувати, тому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України зазначені договори слід визнати недійсними.

В подальшому до участі у справі господарським судом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Приватного підприємця (надалі ПП) Лихопьока Д.П.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 року (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 10.04.2007 року (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнєєв О.С.), позов задоволений частково, за Любимівською сільською радою визнано право власності  на будівлю насосної станції, розташованої по вул. Лісній, 24 у с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, відповідно розподілені між сторонами судові витрати. В решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване посиланням на те, що спірне майно в силу Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. 35 Закону України "Про власність" не підлягало приватизації і повинно бути передане  до комунальної власності територіальної громади, крім того,  ПП "Надія" у встановленому порядку не набула права власності на це майно, тому угоди укладені між відповідачами є нікчемними.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ “Будтехнік" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна.

У відзиві на касаційну скаргу позивач Любимівська сільська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін,  розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2002р. у справі №Б26/53/02 ТОВ СВФ "Україна" визнано банкрутом, відносно нього введено ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду від 24.09.2002р. ліквідатором ТОВ СВФ "Україна" призначено Лихопьока Д.П.

В межах ліквідаційної процедури у справі №Б26/53/02 ліквідатором було виявлено та включено до ліквідаційної маси банкрута будівлю насосної станції №2, розташовану в с. Любимівка по вул. Лісній, 24.  Вказане нерухоме майно ТОВ СВФ "Україна" набуло у результаті включення вказаного майна у перелік нерухомого майна, що було передано з державної власності при приватизації радгоспу "Україна".

В ході ліквідаційної процедури 07.05.2004 року  між ТОВ СВФ "Україна"  в особі ліквідатора Лихопьока Д.П. (продавцем), та ПП "Надія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, за яким вказану будівлю продано за 9 000,00 грн.  Цей договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. За умовами пункту 3 договору від 07.05.2004 р. право власності на насосну станцію виникає у покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору, який оформляється протягом трьох банківських днів після повної сплати кошті в за придбаний об'єкт.   ПП "Надія " сплатило Продавцю обумовлену договором суму. Однак, ліквідатор ТОВ СВФ "Україна"  відмовився від виконання договору,  акт приймання-передачі майна підписаний не був, а 19.10.2004р. грошові кошти  були повернуті підприємству-покупцю. Разом з тим,  КП "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"  було повідомлено про розірвання договору купівлі-продажу від 07.05.2004р. Доказів про спонукання передати спірне майно на користь ПП "Надія " суду не надано. У подальшому, за актом приймання-передачі від 04.11.2004р.  ліквідатором Лихопьок Д.П.  безоплатно передано насосну станцію у складі внутрішньогосподарської меліоративної системи Любимівській сільраді.

Проте, 30.12.2004р. ПП "Надія "  (продавець)  уклало з ТОВ "Будтехнік" (покупцем) договір купівлі-продажу будівлі насосної станції, розташованої у с. Любимівка по вул. Лісній, 24. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Чаладзе Г.О. За придбане майно покупцем сплачено 10 000,00 грн., а  14.06.2005р. Дніпропетровським районним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване за ТОВ "Будтехнік".

Спірне майно розташоване на території Любимівської сільської Ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області  та призначалося для забезпечення меліоративної системи водою.

Рішенням дванадцятої сесії двадцять третього скликання Дніпропетровської обласної ради від 13.07.2000 р. у комунальну власність Любимівської сільської територіальної громади Дніпропетровського району передано об'єкти, що належать до спільної власності територіальної громади області (згідно з додатком).

17.10.2004р. ліквідатором ТОВ СВФ "Україна" складено акт про виключення майна з ліквідаційної маси, згідно з яким з ліквідаційної маси підприємства банкрута виключено насосну станцію №2 у с. Любимівка, зрошувальну систему, регумераційний басейн.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про власність" об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Пунктом 8 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на момент продажу спірного майна) передбачено, що   об'єкти   соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003р. "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну  власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва,  а також внутрішньогосподарських  меліоративних  систем  колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників", цей Порядок визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників (далі - об'єкти). Об'єктами передачі згідно з цим Порядком є і внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до п. 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України №62 від 14.03.2001р. майно, що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об'єкти, які   находяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам - правонаступникам. Окремі об'єкти зі складу майна, яке не підлягає паюванню, можуть бути передані на баланс органу місцевого самоврядування за його згодою. Підприємства - правонаступники (користувачі майна) ліквідованих або реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств несуть відповідальність за збереження об'єктів інженерної          інфраструктури меліоративної          мережі колишніх  колективних сільськогосподарських підприємств, їх технологічну цілісність і використання у межах своїх землекористувань (землеволодінь) до передачі цих об'єктів у комунальну власність.

З наведеного вбачається, що спірне майно  не підлягало приватизації, а підлягало передачі до комунальної власності територіальної громади, що і було зроблено ліквідатором ТОВ СВФ "Україна".

Оскільки право власності територіальної громади в особі Любимівської сільради оспорювалось іншою особою ( ТОВ "Будтехнік), це право підлягало захисту відповідно до норм ст. 392 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що  договір купівлі-продажу від  07.05.2004 року укладений  між ТОВ СВФ "Україна"  в особі ліквідатора Лихопьока Д.П. (продавцем) та ПП "Надія" (покупцем) був розірваний, і останній не набув права власності на спірне майно, а відтак, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що укладений між ПП "Надія" (продавець) та ТОВ "Будтехнік" (покупець) договір купівлі-продажу  від 30.12.2004р. будівлі насосної станції (розташованої у с. Любимівка по вул. Лісній, 24.) є нікчемним за правилами ст. 215 Цивільного кодексу України.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи   господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будтехнік" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 10.04.2007р. у справі №3/238(П13/1659)-06  залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.